Постанова № 74869304, 19.06.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19червня 2018 року м. Київ

Справа 757/32979/17-ц

Апеляційний суд м. Києва в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: судді-доповідача: Соколової В.В.

суддів: Білич І.М., Поліщук Н.В.

секретар Луговий Р.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного територіального управління юстиції у м. Києві та апеляційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві на рішення Печерського районного суду м. Києва ухваленого під головуванням судді Матійчук Г.О. 05 січня 2018 року у м. Києві, дата складення повного тексту не зазначена, у справі за позовом ОСОБА_2 до відповідачів: Головного територіального управління юстиції у м. Києві, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві,

В С Т А Н О В И В

№ апеляційного провадження:22-ц/796/4931/2018Доповідач у суді апеляційної інстанції: Соколова В.В.У червні 2017 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до Головного територіального управління юстиції, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про відшкодування моральної шкоди.

Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 02.03.2017 було визнано неправомірною бездіяльність начальника управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Воробйова Олексія Володимировича щодо виконання ухвали Дарницького районного суду у м. Києві від 19.04.2016, по виконавчому провадженню ВП №49029314 від 15.10.2015. Вважає, що бездіяльністю начальника Управління державної виконавчої служби Головного територіально управління юстиції у м. Києві завдано йому моральну шкоду в сумі 248832 грн. 00 коп. Ця сума обумовлена глибиною душевних страждань, значним погіршенням внаслідок цих страждань стану здоров'я позивача та необхідністю захищати права у судовому порядку. Вважає, що завдана моральна шкода буде компенсована у разі виплати на його користь грошової компенсації у розмірі 248832 грн. 00 коп., а тому просить стягнути з державного бюджету вказану суму за завдання моральної шкоди начальником Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Воробйовим О.В.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 05.01.2018 позовну заяву ОСОБА_2 до Головного територіального управління юстиції у м. Києві, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про відшкодування моральної шкоди - задоволено частково.

Стягнуто з державного бюджету на користь ОСОБА_2 60000, 00 грн. за завдану моральну шкоду начальником Управління Державної виконавчої служби Головного територіального правління юстиції у м. Києві Воробйовим Олексієм Володимировичем.

В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Не погодився із вказаним судовим рішенням відповідач - Головне територіальне управління юстиції у м. Києві, представником подано апеляційну скаргу, в якій зазначається про незаконність і необґрунтованість рішення у зв'язку із порушенням норм матеріального та процесуального права, як таке, що ухвалено необ'єктивно у зв'язку із неповним, поверхневим дослідженням обставин справи. Представник відповідача вказує на те, що суд першої інстанції не взяв до уваги той факт, що позивач звернувся до суду з позовом про відшкодування коштів не до Держави Україна, а до державних органів за рахунок коштів на утримання вказаних органів, як безпосередніх відповідачів у справі, що суперечить закону. Також зазначає, що позивачем не доведена сума моральної шкоди, яка ним заявлена. Вказує, що позивач без доведення факту понесення душевних страждань безпідставно послався лише на практику Європейського суду з прав людини, не надав, доказів щодо наявності у нього душевних страждань, понесення витрат немайнового характеру внаслідок душевних чи фізичних страждань, заподіяних незаконними діями відповідачів, наявність немайнової шкоди, протиправність діяння відповідачів, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправними діяннями відповідачів та їх вини в її заподіянні. Таким чином вважає, що вимоги позивача є недоведеними, у зв'язку з чим в задоволенні позову слід відмовити повністю.

Також не погодилось із рішенням суду Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, начальником подано апеляційну скаргу, в якій зазначається про незаконність і необґрунтованість рішення у зв'язку із порушенням норм матеріального та процесуального права, як таке, що ухвалено необ'єктивна у зв'язку із неповним, поверхневим дослідженням обставин справи. Вказував на те, що судом першої інстанції не було повністю досліджено доказів щодо завдання позивачеві моральних страждань, та не було надано правового обґрунтування розміру суми відшкодування моральної шкоди. Таким чином, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти доводів апеляційної скарги Головного територіального управління юстиції у м. Києві, вказує на законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції. А тому, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу відхилити.

В порядку п. 8 ч. 1 Розділу VIII Прикінцевих та перехідних положень ЦПК України (в редакції від 03.10.2017), до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Згідно п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

А отже Апеляційний суд м. Києва є компетентним судом щодо розгляду даної справи.

В судовому засіданні апеляційного суду представник Головного територіального управління юстиції у м. Києві та представник Державної казначейської служби України у м. Києві підтримали апеляційні скарги та просили їх задовольнити.

Позивач в судовому засіданні заперечував щодо задоволення апеляційних скарг, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що на примусовому виконанні у ВДВС Дарницького РУЮ у м. Києві знаходиться виконавче провадження ВП № 51107055 про виселення боржника ОСОБА_4 з квартири АДРЕСА_1.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 02.03.2017 вимоги ОСОБА_2 було задоволено частково та ухвалено визнати неправомірною бездіяльність начальника відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві Бондаря Валерія Андрійовича та начальника Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Воробйова О.В. щодо виконання ухвали Дарницького районного суду м. Києва від 19.04.2016 за виконавчим провадженням ВП № 49029314 від 15.10.2015, та зобов'язано начальника відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві Бондаря Валерія Андрійовича та начальника Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Воробйова Олексія Володимировича здійснити контроль за своєчасністю, правильністю та повнотою виконання ухвали Дарницького районного суду м. Києва від 19.04.2016 за виконавчим провадженням ВП № 49029314 від 15.10.2015. Ухвала суду набрала законної сили.

