Постанова № 74869370, 21.06.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

№ апеляційного провадження: Доповідач - Ратнікова В.М.

22-ц/796/4959/2018

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа № 752/23536/17

21 червня 2018 року Апеляційний суд міста Києва у складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Ратнікової В.М.

суддів - Левенця Б.Б.

- Борисової О.В.

при секретарі - Куркіній І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою стягувача ОСОБА_2 на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 23 квітня 2018 року, постановлену під головуванням судді Мирошниченко О.В., у цивільній справі за скаргою Київської обласної ради на дії та постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нещадима Івана Сергійовича від 08.11.2017 року про накладення штрафу у виконавчому провадженні №54929952, відкритого з примусового виконання виконавчого листа, виданого на підставі рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 14.06.2017 року про поновлення ОСОБА_2 на роботі на посаді головного лікаря Комунального закладу Київської обласної ради «Київський обласний центр профілактики та боротьби з ВІЛ/СНІДом», -

в с т а н о в и в :

14 листопада 2017 року представник Київської обласної ради ОСОБА_5 звернулась до Голосіївського районного суду м. Києва зі скаргою на дії та постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нещадима ІванаСергійовича, в якій, з урахуванням уточнень від 14 грудня 2017 року, просила визнати дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нещадима Івана Сергійовича в частині винесення постанови від 08 листопада 2017 року про накладення штрафу на Київську обласну раду - неправомірними, скасувати вказану постанову у виконавчому провадженні № 54929952, як таку, що винесена за відсутності законних підстав.

В обґрунтування скарги посилалася на те, що на виконанні у головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нещадима Івана Сергійовича перебуває виконавче провадження № 54929952, відкрите 17.10.2017 року з примусового виконання виконавчого листа, виданого на підставі рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 14.06.2017 року про поновлення ОСОБА_2 на роботі на посаді головного лікаря Комунального закладу Київської обласної ради «Київській обласний центр профілактики та боротьби з ВІЛ/СНІДом». Постановою державного виконавця від 08.11.2017 року за невиконання рішення суду на скаржника накладено штраф у розмірі 5100 грн. Скаржник вважає, що дії головного державного виконавця щодо винесення постанови про накладення штрафу є протиправними, оскільки державний виконавець неодноразово повідомлявся боржником про існування об'єктивних причин, які перешкоджають виконанню судового рішення.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 23 квітня 2018 року скаргу Київської обласної ради на дії та постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нещадима І.С. від 08.11.2017 року про накладення штрафу у виконавчому провадженні № 54929952, задоволено.

Скасовано постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України НещадимаІ.С. від 08.11.2017 року про накладення штрафу на Київську обласну раду у розмірі 5 100 грн. у виконавчому провадженні № 54929952.

Не погоджуючись з такою ухвалою суду першої інстанції, 07 травня 2018 року стягувач у виконавчому провадженні ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 23 квітня 2018 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні скарги в повному обсязі.

Апеляційну скаргу обґрунтовувала тим, що ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи. Зазначила, що подана Київською обласною радою скарга на дії державного виконавця не відповідає нормам чинного законодавства, зокрема, в ній не було зазначено прізвище, ім'я та по батькові стягувача. Вказує на те, що ухвалу про відкриття провадження у справі та повісток про виклик в судове засідання вона не отримувала, а тому не мала змоги надати суду докази щодо причини невиконання рішення суду про її поновлення на роботі, що могло б вплинути на висновки суду першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали. Зазначає, що державний виконавець за невиконання судового рішення правомірно виніс постанову від 08 листопада 2017 року про накладення на Київську обласну раду штрафних санкцій. Твердження Київської міської ради про те, що рішення суду не було виконане з поважних причин, є безпідставним, так як доказів існування таких причин скаржником не подано. Питання яким чином виконувати рішення щодо її поновлення на роботі є незрозумілим лише Київській обласній раді, яка зверталась до суду першої інстанції з заявою про роз&q?ер;яснення рішення суду і в задоволенні цієї заяви було відмовлено. Посилання боржника, як на об&qu П;єктивну обставину, яка унеможливила виконання судового, на те, що державний виконавець не звернуся до суду з заявою про роз&q?ер;яснення рішення суду, не грунтується на вимогах закону, так як це право державного виконавця у випадку незрозумілості йому судового рішення , а не обов&q?ом;язок. Порядок виконання рішення суду про поновлення на роботі визначений законом. Безпідставним є висновок про те, що Київська обласна рада не знала про відкриття виконавчого провадження та що вона не отримувала постанови про відкриття виконавчого провадження.

