Постанова № 74853379, 25.05.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 463/6008/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Головатий Р.Я.

Провадження № 22-ц/783/4202/17 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1Р.

Категорія:27

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2018 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі :

головуючого – Мікуш Ю.Р.,

суддів: Павлишина О.Ф., Приколоти Т.І.

секретар Бохонко Е.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Кредобанк» на рішення Личаківського районного суду м.Львова від 24 квітня 2017 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и л а:

Позивач ПАТ «Кредобанк» звернувся до суду з позовом до відповідачів про стягнення заборгованості за кредитним договором №365/ПФ у розмірі 9109 грн.12 коп.

Позовні вимоги обгрунтовує тим, що 12.09.2008 ОСОБА_2 уклала з ВАТ «Кредобанк» кредитний договір №365/ПФ, відповідно до якого їй було встановлено кредитний ліміт у розмірі 6000 грн. За умовами договору позичальник зобов’язалася повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені кредитним договором. Однак, станом на 22.09.2016 заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором №365/ПФ складає 9109,12 грн., з яких: 3999,04 грн. – неповернута сума кредиту, 1419,29 грн. – прострочені відсотки, 3690,79 – заборгованість по пені. Крім цього, з метою забезпечення виконання зобов’язання за вказаним кредитним договором, 12.09.2008 з ОСОБА_3 було укладено договір поруки, за умовами якого поручитель несе солідарну відповідальність з позичальником перед банком за виконання умов основного зобов’язання. Просив стягнути заборгованість з обох відповідачів солідарно.

Оскаржуваним рішенням в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду оскаржив представник ПАТ «Кредобанк» ОСОБА_4 В апеляційній скарзі зазначає, що не погоджується з рішенням. Стверджує, що банк виконав свої зобов'язання за Кредитним договором, а Позичальник всупереч умов договору та вимог Цивільного кодексу України, не повернула кредитні кошти та заборгованість становить 9109,12 грн. Крім цього, з метою забезпечення виконання зобов’язання за вказаним кредитним договором, 12.09.2008 з ОСОБА_3 було укладено договір поруки, за умовами якого поручитель несе солідарну відповідальність з позичальником перед банком за виконання умов основного зобов’язання.Зважаючи на невиконання позичальником зобов'язання стосовно умов договору про повернення кредиту відповідачі є солідарними боржниками по відношенню до позивача, а тому позивач вправі вимагати стягнення заборгованості по кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, комісії, штрафні санкції та інші можливі платежі. Просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.

Сторони по справі в судове засідання не з»явилися, хоч належним чином були повідомлені про день і час слухання справи.

Згідно ст.372 ч.2 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК) неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до частин 4,5 ст.268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги немає.

Матеріалами справи та судом першої інстанції встановлено, що 12.09.2008 між ВАТ «Кредобанк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 365/ПФ відповідно до п.2.1 якого банк видає позичальнику кредит в сумі 6000 грн. на строк до 01.09.2010. ОСОБА_2 взяті на себе зобов»язання за кредитним договором виконувала не належним чином, що призвело до утворення заборгованості, яка згідно з розрахунком заборгованості станом на 22.09.2016 становить 9109,12 грн., з яких 3999,04 грн.- неповернута сума кредиту, 1419,29 грн. –прострочені відсотки, 3690,79 – заборгованість по пені. Як вбачається з представленої позивачем виписки про рух коштів по рахунку ОСОБА_2, останній платіж нею здійснено ще 07.10.2009 в той час як з позовною заявою до суду позивач звернувся лише 16.12.2016 . За вказаних обставин суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивач звернувся до суду із позовом про стягнення заборгованості із відповідачів за вказаним кредитним договором після спливу позовної давності. Посилаючись на положення ч.4 ст. 267 ЦК України та роз»яснення Пленуму Верховного Суду України , надані у п. 11 Постанови від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» , суд першої інстанції прийшов до висновку, що в задоволенні позовних вимог ПАТ «Кредобанк» до ОСОБА_2 слід відмовити у зв»язку з пропуском строку звернення до суду, оскільки відповідачем подано клопотання про застосування строку позовної давності.

12.09.2008 між ВАТ «Кредобанк» та відповідачами укладено договір поруки, відповідно до умов якого ОСОБА_3 зобов»язався відповідати перед банком за виконання ОСОБА_2 зобов»язань в повному обсязі за кредитним договором № 365/ПФ від 12.09.2008. Згідно з п. 4.6 договору поруки він діє до повного виконання сторонами зобов»язань по кредитному договору № 365/ПФ від 12.09.2008. Зважаючи на те, що згідно умов договору поруки він діє до повного припинення всіх зобов»язань боржника, суд першої інстанції визнав, що в даному випадку підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов»язання не пред»явить вимоги до поручителя та прийшов до висновку, що у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_3 слід відмовити у зв»язку з недоведеністю.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини у справі і вірно вирішив справу .