Позивач вважає, що бездіяльністю начальника Управління державної виконавчої служби Головного територіально управління юстиції у м. Києві завдано йому моральну шкоду в сумі 248832 грн. 00 коп., вказана сума обумовлена глибиною душевних страждань, значним погіршенням, внаслідок цих страждань, стану здоров'я позивача та необхідністю захищати права у судовому порядку.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції погодився з доводами позивача про те, що тривале невиконання рішення суду призвело до його душевних страждань, оскільки він був позбавлений права користування та розпорядження належним йому майном, змушений був витрачати власний час на численні звернення до органів виконавчої служби та суду з метою захисту своїх прав. Виходячи із принципів розумності, справедливості та поміркованості суд визначив розмір моральної шкоди в сумі 60000 (шістдесят тисяч) гривень 00 копійок, які стягнув з Державного бюджету на користь позивача.

Проте, погодитись з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду не вважає за можливе.

В силу ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Також відповідно до ст. 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Разом з тим, відповідно до ст. 176 ЦК України юридичні особи, створені державою, не відповідають за зобов'язаннями держави.

Положеннями ст. 7 БК України серед принципів бюджетної системи України визначений принцип цільового використання бюджетних коштів - бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями та бюджетними асигнуваннями (п.8).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 23 будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно зі ст. 43 БК України при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Казначейство України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.

Проте, виходячи з положень ст. 22 БК України Казначейська служба України не є розпорядником бюджетних коштів.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 215 від 15.04.2015 Державна казначейська служба України (Казначейство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів, і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів.

Одним із основних завдань Казначейства є реалізація державної політики у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів (п.3).

Казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку, зокрема, забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, відкритого у Національному банку, а також здійснює безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів або боржників на підставі рішення суду (п.4).

Згідно п. 1 Положення про головні управління Державної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 12.10.2011 N 1280, Головні управління Державної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі є територіальними органами Державної казначейської служби України, які відповідно до п. 18 є окремими юридичними особами публічного права і також мають повноваження безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів або боржників на підставі рішення суду( п.4).

Виконання рішень про стягнення коштів з державного бюджету здійснюється Державною Казначейською службою України у відповідності до вимог Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого Кабінету Міністрів України №845 від 03.08.2011.

Пунктом 3 Порядку визначено, що рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Так, згідно з ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Разом з тим, відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частина 1 ст.48 ЦПК України визначає, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

Відповідно до ч.ч.2-4 ст.51 ЦПК України, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 за захистом свого порушеного права звернувся до суду із позовом, у якому відповідачами вказав Головне територіальне управління юстиції у м. Києві, Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві.

Протиправність дій державного виконавця встановлена ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 02.03.2017, а тому відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України вказана обставина доказуванню не підлягає.

Разом з тим позовні вимоги заявлені про стягнення моральної шкоди за рахунок Державного бюджету України.

Виходячи з норм процесуального права відповідачем є особа, на яку вказує позивач як на порушника своїх прав. На відміну від позивача відповідач - це особа, яка, на думку позивача, порушила, не визнала чи оспорила суб'єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Якщо ж судом встановлено, що відповідач не є зобов'язаним за вимогою позивача, такий відповідач визнається неналежним. Установлення цієї умови є підставою для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Проте, виключно позивач, наділений правом визначати коло відповідачів, визначати предмет та підстави позову.

В ході розгляду справи судом першої інстанції клопотань та/або заяв щодо заміни відповідачів у даній справі, залучення співвідповідачів позивачем не заявлялося, а відповідно судом і не вирішувалося.

Відповідно до норм матеріального права обов'язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається не на посадову особу (ст.1174 ЦК України) та не на орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим або орган місцевого самоврядування (ст.1173 ЦК України), незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу Україна.

Враховуючи, що позовні вимоги заявлені про стягнення за рахунок Державного бюджету України, що казначейське обслуговування бюджетних коштів забезпечує Державна казначейська служба України (Казначейство), яка є центральним органом виконавчої влади і має повноваження безспірного списання коштів державного та місцевого бюджетів на підставі рішення суду, то саме цей орган має бути залучений до участі у справі.

Стягнення зазначеної шкоди у разі задоволення позовних вимог здійснюється з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України шляхом списання з рахунку призначеного для відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів державної влади за бюджетною програмою щодо відшкодування шкоду, тому обов'язковим відповідачем у справах про відшкодування шкоди, має бути Державна казначейська служба України.

Отже, задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції не взяв до уваги ту обставину, що з огляду на встановлений механізм виконання судових рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (бюджетних установ), стягнення моральної шкоди у разі задоволення позовних вимог здійснюється з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України, яка не є стороною у справі.

Таким чином, зазначене свідчить про істотне порушення судом першої інстанції норм процесуального права, яке потягло за собою ухвалення незаконного рішення.

Тобто, позов пред'явлено до співвідповідача - Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві, який не займається виконанням рішень про стягнення коштів з державного бюджету.

А тому, пред'явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що позивач не позбавлений права на звернення до суду із позовною заявою до належного відповідача.

На основі повно та всебічно з'ясованих обставин справи, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення суду першої інстанції та про ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.

Доводи апеляційних скарг відповідачів щодо неналежного обґрунтування позивачем моральної шкоди та її розміру, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки справа розглянута за участю неналежного відповідача.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381- 384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу Головного територіального управління юстиції у м. Києві - задовольнити частково.

Апеляційну скаргу Головногоуправління Державної казначейської служби України у м. Києві - задовольнити частково.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 05 січня 2018 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_2 до Головного територіального управління юстиції у м. Києві, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач:

Судді:

Повний текст постанови складений 21.06.2018.