Постанова № 74853004, 11.06.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 369/10649/16-ц Головуючий у І інстанції Ковальчук Л. М.Провадження № 22-ц/780/1282/18 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 26 11.06.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 червня 2018 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді: Суханової Є.М.,

суддів: Мережко М.В., Олійника В.І.,

за участю секретаря Шуляка Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 листопада 2017 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» , третя особа ОСОБА_3, про визнання договору поруки припиненим, за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» про захист прав споживача, визнання кредитного договору недійсним, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк», третя особа ОСОБА_2, про визнання недійсними положень кредитного договору ,-

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2016 року позивач ОСОБА_4 акціонерне товариство «ОТП Банк» звернувся з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що 09 липня 2007 року між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № МL-001/056/2007.

Відповідно до умов кредитного договору банк зобов’язався надати позичальнику кредит у розмірі 20 300 доларів США, строком користування до 09 липня 2022 року, зі встановленою фіксованою процентною ставкою 13,99 % річних.

Для забезпечення виконання позичальником взятих на себе зобов’язань перед банком за № МL-001/056/2007 від 09 липня 2007 року, між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», та ОСОБА_2 був укладений договір поруки № SR-001/056/2007.

Станом на 03 березня 2016 року заборгованість ОСОБА_3 становить в загальному розмірі 12 956,23 доларів США, що еквівалентно 347 377,12 грн. (за офіційним курсом НБУ станом на 03 березня 2016 року 100 доларів США = 2681,0762 грн.), яка складається із заборгованості по тілу кредиту – 11 031,54 доларів США, що еквівалентно 295 762,99 грн., заборгованості по нарахованим відсоткам – 1 925,09 доларів США, що еквівалентно 51 613,13 грн..

ОСОБА_4 акціонерне товариство «ОТП Банк» направляв на адресу позичальника та поручителя вимогу за № 12-4-10/470 від 29 січня 2016 року про повернення заборгованості за кредитним договором, однак вимога банка виконана не була.

Враховуючи викладене, позивач ПАТ «ОТП Банк» просив стягнути солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_2 на користь банку заборгованість за кредитним договором № МL-001/056/2007 від 09 липня 2007 року у розмірі 12 956,63 в еквіваленті до національної валюти України за офіційним курсом НБУ станом на дату ухвалення рішення суду та понесені судові витрати.

В лютому 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ПАТ «ОТП Банк», третя особа ОСОБА_3, про визнання договору поруки припиненим, посилаючись на те, що 09 липня 2007 року між ним та ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», був укладений договір поруки № SR-001/056/2007.

Згідно умов договору поруки він, як поручитель зобов’язаний відповідати за повне та своєчасне виконання боржником ОСОБА_3 боргових зобов’язань перед кредитором за кредитним договором в повному обсязі.

ОСОБА_2 зазначив, що не приймав на себе зобов’язання, оскільки він не отримав поштою за своєю адресою досудової вимоги та на підставі ч. 4 ст. 559 ЦК України вважає, що порука у відповідності до договору поруки № SR-001/056/2007 від 09 липня 2007 року є припиненою. Враховуючи викладене ОСОБА_2 просив визнати припиненим договір поруки № SR-001/056/2007 від 09 липня 2007 року, укладений між ОСОБА_2 та ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк».

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 листопада 2017 року позов Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3, ОСОБА_2 солідарно на користь Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» заборгованість за кредитним договором № ML -001/056/2007 від 09 липня 2007 року в загальному розмірі 12 956,63 доларів США, що еквівалентно 348 015,08 грн., яка складається із заборгованості по тілу кредиту – 11 031,54 доларів США, що еквівалентно 296 307,16 грн., заборгованість по нарахованим відсоткам – 1 925,09 доларів США, що еквівалентно 51 707,92 грн.. У задоволенні позову ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк», третя особа ОСОБА_3, про визнання договору поруки припиненим відмовлено. У задоволенні позову ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк», третя особа ОСОБА_2, про визнання недійсними положень кредитного договору відмовлено. Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» судовий збір у розмірі 2 605,33 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» судовий збір у розмірі 2 605,33 грн.. Стягнуто з ОСОБА_3 в дохід держави судовий збір в розмірі 4,80 грн. Стягнутр з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в розмірі 4,80 грн..

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_2, ОСОБА_3 подали апеляційні скарги в яких просять рішення скасувати. В обґрунтування апеляційних скарги посилаються на те, що оскаржуване рішення є необґрунтованим і незаконним, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також з неповним з’ясуванням судом обставин справи, що мають значення для справи.

А тому просять рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 листопада 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення яким відмовити в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» ,а зустрічний позов ОСОБА_2 задовольнити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи, в порядку, передбаченому статтею 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

09 липня 2007 року між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № МL-001/056/2007, відповідно до умов п. 2 якого банк надав позичальнику ОСОБА_3 кредит у розмірі 20 300 доларів США, з цільовим призначенням кредиту – на оплату комісії банку, на споживчі цілі; річна база нарахування процентів – 360 днів у році, дата остаточного повернення кредиту – 09 липня 2022 року, номер поточного рахунку 26205001749264; розмір платежу становить 112,78 доларів США + сума нарахованих процентів на дату платежу.

Відповідно до умов п. 3 кредитного договору сторони погодили, що для розрахунку процентів за користування кредитом буде використовуватись фіксована процентна ставка у розмірі 13,99 % річних.

12 травня 2014 року між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_3 був укладений Додатковий договір № 1 до кредитного договору № МL-001/056/2007 від 09 липня 2007 року, відповідно до умов якого сторони домовились внести зміни та доповнення до кредитного договору.

З метою забезпечення виконання зобов’язань ОСОБА_3 за кредитним договором № МL-001/056/2007 від 09 липня 2007 року між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», та ОСОБА_2 був укладений Договір поруки № SR-001/056/2007 від 09 липня 2007 року.

В подальшому 12 травня 2014 року між ОСОБА_2 та ПАТ «ОТП Банк» було укладено Додатковий договір № 1 до договору поруки № SR-001/056/2007 від 09 липня 2007 року, відповідно до умов якого сторони домовились внести наступні зміни та доповнення до договору поруки № SR-001/056/2007 від 09 липня 2007 року.

Також, 09 липня 2007 року між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», був укладений договір № 001/13772/07/1 про кредитування поточного рахунку (овердрафт), відповідно до умов п. 1.1 якого банк надав позичальнику овердрафт шляхом кредитування поточного рахунку № 26205001749264, відкритого в ЗАТ «ОТП Банк», МФО 300528 в розмірі ліміту Овердрафта, який становить 800 грн., а позичальник приймає кредит, зобов»язується належним чином використати та повернути банку суму отриманого кредиту і сплатити відповідно плату за користування кредитом та виконати інші зобов’язання, як це зазначено в цьому договорі.

Як вбачається з матеріалів справи, позичальник ОСОБА_3 не дотримувалася умов кредитного договору щодо сплати кредиту та відсотків, а саме погашення кредиту та процентів за користування кредитом, що має здійснюватись позичальником шляхом сплати щомісячних платежів.

Загальна сума заборгованості за кредитним договором № МL-001/056/2007 від 09 липня 2007 року станом на 03 березня 2016 року становить 12 956,63 доларів США, що складається із заборгованості за кредитом в сумі 11031,54 доларів США, заборгованості за відсотками в сумі 1925,09 доларів США.

На адресу позичальника ОСОБА_3 та її поручителя ОСОБА_2 банк направляв вимоги № 12-4-10/470 від 29 січня 2016 року щодо повернення заборгованості за кредитним договором № МL-001/056/2007 від 09 липня 2007 року, яка станом на 25 листопада 2015 року становила 12 532,20 доларів США. Вказані вимоги були отримані ОСОБА_3 та ОСОБА_2, однак виконані не були.

Відповідно до вимог ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлено обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Згідно вимог ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником.

Відповідно до вимог ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає в тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Позивач виконав свої зобов’язання по договору, надавши кредит, проте ні відповідач, ні його поручитель у встановлені строки борг не повертають та не сплачують відсотки за користування кредитом.

