Постанова № 74858606, 21.06.2018, Апеляційний суд Рівненської області

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 червня 2018 року м. Рівне

справа № 569/12003/15-ц

провадження № 22-ц/787/851/2018

Апеляційний суд Рівненської області в складі колегії суддів: Бондаренко Н.В. (суддя-доповідач), ОСОБА_1 , ОСОБА_2

учасники справи:

позивач – Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський ОСОБА_3» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_3» ОСОБА_4,

відповідач – ОСОБА_5,

розглянув у порядку письмового провадження без виклику учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області в складі суддіКовальова І.М. від 16 жовтня 2015 року,

в с т а н о в и в :

18.08.2015 року Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський ОСОБА_3» (далі - ПАТ «ВіЕйБі Банк») в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» ОСОБА_4 звернулося до суду з позовом до ОСОБА_5 про стягнення кредитної заборгованості.

Позовна заява мотивована тим, що 15 серпня 2011 року між ПАТ «ВіЕйБі Банк» та ОСОБА_5 укладено договір банківського обслуговування № BLаЖГА 00062514 (далі - кредитний договір), за умовами якого відповідачу надано кредит у розмірі 14 000 грн. зі сплатою 15% річних та щомісячної плати у вигляді комісії за управління кредитом у розмірі 1,75% від суми кредиту та кінцевим терміном повернення 15 серпня 2014 року.

У зв'язку із неналежним виконанням ОСОБА_5 умов кредитного договору станом на 15 серпня 2015 року утворилась заборгованість у сумі 65673,29 грн. яка складається з: суми по тілу кредиту в розмірі 8287,97 грн.; суми процентів за користування кредитом в розмірі 3108,68 грн.; суми по сплаті комісії за РО в розмірі 4410 грн.; суми плати за пропуск платежів в розмірі 49866,64 грн.

На підставі викладеного ПАТ «ВіЕйБі Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» ОСОБА_4 просило суд стягнути кредитну заборгованість з відповідача.

Заочним рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 16 жовтня 2015 року стягнуто з ОСОБА_5 на користь Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_3 банк» заборгованість за договором банківського обслуговування №BLаЖГА00062514 від 15 серпня 2011 року, яка станом на 15 серпня 2015 року становить 65673,29 грн. та складається з: сум по тілу кредиту в розмірі 8287,97 грн.; сум процентів за користування кредитом в розмірі 3108,68 грн.; сум по сплаті комісії за РО в розмірі 4410 грн.; сум плати за пропуск платежів в розмірі 49866,64 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення мотивоване тим, що між сторонами виникли зобов'язання, що випливають з кредитного договору. Оскільки позичальник виконував обов'язки, покладені кредитним договором неналежним чином, позивач має право на повернення коштів за тілом кредиту, процентами, комісією та пенею.

У поданій апеляційній скарзі відповідач зазначає, що рішення судом першої інстанції постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Вказує, що він не був належним чином повідомлений про день та час розгляду справи, оскільки повістки направлялися судом за адресою, за якою він з липня 2013 року не проживає.

Зазначає, що він був позбавлений можливості подати докази та пояснення, які б вплинули на розгляд справи та позбавлений можливості подати заяву про застосування строків позовної давності в частині заборгованості по штрафу та комісії і вважає наданий позивачем розрахунок в цій частині неправильним,а рішення суду-незаконним.

Просить рішення суду першої інстанції скасувати, постановити нове – про відмову у задоволенні позовних вимог та вирішити питання розподілу судових витрат.

Відзив на апеляційну скаргу позивачем не подавався.

Указом Президента України № 452/2017 від 29.12.2017р. «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» ліквідовано Апеляційний суд Рівненської області та утворено Рівненський апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Рівненську область, з місцезнаходженням у місті Рівному.

У відповідності до ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Відповідно до п. 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

Пунктом 8 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України (в редакції, яка діє з 15.12.2017) передбачено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду Апеляційним судом Рівненської області.

Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.

Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Зважаючи на те, що справа є малозначною, її розгляд здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.

Згідно із ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статей 526, 530, 610, частини першої статті 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Встановлено, що 15 серпня 2011 року між сторонами по справі укладений договір банківського обслуговування №BLаЖГА00062514, відповідно до умов якого ОСОБА_5 отримав кредит у розмірі 14000 грн., зі сплатою відсотків за користування коштами в розмірі 15% річних та терміном повернення - 15 серпня 2014 року.

