Постанова № 74869412, 21.06.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Апеляційне провадження

№ 22-ц/796/5324/2018

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 червня 2018 року місто Київ

справа № 761/15434/18

Апеляційний суд міста Києва в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В.

суддів: Ратнікової В.М., Левенця Б.Б.

за участю секретаря судового засідання - Волошина В.Р.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 05 травня 2018 року про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову, постановлену під головуванням судді Савицького О.А., у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Золоті Ворота», ОСОБА_3 про виділ частки майна товариства та звернення на неї стягнення, -

В С Т А Н О В И В:

В квітні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Шевченківського районного суду міста Києва з позовом до ТОВ «Золоті Ворота», ОСОБА_3 про виділ частки майна товариства та звернення на неї стягнення.

03 травня 2018 року представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просив вжити заходи забезпечення позову у вигляді заборони вносити будь-які зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, яке належить ТОВ «Золоті Ворота».

В обгрунтування вказаної заяви вказував, що предметом позовних вимог у даній справі є стягнення майна та грошових коштів з ТОВ «Золоті Ворота» пропорційно частки ОСОБА_3 у зазначеному товаристві.

Зазначав, що ОСОБА_3 умисно ухиляється від виконання своїх зобов'язань.

Посилався на те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 05 травня 2018 року у задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 про забезпечення позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якійпосилаючись на порушення норм процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просив скасувати вказану ухвалу суду та постановити нову, якою заяву про забезпечення позову задовольнити.

В обґрунтування вимог посилався на те, що між сторонами існує спір, оскільки ОСОБА_3 перед ОСОБА_1 має заборгованість у розмірі 7793622 грн.

Вказував, що відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_3 є учасником та директором ТОВ «Золоті Ворота», у зв'язку з чим в силу ст.149 ЦК України ОСОБА_1 має право звернення стягнення на усе належне майно ТОВ «Золоті Ворота» у межах частки у статутному капіталі та заборгованості ОСОБА_3

Посилався на те, що заборгованість ОСОБА_3 перед ОСОБА_1 має значний розмір, що в свою чергу не гарантує того, що 50 відсотків майна ТОВ «Золоті Ворота» буде достатньо для задоволення позовних вимог позивача.

Вказував, що невжиття судом заходів забезпечення позову може фактично утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Зазначав, що судом першої інстанції не вірно встановлено факт того, що позивачем не надано жодних документів, які б підтверджували наявність у відповідача будь-якого іншого рухомого чи не рухомого майна, оскільки всі необхідні докази долучено до позовної заяви, а саме витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно ТОВ «Золоті Ворота» та копії матеріалів виконавчого провадження відносно відповідача ОСОБА_3

Відзиву на апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_1 від відповідачів ТОВ «Золоті Ворота», ОСОБА_3 на адресу Апеляційного суду міста Києва не надійшло.

У порядку п.8 ч.1 Розділу XIIІ Перехідних положень ЦПК України, в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року, який набрав чинності з 15 грудня 2017 року до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Відповідно до ч.6 ст.147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Згідно з п.3 Розділу XIIПрикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

У зв'язку із зазначеним справа підлягає розгляду у порядку, встановленому ЦПК України у редакції Закону №2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року.

В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити з вищевказаних підстав.

Відповідачі у судове засідання не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Колегія суддів вважає можливим розглядати справу у відсутності осіб, які не з'явилися у судове засідання на підставі ч.2 ст.372 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні заяви, суд виходив з того, що позивачем не зазначено, а судом не встановлено обставин, які свідчили, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, а також не надано документів, які б підтверджували наявність у відповідача будь-якого іншого рухомого чи нерухомого майна.

Колегія суддів погоджується зданим висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

У відповідності до ч.3 ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами .

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Цивільний процесуальний закон не зобов'язує при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

Згідно з п.п.1,4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб, чи учасників процесу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до

незворотних наслідків.

Вивчаючи матеріали справи, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення скарги, оскільки як вбачається з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_3 є учасником та директором ТОВ «Золоті Ворота», у зазначеному товаристві ОСОБА_3 володіє частиною статутного фонду у розмірі 180000 грн., що відповідає 50% статутного капіталу товариства, інші 50% статутного капіталу товариства належать ОСОБА_5

Апеляційна інстанція вказує на те, що задоволення заяви може мати наслідком невиправдане обмеження прав іншого учасника ТОВ «Золоті Ворота» ОСОБА_5 щодо розпорядження своєю часткою майна товариства.

Крім того, заборона вносити будь-які зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, яке належить ТОВ «Золоті Ворота» може вплинути на діяльність товариства, на права та обов'язки товариства щодо всього майна ТОВ «Золоті Ворота» та фактично призведе до втручання в його діяльність, що є неприпустимим.

Отже, на час постановлення ухвали суд діяв у межах процесуального закону, а тому посилання представника апелянта на порушення норм процесуального права при розгляді заяви не знайшли свого підтвердження.

Керуючись ст.ст.268, 367, 368, 374, 375, 381-383 ЦПК України Апеляційний суд міста Києва в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 05 травня 2018 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 21 червня 2018 року.

Головуючий:

Судді: