Ухвала суду № 74855430, 21.06.2018, Зіньківський районний суд Полтавської області

Зіньківський районний суд в Полтавській області

________________

38100, м. Зіньків, вул. Соборності, 2. Тел.3-24-41/факс 3-11-95

Справа № 530/261/18

Номер провадження 1-кп/530/56/18

У Х В А Л А

21.06.2018 р. м.Зіньків

Зіньківський районний суд Полтавської області в складі головуючого судді Дем’янченка С.М., секретарі Стрілець Л.Г. з участю прокурора Чубенка А.І. захисника обвинуваченого ОСОБА_1 розглянувши в підготовчому судовому засіданні клопотання прокурора Зіньківського відділу Миргородської місцевої прокуратури ОСОБА_2 про обрання запобіжного заходуобвинуваченому ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцю ІНФОРМАЦІЯ_2, українцю, громадянину України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженого, непрацюючого, місце реєстрації м. Конотоп, вулиця Квартальна, 29, Сумської області, жителю ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше судимого: 23.11.2009 року Конотопським міськрайонним судом Сумської області за ч.1 ст.185 КК України до 4 місяців арешту.23.03.2010 року звільнений від відбуття покарання по закінченню строку покарання,18.11.2010 року Конотопським міськрайонним судом Сумської області за ч.2 ст.186,75,76 КК України до 4 років позбавлення волі. На підставі ст..75 КК України звільнений від відбуття покарання з іспитовим строком 2 роки,16.11.2011 року Конотопським міськрайонним судом Сумської області за ч.2 ст.185 КК України до 1 року позбавлення волі. На підставі ст.71 КК України приєднано 3 роки 3 місяці позбавлення волі по вироку від 18.11.2010 року. Остаточно засуджений до 4 років 3 місяців позбавлення волі.02.02.2015 року звільнений від відбуття покарання по закінченню строку покарання,17.08.2015 року Конотопським міськрайонним судом Сумської області за ч.3 ст.185 КК України до 3 років позбавлення волі. 11.10.2017 року умовно-достроково звільнений від покарання Білоцерківським міськрайонним судом Київської області із невідбутим строком покарання 10 місяців 14 днів у виді тримання під вартою, -

В С Т А Н ОВ И В :

В провадженні Зіньківського районного суду Полтавської області перебуває кримінальне провадження № 12018170170000066 відносноОСОБА_3 за обвинуваченням у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст.185 КК України, яке ухвалою суду від 10.05.2018 року зупинено до розшуку обвинуваченого ОСОБА_3 та надано дозвіл на його затримання з метою приводу в судове засідання.

21.06.2018 року прокурор Зіньківського відділу Миргородської місцевої прокуратури ОСОБА_2 звернувся до суду з клопотання про обрання запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_3 оскільки 20.06.2018 року затриманий працівниками Національної поліції на території м. Конотоп Сумської області.

Заявлене клопотання прокурор мотивує тим, що ОСОБА_3 будучи раніше неодноразово судимим маючи не погашену і не зняту судимість вчинив умисний злочин, а саме 14.02.2018 року близько 15 години 00 хвилин ОСОБА_3 перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння та знаходячись в приміщенні автостанції що розташована за адресою м. Зіньків, вулиця Воздвиженська,2, Полтавської області шляхом вільного доступу, повторно, таємно викрав мобільний телефон марки “DONOD DN95+” IMEI-1:353971041802700, IMEI-2:353971041802708, який належить ОСОБА_4, вартість якого згідно з висновком експерта № 263 від 16.02.2018 року становить 250 грн, в якому також знаходилась сім-картка оператора мобільного зв’язку ПрАТ “ВФ Україна” вартістю 50 грн., чим спричинив ОСОБА_4 майнової шкоди на загальну суму 300 грн. Таким чином, ОСОБА_3 вчинив дії, які виразилися у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненій повторно, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст.185 ч.2 КК України. 28.02.2018 року обвинувальний акт відносно останнього із угодою про примирення із потерпілим для розгляду скеровано до Зіньківського районного суду Полтавської області.

Підготовче судове засідання по кримінальному провадженні, призначалося на 13.03.2018 року, 16.04.2018 року , 20.04.2018 року та 02.05.2018 року. Обвинувачений з'явився лише на засідання, що відбувалося 13.03.2018, про дату наступного судового засідання ОСОБА_3 був повідомлений належним чином, але до суду не з'явився. У зв’язку з чим 20.04.2018 року та 02.05.2018 року судом винесені ухвали про примусовий привід, які поліцейськими Зіньківського відділення поліції Гадяцького відділу поліції ГУ Національної поліції в Полтавській області, виконані не були.

У порушення вимог ст.42, 181, 194 КПК України, обвинувачений ОСОБА_3 не прибував за викликом судді Зіньківського районного суду, про причини не прибуття до суду не повідомляв, обов’язки покладені на нього ухвалою слідчого судді Зіньківського районного суду від 27.02.2018 про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, порушив.

Ухвалою Зіньківського районного суду Полтавської області від 10.05.2018 року ОСОБА_3 оголошений у розшук, провадження по справі зупинено. Крім цього, судом надано дозвіл на затримання ОСОБА_3 з метою приводу його в судове засідання. 20.06.2018 року о 22 год. 35 хв. ОСОБА_3 затриманий працівниками Національної поліції на території м. Конотоп Сумської області, згідно ухвали Зіньківського районного суду Полтавської області від 10.05.2018 року.

Суд, заслухавши думку прокурора Чубенка А.І. , який підтримав клопотання та просив його задовольнити, обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника адвоката ОСОБА_1 які клопотання визнали приходить до висновку, що клопотання прокурора підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що у провадженні Зіньківського районного суду Полтавської області перебуває кримінальне провадження № 12018170170000066 відносноОСОБА_3 за обвинуваченням у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст.185 КК України, яке ухвалою суду від 10.05.2018 року зупинено до розшуку обвинуваченого ОСОБА_3 та надано дозвіл на його затримання з метою приводу в судове засідання. 20.05.2018 року з Зіньківського відділу поліції Гадяцького відділу головного управління Національної поліції в Полтавській області надійшло повідомлення про те, що ОСОБА_3затриманий працівниками Національної поліції на території м. Конотоп Сумської області.

Обґрунтовуючи своє клопотання про обрання запобіжного заходу ОСОБА_3 у виді тримання під вартою, прокурор посилається на те, що підставою застосування запобіжного заходу є:

1) переховуватися від суду;

2) незаконно впливати на свідка;

3) вчинити інше кримінальне правопорушення.

Існування вказаних ризиків прокурор обгрунтовує тим, що ОСОБА_3 перебуваючи на волі може уникнути кримінальної відповідальності за вчинення злочину середньої тяжкості, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, умисне ухилення обвинуваченого від суду, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Обвинувачений неодноразово судимий, не навчається, ніде не працює, заробітку немає, не одружений, на утриманні дітей не має, до затримання перебував у розшуку, перебуваючи на волі, може незаконно вплинути на свідків по даному кримінальному провадженню, шляхом висловлення погроз, застосування насильства, схиляння їх до дачі неправдивих показань, а тому є наявні ризики передбачені ст. 177 КПК України.

Відповідно до ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, оцінює в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваною кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання її винуватою у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого вона підозрюється; вік та стан її здоров'я; міцність соціальних зв'язків в місці її постійного проживання, у тому числі наявність в неї родини й утриманців; наявність постійного місця роботи або навчання; репутацію; майновий стан.

Частиною 1 статті 183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.02.2010 року у справі „ Гарькавий проти України" зазначив, що особа не може бути позбавлена або не може позбавлятися свободи, крім випадків, встановлених у п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

У відповідності до ст. 5 п. „С" Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, нікого не може бути позбавлено свободи інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом, і в таких випадках, як: законний арешт або затримання особи, здійснені з метою припровадження її до встановленого законом компетентного органу на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо є розумні підстави вважати за необхідне запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Таким чином, право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які чітко визначені в законі.

Суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого , а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.

Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст.ст. 177, 178, 183 КПК України.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Тримання під вартою може бути виправданим тільки за наявності певного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважує принцип поваги до особистої недоторканності (рішення ЄСПЛ «Харченко проти України», «Лабіта проти Італії»), оскільки ОСОБА_3 обвинувачується в крадіжці мобільного телефона, що є злочином середньої тяжкості, ухилився від явки до суду. Порушив порядок перебування під домашнім арештом, у зв'язку з чим його було оголошено в розшук.

При цьому суд керується висновками рішення Європейського суду з прав людини у справі "Ілійков проти Болгарії", що "суворість передбаченого покарання" є суттєвим елементом при оцінюванні "ризиків переховування або повторного вчинення злочинів".

Суворість покарання за кримінальними правопорушеннями, за якими обвинувачується ОСОБА_3 не є співрозмірною терміну перебування останнього під вартою з моменту затримання і по даний час.

Разом з тим, суд враховує, що ні тяжкість обвинувачення, ні серйозність покарання не є доказом наявності цих ризиків, на що неодноразово вказує Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях («Ідалов проти Росії», «Гарицький проти Польщі», «Храїді проти Німеччини» тощо).

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 5 Конвенції (правова позиція Європейського Суду з прав людини, викладена у п. 60 рішення від 6.11.2008 у справі «Єлоєв проти України») після спливу певного проміжку часу (досудового розслідування, судового розгляду) навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину не може бути єдиним виправданням тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого, однак застосування до ОСОБА_3 більш м'якого запобіжного заходу неможливе, оскільки існують ризики того, що він, перебуваючи на свободі, може знову переховуватися від суду, з огляду на його матеріальні можливості та існуючу ситуацію в Україні, оскільки на даний час в зв'язку із проведенням в Україні антитерористичної операції та наявності непідконтрольних Україні територій, обвинувачений може ухилитися від суду та не виконати його процесуальні рішення (ризик переховування).

