Постанова № 74863385, 20.06.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 640/10708/17

Провадження № 22-ц/790/2756/18

20 червня 2018 року

м.Харків

Апеляційний суд Харківської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого – Овсяннікової А.І.

суддів - Коваленко І.П., Сащенко І.С.

за участю секретаря – Дашковської Н.К.

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Харкові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду міста Харкова від 20 лютого 2018 року по справі № 640/10708/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи – Харківська міська рада, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про встановлення факту сумісного проживання однією сім’єю, визнання права власності та скасування рішення про державну реєстрацію, -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, треті особи – Харківська міська рада, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про встановлення факту сумісного проживання однією сім’єю, визнання права власності та скасування рішення про державну реєстрацію.

В обґрунтування позову з урахуванням уточнень зазначає, що 18 квітня 1986 року його батько ОСОБА_5 одружився з ОСОБА_6, з якою проживав до своєї смерті у листопаді 2002 року.

Після смерті батька та в силу похилого віку ОСОБА_6 він вимушений переїхати до дружини батька в її квартиру за адресою: АДРЕСА_1. Він дбав та піклувався про ОСОБА_6, оплачував її лікування та комунальні платежі. Фактично вони проживали однією сім’єю і він залишав її лише коли вимушений був перебувати у відрядженнях. 01 квітня 2016 року, коли він перебував у відрядженні, йому зателефонувала ОСОБА_7 та повідомила про смерть ОСОБА_6 30 березня 2016 року. Оскільки він не взмозі був повернутись, то попрохав ОСОБА_7 організувати належне поховання у зв’язку з чим переслав їй належну суму.

Через відсутність у ОСОБА_6 інших спадкоємців, він звернувся до нотаруіса із заявою про прийняття спадщини. В ході оформлення спадщини, стало відомо, що існує договір купівлі-продажу належної ОСОБА_6 квартири, за яким ОСОБА_8, діючи в інтересах ОСОБА_6, продав квартиру ОСОБА_2 за 628200 грн.

За фактом укладання цього договору та видачі довіреності відкрито кримінальне провадження №12014220530001051, де він є потерпілим. В ході кримінального провадження встановлено, що ОСОБА_8, який діяв як представник, 23 вересня 2015 року загубив свій паспорт, реквізити якого були зазначені в довіреності.

04 серпня 2017 року Одиннадцятою ХДНК відмовлено у вчиненні нотаріальних дій, оскільки в нього відсутні правовстановлюючі документи на квартиру.

Довіреність від 12 квітня 2016 року та договір купівлі-продажу квартири від 18 квітня 2016 року є недійсними, оскільки були вчинені після смерті ОСОБА_6 Через реєстрацію договору купівлі-продажу від 18 квітня 2016 року він позбавлений можливості зареєструвати право власності на квартиру.

Просить скасувати рішення про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_2 за ОСОБА_2; встановити факт сумісного проживання однією сім’єю з ОСОБА_6 на день її смерті; визнати за ним право власності в порядку спадкування на спірну квартиру.

Відповідач ОСОБА_2 позов не визнала. Квартира придбана нею правомірно. Крім того, позивачем не надано доказів, що вони разом з ОСОБА_6 проживали однією сім’єю.

Третя особа Харківська міська рада просила відмовити в задоволенні позову, позивачем не надано доказів на підтвердження факту спільного проживання з померлою.

Третя особа приватний нотаріус ХМНО ОСОБА_3 в судове засідання не з’явилась.

Третя особа приватний нотаріус ХМНО ОСОБА_4 покладався розсуд суду. Зазначав, що на час купівлі-продажу спірного майна нотаріус не має повноважень здійснювати перевірку інших відомостей щодо власника майна.

Рішенням Київського районного суду міста Харкова від 20 лютого 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення обґрунтовано тим, що позивачем на надано беззаперечних доказів сумісного проживання та ведення спільного господарства з ОСОБА_6 на протязі останніх 5 років. Суд погодився з доводами позивача щодо скасування державної реєстрації права власності на квартиру за відповідачем, але враховуючи, що дана вимога є похідною від задоволення основних вимог, то у позові відмовлено у повному обсязі.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов.

Він здійснив ремонт квартири, купував техніку, що свідчить про сумісний побут та проживання.

Наявність у власності іншої нерухомості не свідчить, що він там постійно проживає, а не у спірній квартирі.

Його покази у якості свідка неправильно інтерпретовані судом, оскільки твердження, що він проживав в іншому місці в судовому засіданні не звучали.

Колегія суддів, вислухав суддю – доповідача, пояснення з’явившихся осіб, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що скарга підлягає задоволенню частково.

Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи з 18 квітня 1986 року ОСОБА_5 – батько ОСОБА_1 - та ОСОБА_6 перебували у зареєстрованому шлюбі. ОСОБА_5 помер у 2002 році.

З 28 травня 1996 року ОСОБА_6 на праві власності належала квартира АДРЕСА_3 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого органом приватизації житлового фонду Харківського електромеханічного заводу віл 28 травня 1996 року №364.

30 березня 2016 року ОСОБА_6 померла.

18 квітня 2016 року між ОСОБА_6, від імені та в інтересах якої діяв ОСОБА_8 на підставі довіреності від 12 квітня 2016 року, та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу спірної квартири, відповідно до якого відповідачка набула право власності на квартиру.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з тих обставин, що позивачем визначено коло учасників справи, однак не доведено факт сумісного проживання з спадкодавцем, а тому відсутні підстави для встановлення такого юридичного факту та визнання права власності на спадкове майно.

Між тим, погодитись з таким висновком суду не можна.

Відповідно до ст. 1216, 1218, 1258, 1264 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов'язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених ст. 1259 цього Кодексу.

У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.

ОСОБА_9 звернувся до суду як спадкоємець ОСОБА_6 за захистом своїх прав на спадкове майно.

Таким чином, враховуючи зазначені суб'єкти, об'єкт і зміст зазначених відносин, спірними матеріальними правовідносинами в цьому випадку є спадкові правовідносини.

За загальними правилами цивільного законодавства відповідачами у справі про визнання права власності на спадкове майно є інші спадкоємці, а у випадку їх відсутності - відповідна територіальна громада в особі сільської, селищної міської ради.

Згідно відповіді ХІ Держноконтори та матеріалів спадкової справи вбачається, що 29 квітня 2016 року від імені ОСОБА_10 подано заяву про прийняття спадщини після ОСОБА_6 Заява зареєстрована в книзі обліку та реєстрації спадкових справ за №1155 та на підставі поданої заяви заведено спадкову справу.

Між тим, дана особа до участі у справі залучена не була.

Згідно п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» суд не має права вирішувати питання про права та обов'язки осіб, не залучених до участі у справі, оскільки це є порушенням норм процесуального права, які тягнуть за собою безумовне скасування рішення суду.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов’язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов’язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Нормами цивільно-процесуального закону визначено обов'язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доводів сторін у справі та доказів, з яких суд виходив при вирішенні спору.

Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення в справі неможливо.

Апеляційний суд позбавлений процесуальної можливості залучати до участі у справі інших осіб у якості співвідповідача.

Оскільки позов пред’явлено не до всіх належних відповідачів рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову саме з цих підстав.

Посилання позивача, що ОСОБА_10 є сторонньою особою, оскільки у документах є розбіжності , які спростовують наявність родинного зв’язку зі спадкодавцем, а тому його не було притягнуто до участі у справі судом не приймається.

ОСОБА_10 не брав участі у розгляді справи, а тому дане питання не було предметом судового розгляду, обставини щодо наявності чи відсутності права його спадкування після смерті ОСОБА_6 не досліджувались та їм не надавалась відповідна оцінка, а тому висновки, що ОСОБА_10 є сторонньою особою передчасні.

ОСОБА_1 не позбавлений можливості повторно звернутися до суду з позовом, зазначивши всіх осіб, які повинні брати участь у розгляді справи.

В обговорення інших вимог позовної заяви суд, за таких обставин, не входить.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.2,376, 381-384 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду міста Харкова від 20 лютого 2018 року – скасувати.

Ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи – Харківська міська рада, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про встановлення факту сумісного проживання однією сім’єю, визнання права власності та скасування рішення про державну реєстрацію –відмовити з інших підстав.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 21 червня 2018 року.

Головуючий – А.І. Овсяннікова

Судді: І.П. Коваленко

ОСОБА_11