У зв'язку з неналежним виконанням позичальником зобов'язань за кредитним договором від 15 серпня 2011 року утворилась заборгованість, яка станом на 15 серпня 2015 року становить 65673,29 грн. та складається з: заборгованості по тілу кредиту в розмірі 8287,97 грн.; заборгованості за відсотками за користування кредитом в розмірі 3108,68 грн.; заборгованості по комісії за РО в розмірі 4410 грн., заборгованості по платі за пропуск платежів в розмірі 49866,64 грн.

Апеляційний суд частково не погоджується із сумою нарахованої позивачем заборгованості по кредиту, оскільки розрахунок суперечить умовам укладеного договору та вимогам закону.

Так, пп.2.5.1 п.2.5 договору передбачено, що щомісячний платіж, передбачений графіком, складається із строкової частини кредиту та строкових процентів. Платежі є ауїтентними: регулярні рівні щомісячні платежі, що направляються на погашення кредиту, а саме, основного боргу і процентів, що розраховуються таким чином, що в кінці строку договору за умови належного виконання зобов’язання позичальником заборгованість повністю погашається

Враховуючи встановлені обставини та те, що у графіку, який є невід’ємною частиною договору, передбачено сплату позичальником щомісячних платежів на погашення тіла кредиту у розмірі не меншому ніж визначено його умовами, останній з яких мав бути здійснений 15.08.2014 року, то стягненню підлягає вся заборгованість по тілу кредиту, яка виникла станом на 15.08.2014року та становить 8 287,97грн.

Що стосується розміру заборгованості по відсотках за користування кредитом, то згідно умов пп.2.4.1 п.2.4 договору проценти за користування кредитними коштами розраховуються у валюті кредиту, виходячи з фактичної суми наданих кредитних коштів і строку кредитування, із розрахунку: рік рівний - 360дням, місяць рівний – 30 дням, та сплачуються позичальником в порядку передбаченому п.2.5 загальної частини договору. При розрахунку процентів, враховується день видачі кредитних коштів та виключається останній день строку остаточного повернення всіх кредитних коштів.

Відповідно до пп.2.4.1 п.2.4 договору проценти позичальник повинен сплачувати щомісячно у день повернення частини кредиту відповідно до платежів, передбачених у графіку погашення заборгованості за кредитом.

При прострочені повернення кредиту проценти за користування простроченими до повернення сумами коштів нараховуються у порядку, визначеному п.2.4.1 договору.(п.2.4.3 договору) нарахуванні процентів враховується фактична кількість днів в розрахунковому періоді та 360 днів(для кредитів, наданих в іноземній валюті) або фактична кількість днів у році(для кредитів в національній валюті). При розрахунку процентів враховується перший день та не враховується останній день користування кредитом.

Таким чином, умовами кредитного договору передбачено нарахування банком відсотків лише до 15 серпня 2014 року.

Заборгованість за відсотками станом на 15.08.2014 року згідно наданого розрахунку становить 1861,78грн.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з частиною першою статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до частин першої, четвертої статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Кредитним договором не встановлено розмір процентів після спливу строку його дії, тому такий розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 7 вересня 2016 року у справі № 6-1412цс16 та від 8 серпня 2017 року у справі № 6-2322цс16.

Таким чином за період з 16.08.2014 року по 15.08.2015року проценти становлять 1761,92грн.

Так, ставка НБУ з 16.08.2014року по 12.11.2014року становила 12,5% річних;

з 13.11.2014року по 5.02.2015року становила14% річних;

з 6.02.2015року по 3.03.2015року становила 19,5 річних;

з 4.03.2015року по 15.08.2015року становила 30% річних.

Відсотки за період з 16.08.2014року по 12.11.2014року становлять 252,61грн. (8287,97 х 12,5% : 365 х 89).

Відсотки за період з 13.11.2014року по 5.02.2015року становлять 270,21грн. (8287,97 х 14% : 365 х 85).

Відсотки за період з 6.02.2015року по 3.03.2015року становлять 115,12грн. (8287,97 х 19,5% : 365 х 26)

Відсотки за період з 4.03.2015року по 15.08.2015року становлять 1123,98грн.(8287,97 х 30% : 365 х 165).

Отже відсотки за користування коштами становлять 3 623,7грн.(1861,78+1761,92)

Частиною першою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Оскільки вимоги про стягнення відсотків позивачем заявлені на 3108,68 грн., то вказані кошти в межах вимог і підлягають стягненню.

Також, відповідно до розрахунку, наданого позивачем, у зв’язку з неналежним виконанням умов зазначеного договору заборгованість відповідача станом на 15 серпня 2015 року становить 65тис. 673грн. 29 коп., з яких, зокрема 4тис. 410грн. комісія за РО.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені Законом України «Про захист прав споживачів».

