Постанова № 74862869, 20.06.2018, Апеляційний суд Хмельницької області

КОПІЯ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

____________

Справа № 675/1608/15-ц

Провадження № 22-ц/792/690/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2018 року м. Хмельницький

Апеляційний суд Хмельницької області в складі колегії суддів

судової палати з розгляду цивільних справ:

ОСОБА_1 (суддя-доповідач), ОСОБА_2, ОСОБА_3,

секретар судового засідання Медведчук Н.Д.

за участю: представника позивача ОСОБА_4

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу №675/1608/15-ц за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 08 листопада 2017 року (суддя Янішевська О.С.) у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про стягнення заборгованості.

Заслухавши доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд

в с т а н о в и в:

У вересні 2015 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що 23 квітня 2008 року між банком та ОСОБА_5 був укладений у письмовій формі договір про іпотечний кредит № HMIWG40000007074, згідно з яким банк надав ОСОБА_5 кредит у сумі 100000 грн. на строк до 23 квітня 2028 року, а ОСОБА_5 зобов’язувалась повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитом. Вказувало, що 10 липня 2008 року на підставі заяви ОСОБА_5 кредитний договір № HMIWG40000007074 переведений з валюти гривні у валюту долар США. Розмір кредиту після проведення конвертації склав 20355,89 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 14,04 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. За умовами договору ОСОБА_5 зобов’язана щомісячно проводити сплату на погашення заборгованості за кредитом. Зазначало, що в забезпечення виконання зобов’язання за вказаним вище кредитним договором між Банком та ОСОБА_6 було укладено договір поруки. Посилалось на те, що ОСОБА_5 умови договору належним чином не виконувала, а тому станом на 26 червня 2015 року виникла заборгованість по кредитному договору в сумі 15252,01 доларів США, з яких: 13531,40 доларів США - заборгованість за кредитом, 813,11 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом, 10,13 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов’язань за договором, 11,80 доларів США - штраф (фіксована частина), 725,72 доларів США - штраф (процентна складова), яку банк просив стягнути з відповідачів в солідарному порядку.

В ході розгляду справи позивач подав уточнену заяву про збільшення позовних вимог та просив стягнути солідарно з ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 на користь Банку заборгованість у розмірі 15252,01 долара США, що за курсом НБУ від 26.06.2015 року складає 323190,15 грн.

Рішенням Ізяславського районного суду Хмельницької області від 08 листопада 2017 року позов задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором в сумі 15252,01 долара США, що еквівалентно 408011 грн. 10 коп., з яких: 13531,40 доларів США, що еквівалентно 361982 грн. 54 коп. - заборгованість за кредитом, 813,11 доларів США, що еквівалентно 21751 грн. 75 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 10,13 доларів США, що еквівалентно 268 грн. 32 коп. - пеня за несвоєчасність виконання зобов’язань за договором, 11,80 доларів США, що еквівалентно 315 грн. 67 коп. - штраф (фіксована частина), 725,72 доларів США, що еквівалентно 20136 грн. 24 коп. - штраф (процентна складова); 5267 грн. 85 коп. судових витрат, сплачених позивачем.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 не погоджується з вказаним вище рішенням суду, просить скасувати його та ухвалити нове судове рішення, яким у позові відмовити. При цьому, посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, неврахування норм чинного законодавства України та обставин, які є важливими для правильного вирішення справи по суті, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими. Вказує на те, що судом не перевірено повноважень представника банку на підписання кредитного договору, належність документів щодо надання та отримання кредиту. Також судом не взято до уваги заяви про застосування строків позовної давності та встановлення банком платежів, які мають бути сплачені на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь. Крім того, при прийнятті рішення судом не враховано, що у разі укладення кількох договорів поруки на виконання одного й того самого зобов’язання солідарної відповідальності поручителів за законом не виникає.

ПАТ КБ «ПриватБанк» подало відзив на апеляційну скаргу та просить відмовити у її задоволенні. При цьому, посилається на те, що до суду було надано достатньо доказів в підтвердження повноважень банку на пред’явлення позовних вимог та їх задоволення.

