Постанова № 74856951, 14.06.2018, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 537/4516/17 Номер провадження 22-ц/786/1226/18Головуючий у 1-й інстанції Зоріна Д. О. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2018 року м. Полтава

Апеляційний суд Полтавської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Пікуля В.П.,

суддів: Одринської Т.В., Панченка О.О.,

при секретарі: Коротун І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 13 березня 2018 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, за участі третьої особи - Державного нотаріуса Другої Рівненської державної нотаріальної контори ОСОБА_8, про визнання права власності на спільне сумісне майно,

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2017 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, за участі третьої особи - Державного нотаріуса Другої Рівненської державної нотаріальної контори ОСОБА_8, про визнання права власності на спільне сумісне майно.

Просила визнати за нею право власності на майно, що набуте під час шлюбу з ОСОБА_9, який помер 11 лютого 2017 року, а саме: на 1/2 частину земельної ділянки, що розташована в Закарпатській області у місті Мукачево по вулиці Миру, №86-а, площею 0,1000 га; на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1, загальною площею 63 кв.м; на 1/2 частину автомобіля Lexus марки GX470, 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1.

Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 13 березня 2018 року позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, за участі третьої особи - Державного нотаріуса Другої Рівненської державної нотаріальної контори ОСОБА_8, про визнання права власності на спільне сумісне майноприйнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

З даною ухвалою не погодилася ОСОБА_2 та подала апеляційну скаргу, просила ухвалу суду скасувати та направити справу на розгляд до суду першої інстанції за встановленою підсудністю, а саме до Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області.

Учасники справи будучи належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи до суду не з’явилися. Від представника ОСОБА_2,М – адвоката ОСОБА_10 надійшло клопотання про розгляд справи без її участі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи у межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до такого висновку.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Частиною 1 ст. 114 ЦПК України (у редакції чинній на момент відкриття провадження) визначено, що позови, які виникають з приводу нерухомого майна, пред’являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

У п. п. 41, 42 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» міститься правова позиція відповідно до якої у разі конкуренції правил підсудності (наприклад, при об'єднанні позовів, на один з яких поширюється дія правила про виключну підсудність) мають застосовуватися правила виключної підсудності.

Виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (ч. 1 ст. 114 ЦПК). Згідно з положеннями ст. 181 ЦК до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (ст. 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (ст.ст. 364, 367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (ст.ст. 370, 372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Відповідно до правової позиції зазначеної в п. 43 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» якщо пред'явлено позов про право власності на кілька жилих приміщень (квартир), розташованих у різних районах міста чи в різних містах, або позов про поділ спадкового майна, яке складається з кількох квартир (об'єктів нерухомості) у різних місцевостях, тобто вимоги, для кожної з яких ч. 1 ст. 114 ЦПК встановлено виключну підсудність, то позов пред'являється до одного із судів за вибором позивача, але за місцезнаходженням основної частини нерухомого майна, яка за своєю вартістю перевищує ті, що знаходяться в інших районах чи місцевостях.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 просила визнати за нею право власності на 1/2 частину земельної ділянки, що розташована в Закарпатській області у місті Мукачево по вулиці Миру, №86-а, площею 0,1000 га, на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2, загальною площею 63 кв.м, на 1/2 частину автомобіля Lexus марки GX470, 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1.

Враховуючи, що основна частини нерухомого майна, а саме АДРЕСА_3, яка є предметом позову знаходиться на території Крюківського району м. Кременчука суд першої інстанції вірно прийшов до висновку, що справа підсудна Крюківському районному суду м. Кременчука Полтавської області та відкрив провадження.

При цьому, не є підставою для скасування ухвали суду посилання ОСОБА_2 на те, що позивач не надав доказів існування спірної квартири та, що вона належала на праві власності її колишньому чоловікові ОСОБА_9, тоді як відповідно до витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно квартира належить ОСОБА_11, оскільки АДРЕСА_3 є предметом позову, при цьому з’ясування обставин справи, належності майна, відмови чи задоволення позовних вимог щодо нього вирішується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

За вказаних обставин, колегія суддів приходить до переконання, що ухвала судді постановлена з дотриманням вимог закону, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому підстави для скасування чи зміни ухвали суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – залишити без задоволення.

Ухвалу Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 13 березня 2018 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текс постанови виготовлено 19 червня 2018 року.

Головуючий В.П. Пікуль

Судді: Т.В. Одринська

ОСОБА_12