За положеннями частини п'ятої статті 11, частин першої, другої, п'ятої, сьомої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.

Продавець (виконавець, виробник) неповинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.

Згідно з абзацами 2, 3 частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач не зобов'язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки комісії або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені у договорі.

Кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Відповідно до частини восьмої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача.

Крім того, відповідно до статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

З Рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 вбачається, що положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» з подальшими змінами у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так,що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

Зазначена правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року № 6-1746цс16.

Позивач не зазначив, які саме послуги щомісячно за вказану комісію надавалися відповідачу. Таким чином, банк нараховував щомісячно комісію за послуги, що супроводжують кредит, а саме за компенсацію сукупних послуг банку за рахунок ОСОБА_5, що є незаконним, а тому в задоволенні таких вимог слід відмовити.

Також, із вищевказаного розрахунку вбачається, що банк за період з 16.04.2015року по 15.08.2015року нарахував відповідачу плату за пропуск платежів в загальному розмірі 49 866,64грн.

Однак, умовами укладеного між сторонами договору не передбачено право кредитодавця після закінчення строку дії договору нараховувати будь-які штрафні санкції за неналежне виконання кредитного договору, тому вимоги про стягнення плати за пропуск платежів є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Разом з тим, апеляційний суд не бере до уваги доводи апеляційної скарги про необхідність застосування наслідків спливу позовної давності до вимог банку до боржника.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Разом із тим згідно із частинами третьою, четвертою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Тлумачення частини третьої статті 267 ЦК України, положення якої сформульовано із застосуванням слова «лише» (синоніми: «тільки», «виключно»), та відсутність будь-якого іншого нормативно-правового акта, який би встановлював інше правило застосування позовної давності щодо стягнення заборгованості, дає підстави для висновку, що за відсутності заяви сторони у спорі позовна давність судом не застосовується.

Виходячи з основних засад цивільного права, які характеризуються загальним підходом до певної групи цивільних правовідносин, принципу рівності правового регулювання певного виду правовідносин і аналізуючи норми розділу V ЦК України «Строки та терміни. Позовна давність» у їх сукупності, слід дійти висновку про поширення норми частини третьої статті 267 ЦК України якна загальну, так і спеціальну позовну давність.

Отже, без заяви сторони у спорі ні загальна, ні спеціальна позовна давність застосовуватися не може, оскільки можливість застосування позовної давності пов'язана лише з наявністю про це заяви сторони.

Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 18 травня 2016 року у справі № 6-474цс16.

Така заява відповідачем у суді першої інстанції не подавалась, а тому наслідки пропуску позовної давності судом не можуть бути застосовані.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку, що стягненню з відповідача підлягає заборгованість по кредиту у загальній сумі 11 396,65грн., яка складається із заборгованості по тілу кредиту у розмірі 8 287,97грн. та заборгованості за відсотками у розмірі 3108,68грн. Решта вимог є безпідставними і задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч.1 та ч.13 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивачем при подачі позову судовий збір не сплачувався. Відповідач при подачі апеляційної скарги сплатив 985,09грн. Позов задоволено на 17,35% (11 396,65х100:65673.29), а тому з позивача на його користь підлягають понесені витрати по оплаті судового збору у сумі 170,91грн. (985,09х17,35%).

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, ст.ст.267, 526,530,610,612,631,1046,1048,1054 ЦК України, ст.ст.11,18Закону України «Про захист прав споживачів», апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 16 жовтня 2015 скасувати.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_5 (зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_3» (місцезнаходження м.Київ вул.Дегтярівська,27Т, код ЄДРПОУ 19017842) заборгованість за договором банківського обслуговування №BLаЖГА00062514 від 15 серпня 2011 року, яка утворилась станом на 15 серпня 2015 року у загальному розмірі 11 396(одинадцять тисяч триста дев’яносто шість)грн.65коп. та складається із заборгованості по тілу кредиту у сумі 8 287(вісім тисяч двісті вісімдесят сім)грн.97коп та заборгованості за відсотками у сумі 3108(три тисячі сто вісім)грн.68коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_3» (місцезнаходження м.Київ вул.Дегтярівська,27Т, код ЄДРПОУ 19017842) на користь ОСОБА_5 (зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) витрати понесені по оплаті судового збору при подачі апеляційної скарги у сумі 170(сто сімдесят)грн.91коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення. Касаційна скарга може бути подана до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Судді: Бондаренко Н.В.

ОСОБА_1

ОСОБА_2