Постанова № 74869456, 20.06.2018, Апеляційний суд міста Києва

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 червня 2018 року м. Київ

Справа № 759/3352/14-ц

№ апеляційного провадження: № 22-ц/796/5400/2018

Апеляційний суд міста Києва у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т.О.,

суддів Гаращенка Д.Р., Пікуль А.А.

за участю секретаря Лісовської А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Кононенка Дениса Альбертовича в інтересах Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 26 вересня 2017 року, постановлену під головуванням судді Величко Т.О., у цивільній справі за скаргою Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк», заінтересована особа: ОСОБА_2, на дії головного державного виконавця Святошинського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Єрмолко Світлани Миколаївни,

в с т а н о в и в :

В липні 2017 року Кононенко Д.А. в інтересах ПАТ «Родовід Банк» звернувся із скаргою на бездіяльність державного виконавця Святошинського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Єрмолко С.М. ( далі по тексту - Святошинського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві).

На обґрунтування скарги посилався на те, що 17.09.2014 року Святошинським районним судом м. Києва було ухвалено рішення у цивільній справі за позовом ПАТ «Родовід Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. 22.10.2014 року на підставі вказаного рішення представником Банку було отримано виконавчий лист та пред'явлено до Святошинського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві для подальшого виконання. 23.02.2017 року старшим державним виконавцем Святошинського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Єрмолко С.М. було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу оскільки, боржник чи майно боржника, розшук яких здійснювався, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку.

В зв'язку з порушенням державним виконавцем вимог ст.ст. 10, 38 Закону України «Про виконавче провадження», представник Банку просив визнати незаконною бездіяльність старшого державного виконавця Святошинського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Єрмолко С.М. по виконавчому провадженню №47418223 при винесенні постанови від 23.02.2017 року про повернення виконавчого документа стягувачу та скасувати вказану постанову.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 26 вересня 2017 року у задоволенні скарги ПАТ «Родовід Банк» відмовлено.

Не погодившись із такою ухвалою суду, Кононенко Д.А. в інтересах ПАТ «Родовід Банк» подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, просив ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення скарги.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні скарги на дії державного виконавця, та не звернув уваги на доводи скаржника про те, що державний виконавець зобов'язаний здійснювати необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, проте нею, не було вжито належних заходів, а саме, не здійснено виклик боржника, не здійснено звернення до суду, який видав виконавчий документ за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи за межі України, не вжито належних заходів щодо розшуку майна, шляхом направлення запитів до відповідних державних структур та банківських і фінансових установ.

Відповідно до п. 3 Розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402 - VІІІ апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Відповідно до п. 8 ч. 1 Розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 04 червня 2018 року відкрито апеляційне провадження у справі (т.2, а.с.4-5).

Учасники справи у судове засідання не з'явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчать зворотні повідомлення про вручення поштових відправлень, у зв'язку з чим відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України суд розглянув справу у їх відсутність на підставі наявних матеріалів справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як убачається з матеріалів справи, рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 23.04.2014 року зміненим рішенням Апеляційного суду м. Києва від 17.09.2014 року, позов ПАТ «Родовід Банк» до ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Родовід Банк» поточну заборгованість за кредитом в розмірі 3 595,21 Євро, що еквівалентно 55 987,76 грн., прострочену заборгованість за кредитом в розмірі 12 747,39 Євро, що еквівалентно 198 513,52 грн., поточну заборгованість за процентами по кредиту в розмірі 62,06 Євро, що еквівалентно 966,45 грн., прострочену заборгованість за процентами по кредиту в розмірі 3 821,82 Євро, що еквівалентно 59 516,73 грн., суму поточної заборгованості за платою по кредиту в розмірі 941,69 грн., суму простроченої заборгованості за платою по кредиту в розмірі 20 894,66 грн., суму трьох процентів річних в розмірі 17 180,67 грн., суму інфляційних витрат в розмірі 943,31 грн. та судовий збір в розмірі 3 654 грн. 00 коп., а всього - 358 598 (триста п'ятдесят вісім тисяч п'ятсот дев'яносто вісім) грн. 79 коп. та пеню в розмірі 300 000 грн. (т.1, а.с.104-106, 161-163).

На виконання рішення суду було видано виконавчий лист, який був пред'явлений до виконання до Святошинського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві (т.1, а.с.166, 168, 193-194).

За виданим виконавчим листом було відкрито виконавче провадження №47418223.

23.02.2017 року старшим державним виконавцем Святошинського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Єрмолко С.М. була винесена постанова про повернення виконавчого документу стягувачу з правом повторного пред'явлення протягом трьох років на підставі п. 7 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» (т.1, а.с.181, 182-183).

Не погодившись з даною постановою, Кононенко Д.А. в інтересах ПАТ «Родовід Банк» звернувся зі скаргою на бездіяльність державного виконавця. В обґрунтування скарги послався на порушення державним виконавцем вимог Закону України «про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженою Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року №512/5.

Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції з урахуванням доводів скаржника та поданих доказів дійшов висновку, що повернення виконавчого документу у зв'язку з відсутністю майна, на яке може бути звернуто стягнення, а також безрезультатністю заходів щодо розшуку такого майна є правомірним.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Одними із основних засад цивільного судочинства є диспозитивність та змагальність сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України у редакції 2004 року суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд (ч. 2 ст. 11 ЦПК України у редакції 2004 року).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ст. 10 ЦПК України у редакції 2004 року).

Дані принципи також закріплені ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року, а саме, у статтях 12, 13 ЦПК.

Як убачається із тексту поданої скарги (т.1, а.с.172-176) вона містила в собі лише викладення норм права, якими регламентується діяльність державного виконавця, посилання на порушення, які допустив державний виконавець в ході даного виконавчого провадження скарга не містить, як і не містить обґрунтування бездіяльності державного виконавця.

Скаржник, посилаючись на порушення вимог Закону України «Про виконавче провадження» не зазначає в чому таке порушення полягає.

Звернувшись до суду зі скаргою на дії державного виконавця представник Банку одночасно подав заяву про розгляд даної скарги у відсутність заявника (т.1, а.с.178).

До скарги були додані лише копія виконавчого листа та копія постанови про його повернення стягувачу.

Будь-яких клопотань щодо витребування доказів в обґрунтування доводів скарги остання також не містила.

Судовий розгляд проведено у відсутність скаржника, на підставі поданої ним заяви (т.1, а.с.203).

За викладених обставин, доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не були досліджені матеріали виконавчого провадження в повному обсязі є безпідставними.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 387 ЦПК України у редакції 2004 року, якщо оскаржувані рішення, дія чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до Закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і права чи свободи заявника не було порушено суд постановляє ухвалу про відмову у задоволенні скарги.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

З урахуванням встановлених обставин, доводів скарги та наданих скаржником доказів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про правомірність дій державного виконавця.

У відповідності до частини 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (ч. 6 ст. 367 ЦПК України).

Ураховуючи наведене, доводи апеляційної скарги, зокрема, щодо не вчинення державним виконавцем всіх належних заходів, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», перелік яких викладено вище, не заслуговують на увагу та не підлягають перевірці в ході апеляційного розгляду, оскільки не були предметом розгляду суду першої інстанції.

Суд констатує, що доводи апеляційної скарги в цілому є необґрунтованими з огляду на порушення скаржником фундаментального принципу диспозитивності цивільного судочинства.

Разом з тим, колегія суддів, вважає за необхідне зазначити, що за правилом ч. 5 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.

За наслідками апеляційного розгляду, суд вважає за необхідне стягнути зі скаржника в дохід держави судовий збір у розмірі 1 600 грн. виходячи з наступного.

Статтею 297 ЦПК України в редакції, чинній на час звернення скаржника з апеляційною скаргою, визначено, що у разі несплати судового збору застосовуються положення статті 121 цього Кодексу.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 27 листопада 2017 року апеляційну скаргу ПАТ «Родовід Банк» було залишено без руху та встановлено заявникові строк для надання доказів сплати судового збору у визначеному законом розмірі за належними реквізитами.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 26 грудня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ «Родовід Банк» на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 26 вересня 2017 року у цій справі визнано неподаною та повернуто заявнику.

Повертаючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції виходив із того, що Банк у визначений судом строк не усунув недоліки апеляційної скарги щодо сплати судового збору, у зв'язку з чим суд позбавлений можливості вирішити питання про відкриття апеляційного провадження.

В подальшому, постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 травня 2018 року ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 26 грудня 2017 року було скасовано, справу передано до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 04 червня 2018 року відкрито апеляційне провадження у справі (т.2, а.с.4-5).

В той же час, частиною другою статті 79 ЦПК України в редакції, чинній на час звернення з апеляційною скаргою, визначено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються Законом.

З преамбули Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон № 3674-VI) вбачається, що цей Закон визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Частиною першою статті 3 Закону № 3674-VI визначено, що судовий збір справляється, зокрема, за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення.

Перелік заяв і скарг, за подання яких не справляється судовий збір, наведений у частині другій статті 3 Закону № 3674-VI, і в цьому переліку відсутні скарги щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби. Водночас у частині другій статті 4 вказаного Закону не встановлено ставки судового збору за подання скарг на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби.

Проте, підпунктом 9 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону № 3674-VI в редакції, чинній на час звернення з апеляційною скаргою, встановлено ставку судового збору за подання апеляційної і касаційної скарг на всі ухвали суду без винятку - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з частиною першої статті 4 Закону № 3674-VI судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Оскільки згідно зі статтею 7 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1801-VIII «Про Державний бюджет України на 2017 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2017 року становить 1600,00 грн.

Скаржник не належить до пільгової категорії осіб, які звільнені від сплати судового збору.

За таких обставин, за подання апеляційних скарг на всі без винятку ухвали, які підлягають оскарженню, справляється судовий збір незалежно від того, чи передбачено Законом № 3674-VI справляння судового збору за подання тих заяв, за результатами розгляду яких виносяться відповідні ухвали установивши відсутність у матеріалах справи доказів сплати судового збору у встановлених порядку і розмірі, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про невідповідність апеляційної скарги позивача вимогам статті 94 ГПК України в редакції, чинній на час звернення з апеляційною скаргою.

Даний висновок про правильне застосування норм права, висловлений Великою Палатою Верховного Суду у справі № 915/955/15 від 29 травня 2018 року.

Відповідно до положень частини 5 статті 13 Закону України &q?ав;Про судоустрій і статус суддів&q?ло; висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права (частина 6 статті 13 Закону).

Оскільки апеляційне провадження у даній справі було відкрито відповідно до вказівок касаційної інстанції, які містились в Постанові Верховного суду України від 03 травня 2018 року, без пропозиції скаржнику сплатити належний судовий збір, за наслідками апеляційного розгляду суд вважає за необхідне стягнути з ПАТ &q?ро;Родовід Банк&q? с; в дохід держави судовий збір у розмірі 1 600 грн.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу КононенкаДениса Альбертовича в інтересах Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» залишити без задоволення.

Ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 26 вересня 2017 року залишити без змін.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» (місце знаходження: м. Київ, вул. Північно-Сирецька, 1-3, код ЄДРПОУ 14349442) в дохід держави судовий збір у розмірі 1 600 (однієї тисячі шістсот) грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повне судове рішення складено 20 червня 2018 року.

Головуючий Т.О. Невідома СуддіД.Р. Гаращенко А.А. Пікуль