Рішення № 74867545, 11.06.2018, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2018 року ЛуцькСправа № 803/456/18

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Волдінера Ф. А.,

при секретарі судового засідання Литвиненко І. П.,

за участю позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

представника третьої особи ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Волинській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, Старовижівська селищна рада про визнання протиправною та скасування податкової вимоги,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі – ОСОБА_1, позивач) звернулася з позовом до Головного управління ДФС у Волинській області (надалі – ГУ ДФС у Волинській області, відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, Старовижівська селищна рада (надалі – третя особа) про визнання протиправною та скасування податкової вимоги від 15.01.2018 року №12265-17 про визначення суми податкового боргу із орендної плати за землю в розмірі 3 982,04 грн.

Ухвалою судді від 23.03.2018 року провадження у справі було відкрито та ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, а також встановлено строк для надання учасниками заяв по суті справи.

03.04.2018 року відповідачем подано заяву про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 05.04.2018 року заяву відповідача задоволено та ухвалено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження, призначено у справі судове засідання.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Старовижівської селищної ради від 22.10.2015 року №36/52 ОСОБА_1 надано в оренду земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в смт. Стара Вижівка. В пункті 4 даного рішення та в пункті 9 Договору оренди земельної ділянки від 18.01.2016 року, на підставі рішення Старовижівської селищної ради від 09.10.2013 року №23/5 «Про порядок надання земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва на території селищної ради», розмір орендної пласти встановлено 3% від нормативної грошової оцінки землі (яка складає 1 985,80 грн.), а саме 59,57 грн. в рік.

На виконання Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» від 21.12.2016 року рішенням Старовижівської селищної ради від 13.07.2017 року №16/4 «Про внесення змін до рішення селищної ради від 09.10.2013 року №23/5 «Про порядок надання земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва на території селищної ради» змінено розмір орендної плати за земельні ділянки для житлового будівництва, який встановлено в розмірі 0,5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Внаслідок прийняття такого рішення, між третьою особою та позивачкою укладено Додаткову угоду №1 від 10.08.2017 року, якою встановлено розмір орендної плати 0,5% від нормативної грошової оцінки землі (яка складає 159 281,62 грн.) з 01.01.2017 року, а саме 769,41 грн. в рік.

30.06.2017 року ГУ ДФС у Волинській області винесло податкове повідомлення-рішення №2741193-1302, яким позивачці нараховано орендну плату у розмірі 4 778,45 грн. 06.02.2018 року ОСОБА_1 надіслала заяву до відповідача про здійснення перерахунку розміру орендної плати. Листом від 14.02.2018 року №150/06/03-20-13-02-13 ГУ ДФС у Волинській області відмовило у задоволенні даної заяви у зв’язку з відсутністю підстав для проведення перерахунку.15.01.2018 року відповідач виніс податкову вимогу №12265-17, де визначив суму податкового боргу з орендної плати у розмірі 3 982,04 грн. З даною податковою вимогою позивачка не згідна та просить її скасувати.

У відзиві на позовну заяву від 03.04.2018 року представник відповідача не погоджується із доводами, викладеними у позовній заяві та просить суд відмовити в задоволенні позову. Свою позицію аргументує тим, що сума податкового боргу, яка вказана у податковій вимозі №12265-17 від 15.01.2018 року, виникла на підставі податкового повідомлення-рішення №2741193-1302 від 30.06.2017 року.

Представник відповідача вказує, що податкове повідомлення-рішення №2741193-1302 від 30.06.2017 року в адміністративному та в судовому порядку не оскаржене, відповідно сума грошового зобов’язання по орендній платі за землю є узгодженою. Податковим кодексом України встановлено, що у зв’язку з несплатою узгодженого податкового зобов’язання в установлені законом строки, контролюючий орган надсилає платнику податків податкову вимогу. Тобто, сума визначеного грошового зобов’язання по орендній платі ОСОБА_1 є узгодженою та набула статусу податкового боргу, а тому податкова вимога сформована та направлена на адресу позивача відповідно до вимог ПК України.

У поясненнях на позовну заяву та поясненнях до відзиву на позовну заяву Старовижівська селищна рада не визнає заперечень відповідача та підтримує адміністративний позов. На думку третьої особи ГУ ДФС у Волинській області при винесенні податкового повідомлення-рішення повинне було керуватися рішенням від 09.10.2013 року №23/5 із змінами, внесеними рішенням від 13.07.2017 року №16/4 «Про внесення змін до рішення селищної від 09.10.2013 року №23/5 «Про порядок надання земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва на території селищної ради». Представник Старовижівської селищної ради зазначив, що вищезазначені зміни до рішення №23/5 мають зворотну дію в часі і діють з 01.01.2017 року.

Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача та представника третьої особи, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Судом встановлено, що рішенням Старовижівської селищної ради від 22.10.2015 року №36/52 «Про передачу земельної ділянки в оренду гр. ОСОБА_1 С.» позивачці надано в оренду земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в смт. Стара Вижівка та встановлено орендну плату у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки в рік.

18.01.2016 року між позивачкою і третьою особою був укладений договір оренди земельної ділянки, в якому визначено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 1 985,80 грн., а орендна плата – 59,57 грн./рік.

14.07.2016 року рішенням Старовижівської селищної ради №7/1 затверджена нова нормативна грошова оцінка, яка введена в дію з 01.01.2017 року.

Листом від 03.04.2017 року №186/24/2-17 Старовижівська селищна рада надіслала ГУ ДФС у Волинській області список орендарів, де зазначено, що відповідно до Рішення №36/52 від 22.10.2015 року ОСОБА_1 повинна сплатити орендну плату у розмірі 4 778,45 грн. (159 281,62 * 3% = 4 778,45).

30.06.2017 року ГУ ДФС у Волинській області сформувало податкове повідомлення-рішення №2741193-1302, в якому визначило ОСОБА_1 податкове зобов’язання по орендній платі у розмірі 4 778,45 грн.

13.07.2017 року Старовижівською селищною радою прийнято рішення №16/4 «Про внесення змін до рішення селищної ради від 09.10.2013 року №23/5 «Про порядок надання земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва на території селищної ради». Даним рішенням встановлено розмір орендної плати за земельну ділянку 0,5%.

10.08.2017 року між позивачкою та третьою особою укладено Додаткову угоду №1 до Договору оренди земельної ділянки від 18.01.2016 року. Даною угодою затверджено новий розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 159 281,62 грн. та новий розмір орендної плати – 0,5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки у розмірі 796,41 грн.

06.02.2018 року позивачка надіслала до відповідача заяву, у якій просила провести звірку даних щодо розміру ставки орендної плати та нарахованої суми орендної плати за земельну ділянку.

14.02.2018 року ГУ ДФС у Волинській області надіслало у відповідь на подану заяву надіслало лист, у якому роз’яснило, що підстави для задоволення заяви ОСОБА_1 відсутні.

У зв’язку з тим, що податкове повідомлення-рішення №2741193-1302 від 30.06.2017 року ні в адміністративному, ані в судовому порядку не було оскаржене, 15.01.2018 року ГУ ДФС у Волинській області сформувало та направило ОСОБА_1 податкову вимогу №12265-17, у якій відображено податковий борг по орендній платі з фізичних осіб у розмірі 3 982,04 грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Нормативно-правовим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов’язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов’язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, є Податковий кодекс України.

Відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України, «грошове зобов’язання платника податків» - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов’язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв’язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

За змістом норм пункту 36.1 статті 36 ПК України податковим обов’язком визнається обов’язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Відповідно до пункту 31.1 статті 31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов’язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Пунктами 38.1 та 38.3 статті 38 ПК України встановлено, що виконанням податкового обов’язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов’язань у встановлений податковим законодавством строк. Спосіб, порядок та строки виконання податкового обов’язку встановлюються цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Порядок нарахування та сплати орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності встановлено статтею 288 ПК України.

Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об’єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки.

Податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.

Як встановлено пунктом 286.5. статті 286 ПК України нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають (вручають) платникові за місцем його реєстрації до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Судом встановлено, що заборгованість позивачки виникла по орендній платі за земельну ділянку згідно договору оренди земельної ділянки від 18.01.2016 року (а. с. 18-19). Старовижівська селищна рада листом від 03.04.2017 року №186/24/2-17 направила Головному управлінню ДФС у Волинській області списки орендарів (а. с. 86-91). На підставі інформації, що викладена у списках, відповідач нарахував розмір орендної плати за земельну ділянку та надіслав позивачу податкове повідомлення-рішення від 30.06.2017 року №2741193-1302 (а. с. 45).

У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов’язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених ПКУ або іншими законами України, він має право оскаржити його в адміністративному або судовому порядку (пункт 56.1 статті 56 ПК України).

Скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення (пункт 56.3 статті 56 ПК України). День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов’язання платника податків. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов’язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Як вбачається з матеріалів справи та з пояснень сторін, податкове повідомлення-рішення від 30.06.2017 року №2741193-1302 позивачем в адміністративному або судовому порядку не було оскаржене, відповідно сума грошового зобов’язання по орендній платі за землю, визначена в ньому, є узгодженою.

Сума узгодженого грошового зобов’язання, не сплаченого платником податків у встановлений ПК України строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному ПК України, утворює податковий борг (підпункт 14.1.175 пункт 1 статті 175 ПК України).

У разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов’язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган, згідно пункту 59.1 статті 59 ПК України, надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Підпунктом 14.1.153 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що «податкова вимога» - це письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

В силу норми пункту 59.3 статті 59 ПК України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов’язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов’язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов’язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Також, механізми формування та форми податкової вимоги у спірний період були врегульовані Порядком направлення органами доходів і зборів податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 року №576 (що був зареєстрований в Міністерстві юстиції України 31.10.2013 року за №1840/24372 та діяв до 08.09.2017 року) та чинним нині Порядком направлення контролюючими органами податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.06.2017 року №610 (що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 24 липня 2017 року за №902/30770).

Зокрема, згідно положень розділів ІІІ зазначених Порядків податкові вимоги формуються автоматично на підставі даних інформаційно-телекомунікаційних систем контролюючих органів.

Згідно пункту 2.2 Порядку направлення органами доходів і зборів податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України № 576 від 10.10.2013 року податкова вимога формується, якщо платник податків не сплатив суми податкового зобов’язання, зазначеної в поданій ним податковій декларації, у встановлені Кодексом строки; платник податків не сплатив узгодженої суми грошового зобов’язання, визначеної в податковому повідомленні-рішенні, у встановлені законом строки; платник збору не сплатив узгодженої суми збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності у встановлені строки; платник єдиного податку першої або другої групи не сплатив суми авансового внеску у встановлені строки.

У зв’язку з несплатою позивачем суми податкового зобов’язання, визначеної в податковому повідомленні-рішенні, у встановлені Податковим кодексом України строки, податковим органом, у межах повноважень та у порядку, передбаченому Податковим кодексом України, Порядком направлення органами доходів і зборів податкових вимог платникам податків, затвердженим наказом Міністерства доходів і зборів України №576 від 10.10.2013 року, сформовано та направлено на адресу позивача податкову вимогу №12265-17 від 15.01.2018 року.

Таким чином, суд приходить до висновку, що ГУ ДФС у Волинській області мало всі законодавчо обґрунтовані підстави для формування податкової вимоги, а тому вона прийнята правомірно та на підставі закону.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відтак, приймаючи до уваги вищенаведене, проаналізувавши докази наявні в матеріалах справи та приписи чинного законодавства, суд дійшов висновку, що, відповідач діяв на підставі та в межах наданих чинним законодавством повноважень, а отже, позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими, недоведеними та безпідставними, що свідчить про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову та скасування оскаржуваної податкової вимоги №12265-17 від 15.01.2018 року.

Керуючись статтями 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України та на підставі Податкового кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ф. А. Волдінер

Повний текст рішення виготовлено 21 червня 2018 року.