В поданому на апеляційну скаргу відзиві представник Київської обласної ради Тисевич Любава Вікторівна проти доводів апеляційної скарги заперечувала, посилаючись на їх безпідставність. Зазначає, що при постановленні ухвали судом першої інстанції було правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, повністю з'ясовано обставини, що мають значення для вирішення справи, а апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Зазначає, що державним виконавцем при винесенні постанови про накладення штрафу були проігноровані об'єктивні та поважні причини, що унеможливлюють виконання рішення суду про поновлення апелянта на роботі, оскільки положеннями Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» регламентовано спеціальний порядок вирішення питання про призначення на посаду та звільнення з посади керівників об'єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, що перебувають в управлінні районних і обласних рад, яким є стягувач. Без дотримання цього порядку стягувача неможливо поновити на роботі. Встановлені судом обставини свідчать про те, що боржником вживались всі необхідні та передбачені законом заходи для виконання рішення суду, а тому суд прийшов до вірного висновку про незаконність постанови державного виконавця від 08 листопада 2017 року про накладення штрафу на Київську міську раду за невиконання рішення суду.

Відповідно до ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті &q?дя;Голос України&q?ня; повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Згідно п. 3 Розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій та статус суддів», апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

Відповідно до п. 8 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України в редакції Закону України № 2147 - VІІІ від 03 жовтня 2017 року, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

В судовому засіданні стягувач ОСОБА_2 та її представник адвокат ОСОБА_7 повністю підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити.

Представник Київської обласної ради Тисевич Любава Вікторівна в судовому засіданні заперечувала проти доводів скарги та просила відмовити в її задоволенні.

Головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нещадим Іван Сергійович повністю підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 14 червня 2017 року позов ОСОБА_2 до Київської обласної ради, Департаменту охорони здоров'я Київської обласної державної адміністрації, Комунального закладу Київської обласної ради «Київський обласний центр профілактики та боротьби з ВІЛ/СНІДом», третя особа: ОСОБА_8, про визнання незаконними і скасування рішення та наказу, поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодовування моральної шкоди та плати за адвокатські послуги задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано п.1.4 рішення Київської обласної ради шостого скликання від 26 червня 2014 року №790-42-VІ «Про деякі питання щодо трудових відносин з керівниками підприємств та закладів спільної власності територіальних громад, сіл, селищ, міст Київської області».

Визнано незаконним та скасовано наказ Департаменту охорони здоров`я Київської обласної державної адміністрації від 12 серпня 2014 року №345 про звільнення з посади ОСОБА_2.

Поновлено ОСОБА_2 на роботі на посаді головного лікаря комунального закладу Київської обласної ради «Київський обласний центр профілактики та боротьби з ВІЛ/СНІДом».

Стягнуто з комунального закладу Київської обласної ради «Київський обласний центр профілактики та боротьби з ВІЛ/СНІДом» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 240 839 грн. 10 коп.

Стягнуто солідарно з Київської обласної ради та Департаменту охорони здоров`я Київської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 10 000 грн.

Стягнуто солідарно з Київської обласної ради та Департаменту охорони здоров`я Київської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_2 витрати на правову допомогу в сумі 9 524 грн. 80 коп.

Стягнуто з комунального закладу Київської обласної ради «Київський обласний центр профілактики та боротьби з ВІЛ/СНІДом» на користь держави судовий збір в сумі 2 408 грн. 39 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Додатковим рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 10 липня 2017 року допущено негайне виконання рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 14 червня 2017 року в частині поновлення ОСОБА_2 на роботі на посаді головного лікаря комунального закладу Київської обласної ради «Київський обласний центр профілактики та боротьби з ВІЛ/СНІДом.

12 липня 2017 року Голосіївським районним судом м. Києва видано виконавчий лист № 752/14788/14-ц на підставі рішення суду від 10.07.2017 року, про поновлення ОСОБА_2 на роботі на посаді головного лікаря Комунального закладу Київської обласної ради «Київській обласний центр профілактики та боротьби з ВІЛ/СНІДом».

17 жовтня 2017 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нещадимом Іваном Сергійовичем відкрито виконавче провадження № 54929952 з виконання виконавчого листа № 752/14788/14-ц про поновлення ОСОБА_2 на роботі на посаді головного лікаря Комунального закладу Київської обласної ради «Київській обласний центр профілактики та боротьби з ВІЛ/СНІДом».

08 листопада 2017 року державним виконавцем винесено постанову про накладення на боржника Київську обласну раду штрафу у розмірі 5100 грн. за невиконанням судового рішення.

Не погоджуючись з накладенням вказаного штрафу, вважаючи такі дії державного виконавця незаконними, Київська обласна рада звернулась до суду зі скаргою на дії державного виконавця та просила скасувати постанову від 08 листопада 2017 року.