Згідно вимог ст. 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином і відповідно до умов договору.

Відповідно до вимог ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно вимог ст. ст. 553, 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. У разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову відповідальність поручителя.

Оскільки кредитний договір було забезпечено порукою, відповідачі мають відповідати перед позивачем у солідарному порядку.

Звертаючись з позовом до суду, позивач просив стягнути з відповідачів заборгованість в загальному розмірі 12 956,63 доларів США.

Відповідно до п. 14 постанови Пленуму ВСУ «Про судове рішення у цивільній справі» № 14 від 18 грудня 2009 року суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті з правовідносин, які виникли при здійсненні валютних операцій, у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 192 ЦК, частина третя статті 533 ЦК (435-15); Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого

1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і

валютного контролю»).

Як вбачається з матеріалів справи, згідно Генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій від 05 жовтня 2011 року № 191, виданої ПАТ «ОТП Банк», надано право на здійснення валютних операцій.

Згідно банківської ліцензії № 191 від 05 жовтня 2011 року, виданої ПАТ «ОТП Банк», надано право надання банківських послуг, визначених ч. 3 ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність».

Дані документи підтверджують право ПАТ «ОТП Банк» здійснювати валютні операції, тому вимога позивача про стягнення заборгованості підлягає стягненню у валюті кредиту.

Колегія суддів погоджується і з висновком про відсутність підстав для задоволення вимог ОСОБА_2

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого зобов’язання, а також у разі зміни зобов’язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Згідно вимог ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов’язання не встановлений або встановлений моментом пред’явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред’явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Відповідно до вимог ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов’язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов’язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов’язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати неодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов’язаними доти, доки їхній обов’язок не буде виконаний у повному обсязі. Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі. Виконання солідарного обов’язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов’язок решти солідарних боржників перед кредитом.

Статтями 526, 525 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно вимог ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до вимог ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як встановлено судом першої інстанції, боржник ОСОБА_3, а відтак і поручитель ОСОБА_2 взяли на себе зобов'язання повернути суму кредиту з відповідними процентами до 09 липня 2022 року включно, сплачуючи її частинами (щомісячними платежами) згідно з графіком платежів.

Аналізуючи частину четверту статті 559 ЦК України, слід вважати, що застосоване в цій нормі поняття «строк чинності поруки» повинне розглядатися як строк, протягом якого кредитор може реалізувати свої права за порукою як видом забезпечення зобов'язання.

Слід зазначити, що зобов»язання за кредитним договором № ML 001/056/2007 від 09 липня 2007 року не виконане, а у боржника наявна заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 12 956,63 доларів США.

Також колегія суддів критично відноситься до посилань ОСОБА_2, що у відповідності до вимог ч. 4 ст. 559 ЦК України порука згідно договору поруки є припиненою, оскільки банк пропустив шестимісячний строк пред’явлення позову до поручителя з моменту пред’явлення вимоги до поручителя.

Однак, слід зазначити, що умовами договору поруки сторонами погоджено та встановлено, що зобов’язання за кредитним договором має бути виконане не пізніше 09 липня 2022 року.

В даному випадку строк, протягом якого кредитор може реалізувати свої права за порукою як видом забезпечення зобов'язання, не закінчився, тому і порука згідно договору поруки № SR-001/056/2007 від 09 липня 2007 року не є припиненою.

Відповідно до п. 16 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», зростання/коливання курсу іноземної валюти не є достатньою підставою для розірвання кредитного договору, оскільки зазначене стосується обох сторін договору й позичальник при належній завбачливості міг, виходячи з динаміки зміни курсів валют із моменту введення в обіг національної валюти та її девальвації, передбачити в момент укладення договору можливість зміни курсу гривні України до іноземної валюти, а також можливість отримання кредиту в національній валюті.

Згідно вимог ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до вимог ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За правилами ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У відповідності до п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов»язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до вимог ст. 55 Конституції України кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з вимогами ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів до суду касаційної інстанції.

Головуючий:

Судді: