Рішення № 74863037, 21.06.2018, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/4226/18

Провадження № 2/750/1348/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 червня 2018 року м. Чернігів

Деснянський районний суд міста Чернігова у складі:

судді Карапута Л.В.,

секретаря Карацюба М.М.,

за участі представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпродакорд ОР» про стягнення заробітної плати, моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

07.05.2018 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача та просив стягнути середній заробіток за період з 31.03.2016 року по 01.05.2018 року, індексацію заробітної плати за період з 31.03.2016 року по 01.05.2018 року, компенсацію за затримку невиплаченої заробітної плати за період з 31.03.2016 року по 01.05.2018 року, компенсацію за затримку невиплаченої індексації заробітної плати за період з 31.03.2016 року по 01.05.2018 року, компенсацію за невикористані відпустки за період з період з 31.03.2016 року по 01.05.2018 року та моральну шкоду в розмірі 3000 грн.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по виплаті заробітної плати та моральної шкоди.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, до суду надіслав письмові заперечення та одночасно просив розглянути справу без його участі.

Заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши матеріали справи суд дійшов наступного висновку.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 21.06.2018 року позовну заяву в частині позовних вимог ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпродакорд ОР» про стягнення індексації заробітної плати за період з 31.03.2016 року по 01.05.2018 року, компенсації за затримку невиплаченої заробітної плати за період з 31.03.2016 року по 01.05.2018 року, компенсації за затримку невиплаченої індексації заробітної плати за період з 31.03.2016 року по 01.05.2018 року, компенсації за невикористані відпустки за період з період з 31.03.2016 року по 01.05.2018 року, залишено без розгляду.

ОСОБА_2 25.05.2015 року відповідно до Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 14 січня 2015 року №15/2015 затвердженого Законом України від 15 січня 2015 року №113-VІІІ був призначений до лав Збройних Сил України.

З 25.05.2015 року по даний час позивач проходить військову службу у Чернігівському зональному відділі Військової служби правопорядку на посаді інспектора відділення військової інспекції безпеки дорожнього руху.

В період жовтня 2015 року – січень 2016 року ОСОБА_2 брав участь у проведенні антитерористичної операції та отримав статус «учасника бойових дій». До призову на військову службу ОСОБА_2 працював в ТОВ «Укрпродакорд ОР» на посаді водія.

Відповідно до вимог ст. 43 Конституції України, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Статтею 21 Закону України «Про оплату праці» визначено, що працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Згідно ч. 4 ст. 97 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

Згідно ч. 2 ст. 39 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» громадяни України, призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими частинами третьою та четвертою статті 119 Кодексу законів про працю України, а також частиною першою статті 51, частиною п’ятою статті 53, частиною третьою статті 57, частиною п’ятою статті 61 Закону України "Про освіту".

Відповідно до ст. 119 КЗпП України за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Відповідно до статті 31 Закону України «Про оплату праці» розмір заробітної плати працівника за повністю виконану місячну (годинну) норму праці не може бути нижчим за розмір мінімальної заробітної плати.

Згідно довідки-розрахунок про нараховану заробітну плату різниця недоплаченої заробітної плати позивачу за період з 01.12.2016 року по 01.05.2018 року становить 21854 грн. 81 коп., оскільки здійснювалося нарахування заробітної плати в розмірі менше ніж мінімальна заробітна плата, а тому вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд вважає також доведеним заподіяння позивачу моральної шкоди, що виразилась в душевних стражданнях. Вирішуючи питання розміру відшкодування суд враховує глибину та тривалість заподіяних душевних страждань і з урахуванням принципу розумності, об’єктивності та справедливості вважає достатньою компенсацією стягнення 1500 грн. 00 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, отже з відповідача на користь держави належить стягнути судовий збір в розмірі 1409 грн. 60 коп.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 141, 259, 265, 354 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

позов ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпродакорд ОР» про стягнення заробітної плати, моральної шкоди, задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпродакорд ОР» (місцезнаходження: вул. Заводська, 23, м. Узин, Білоцерківський район Київська область, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 33882399) на користь ОСОБА_2 (місцепроживання: вул. Шевченка, 107 а, кім. 2 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) заборгованість із заробітної плати в розмірі 21854 грн. 81 коп., моральну шкоду в розмірі 1500 грн., а всього на загальну суму 23354 грн. 81 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпродакорд ОР» на користь держави 1409 грн. 60 коп. судового збору.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Чернігівської області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків, не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст складено 22.06.2018.

Суддя Л.В.Карапута