Задовольняючи скаргу Київської обласної ради, суд першої інстанції виходив з того, що у боржника існували об'єктивні обставини, які унеможливлювали виконання останнім рішення суду, у зв'язку з чим дане рішення не було виконано боржником з поважних причин, що виключає можливість накладення на боржника штрафу у відповідності до положень Закону України «Про виконавче провадження».

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він не відповідає встановленим обставинам справи та вимогам закону, з наступних підстав.

Стаття 447 ЦПК України, встановлює, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Згідно вимог ч. 1 ст. 451 ЦПК України, в разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.

Статтею 75 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ст. 65 Закону України «Про виконавче провадження», рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується невідкладно в порядку, визначеному статтею 63 цього Закону. Рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки стягувача, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Згідно вимог ч.ч. 1, 2 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження», за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше, як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Відповідно до ч. 7 ст. 235 КЗпП, рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

17 жовтня 2017 року головним державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 54929952 з виконання виконавчого листа № 752/14788/14-ц про поновлення ОСОБА_2 на роботі на посаді головного лікаря Комунального закладу Київської обласної ради «Київській обласний центр профілактики та боротьби з ВІЛ/СНІДом».

Копію постанови про відкриття виконавчого провадження від 17 жовтня 2017 року Київська обласна рада отримала 23 жовтня 2017 року, що підтверджується наданою самим скаржником до скарги копією супровідного листа про направлення постанови про відкриття провадження у справі, яка містить відтиск штампу Київської обласної ради про отримання вхідної кореспонденції 23жовтня 2017 року вхідний номер 08-3-13/3148-01 ( а.с. 8) .

З урахуванням зазначеного, висновок суду першої інстанції про відсутність доказів отримання боржником копії постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження не грунтується на досліджених в судовому засіданні доказах та є помилковим.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 14 червня 2017 року в частині поновлення ОСОБА_2 на роботі на посаді головного лікаря комунального закладу Київської обласної ради «Київський обласний центр профілактики та боротьби з ВІЛ/СНІДом підлягає негайному виконанню.

Про ухвалення зазначеного рішення Київській обласній раді було відомо, та як її представник був присутній в судовому засіданні, надавав пояснення у справі.

19 липня 2017 року представник Київської обласної ради звернувся до суду з заявою про роз&q?ьк;яснення рішення суду від 14 червня 2017 року.

Ухвалою Голосіївського районного суду м.Києва від 02 серпня 2017 року Київській обласній раді відмовлено в задоволенні заяви про роз&q?й ;яснення рішення суду.

В добровільному порядку рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 14 червня 2017 року в частині негайного поновлення ОСОБА_2 на роботі Київською обласною радою виконано не було, що змусило стягувача звернутись до суду з заявою про видачу виконавчого листа та передати його на примусове виконання до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Не було виконано рішення суду боржником і після відкриття виконавчого провадження № 54929952 з виконання виконавчого листа № 752/14788/14-ц про поновлення ОСОБА_2 на роботі на посаді головного лікаря Комунального закладу Київської обласної ради «Київській обласний центр профілактики та боротьби з ВІЛ/СНІДом» та отримання копії постанови про відкриття виконавчого провадження 23 жовтня 2017 року.

Враховуючи, що у встановлені законом строки рішення суду про поновлення ОСОБА_2 на роботі виконано боржником Київською обласною радою не було, у державного виконавця, при відсутності поважних причин невиконання рішення суду, були всі законні, передбачені ст.75 Закону України &quсу; Про виконавче провадження&q?ні;, підстави для винесення 08 листопада 2017 року постанови про накладення на боржника Київську обласну раду штрафу у розмірі 5100 грн. за невиконанням судового рішення.

Обгрунтовуючи наявність у боржника поважних причин невиконання рішення суду про поновлення стягувача на роботі та незаконність постанови державного виконавця від 08 листопада 2017 року про накладення на боржника штрафу, суд першої інстанції посилався на те, що з витребуваних та досліджених в судовому засіданні копій матеріалів виконавчого провадження встановлено, що боржник неодноразово звертався до державного виконавця з повідомленнями та клопотаннями, в яких зазначав про наявність об&q?нн;єктивних причин, які унеможливлюють виконання рішення суду, зокрема, та обставина, що питання про поновлення стягувача на посаді , відповідно до вимог ст.43, ч.1 п.20 Закону України &q?і ; Про місце самоврядування в Україні&q?ак; повинно вирішуватись на пленарному засіданні Київської обласної ради, що боржник звертався до суду з заявами про роз&q?но;яснення рішення суду та встановлення способу і порядку виконання рішення суду.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може , з огляду на наступне.

Пункт 20 частини 1 статі 43 Закону України &qupa; Про місцеве самоврядування&q?ат; визначає, що виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішуються питання щодо управління об'єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, що перебувають в управлінні районних і обласних рад; призначення і звільнення їх керівників.

В порядку виконання рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 14 червня 2017 року Київській обласній раді необхідно було негайно поновити ОСОБА_2 на роботі, а не вирішувати питання щодо її призначення чи звільнення з посади в порядку, визначеному Законом України &q?ьн; Про місцеве самоврядування&q?ен;.

Крім того, Київською обласною радою не надано суду належних та допустимих доказів того, що з моменту ухвалення рішення суду- з 14 червня 2017 року і до моменту накладення державним виконавцем штрафу за невиконання рішення суду, у Київської обласної ради не було реальної можливості призначити вказане питання на пленарне засідання ради.

Безпідставним є висновок суду першої інстанції про те, що не виконання рішення суду боржником було викликане тим, що він звертався до суду з заявою про роз&q?ло;яснення рішення суду, так як з такою заявою Київська обласна рада зверталась до суду ще 19 липня 2017 року, ухвала про відмову у задоволенні заяви про роз&q?пн;яснення рішення суду постановлена судом 02 серпня 2017 року, а виконавче провадження було відкрито 17 жовтня 2017 року, тобто, на час здійснення виконавчих дій це питання вже було вирішено судом.

Посилання суду, як на поважну причину невиконання рішення суду, на звернення боржника до суду з заявою про встановлення порядку і способу виконання рішення не грунтується на досліджених судом доказах, так як матеріали справи не містять такої заяви Київської обласної ради, адресованої суду та прийнятого на підставі неї процесуального рішення, отже, це є припущенням суду, а рішення суду не може грунтуватись на припущеннях.

В копіях матеріалів виконавчого провадження, які знаходяться в справі, є копія клопотання представника Київської обласної ради, адресованого головному державному виконавцю відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нещадиму Івану Сергійовичу, про направлення ним подання до суду щодо встановлення порядку і способу виконання рішення, зареєстроване 08 листопада 2017 року.

Проте, відповідно до вимог ст. 373 ЦПК України 2004 року, яка була чинною на час вирішення питання, за наявності обставин, що утруднюють виконання рішення (хвороба боржника або члені його сім&q?ню;ї, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо, тощо), за заявою державного виконавця або за заявою сторони суд, який видав виконавчий документ, розглядає питання зміни чи встановлення способу і порядку виконання рішення суду.

Пункт 10 частини 3 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз'яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення.

Аналізуючи вказані положення матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що законом надається державному виконавцю право на звернення до суду з поданням про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, у випадку, якщо державний виконавець вбачає підстави для такого звернення. В даному виконавчому провадженні державний виконавець з таким поданням до суду не звертався. Сторони виконавчого провадження також наділені правом звернення до суду з такими заявами. Боржник таким правом не скористався, а тому сам факт подання ним 08 листопада 2017 року такого клопотання до державного виконавця, не свідчить про наявність поважних причин невиконання боржником Київською обласною радою рішення суду про поновлення на роботі.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що поважні причини, у зв'язку з якими Київська обласна рада не мала можливості невідкладно виконати рішення суду про поновлення ОСОБА_2 на роботі, відсутні, а тому винесена головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нещадимом ІваномСергійовичем постанова про накладення на боржника Київську обласну раду штрафу за не виконання рішення суду у розмірі 5 100 грн. є законною, а його дії -правомірними.

Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Горнсбі проти Греції» (Hornsbyv. Greece) від 19 березня 1997 року, заява № 18357/91, п. 40 зазначив, що …право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги є обгрунтованими, ухвала Голосіївського районного суду м.Києва від 23 квітня 2018 року постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з постановленням нового судового рішення про відмову в задоволенні скарги Київської обласної ради на дії та постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нещадима І.С. від 08 листопада 2017 року про накладення штрафу у виконавчому провадженні №54929952, відкритого на виконання виконавчого листа № 752/14788/14-ц, виданого на підставі рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 14 червня 2017 року про поновлення ОСОБА_2 на роботі на посаді головного лікаря комунального закладу Київської обласної ради «Київський обласний центр профілактики та боротьби з ВІЛ/СНІДом».

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381 - 384, 447, 451 ЦПК України, Законом України &q? 3; Про виконавче провадження&qu s;, суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу стягувача ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 23 квітня 2018 року скасувати та постановити нове судове рішення.

В задоволенні скарги Київської обласної ради на дії та постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нещадима Івана Сергійовича від 08 листопада 2017 року про накладення штрафу у виконавчому провадженні №54929952 - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 22 червня 2018 року.

Головуючий: Судді: