Рішення № 74865405, 22.06.2018, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2-а/754/90/18

Справа №754/4106/17

РІШЕННЯ

Іменем України

(повне рішення суду складено 22.06.2018 року)

22 червня 2018 року, м. Київ, Деснянський районний суд м. Києва, суддя: Грегуль О.В.,секретар судового засідання: Дорошенко В.В., справа № 754/4106/17

ОСОБА_1 - позивач

Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві - відповідач

Вимоги позивача: визнання дій протиправними та зобов'язання здійснити дії

Мних Н.М. - представник відповідача

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, вимоги якого уточнювались у процесі розгляду справи і посилаючись на порушення своїх пенсійних прав, просить визнати дії відповідача щодо відмови здійснити перерахунок призначеної пенсії державного службовця в зв'язку з підвищенням заробітної плати державним службовцям відповідно до Закону «Про державну службу» від 10.12.2015 року № 889-VІІІ та постанови Кабінету Міністрів України від 18.01.2017 року № 15 «Питання оплати праці державних службовців у 2017 році» протиправними. Зобов'язати відповідача провести з 01.08.2014 року перерахунок та виплату пенсії державного службовця в зв'язку з включенням до складу заробітної плати державних службовців сум матеріальної допомоги. Зобов'язати відповідача провести з 01.05.2016 року перерахунок та виплату пенсії державного службовця, виходячи із нових складових заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади, рангу та стажу роботи на державній службі згідно Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року № 889-VІІІ, а саме: посадовий оклад - 2585 грн.; надбавка до посадового окладу за ранг державного службовця (7 група) - 400 грн.; надбавка за вислугу років на державній службі - 775,50 грн.; премії; всі види матеріальної допомоги; інші складові в розмірі 80 відсотків від цієї суми заробітної плати. Зобов'язати відповідача провести з 01.05.2016 року перерахунок та виплату пенсії державного службовця, виходячи із нових складових заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади, рангу та стажу роботи на державній службі згідно постанови Кабінету Міністрів України від 18.01.2017 року № 15 «Питання оплати праці державних службовців у 2017 році», а саме: посадовий оклад 3200 грн.; надбавка за ранг державного службовця - 400 грн.; надбавка за стаж роботи на державній службі 10 років - 960 грн.; премії; всі види матеріальної допомоги; інші складові в розмірі 80 відсотків від цієї суми заробітної плати.

Позивач у судове засідання не з'явився, надіславши листа з проханням про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав і посилаючись на його безпідставність і недоведеність, просив відмовити в задоволенні позову, а також не заперечував проти розгляду справи по суті за відсутності позивача.

З урахуванням положень ст. 205 КАС України, неявка в судове засідання позивача не перешкоджає в даному випадку розгляду справи по суті.

Вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд у судовому засіданні встановив наступне.

На час розгляду даної справи Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві ліквідовано і його правонаступником є Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві.

Позивач з 2001 року перебуває на обліку, як пенсіонер, якому призначено пенсію у відповідності до закону України «Про державну службу».

У січні 2017 року позивач звернувся до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві за перерахунком призначеної йому пенсії державного службовця в зв'язку з підвищенням заробітної плати державним службовцям відповідно до Закону «Про державну службу» від 10.12.2015 року № 889-VІІІ та постанови Кабінету Міністрів України від 18.01.2017 року № 15 «Питання оплати праці державних службовців у 2017 році».

Листом відповідача від 01.02.2017 року, позивачу відмовлено в перерахунку пенсії.

Не погоджуючись із відмовою відповідача в перерахунку пенсії, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.

Заперечуючи проти позову представник відповідача в судовому засіданні зазначив, що з вимогою провести з 01.08.2014 року перерахунок та виплату пенсії державного службовця у зв'язку з включенням до складу заробітної плати державних службовців сум матеріальної допомоги, позивач до відповідача взагалі не звертався і відповідач не відмовляв позивачу в проведенні перерахунку та виплаті пенсії державного службовця у зв'язку з включенням до складу заробітної плати державних службовців сум матеріальної допомоги.

Заперечення відповідача підтверджуються і наданою відповідачем копією пенсійної справи позивача.

Тому, позовні вимоги позивача про зобов'язання відповідача провести з 01.08.2014 року перерахунок та виплату пенсії державного службовця в зв'язку з включенням до складу заробітної плати державних службовців сум матеріальної допомоги, суд вважає безпідставними, оскільки суду позивачем взагалі не надано конкретних правових доказів, про яку конкретно допомогу йдеться в позові та чим конкретно нарахування і виплата цієї допомоги підтверджується.

Що ж стосується іншої частини позовних вимог, то суд при їх вирішенні виходить з наступного.

Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 17.04.2018 року справа № 191/5789/16-а, з 1 грудня 2015 року - початку застосування постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2015 № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів», якою пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2000 року № 865 «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії» виключено, а її пункт 5 викладено в іншій редакції, та у зв'язку з набранням у подальшому чинності Законом України «Про державну службу» № 889-VIII, яким по-іншому врегульовані правовідносини, пов'язані із пенсійним забезпеченням державних службовців, пенсії, призначені за статтею 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII, не підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих державних службовців.

Ані Закон України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року № 76-VIII, яким, зокрема, статтю 37-1 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ викладено у новій редакції, ані стаття 90 Закону України «Про державну службу» № 889-VIII, не визнані неконституційними Конституційним Судом України, який до того ж у Рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 вказав, що одним із визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

З урахуванням такого елемента принципу верховенства права, як пропорційність (розмірність) Конституційний Суд України зазначив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними, а оскільки держава зобов'язана регулювати економічні процеси, встановлювати й застосовувати справедливі та ефективні форми перерозподілу суспільного доходу з метою забезпечення добробуту всіх громадян, то механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження справедливого балансу між інтересами окремих осіб і інтересами всього суспільства. При цьому зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Посилання на порушення статті 22 Конституції України у зв'язку зі зміною правого регулювання спірних правовідносин є помилковим, адже ані Закон України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року № 76-VIII, яким, зокрема, статтю 37-1 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ викладено у новій редакції, ані стаття 90 Закону України «Про державну службу» № 889-VIII, не визнані неконституційними Конституційним Судом України, який до того ж у рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 вказав, що одним із визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

Також безпідставним є посилання на те, що відповідно до статті 58 Конституції України права на перерахунок пенсії не можуть бути позбавлені державні службовці, які вже вийшли на пенсію, оскільки право на перерахунок пенсії у відповідної особи виникає станом на час виникнення обставин, з якими особа пов'язує право на такий перерахунок, а не з часу її виходу на пенсію.

З урахуванням викладеного, правові підстави для задоволення позову, відсутні.

За таких обставин, позов задоволенню не підлягає.

Оскільки позов не задовольняється, то відповідно до ст. 139 КАС України, понесені позивачем судові витрати не відшкодовуються.

Керуючись ст. ст. 241-246 КАС України,

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (місце проживання: 02055, АДРЕСА_1, РНОКПП: НОМЕР_1) до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, правонаступником якого є Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ: 42098368).

Понесені ОСОБА_1 судові витрати покласти на ОСОБА_1.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СУДДЯ: