Рішення № 74856264, 20.06.2018, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 520/662/18

Провадження № 2/520/3608/18

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.06.2018 року

Київський районний суд м.Одеси

У складі судді Калашнікової О.І.

При секретарі Шеховцевій О.В.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Одеської міської ради про визнання угоди дійсною, визнання права власності в порядку спадкування.

ВСТАНОВИВ:

Позивач 18.01.2018 року звернулася до суду з вимогами постановити рішення, яким визнати за нею – позивачкою – право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті чоловіка ОСОБА_3, померлого 16 березня 2017 року. 23.01.2018 року позивач надала заяву про збільшення позовних вимог , в якій просить суд визнати дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна №Н-000145/97, від 01 листопада тисяча дев’ятсот дев’яносто сьомого року, у вигляді квартири АДРЕСА_2, укладений 01 листопада 1997 року між ОСОБА_2, яка діяла від імені ОСОБА_4 на підставі доручення №3736 від 25.06.1996 року, з однієї сторони і ОСОБА_3, ОСОБА_1 з другої, та зареєстрований Одеською Муніципальною біржею за №Н-00145/97, від 01 листопада тисяча дев’ятсот дев’яносто сьомого року, стверджуючи, що нотаріально посвідчити договір купівлі-продажу не є можливим у зв’язку зі смертю ОСОБА_3. Представник позивачки до судового засідання не з’явився, надав заяву в якій позовні вимоги підтримує, справу просить розглядати у його відсутність, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідачка ОСОБА_5 до суду не звилась, про час і місце слухання справи сповіщалась судом відповідно до вимог закону, причини неявки суду не сповістила, відзив на позов не надала.

Представник Одеської міської ради до суду не з’явився, про слухання справи сповіщений, причину неявки не повідомив, відзив не надав.

Суд за згодою позивачевої сторони ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Суд вивчив матеріали справи і встановив наступне:

01 листопада 1997 року ОСОБА_3, ОСОБА_1 і ОСОБА_2, яка діяла від імені ОСОБА_4 на підставі доручення №3736 від 25.06.1996 року, виданого приватним нотаріусом Одеського нотаріального округу ОСОБА_6, уклали договір купівлі-продажу, за умовами якого ОСОБА_2 «продала», а ОСОБА_3 і ОСОБА_1 «купили» квартиру АДРЕСА_3.

Зазначена квартира належала ОСОБА_4 на підставі договору дарування №14-1615 від 24 травня 1994 року, посвідченого 1- ою Державною нотаріальною конторою, зареєстрованого в МБТІ м. Одеси №707, стр.155, кн. 113 пр., від 11 квітня 1995 року. Сторони виконали свої зобов’язання за договором: «покупці» отримали квартиру, документи на неї, оформили реєстрацію прав власності на нерухомість (в «ОМБТІ» реєстрац.№707 арк.54, книга 25); «продавець» отримала грошові кошти за продану квартиру, що зазначено у п.5 договору.

Договір сторони уклали у письмовій формі, зареєстрували на Одеській Муніціпальній біржі за №Н-000145\97, від 01 листопада 1997 року. 16 березня 2017 року помер ОСОБА_3, актовий запис про смерть №2999, вчинений 16.03.2017 року Одеським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області. Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на 1\2 частину квартири АДРЕСА_3. Позивачка – дружина померлого як спадкоємець першої черги вчинила всі дії, передбачені законом для прийняття спадщини. Оскільки договір купівлі-продажу від 01.11.1997 року нотаріально не посвідчено позивачка позбавлена можливості оформити спадкові права на цю нерухомість після смерті чоловіка.

На обґрунтування своїх вимог позивачева сторона посилалась на договір купівлі-продажу №Н-000145\97, від 01 листопада тисяча дев’ятсот дев’яносто сьомого року з відповідною відміткою «ОМБТІ» про реєстрацію прав власності на нерухоме майно, технічний паспорт на квартиру, копію громадянського паспорту ОСОБА_1 з відміткою про реєстрацію на адресою АДРЕСА_4, копію постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 04.12.2017 року, копію листа КП «ОМБТІ» від 01.12.2017 року №8426-11\3563, витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі №50091508, копію звіту про оцінку майна №АS27-171221-021, копію спадкової справи №16\2017 до майна ОСОБА_3, померлого 13.03.2017 року, копію свідоцтва про укладення шлюбу.

При вищенаведених обставинах суд вважає позов ОСОБА_1 таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав:

у 1997 році сторони по даній справі домовилися щодо усіх істотних умов договору купівлі-продажу квартири, виконали умови договору у повному обсязі, договір оформили в письмовій формі і зареєстрували на товарній біржі, що відповідало вимогам діючого на той час цивільного законодавства. За вимогами сторони, яка виконала умови угоди, така угода може бути визнана судом дійсною, що передбачено ст..47 ч.2 ЦК України в редакції 1963 року.

У відповідності до ст.. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

У відповідності до ст.. 112 ЦК УРСР в редакції 1963 року (на час виникнення право відношень між спадкодавцем та її чоловіком)в момент укладання договору купівлі-продажу нерухомого майна 06 березня 2000 року у осіб виникло право спільної власності. У відповідності до ст. 28 КпШС (норма якого діяла на момент набуття права власності на квартиру ), розмір часток чоловіка та дружини вважається рівним.

Позивачка особисто, у відповідності до ст. ст. 1268, 1269 ЦК України, в шестимісячний термін з часу відкриття спадщини після смерті ОСОБА_3 звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини та подала всі наявні в неї документи, що підтверджували права ОСОБА_3 на квартиру , а тому вважається такою особою, що прийняла спадщину.

У п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» надані роз’яснення «у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження».

У п. 6 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» зазначено наступне « суди повинні мати на увазі, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п'ята статті 1268 ЦК), проте право власності на нерухоме майно у разі прийняття спадщини виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації речового права на нерухоме майно. Якщо право власності спадкодавця не було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, правовстановлюючими є документи, що підтверджують підставу для переходу права власності в порядку правонаступництва, а також документи спадкодавця, що підтверджують виникнення у нього права власності на нерухоме майно.

При розгляді справи суд користувався нормами Цивільного Кодексу України в редакції 1963 року, тому як договір купівлі-продажу було укладено та виконано в період дії цього закону.

Керуючись ст. ст.259, 263-265,268, 280-282 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна - квартири АДРЕСА_5, укладений 01 листопада 1997 року між ОСОБА_2, яка діяла від імені ОСОБА_4 на підставі доручення №376 від 25.06.1996 року з однієї сторони і ОСОБА_3, ОСОБА_1 з другої, зареєстрований на Одеській Муніципальній біржі за №Н-000145.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_3, померлого 16 березня 2017 року.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Одеської області через Київський райсуд м.Одеси протягом 30 днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за заявою відповідача, наданою протягом 30 днів, з дня проголошення рішення.

Суддя Калашнікова О. І.