На підставі наявних у справі письмових доказів апеляційним судом встановлено, що 12.09.2008 року між позивачем і відповідачем ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 365/ПФ на підставі якого останній було видано кредит в сумі 6000 грн. на строк до 01 вересня 2010 року. Свої зобов»язання щодо своєчасного і повного повернення отриманого кредиту ОСОБА_2 виконувала неналежним чином, внаслідок чого утворилася заборгованість за кредитом, розмір якої, згідно розрахунку поданого позивачем, станом на 22.09.2016 року визначено в загальній сумі 9109,12 грн.

В забезпечення виконання зобов»язання боржником ОСОБА_2 12 вересня 2008 року було укладено договір поруки між позивачем та поручителем ОСОБА_3, згідно умов якого поручитель зобов»язався відповідати перед кредитором за виконання боржником зобов»язань в повному обсязі за кредитним договором № 365/ПФ від 12 вересня 2008 року, укладеним між боржником та кредитором.

За результатами розгляду апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення, оскільки, скаржник не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, водночас не зазначає в чому полягає незаконність і (або) необґрунтованість рішення, що оскаржується, а лише дослівно повторює зміст позовної заяви та стверджує, що зважаючи на невиконання відповідачем зобов»язання стосовно умов повернення кредиту позивач вправі вимагати стягнення з відповідача заборгованості по кредиту, процентів нарахованих банком за користування кредитом, комісії, штрафні санкції та інші можливі платежі.

Та обставина, що відповідачем ОСОБА_2 не були виконані зобов»язання за Кредитним договором № 365/ПФ від 12.08.2008 року відповідачами не була оспорена, судом першої інстанції було правильно встановлено обставини у справі та відповідно до встановлених обставин вірно визначено правовідносини.

Факт невиконання відповідачами зобов»язань за кредитним договором та договором поруки у строки встановлені вищезазначеними зобов»язаннями було доведено, однак, підстави для задоволення позову відсутні, виходячи з наступного.

У Рішенні Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 (справа про захист прав споживачів кредитних послуг) надано офіційне тлумачення статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів». Враховуючи положення пункту 7 частини тринадцятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За загальним правилом перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов»язаннями з визначеним строком виконання, перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина перша та п»ята ст. 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати право в примусовому порядку через суд.

Згідно умов договору № 365/ПФ від 12.08.2008 року зобов»язання відповідача ОСОБА_2 про повернення кредиту повинні були бути повністю виконані в строк до 01.09.2010 року, але виконані не були. З 01.09.2010 року почався перебіг позовної давності, , який для вимог про стягнення пені закінчився 31.08.2011 року, а для вимог про стягнення: суми неповерненої заборгованості, прострочених відсотків закінчився 31.08.2013 року.

Позивач звернувся з позовною заявою про захист порушеного права 16.12.2016 року, тобто по спливу спеціальної і загальної позовної давності .

Відповідно до частин третьої і четвертої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується лише за заявою сторони, зробленою до винесення рішення. Сплив позовної давності про застосування якої заявлено стороною у спорі , є підставою для відмови в позові.

Зважаючи на те, що до винесення судом першої інстанції оскаржуваного рішення, одним із відповідачів було зроблено заяву про застосування позовної давності, колегія суддів погоджується з законністю рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову до боржника ОСОБА_2 за спливом позовної давності.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов»язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Підстави припинення поруки встановлені ст. 559 ЦК України .

У договорі поруки від 12.08.2008 року не встановлено строку після закінчення якого припиняється порука, тому, у відповідності до положень другого речення ч. 4 ст. 559 ЦК України, згідно яких порука припиняється , якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов»язання, не пред»явить вимоги до поручителя. Зобов»язання поручителя ОСОБА_3 за вищезазначеним договором поруки було повністю припинено 28.02.2011 року , так як після настання 31.08.2010 кінцевого строку виконання кредитного договору, кредитором протягом шести місяців від вищезазначеної дати, не було пред»явлено вимоги до поручителя. По спливу шестимісячного строку, встановленого другим реченням частини четвертої статті 559 ЦК України з 01.03.2011 року, зобов»язання поручителя були припинені, отже з цієї дати відповідач ОСОБА_3 у зобов»язальних правовідносинах з кредитором не перебував , відтак, не мав перед кредитором обов»язку погашати заборгованість боржника. Зважаючи на відсутність, передбачених законом підстав, для покладення на поручителя відповідальності за невиконання зобов»язання боржником, колегія суддів погоджується з законністю рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову і до поручитела ОСОБА_3

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване судове рішення ухвалено судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, аргументи , викладені у апеляційній скарзі ПАТ «Кредобанк» законності оскаржуваного судового рішення не спростовують, тому з підстав , передбачених ч. 1 ст. 375 ЦПК України, оскаржуване судове рішення належить залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст.ст. 374 ч.1 п.1, 375, 383, 384, 391 ЦПК України, колегія суддів,-

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Кредобанк» залишити без задоволення.

Рішення Личаківського районного суду м.Львова від 24 квітня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в порядку, визначеному ст.ст. 389, 391 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 25 травня 2018 року.

Головуючий Ю.Р.Мікуш

Судді: О.Ф.Павлишин

ОСОБА_5