Суд, у відповідності до ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, враховує дані про особу обвинуваченого який раніше судимий, до обрання попереднього запобіжного заходу, проживав на території Сумської області, власного майна немає, проживав у житловому будинку в с.Соколівщина, Зіньківського району, який йому не належить, що свідчить про відсутність у нього міцних соціальних зв’язків- беручи до уваги, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні злочину, що відноситься до категорії середньої тяжкості , за який законом передбачене покарання у вигляді позбавлення волі до 5 років, враховуючи наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, оскільки усвідомлюючи невідворотність покарання, може незаконно впливати на потерпілого та свідків.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про задоволення клопотання прокурора та необхідність застосування щодо обвинуваченого виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: 1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; 2) щодо злочину, який спричинив загибель людини; 3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею.

Одночасно, задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд вважає за необхідне визначити обвинуваченому розмір застави.

Згідно ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

У відповідності до ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні злочину середньої тяжкості - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи особу обвинуваченого , суд вважає за необхідне визначити заставу відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України у розмірі двадцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання обвинуваченою покладених на нього обов'язків та зумовити його належну процесуальну поведінку.

Відповідно до ч. 7 ст. 182 КПК України у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу, підозрюваний або заставодавець мають право у будь - який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Окрім цього, суд вважає за необхідне відповідно до норм ч. 3 ст. 183 та ч. 5 ст. 194 КПК України у разі внесення застави покласти на обвинувачену такі обов'язки: прибувати за кожною вимогою до прокурора та до суду; не відлучатися з населеного пункту, в якому він проживає чи перебуває без дозволу прокурора або суду; повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання.

Відповідно до ч. 4 ст. 202 КПК України обвинувачена звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув'язнення, під вартою в якому перебуває підозрюваний, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання останнього під вартою.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 131, 132, 176-179, 183, 193,196 -197, 205, 331, 369-372, 395 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Клопотання прокурора Зіньківського відділу Миргородської місцевої прокуратури ОСОБА_2 про обрання запобіжного заходуобвинуваченому ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцю ІНФОРМАЦІЯ_2, українцю, громадянину України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженого, непрацюючого, місце реєстрації м.Конотоп, вулиця Квартальна,29, Сумської області, жителю ІНФОРМАЦІЯ_5, раніше судимого, у виді тримання під вартою - задоволити.

Обрати обвинуваченому ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцю ІНФОРМАЦІЯ_2, українцю, громадянину України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженого, непрацюючого, місце реєстрації м.Конотоп, вулиця Квартальна,29, Сумської області, жителю ІНФОРМАЦІЯ_5, раніше судимому запобіжний захід у вигляді ТРИМАННЯ ПІД ВАРТОЮ строком на 60 діб, який обчислювати з 16 год.40 хв. 21.06.2018 року.

Кінцевим днем тримання під вартою визначити 20 серпня 2018 року 16 год.40 хв.

Одночасно визначити заставу, після внесення якої ОСОБА_3 звільняється з-під варти в розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 35240 гривень у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена у будь-який момент протягом дії ухвали як обвинуваченим , так й іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок отримувач: ТУ ДСАУ в Полтавській області, р/р 37314008015950 в ДКСУ м. Київ, ЗКПО 26304855, МФО 820172, призначення платежу: застава, № ухвали суду, прізвище, ім'я, по - батькові платника застави.

Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_3 , що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розміру, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на вказаний вище депозитний рахунок має бути наданий уповноваженій службовій особі Державної установи "Полтавська державна установа ВП( №23).

Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджують внесення застави, уповноважена службова особа Державної установи "Полтавська державна установа ВП(№23)" негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_3 з-під варти та повідомити письмово прокурора, що звернувся з клопотанням, та суддю.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченої з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений ОСОБА_3 зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави, та вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Уповноважена службова особа Державної установи "Полтавська державна установа ВП(23) у разі внесення застави при звільненні ОСОБА_3 зобов'язаний роз'ясняти йому , або заставодавцю обов'язки , покладенні на обвинуваченого та наслідки їх невиконання.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 у разі внесення застави, обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:

- не відлучатися без дозволу суду з місця свого проживання за вказаною обвинуваченою адресою.

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

- прибувати до суду за першою вимогою.

Роз'яснити обвинуваченому, що у разі невиконання ним покладених обов'язків, застава буде звернена в дохід держави та до нього може бути застосований запобіжній захід у вигляді тримання під вартою.

З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Зіньківського відділу Миргородської місцевої прокуратури ОСОБА_2

Копію ухвали направити начальнику Державної установи «Полтавська установа виконання покарань (№ 23)» для виконання, прокурору, обвинуваченому.

Розгляд справи відкласти на 14 год. 00 хв. 06 липня 2018 року.

В підготовче судове засідання на 14 год. 00 хв. 06 липня 2018 року, доставити обвинуваченого ОСОБА_3 який утримуються під вартою в Полтавській установі виконання покарань № 23 (м . Полтава, вулиця Пушкіна, 91), повідомити потерпілого.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя -