Рішення № 74863751, 11.06.2018, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/4195/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.06.2018 року Придніпровський районний суд міста Черкаси у складі:

головуючого – судді Шиповича В.В.

секретаря судового засідання Євтушенко М.В.

за участі представника позивача ОСОБА_1

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси цивільну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором;

зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про захист прав споживача шляхом стягнення пені за невиконання умов договору;

зустрічним позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про визнання договору поруки припиненим з моменту його укладання, -

ВСТАНОВИВ:

ПАТ «Укрсоцбанк» (далі – ОСОБА_4) у травні 2017 року звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про солідарне стягнення заборгованості за Договором про надання невідновлювальної кредитної лінії від 10.05.2007 року №899/06-034-301 в сумі 125 557,26 доларів США, вказавши, що 10.05.2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 було укладено Договір про надання невідновлювальної кредитної лінії № 899/06-034-301, відповідно до умов якого ОСОБА_2 зобов’язався у визначеному порядку та на умовах даного договору повернути кредит, виплатити проценти, сплатити неустойку та інші передбачені платежі. Однак ОСОБА_2 свої зобов’язання належним чином не виконав, в результаті чого станом на 26.01.2017 року має прострочену заборгованість за кредитом в сумі 56355,00 доларів США та за відсотками в сумі 69202,26 доларів США.

В забезпечення виконання зобов’язань ОСОБА_2 за кредитним договором № 899/06-034-301 від 10.05.2007 року, між Банком та ОСОБА_3 10.05.2007 року було укладено Договір поруки № 1-899/06-034-301, відповідно до умов якого ОСОБА_3 як поручитель поручається за виконання позичальником ОСОБА_2 обов’язків, що виникли чи можуть виникнути в майбутньому на підставі Договору № 899/06-034-301 від 10.05.2007 року. Відповідно до умов договору поруки, поручитель відповідає перед Банком у тому ж обсязі, що і боржник.

На виконання умов договору ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було направлено Банком вимогу про досудове врегулювання спору, але на дату подання позовної заяви вимога невиконана.

У зв’язку із невиконання умов договору ОСОБА_4 просив стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за Договором № 899/06-034-301 від 10.05.2007 року, що утворилась станом на 26.01.2017 року в розмірі 125557,26 доларів США та понесені судові витрати.

Ухвалою суду від 07.06.2017 року провадження у цивільній справі відкрито.

31.08.2017 року ОСОБА_5 діючи як представник відповідача ОСОБА_2, подала зустрічний позов до ПАТ «Укрсоцбанк» про захист прав споживача шляхом стягнення пені за невиконання умов договору посилаючись на те, що 10.05.2007 року між ОСОБА_2 та Черкаською філією АКБ «Укрсоцбанк» було укладено Договір № 899/06-034-301 про надання не відновлювальної кредитної лінії в межах максимального ліміту заборгованості до 62000 доларів США. Банк стверджує, що згідно заяв на видачу готівки № 204-12 від 10.05.2007р. на замовлення 209070 грн., що в еквіваленті становить 41400 доларів США та № 204-5 від 11.05.2007р. на замовлення 104030 грн., що в еквіваленті становило 20600 доларів США видав загалом 62000 доларів США, однак таких коштів ОСОБА_2 не отримував. Станом на 31.08.2017р. кредитор свої зобов’язання не виконав, кошти передбачені договором від 10.05.2007 року позичальнику не видав. За таких обставин на підставі ч.5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» ОСОБА_5 просила суд стягнути із ПАТ «Укрсоцбанк» на користь ОСОБА_2 пеню в розмірі 3% суми кредиту за кожен день прострочення за 10 років, в сумі 6789000 доларів США.

Ухвалою суду від 31.08.2017 року прийнято до спільного розгляду та об’єднано в одне провадження зустрічний позов ОСОБА_2 поданий його представником ОСОБА_5 до ПАТ «Укрсоцбанк» про захист прав споживача шляхом стягнення пені в сумі 6 789 000 доларів США за невиконання умов договору.

30.10.2017 року ОСОБА_5 діючи як представник ОСОБА_3, подала зустрічний позов до ПАТ «Укрсоцбанк» про захист прав споживача шляхом визнання Договору поруки №1-899/06-034-301 від 10.05.2007 року припиненим. При цьому посилалась на те, що ОСОБА_4 втратив право вимоги до ОСОБА_3, як поручителя, у зв’язку з пропуском строку для пред’явлення такої вимоги та пропущенням строку позовної давності. Банком не було пред’явлено вимоги до поручителя ні протягом шести місяців, ні протягом одного року від дня виникнення заборгованості. Крім того, Банком було незаконно, без згоди та повідомлення поручителя і позичальника підвищено процентну ставку за користування кредитними коштами із 13% до 15% річних. За таких обставин просила визнати Договір поруки №1-899/06-034-301 від 10.05.2007 року припиненим з моменту його укладання.

Ухвалою суду від 04.12.2017 року прийнято до спільного розгляду та об’єднано в одне провадження із первісним позовом зустрічний позов ОСОБА_3 поданий в її інтересах ОСОБА_5 до ПАТ «Укрсоцбанк» про визнання договору поруки припиненим.

Ухвалою суду від 19.09.2017 року частково задоволено клопотання представника відповідачів про витребування доказів. Зобов’язано позивача надати для огляду в судовому засіданні кредитну справу по Договору про надання невідновлювальної кредитної лінії від 10.05.2007 року №899/06-034-301 із оригіналами первинних документів щодо видачі кредитних коштів позичальнику.

15.12.2017 набрала чинності нова редакція Цивільного процесуального кодексу України згідно із Законом України №2147-VIII від 03.10.2017.

Відповідно до п.п. 9 п.1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України (в ред. згідно із Законом №2147-VIII від 03.10.2017), - справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою суду від 15.01.2018 року розгляд справи продовжено за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання та встановлено сторонам строк для подачі відзиву (відповіді на відзив, заперечень) на первісний та зустрічні позови.

Ухвалою суду від 01.03.2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача - ОСОБА_1, позовні вимоги Банку за первісним позовом підтримав в повному обсязі. Зустрічні позови відповідачів не визнав та просив відмовити в їх задоволенні. Додатково суду пояснив, що спір між сторонами виник на підставі Договору, що укладений між Банком та ОСОБА_2 10.05.2007 року №899/06-034-301. Відповідно до умов цього договору ОСОБА_2 отримав кредит в сумі 62000 доларів США, які були йому виплачені двома траншами. Посилання представника відповідачів на те, що в Черкаському територіальному відділенні НБУ відсутня інформація про замовлення Банком на 10.05.2007 року іноземної валюти є безпідставним, оскільки кредит Банком видався ОСОБА_2 із власних коштів. Крім того ОСОБА_2 здійснював погашення кредиту в доларах США. Просив суд не приймати до уваги надані позивачами квитанції, які не стосуються погашення кредиту за договором № 899/06-034-301 від 10.05.2007 року. Стосовно строків позовної давності зауважив, що загальний термін кредитування за договором № 899/06-034-301 від 10.05.2007 року становить до 09.05.2022 року, шляхом сплати щомісячних фіксованих ануїтетних платежів по 345 доларів США згідно з Графіком кредитування. А тому строк позовної давності слід обраховувати з дати сплати кожного чергового платежу. Оскільки платежі по кредиту припинилися, то у травні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з даним позовом, в якому міститься вимога про дострокове повернення всього кредиту та процентів. Всі надані Банком докази є належними, оскільки завірені належним чином та подані уповноваженими на це представниками. Банк не змінював процентної ставки і заборгованість Відповідачів обрахована згідно діючої базової ставки за кредитом 13% річних, що і передбачено п. 1.1.1 Кредитного договору.

У відповіді на заперечення представника відповідачів ОСОБА_5 від 31.08.2017 року на первісний позов, ПАТ «Укрсоцбанк» зазначало, що 10.05.2007 року між Банком та ОСОБА_2 було укладено Договір про надання невідновлювальної кредитної лінії №899/06-034-301, відповідно до умов якого ОСОБА_2 отримав кредит в сумі 62000 доларів США, що підтверджено заявами на видачу готівки №204-12 від 10.05.2007р. та №204-5 від 11.05.2007р.. Згідно Договору він був укладений між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (повним правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк») та ОСОБА_2, тобто договір був укладений не і з філією, а з банком. Тому посилання ОСОБА_2 на те, що він не отримував кошти, оскільки їх не могло бути у філії Банку, є необґрунтованими та надуманими. Крім того, в період укладення Договору в Банку були в наявності валютні цінності, а тому ОСОБА_4 мав можливість виконати умови Договору кредиту та видати кредитні кошти. Банк здійснював операцію з видачі кредиту в іноземній валюті на підставі ліцензії НБУ. Посилання відповідачів на те, що ОСОБА_4 не мав права здійснювати зовнішньоекономічну діяльність взагалі не стосується даної справи. Відповідачами, всупереч своїм посиланням в запереченнях на первісний позов, не надано доказів недійсності кредитного договору. Даний Договір не визнавався недійсним, а тому Договір та всі додатки до нього є дійсними.

В забезпечення виконання зобов’язань за договором між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк»), ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір поруки №1-899/06-034-301. Відповідно до умов Договору поруки, поручитель зобов’язується перед кредитором у повному обсязі солідарно відповідати за виконання позичальником зобов’язань щодо повернення суми кредиту, сплати процентів за користування кредитом, а також можливих штрафних санкцій, у розмірі та у випадках, передбачених Договором про надання невідновлювальної кредитної лінії №899/06-034-301 від 10.05.2007р. Договір поруки набрав чинності з дати його укладання та діє до повного виконання всіх зобов’язань, визначених в п.2.1 Договору. ОСОБА_4 в п. 2.1 Договору поруки зазначено, що зміст забезпеченого порукою зобов’язання становить: повернення кредиту в розмірі 62000,00 доларів США та порядком погашення суми основної заборгованості до 10 числа кожного місяця згідно графіку, який вказаний в п.п.2.1.1., п. 2.1. ст. 2 Договору та кінцевим терміном погашення до 09.05.2022р., а також дострокового погашення у випадках передбачених Договором кредиту.

Не відповідає дійсності посилання ОСОБА_3 на те, що ОСОБА_4 не направляв на її адресу вимогу про погашення заборгованості, оскільки така вимога міститься в матеріалах цивільної справи, як і вимога позичальнику.

Щодо зустрічного позову ОСОБА_3 ОСОБА_4 зазначив, що спосіб захисту обраний нею не передбачений ні ст. 16 ЦК України, ні будь-якими іншими нормами чинного законодавства, ні умовами Договору поруки.

ОСОБА_4 звертав увагу на те, що ОСОБА_2 суперечить сам собі, оскільки заперечує факт отримання кредитних коштів і в той же час зазначає, що ним сплачувались кошти на користь Банку, які не відображені в розрахунку.

На момент укладання Договору кредиту та Договору поруки 10.05.2007 року, ще не діяли правила надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, оскільки вони вступили після того як їх 25.05.2007 року було зареєстровано Міністерством юстиції України, а тому Банком не було порушено прав відповідачів як споживачів банківських послуг.

Надані відповідачами квитанції не є доказом сплати кредиту ОСОБА_2 за даним Договором кредиту, оскільки сплата коштів за деякими з них відбувалась від імені ОСОБА_3, а не ОСОБА_2.

ОСОБА_4 вважав безпідставними посилання відповідачів на відсутність договору поруки з ОСОБА_6, на відсутність індивідуальної ліцензії ОСОБА_2, відсутність статуту банку 2007 року, які не стосуються предмету спору.

При зверненні до суду з позовом Банком було допущено технічну помилку та в розрахунку помилково зазначено процентну ставку 15% річних, хоча насправді діяла процентна ставка 13% річних, яка Банком за Договором про надання невідновлювальної кредитної лінії №899/06-034-301 від 10.05.2007р. не змінювалася.

Помилковим, на думку представника Банку, є посилання відповідачів на Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», оскільки він не поширюється на правовідносини, де однією із сторін є фізична особа.

У відзиві на зустрічний позов ОСОБА_2, ОСОБА_4 заперечував проти його задоволення з підстав викладених в позові та відповіді на заперечення представника відповідачів щодо первісного позову. Крім того ОСОБА_4 додатково зазначив, що ОСОБА_2 невірно трактує лист НБУ від 28.04.2009р. №13-214/2897-7845, оскільки даний лист не містить заборону на видачу кредиту в іноземній валюті банками що мають відповідні ліцензії. Саме через невірне трактування листа НБУ ОСОБА_2 дійшов хибного висновку про неможливість видачі Банком кредитних коштів по Договору кредиту. ОСОБА_4 суперечливим є твердження щодо неотримання кредитних коштів, в той час як відбувалось погашення кредиту, про що зазначає представник ОСОБА_2 – ОСОБА_5 в запереченнях. Якщо ж ОСОБА_2 вважає, що не отримував кредитних коштів за договором, з чим ОСОБА_4 категорично не погоджується, то про це йому було відомо з моменту укладення договору з 10.05.2007 року. А тому ОСОБА_2 пропустив строк позовної давності для звернення з вимогами щодо стягнення пені, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

У відзиві на зустрічний позов ОСОБА_3, ОСОБА_4 заперечував проти його задоволення з підстав викладених в позові та відповіді на заперечення.

Представник відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 – ОСОБА_5 в судовому засіданні за її участі, позовні вимоги Банку не визнала в повному обсязі, просила застосувати до позовних вимог за первісним позовом наслідки спливу позовної давності. Зустрічні позови ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підтримала. Додатково суду пояснила, що Договір про надання невідновлювальної кредитної лінії №899/06-034-301 від 10.05.2007р. був укладений не ПАТ «Укрсоцбанк», а Черкаською обласною філією АКБ «Укрсоцбанк», яка не мала дозволу на видачу кредиту в іноземній валюті та не купувала іноземну валюту для видачі кредиту ОСОБА_2. Наполягала, що до суду звернувся неналежний позивач, який не був стороною договору. Крім того Банком пропущено строк для звернення з вимогами до ОСОБА_3 як поручителя. ОСОБА_4 Банком не надано первинних документів на підтвердження своїх вимог та незаконно застосовано подвійну облікову ставку НБУ при нарахуванні штрафних санкцій.

В письмових запереченнях від 31.08.2017 року на первісний позов ОСОБА_5 посилалась на те, що 10.05.2007 року договір було укладено між Черкаською обласною філією АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2. Договір поруки укладено 10.05.2007 року між Черкаською обласною філією АКБ «Укрсоцбанк», ОСОБА_2 та ОСОБА_3. Тому ПАТ «Укрсоцбанк» є неналежним позивачем в даній справі. Виходячи з розрахунку заборгованості наданої Банком видно, що прострочення зобов’язання позичальника виникло 11.07.2007 року, а до суду ОСОБА_4 звернувся тільки в травні 2017 року, тобто з пропуском строку позовної давності.

Оскільки Банком не було пред’явлено вимоги до поручителя ні протягом шести місяців, ні протягом одного року від дня виникнення заборгованості, то суд має встановити, що Договір поруки припинився з моменту його укладання.

Крім того ОСОБА_4 незаконно підвищив процентну ставку з 13% річних на 15% річних.

Відповідно до квитанцій відповідачами було сплачено Банку 50450,88 доларів США та 14543,62 гривень, однак Банком відображено лише по тілу кредиту – 5646,00 доларів США, по відсотках – 13020,15 доларів США.

Банком не надано договору поруки укладеного з ОСОБА_6, який вказаний в п. 1.3.1 Договору про надання невідновлювальної кредитної лінії №899/06-034-301 від 10.05.2007р.

Банком на підтвердження своїх вимог не надано жодного первинного документу та не підтверджено, що в день укладення Договору кредитор замовляв та купував на міжбанківському валютному ринку України долар США.

ОСОБА_2, як ініціатор отримання кредиту, не отримував індивідуальної ліцензії на використання валюти в якості платежу.

Кредитор та ПАТ «Укрсоцбанк» не повідомляли Управління НБУ або НБУ про фактичне здійснення валютних операцій, як того вимагає закон. ОСОБА_4 в Договорі кредиту, всупереч вимогам ст. 533 ЦК України, грошове зобов’язання не виражене у національній валюті. Позивачем не надано підтвердження про здійснення банківських операцій в іноземній валюті та на момент укладення Договору у Банка був відсутній дозвіл на здійснення валютних операцій, які належать до фінансових послуг.

Позивачем не надано Статут кредитора, що діяв на момент укладення договору.

Заяви на видачу готівки не є підтвердженням видачі ОСОБА_2 замовлених коштів.

Звертала увагу, що позивачем не надано розрахунку та обґрунтування імпортної складової структури ціни фінансових послуг, які він надав, а також графіку погашення тіла кредиту, відсотків за користування та сукупної вартості кредиту.

Враховуючи викладене просила відмовити Банку у задоволенні його вимог.

В запереченнях від 12.02.2018 року ОСОБА_5 вказала, що заяви на видачу готівки не є підтвердженням видачі позичальнику коштів, а лише свідчать про замовлення коштів. Банком не надано доказів про відкриття на ім’я позичальника банківського рахунку в іноземній валюті призначеного для обслуговування кредиту в іноземній валюті. Ліцензія на яку посилається ОСОБА_4, видавалась не на кредитора в даних договірних відносинах. Банком не надано підтверджень того, що при здійсненні банківських операцій в іноземній валюті, було внесено інформацію у Реєстр валютних операцій, що передбачено чинним законодавством.

Крім того Банком було пропущено строк позовної давності для звернення з даними вимогами до ОСОБА_2 та ОСОБА_3, оскільки дія договору припинилась 16.07.2007 року через невиконання/неналежне виконання зобов’язань позичальником. Стверджувала, що з 17.07.2007 року умови Договору від 10.05.2007 року не діяли.

У відповіді від 15.02.2018 року на відзив ПАТ «Укрсоцбанк» проти зустрічного позову ОСОБА_2, - ОСОБА_5 посилалась на обставини, що були викладені в зустрічному позові ОСОБА_2, запереченнях від 31.08.2017 року та запереченнях проти відповіді на відзив від 12.02.2018 року.

У відповіді від 15.02.2018 року на відзив ПАТ «Укрсоцбанк» проти зустрічного позову ОСОБА_3, - ОСОБА_5 посилалась на обставини, що були викладені в зустрічному позові ОСОБА_3, запереченнях від 31.08.2017 року та запереченнях проти відповіді на відзив від 12.02.2018 року.

Справу розглянуто за відсутності відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які будучи повідомленими про час та місце розгляду справи, однак в судове засідання не з’явилися.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши заяви сторін по суті справи, дослідивши письмові докази встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

10.05.2007 року між ОСОБА_2, як позичальником, та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого згідно Статуту (т. 1 а.с.31-46), є ПАТ «Укрсоцбанк», як кредитором, укладено Договір про надання невідновлювальної кредитної лінії № 899/06-034-301 (т. 1 а.с. 7-8).

Відповідно до умов даного Договору кредитор зобов’язався надати позичальнику грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання (п. 1.1).

Пунктом 1.1.1 Договору визначено, що надання кредиту буде здійснюватись окремими частинами (транш), зі сплатою 13% процентів річних в межах максимального ліміту заборгованості до 62000,00 доларів США.

Кредит надається позивачу на споживчі цілі (п. 1.2).

Повернення кредиту здійснюється згідно графіка, викладеного в п. 1.1.2 Договору, рівними платежами по 345 доларів США щомісячно починаючи з червня 2007 року і з кінцевим терміном погашення 09.05.2022 року.

Відповідно до п. 2.2 Договору кредиту моментом надання траншу кредиту вважається день надання готівкових коштів з позичкового рахунку в сумі відповідного траншу.

Проценти за користування кредитом нараховуються у валюті кредиту, що визначено п. 2.4 даного договору.

Пунктом 4.2 Договору встановлено, що в разі прострочення позичальником строків сплати процентів та строків погашення кредиту, він сплачує кредитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на цей період від суми кредиту за кожен день прострочення.

10.05.2007 року ОСОБА_2 в Банку підписано Заяву на видачу готівки № 204-12, якою передбачено проведення операції, - видача коштів в сумі 41400 доларів США, що на момент видачі еквівалентно 209070 гривень, в рахунок виконання договору про надання невідновлювальної кредитної лінії №899/06-034-301 від 10.05.2007 р. згідно розпорядження б/н від 10.05.2007 року (т.1 а.с. 9).

11.05.2007 року ОСОБА_2 в Банку підписано Заяву на видачу готівки № 204-5, якою передбачено проведення операції, - видача коштів в сумі 20600 доларів США, що на момент видачі еквівалентно 104030 гривень, в рахунок виконання договору про надання невідновлювальної кредитної лінії №899/06-034-301 від 10.05.2007 р. згідно розпорядження б/н від 11.05.2007 року (т.1 а.с. 10).

Згідно наданого Банком розрахунку заборгованості (т.2 а.с. 62-66) станом на 27.12.2017 року заборгованість ОСОБА_2 за Договором про надання невідновлювальної кредитної лінії №899/06-034-301 від 10.05.2007р. становить 149389,19 доларів США (що в гривневому еквіваленті становить 4138992,59 гривень), з яких заборгованість за кредитом – 56355,00 доларів США (еквівалент – 1574816,07 гривень), заборгованість за процентами – 66563,89 доларів США (еквівалент – 1860099,08 гривень), пеня за несвоєчасне повернення кредиту – 9657,63 доларів США (еквівалент – 256881,44 гривень), пеня за несвоєчасне повернення процентів – 16812,67 доларів США (еквівалент – 447195,99 гривень).

Суд не погоджується із доводами відповідачів про те, що ПАТ «Укрсоцбанк» є неналежним відповідачем у розглядуваній справі.

Так, відповідно до Договору про надання невідновлювальної кредитної лінії №899/06-034-301 від 10.05.2007р. його сторонами є Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2.

Правонаступником АКБСР «Укрсоцбанк», згідно Статуту (т. 1 а.с.31-46), є ПАТ «Укрсоцбанк».

Також суд відхиляє заперечення відповідачів про відсутність у Банку станом на 10.05.2007 року права на видачу валютних кредитів.

Згідно Банківської ліцензії №5 від 29.12.2001 року та Дозволу №5-2 від 29.07.2003 року, - АКБСР «Укрсоцбанк», надано право на здійснення банківської діяльності, у тому числі проведення операцій із валютними цінностями (т. 2 а.с. 49-51).

В забезпечення виконання зобов’язань за Договором про надання невідновлювальної кредитної лінії № 899/06-034-301 від 10.05.2007 року, між ОСОБА_2, як позичальником, та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого згідно Статуту (т. 1 а.с.31-46), є ПАТ «Укрсоцбанк», як кредитором та ОСОБА_3, як поручителем, 10.05.2007 року було укладено Договір поруки №1-899/06-034-301 (т. 1 а.с. 11-12).

Пунктом 1.1 Договору поруки передбачено, що поручитель зобов’язується перед Кредитором у повному обсязі солідарно відповідати за виконання позичальником зобов’язань щодо повернення суми кредиту, сплати процентів за користування кредитом, а також можливих штрафних санкцій, у розмірі та у випадках, передбачених Договором про надання невідновлювальної кредитної лінії №899/06-034-301 від 10.05.2007р.

Пунктом 5.2 Договору поруки встановлено, що цей договір набирає чинності з дати його укладання та діє до повного виконання всіх зобов’язань визначених в п. 2.1 цього договору.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До кредитних відносин застосовуються положення законодавства, які регулюють позичкові відносини (параграф 1 глави 71 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 1049 ЦК позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч.2 ст. 1050 ЦК України, - якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Пунктом 3.3.10. кредитного Договору передбачено обов’язок позичальника достроково погасити всі транші кредиту та сплатити нараховані проценти, комісії, можливі штрафні санкції у випадках передбачених п.п. 2.12.3; 3.2.3; 4.4.; 5.4 цього Договору.

Відповідно до пункту п. 4.4 Договору від 10.05.2007 року про надання невідновлювальної кредитної лінії між Банком та ОСОБА_2, - у разі невиконання (неналежного виконання) позичальником обов’язків, визначених п.п. 3.3.2 - 3.3.17 цього Договору, порушення майновим поручителем умов договору визначеного п. 1.3 цього Договору, протягом більше, ніж п’ять днів, строк користування кредитом вважається таким, що сплив, та, відповідно, позичальник зобов’язаний протягом одного робочого дня погасити кредит в повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту, а також нараховані штрафні санкції (штраф, пеня).

Отже безпосередньо в Договорі про надання невідновлювальної кредитної лінії передбачені обставини при настанні яких умови договору змінюються та строк користування кредитом вважається таким, що сплив.

Згідно п. 3.3.8 Договору позичальник зобов’язався своєчасно та в повному обсязі погашати всі транші кредиту в строки визначені в п. 1.1.2. Договору.

В пункті 1.1.2 Договору викладено графік погашення кредиту, - рівними платежами по 345 доларів США щомісячно, починаючи з червня 2007 року і з кінцевим терміном погашення 09.05.2022 року.

Згідно п. 2.1.1 Договору поруки, - повернення кредиту має відбуватися шляхом щомісячних платежів в сумі по 345 доларів США до 10 числа кожного місяця згідно графіка.

Відповідно до наданого Банком розрахунку заборгованості (т. 2 а.с. 62-66) до 10 жовтня 2008 року ОСОБА_2 не вніс передбачений п. 1.1.2 Договору платіж в сумі 345 доларів США, та з 14 жовтня 2008 року за позичальником обліковується прострочена заборгованість на суму 345 доларів США, яка не була сплачена у порядку та строки передбачені Договором.

В подальшому ОСОБА_3 не дотримувався графіка погашення кредиту та сплати ануїтетних платежів відповідно до п.1.1.2 Договору.

Порушення позичальником своїх обов’язків передбачених п. 3.3.8. Договору тривало понад 5 днів.

Таким чином із 15 жовтня 2008 року строк користування кредитом вважається таким, що сплив, а отже у позичальника ОСОБА_2 та поручителя ОСОБА_3 виникло зобов’язання протягом одного робочого дня погасити кредит в повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту, а також нараховані штрафні санкції (штраф, пеня).

Однак ні позичальник, ні поручитель даного обов’язку не виконали.

Згідно ч. 4 ст. 559 ЦК України, - порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя, якщо інше не передбачено законом. Якщо строк основного зобов’язання не встановлений або встановлений моментом пред’явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред’явить позову до поручителя протягом одного року з дня укладення договору поруки, якщо інше не передбачено законом.

Вказівка у пункті 5.3. Договору поруки на те, що він діє до повного виконання всіх зобов’язань передбачених в п. 2.1. цього Договору, не свідчить про те, що цим договором встановлено строк припинення поруки в розумінні статті 251, частини четвертої статті 559 ЦК України, тому в цьому випадку підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 цього Кодексу про припинення поруки, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя.

Саме така Правова позиція викладена Верховним Судом України у Постанові від 14.06.2017 року по справі № 6-1009цс17.

Оскільки упродовж шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов’язання передбаченого п. 4.4. Договору про надання невідновлювальної кредитної лінії ОСОБА_4 не пред’явив вимоги до поручителя ОСОБА_3 її порука за Договором від 10.05.2007 року є припинилася.

Щодо застосування строку позовної давності суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, - позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ч. 1 ст. 225 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 261 ЦК України, - перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 ЦК).

Про порушення позичальником та поручителем свого обов’язку передбаченого п. 3.3.10 та 4.4. Договору про надання невідновлювальної кредитної лінії, ОСОБА_4 довідався ще у жовтні 2008 року, однак до суду із розглядуваним позовом звернувся тільки в травні 2017 року, тобто більш як через 8 років з дня спливу строку користування кредитом та виникнення у ОСОБА_2 і ОСОБА_3 обов’язку протягом одного робочого дня погасити кредит в повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту, а також нараховані штрафні санкції (штраф, пеня).

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Представник відповідачів, ОСОБА_2 і ОСОБА_3, - ОСОБА_5 подала заяву про застосування строку позовної давності до вимог ПАТ «Укрсоцбанк» за первісним позовом.

Згідно ч. 4 ст. 269 ЦК України, - сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не підлягають задоволенню, оскільки за зобов’язанням щодо повернення кредиту, сплати процентів, штрафних санкцій, строк виконання якого згідно пункту 4.4. Договору про надання невідновлювальної кредитної лінії настав у жовтні 2008 року, ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом лише у травні 2017 року, тобто після спливу трирічного строк позовної давності. А відповідачі, через свого представника, заявили про застосування строку позовної давності у розглядуваній справі.

Верховний Суд у Постанові від 14.02.2018 року по справі №564/2199/15-ц прийшов до висновку, що після зміни строку виконання зобов’язання шляхом зміни строку повернення кредиту, кредитор втратив можливість нарахування та стягнення процентів за кредитним договором.

Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_2 за зустрічним позовом до Банку про стягнення пені в сумі 6 789 000 доларів США за невиконання умов договору суд прийшов до наступних висновків.

Відповідно до ч.5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», на яку посилався ОСОБА_2, - у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.

Факт укладання ОСОБА_2 кредитного Договору від 10.05.2007 року сторонами не оспорювався. Крім того позивачем надано суду для огляду кредитну справу, в якій міститься оригінал Договору про надання невідновлювальної кредитної лінії №899/06-034-301 від 10.05.2007 р.

10.05.2007 року ОСОБА_2 в Банку підписано Заяву на видачу готівки № 204-12, якою передбачено проведення операції, - видача коштів в сумі 41400 доларів США, що на момент видачі еквівалентно 209070 гривень, в рахунок виконання договору про надання невідновлювальної кредитної лінії №899/06-034-301 від 10.05.2007 р. згідно розпорядження б/н від 10.05.2007 року (т.1 а.с. 9).

11.05.2007 року ОСОБА_2 в Банку підписано Заяву на видачу готівки № 204-5, якою передбачено проведення операції, - видача коштів в сумі 20600 доларів США, що на момент видачі еквівалентно 104030 гривень, в рахунок виконання договору про надання невідновлювальної кредитної лінії №899/06-034-301 від 10.05.2007 р. згідно розпорядження б/н від 11.05.2007 року (т.1 а.с. 10).

В матеріалах кредитної справи наявні Розпорядження посадових осіб Банку від 10.05.2007 та 11.05.2007 про видачу ОСОБА_2 готівки в сумі 41400 доларів США та 20600 доларів США згідно Договору про надання невідновлювальної кредитної лінії №899/06-034-301 від 10.05.2007.

У період з червня 2007 року по березень 2012 року ОСОБА_2 понад п’ятдесят разів сплачував Банку кошти на погашення заборгованості за Договором про надання невідновлювальної кредитної лінії №899/06-034-301 від 10.05.2007 (т.1 а.с. 28-29) та про наявне, на його думку, невиконання кредитором умов договору, заявив лише після звернення Банку до суду з позовом про стягнення заборгованості.

Вказані докази у своїй сукупності свідчать про отримання ОСОБА_2 кредиту передбаченого Договором про надання невідновлювальної кредитної лінії №899/06-034-301 від 10.05.2007 та відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 за зустрічним позовом про стягнення із Банку пені в сумі 6 789 000 доларів США.

Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_3 за зустрічним позовом до Банку про визнання Договору поруки №1-899/06-034-301 від 10.05.2007 року припиненим з моменту його укладання суд прийшов до наступних висновків.

Статтею 16 ЦК України передбачені способи захисту цивільних прав та інтересів.

Відповідно до ч.1 ст. 598 ЦК України, - зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно ч. 4 ст. 559 ЦК України, - порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя, якщо інше не передбачено законом. Якщо строк основного зобов’язання не встановлений або встановлений моментом пред’явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред’явить позову до поручителя протягом одного року з дня укладення договору поруки, якщо інше не передбачено законом.

Відмовляючи у задоволенні первісного позову, суд вже прийшов до висновку, що порука ОСОБА_3 припинилася на підставі ч.4 ст. 559 ЦК України, однак не з моменту укладання договору поруки, а після спливу строку визначеного законом.

За таких обставин судом не встановлено правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_3 про визнання Договору поруки №1-899/06-034-301 від 10.05.2007 року припиненим з моменту його укладання.

Оскільки у задоволенні первісного та зустрічного позовів відмовлено, то відповідно до ст. 141 ЦПК України, судові витрати понесені сторонами відшкодуванню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст. 256-257, 261, 267, 525-526, 546, 548, 553-554, 559, 610-611, 1048-1050, 1054-1055 ЦК України, ст. 12-13, 81, 89, 141, 259, 264-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (місцезнаходження м. Київ, вул. Ковпака, 29, ідентифікаційний код 00039019) до ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 (місце реєстрації АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 (місце реєстрації АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) про стягнення заборгованості за Договором про надання невідновлювальної кредитної лінії №899/06-034-301 від 10.05.2007 року.

Відмовити у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 (місце реєстрації АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (місцезнаходження м. Київ, вул. Ковпака, 29, ідентифікаційний код 00039019) про захист прав споживача шляхом стягнення пені за невиконання умов Договору про надання невідновлювальної кредитної лінії №899/06-034-301 від 10.05.2007 року.

Відмовити у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 (місце реєстрації АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (місцезнаходження м. Київ, вул. Ковпака, 29, ідентифікаційний код 00039019) про визнання Договору поруки №1-899/06-034-301 від 10.05.2007 року припиненим з моменту його укладання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду Черкаської області через Придніпровський районний суд м. Черкас протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Шипович В.В.

Повне рішення суду у цивільній справі №711/4195/17 складено 21.06.2018.

Головуючий: ОСОБА_7