В судовому засіданні представник позивача просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Інші учасники справи в судове засідання не з’явились, про день, місце і час слухання справи повідомлені відповідно до вимог цивільного процесуального законодавства.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Частинами 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України передбачено що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення не відповідає.

Суд першої інстанції правильно встановив та виходив з того, що 23 квітня 2008 року між ЗАТ КБ «Приватбанк» (правонаступником якого є АТ КБ «Приватбанк») та ОСОБА_5 був укладений договір про іпотечний кредит № HMIWG40000007074, відповідно до умов якого банк надав ОСОБА_5 кредит у сумі 100000 грн. на строк до 23 квітня 2028 року зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 15% річних (а.с. 13-16 т. 1).

З метою забезпечення виконання позичальником зобов’язань за кредитним договором, 19.09.2008 року між ЗАТ КБ «Приватбанк» (правонаступником якого є АТ КБ «Приватбанк»), ОСОБА_5 та ОСОБА_7 було укладено договір поруки № HMIWG40000007074, за умовами якого поручитель зобов’язався перед банком відповідати солідарно у повному обсязі за своєчасне виконання боржником зобов’язань за договором про іпотечний кредит та додатковими угодами до нього, як існуючими на момент укладення договору, так і тими, що виникнуть на його підставі в майбутньому (а.с. 109 т. 1).

Крім того, 23 квітня 2008 року між ЗАТ КБ «Приватбанк» (правонаступником якого є АТ КБ «Приватбанк»), ОСОБА_5та ОСОБА_8; та між ЗАТ КБ «Приватбанк» (правонаступником якого є АТ КБ «Приватбанк»), ОСОБА_5 та ОСОБА_6також були укладені відповідні договори поруки (а.с. 110-111 т. 1).

Умовами договорів поруки визначено, що поручителі, кожен окремо, надали згоду на зміну умов договору про іпотечний кредит без додаткового погодження змін поручителями (п. 1.5 договору поруки).

10 липня 2008 року ОСОБА_5 звернулась до банку із заявою про зміну валюти кредитування з гривні на долар США на залишок заборгованості за кредитом (а.с. 115 т. 1).

Відповідно, 24 липня 2008 року між банком та ОСОБА_5 була укладена додаткова угода до договору про іпотечний кредит № HMIWG40000007074 від 23 квітня 2008 року, за умовами якої залишок заборгованості визначено в валюті долари США, розмір якого станом на 27 липня 2008 року становить 20355,89 доларів США, та погоджено новий графік погашення кредиту (а.с. 117-120, 121-122 т. 1).

Згідно з п. 8.1 додаткової угоди, відсотки за користування кредитом визначено в розмірі 14,04% річних (1,17% на місяць) та сума винагороди за резервування ресурсів становить 3% річних від суми зарезервованих ресурсів.

Згідно з п. 2.2.10, 2.3.3 додаткової угоди, позичальник зобов’язується достроково погасити заборгованість перед банком в повному обсязі у випадку затримання сплати частини кредиту та/або відсотків щонайменше на один календарний місяць, перевищення сумою заборгованості суми кредиту більш ніж на 10%, несплати позичальником більше однієї виплати, яка перевищує 5% суми кредиту, іншого істотного порушення умов даного договору.

Суд першої інстанції правильно виходив з факту наявності заборгованості за договором про іпотечний кредит станом на 26.06.2015 року внаслідок несвоєчасного та неналежного виконання позичальником зобов’язань за договором, а тому, дійшов вірного висновку щодо необхідності стягнення кредитної заборгованості з позичальника та поручителів.

Разом з тим, визначаючи розмір заборгованості за кредитом та солідарну відповідальність боржника і поручителів за неналежне виконання зобов’язання, суд першої інстанції припустився помилки.

Згідно зі статтею 526 ЦК України, зобов’язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Статтею 1054 Цивільного кодексу України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї з сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з п. 5.1 додаткової угоди до договору про іпотечний кредит, у випадку несвоєчасного погашення заборгованості по кредиту, позичальник сплачує банку пеню у розмірі, який зазначений у п. 8.4 договору за кожен день прострочки. Сплата пені здійснюється в гривнях.

Крім того, умовами договору (п. 5.3) передбачено, що при порушенні позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобов’язань, передбачених кредитним договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов’язаний сплатити банку штраф у розмірі 250 грн. + 5% від суми позову.

Цивільно-правова відповідальність – це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов’язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов’язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов’язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи викладене вище, та відповідно до статті 549 ЦК України, колегія суддів вважає, що штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення – строків виконання грошових зобов’язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення. А тому, до стягнення підлягає лише пеня, розмір якої визначається в гривнях, а позовні вимоги банку в частині стягнення штрафів: 11,80 доларів США (фіксована частина) та 725,72 доларів США (процентна складова) задоволенню не підлягають.

Згідно з ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Зміст вказаної норми передбачає можливість встановлення поруки щодо виконання одного й того ж зобов’язання одночасно з боку декількох осіб. Однак така порука виникає лише на підставі її спільного надання у формі укладання одного договору декількома поручителями відповідно до вимог ч. 3 ст. 554 ЦК України та лише у випадку укладення одного договору декількома поручителями (спільна порука) поручителі відповідають перед кредитором солідарно з боржником та солідарно між собою.

Законом не заборонено укладання декількох договорів поруки на виконання одного і того самого зобов’язання, проте в даному випадку положення ч. 3 ст. 554 ЦК України не застосовуються, оскільки поручителі не несуть солідарної відповідальності між собою, а тому не можна вважати поруку їхньою спільною відповідальністю.

Отже, стягуючи з боржника та поручителів у солідарному порядку суму заборгованості, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що в даному випадку ч. 3 ст. 544 ЦК України не може бути застосована, і поручителі ОСОБА_7, ОСОБА_8. В.І. та ОСОБА_6не несуть солідарної відповідальності між собою, оскільки відсутня їх спільна порука, тому що укладено окремі договори поруки. І з цього приводу є підставним доводи апеляційної скарги. Відносно поручителів солідарна відповідальність має місце за кожним договором окремо. Тому кредитор має право пред’явити вимогу до кожного з поручителів на підставі окремого договору, а кожен з поручителів відповідає перед кредитором разом з боржником як солідарні боржники.

Крім того, відповідно до роз’яснень п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі», ухвалене у справі рішення має бути гранично повним, ясним, чітким, викладеним у послідовності, встановленій статтею 215 ЦПК, і обов’язково містити вступну, описову, мотивувальну та резолютивну частини. Разом з тим рішення не повинно містити зайвої деталізації, яка не має правового значення в даній справі, а також незрозумілих словосполучень, занадто довгих речень, через які викладення фактичних обставин важко сприймається.

У п. 13 зазначеної постанови роз’яснено, що резолютивна частина повинна мати вичерпні, чіткі, безумовні й такі, що випливають зі встановлених фактичних обставин, висновки по суті розглянутих вимог і залежно від характеру справи давати відповіді на інші питання, зазначені у статтях 215-217 ЦПК.

Згідно з роз’ясненнями, викладеними у п. 14 цієї постанови, у разі пред’явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті суду слід у мотивувальній частині рішення навести розрахунки з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції зазначеного не врахував, у зв’язку з чим помилково зазначив в резолютивній частині суму боргу за кредитним договором з конвертацією у національну валюту за офіційним курсом НБУ на день платежу, що не відповідає вимогам ЦПК.

З огляду на викладене вище, заборгованість за договором про іпотечний кредит №HMIWG40000007074 від 23.04.2008 року та додаткової угодою до нього станом на 26.06.2015 року становить 14504, 36 доларів США, (що еквівалентно на час ухвалення рішення судом першої інстанції 387 991,63 грн.), якаскладається з: 13531,40 доларів США заборгованості по тілу кредиту, 813,11 доларів США заборгованості по відсотках за користування кредитом, 159,85 доларів США заборгованості по винагороді за резервування ресурсів, та 214 грн. 65 к. пені, та підлягає стягненню з кожного з поручителів солідарно з боржником. Відповідно, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням апеляційним судом нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, з відповідачів на користь позивача підлягає відшкодуванню судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (95,16%) в розмірі 4613 грн. 21 коп. (по 1153 грн. 30 коп. з кожного). Витрати, пов’язані з розглядом справи, – опублікуванням оголошення про виклик до суду відповідача ОСОБА_8 в розмірі 420 грн. відшкодуванню на користь позивача не підлягають, оскільки відповідач не був повідомлений про розгляд справи в установленому ЦПК України порядку, з врахуванням того, що судом першої інстанції було отримано інформацію, яка не давала можливості встановити зареєстроване місце проживання ОСОБА_8, і в опублікованому оголошенні викликався ОСОБА_9 (а.с. 90, 143-144 т. 1).

Крім того, з позивача на користь ОСОБА_5 підлягає відшкодуванню судовий збір в розмірі 364 грн. 41 к. пропорційно до розміру позовних вимог, у задоволенні яких відмовлено (4,84 %).

Безпідставними є посилання апелянта на те, що договір про іпотечний кредит підписаний неповноважною особою ЗАТ КБ «Приватбанк» (правонаступником якого є АТ КБ «Приватбанк»), оскільки статтею 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права і обов’язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов’язки підлягають виконанню.

Не заслуговують на увагу і доводи апеляційної скарги щодо незастосування судом позовної давності, оскільки така не пропущена, з огляду на те, що умовами додаткової угоди до договору про іпотечний кредит визначено терміни позовної давності по вимогах про стягнення кредиту, відсотків, за користування кредитом, винагороди, неустойки, - пені, штрафів тривалістю 5 років (п. 5.5), а останній платіж по кредиту було здійснено в грудні 2014 року.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382, 384, 389 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

Рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 08 листопада 2017 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_6 (місце проживання: 30340, Хмельницька обл., Ізяславський р-н, с. Поліське, РНОКПП НОМЕР_1), ОСОБА_7 (місце проживання: 30340, Хмельницька обл., Ізяславський р-н, с. Поліське, РНОКПП НОМЕР_2), ОСОБА_8 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_3) з кожного солідарно з ОСОБА_5 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_4) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1 Д, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за договором про іпотечний кредит №HMIWG40000007074 від 23.04.2008 року та додатковій угоді до нього, яка виникла станом на 26.06.2015 року, в розмірі 14504, 36 доларів США, що складається з: 13531,40 доларів США заборгованості по тілу кредиту, 813,11 доларів США заборгованості по відсотках за користування кредитом, 159,85 доларів США заборгованості по винагороді за резервування ресурсів, та 214 грн. 65 к. пені.

В решті позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_5 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_4), ОСОБА_6 (місце проживання: 30340, Хмельницька обл., Ізяславський р-н, с. Поліське, РНОКПП НОМЕР_1), ОСОБА_7 (місце проживання: 30340, Хмельницька обл., Ізяславський р-н, с. Поліське, РНОКПП НОМЕР_2), ОСОБА_8 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_3) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1 Д, код ЄДРПОУ 14360570) по 1153 грн. 30 к. судового збору з кожного.

Стягнути з Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1 Д, код ЄДРПОУ 14360570) на користь ОСОБА_5 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_4) 364 грн. 41 к. судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 22 червня 2018 року.

Судді: /підпис/ ОСОБА_1

/підпис/ ОСОБА_2

/підпис/ ОСОБА_3

Згідно з оригінало м: суддя апеляційного суду І.В. П’єнта

_____________

Головуючий у першій інстанції – ОСОБА_10 Провадження № 22-ц/792/690/18

Доповідач – П’єнта І.В. Категорія № 27