Вирок № 74851906, 22.06.2018, Кам'янка-Бузький районний суд Львівської області

Справа № 446/2140/15-к

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.06.2018 року Кам'янка-Бузький районний суд Львівської області

в складі: головуючого - судді Бакай І. А.

за участі:секретаря судового засідання ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу на підставі обвинувального акту по кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015140220000565 від 15.07.2015 р. відносно

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, українця, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, працюючого начальником охорони ПП “Карабінери“, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого: ІНФОРМАЦІЯ_4,

у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, -

з участю сторін:

обвинувачення-прокурора ОСОБА_3

потерпілих ОСОБА_4

представника потерпілих ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7

захисту – адвоката ОСОБА_8

обвинуваченого ОСОБА_2

в с т а н о в и в:

Судом визнано доведеним, що ОСОБА_2, керуючи автомобілем НОМЕР_1, 15 липня 2015 року о 10 годині на 19 км. + 200 м. автодороги сполучення “Львів-Луцьк“, поблизу населеного пункту “Новий Став“ Кам’янка-Бузького району Львівської області, рухаючись в сторону м.Кам'янка-Бузька, здійснив виїзд правими колесами на узбіччя, де втративши контроль над автомобілем та здійснив зіткнення на зустрічній смузі руху з автомобілем НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_9. Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди, пасажир автомобіля НОМЕР_3 ОСОБА_10 отримав тілесні ушкодження у виді синця на грудній клітці справа, тупу травму грудної клітки, перелом ІП-ІХ ребер справа, гемоторакс 5-9 ребер зліва, тупу травму живота, розрив селезінки, геморагічний, травматичний шок, анемію постгеморагіна, які відносяться до тяжкого тілесного ушкодження за ознакою небезпеки для життя; пасажирка вищевказаного автомобіля ОСОБА_4 отримала тілесні ушкодження у виді садна на голові, на правій руці, синці на правій молочній залозі, на спині, на правій руці, на правій та лівій нозі, тупу травму живота, розрив селезінки, внутрішньо-черевну кровотечу, які відносяться до тяжкого тілесного ушкодження за ознакою небезпеки для життя; пасажир автомобіля НОМЕР_4 ОСОБА_11 отримав тілесні ушкодження у виді синця на правому суглобі, закритий перелом 2-го ребра справа, які відносяться до тілесного ушкодження середнього ступеня тяжкості за ознакою довготривалого розладу здоров'я; пасажирка вищевказаного автомобіля ОСОБА_12, отримала тілесні ушкодження у виді садна на колінному суглобі, синці на лівій гомілці, ЗЧМТ, струс голови, забійну рана чола, перелом правої променевої кістки, які відносяться до тілесного ушкодження середнього ступеня тяжкості за ознакою довготривалого розладу здоров'я.

Суд прийшов до висновку про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 своєї вини у пред’явленому йому обвинуваченні не визнав. Показав, що 15 липня 2015 року біля 10 год. керуючи автомобілем НОМЕР_1 поблизу с.Новий Став, рухаючись в сторону м.Кам'янка-Бузька зі швидкістю 50-60 км/год, здійснюючи заїзд в крутий поворот відчув, що заднє колесо його автомобіля попало в яму на дорозі, внаслідок чого його автомобіль почало ”розкручувати”. Він, як водій із великим стажем керування, намагався вирівняти машину, однак йому це не вдалось, внаслідок чого, втративши контроль над автомобілем, його автомобіль здійснив зіткнення на зустрічній смузі руху з автомобілем НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_9 Внаслідок ДТП він, пасажири його автомобіля та автомобіля, з яким відбулось зіткнення отримали тілесні ушкодження різного степеню тяжкості. Визнає, що можливо дещо перевищив дозволену швидкість руху, однак вважає, що причиною ДТП був незадовільний стан дорожнього покриття. Просить суд постановити виправдувальний вирок. Цивільні позови заявлені до нього потерпілими не визнає.

Представник цивільного відповідача - ПАТ ”Українська пожежно-страхова компанія” в судове засідання не прибув, подав заяву про розгляд справи у його відсутність, подав суду письмові заперечення проти цивільного позову, в яких зазначив, що відносини між потерпілими і страховою компанією є цивільно-правовими і не випливають з обвинувачення та можуть стосуватись виключно обвинуваченого.

Не зважаючи не визнання своєї вини обвинуваченим, його винуватість у вчиненні злочину повністю і об'єктивно стверджується зібраними в ході досудового розслідування та дослідженими у судовому засіданні доказами.

Показаннями потерпілої ОСОБА_4, яка в судовому засіданні показала, що 15.07.2015р. близько 10 години, вона разом з ОСОБА_10 та ОСОБА_2 на автомобілі НОМЕР_5, виїхали з с. Жовтанці до м. Кам'янка-Бузька. Оскільки вона була після нічного чергування, то дрімала на задньому сидінні. В той час накрапав дощ. Вони їхали досить швидко і вона робила зауваження ОСОБА_2 , що він їхав повільніше, бо дорога слизька. Аварія сталась біля с.Новий Став, деталі вона не може повідомити, оскільки в той час спала, а потім втратила свідомість. Вона тривалий час перебувала на лікуванні. Обвинувачений дав їй лише 200 грн., при цьому не вибачився. Потерпіла заявила цивільний позов, оскільки вважає, що протиправними діями обвинуваченого її здоров’ю заподіяно значних матеріальних і моральних збитків та просить суд стягнути з ПРАТ ”Українська Пожежно-Страхова Компанія 2575,22грн. витрат, понесених у зв’язку із лікуванням, 5000 грн. моральної шкоди та стягнути з ОСОБА_2 20000грн. моральної шкоди. При обранні покарання просить обрати покарання у виді позбавлення волі з прийняттям рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Показаннями потерпілого ОСОБА_10, який в судовому засіданні показав, що 15.07.2015 року близько 10 години, він разом з ОСОБА_4 та ОСОБА_2, на автомобілі останнього їхали в м.Кам’янка-Бузька для дачі пояснень працівникам поліції. Всі вони були після нічного чергування. Він сидів на пасажирському сидінні біля водія. Падав дощ, дорога була слизька. Обвинувачений їхав досить швидко, можливо біля 80 км/год. Він (потерпілий) зробив зауваження ОСОБА_2, що дорога мокра. Потім потерпілий задрімав та вже прийшов до себе через 10 днів в лікарні. Він довгий час лікувався, на даний час у нього 2 група інвалідності. Обвинувачений дав його дружині 700 грн. на лікування, однак вибачення не просив. Потерпілий заявив цивільний позов та просить суд стягнути з ПРАТ ”Українська Пожежно-Страхова Компанія” 20339,33 грн. витрат, пов’язаних з лікуванням, 5000 грн. моральної шкоди та стягнути з ОСОБА_2 150000грн. моральної шкоди. При обранні покарання просить обрати покарання у виді позбавлення волі з прийняттям рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Показаннями представника потерпілого ОСОБА_10 – ОСОБА_5, яка показала, що вона є дружиною ОСОБА_10 Про обставини ДТП їй нічого невідомо, однак її чоловік отримав численні переломи і проходив тривале лікування. Коли чоловік був в лікарні обвинувачений провідував його та дав їй 700 грн. на ліки. При обранні покарання просить обрати покарання у виді позбавлення волі з прийняттям рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням, цивільний позов просить задовольнити.

Показаннями потерпілого ОСОБА_11, який в судовому засіданні показав, що 15.07.2015 року близько 10 год. він разом з братом дружини ОСОБА_9, дружиною ОСОБА_12 та тестем ОСОБА_13 на його автомобілі їхали до м.Львова. Він сидів на пасажирському сидінні біля водія. Була мжичка, дорога не була дуже мокра, однак на узбіччі стояла вода. Коли вони під’їхати до заокруглення дороги біля с. Новий Став, він побачив, що назустріч їм швидко до 100 км/год їде автомобіль, який почало кидати і той різко виїхав на їхню смугу руху та своєю правою стороною здійснив зіткнення з їх автомобілем. Їх автомобіль рухався з швидкість біля 50 км/год і хоча ОСОБА_9 гальмував, однак зіткнення уникнути не вдалось. Внаслідок ДТП він отримав тілесні ушкодження у виді синця на правому суглобі, закритий перелом 2-го ребра справа, які відносяться до тілесного ушкодження середнього ступеня ознакою довготривалого розладу здоров'я Просить суд суворо покарати обвинуваченого.

Показаннями потерпілої ОСОБА_12, яка в судовому засіданні показала, що 15.07.2015року біля 10 год. вона разом з чоловіком, братом та батьком їхали до м.Львова. Вона сиділа за водієм – ОСОБА_9 Коли вони під’їжджали до с.Новий Став їм назустріч виїхав автомобіль, який своєю правою стороною здійснив зіткнення з їх автомобілем. Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди, вона отримала тілесні ушкодження у виді садна на колінному суглобі, синці на лівій гомілці, ЗЧМТ, струс голови, забійну рана чола, перелом правої променевої кістки, які відносяться до тілесного ушкодження середнього ступеня тяжкості за ознакою довготривалого розладу здоров'я. Просить суворо покарати обвинуваченого.

Показаннями свідка ОСОБА_13, який в судовому засіданні показав, що 15.07.2015 року зранку він разом з сином, донькою та зятем їхали до м.Львова. Він сидів ззаду за пасажиром в автомобілі НОМЕР_6. Коли вони під’їжджали до с.Новий Став, він побачив, як за 15-20 м на зустрічній полосі руху автомобіль марки “ВАЗ 2109“ на великій швидкості біля 100 км/год виїхав на обочину, яка засипана щебнем і автомобіль почало “кидати“. Автомобіль винесло на середину дороги і правою стороною вдарило в автомобіль “Renault Kangoo“. ОСОБА_9 їхав з швидкістю до 60 км/год, він гальмував, однак уникнути зіткнення не вдалось.

Показаннями свідка ОСОБА_9, який в судовому засіданні показав, що 15.07.2015року біля 10 год. він з сестрою, батьком та чоловіком сестри, на автомобілі останнього їхали до м.Львова. Він був за кермом. Їхав з швидкістю 60 км/год. Коли він під’їжджав до с.Новий Став за 100м побачив, що автомобіль “ВАЗ 2109“ їде по узбіччю і виглядало, що водій не справляється з керуванням. Тоді він почав знижувати швидкість до 20-30 км/год, щоб надати водію можливість вирівняти машину, однак автомобіль винесло на його смугу руху і той своєю правою стороною здійснив зіткнення з його транспортним засобом.

Показаннями свідка ОСОБА_14, який в судовому засіданні показав, що 15.07.2015 року він їхав в напрямку м.Львова за автомобілем НОМЕР_6 на відстані 50 м. Його швидкість була біля 60-70 км/год. На зустрічній полосі їхав автомобіль ”ВАЗ- 2109” з великою швидкістю, даний автомобіль їхав по узбіччі і його ніби ”носило”, потім автомобіль різко вивернув вліво і виїхав назустріч автомобілю ОСОБА_7 та своєю правою стороною здійснив зіткнення з автомобілем ОСОБА_7, який не мав можливості уникнути зіткнення. На дорозі після дощу були місцями калюжі, оскільки вночі падав дощ, він не бачив ям на дорозі, хоча часто їздить по даній ділянці дороги. Свідок зупинився та надавав першу допомогу пасажирам автомобіля ”ВАЗ-2109”, Під’їхали працівники поліції і свідок поїхав. Покази свідка ОСОБА_14, який хоча такий не був допитаний на стадії досудового слідства, суд приймає до уваги, оскільки такі стосуються відомих йому обставин у даному кримінальному провадженні та мають значення для цього кримінального провадження.

Показаннями свідка ОСОБА_15, який в судовому засіданні показав, що він працює начальником розшуку ОСОБА_16 15.07.2015 року він був в складі оперативної групи по факту вчинення крадіжки в с.Жовтанці. Працівники даного підприємства ОСОБА_2, ОСОБА_10 та ОСОБА_17 на автомобілі ОСОБА_2 на пропозицію свідка поїхали м.Кам’янка-Бузька у відділ поліції для дачі пояснень. ОСОБА_2 був знервований, спочатку відмовлявся їхати, але потім поїхав. Свідок їхав попереду з досить значною швидкістю, а обвинувачений їхав від нього на відстані 100 м. Дорога була мокра після дощу. В ями його (свідка) автомобіль не попадав. Свідок спостерігав у дзеркало заднього виду за автомобілем ОСОБА_2 Коли він проїхав крутий поворот, що біля с.Новий Став, то втратив автомобіль обвинуваченого з поля зору. Він розвернув машину та повернувся і побачив, що трапилось ДТП. Він надавав допомогу потерпілим у машині ОСОБА_2 Покази даного свідка, який хоча такий не був допитаний на стадії досудового слідства, суд приймає до уваги, оскільки такі стосуються відомих йому обставин у даному кримінальному провадженні та мають значення для цього кримінального провадження.

Протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 15.07.2015року з фото таблицею до нього та схемами, на яких об’єктивно відображено місце ДТП ( т. 1 а.с.5-14)

Висновком судово-медичної експертизи № 102/2015 від 28.07.2015 року, згідно якого у ОСОБА_9 виявлено садно на правій руці, та при обстеженні лікарями був виставлений діагноз “Садна правого передпліччя. Забій поперекового відділу хребта.“, які утворилися від дії тупих твердих предметів, могли виникнути при ударі до виступаючих частин салону транспортного засобу під час дорожньо-транспортної пригоди 15 липня 2015року, та відносяться до легкого тілесного ушкодження (т.1 а.с. 26).

Висновком судово-медичної експертизи № 99/2015 від 28.07.2015 року, згідно якого у ОСОБА_11 при судово-медичній експертизі було виявлено синець на правому колінному суглобі, та під час стаціонарного лікування у ОСОБА_16 центральній районній лікарні було виставлено діагноз:“Закритий перелом 2-го ребра справа“. Вказані тілесні ушкодження утворилися від дії тупого твердого предмету, при ударі до виступаючих частин салону транспортного засобу під час дорожньо-транспортної пригоди 15 липня 2015року та відносяться до тілесного ушкодження середнього ступеня тяжкості за ознакою довготривалого розладу здоров'я.(т.1 а.с.47-48).

Висновком судово-медичної експертизи № 100/2015 від 21.07.2015 року, згідно якого у ОСОБА_12 при судово-медичній експертизі було виявлено садно на правому колінному суглобі, синці на лівій гомілці, та під час стаціонарного лікування у ОСОБА_16 центральній районній лікарні було виставлено діагноз: “ЗЧМТ, струс головного мозку. Забійна рана чола. Перелом правої променевої кістки.“ Вказані тілесні ушкодження утворилися від дії тупого твердого предмету, могли виникнути при ударі до виступаючих частин салону транспортного засобу під час дорожньо-транспорної пригоди 15 липня 2015року та відносяться до тілесного ушкодження середнього ступеня тяжкості за ознакою довготривалого розладу здоров'я.(т.1 а.с.54-55).

Висновком судово-медичної експертизи № 105/2015 від 30.07.2015 року, згідно якого у ОСОБА_4 при судово-медичній експертизі було виявлено садна на голові, на правій руці, синці на правій молочній залозі, на спині, на правій руці, на правій та лівій нозі, та під час лікування у ОСОБА_16 центральній районній лікарні був заставлений діагноз: “Тупа травма живота, розрив селезінки, внутрішньо-черевна кровотеча“, які утворилися від контакту з тупими предметами, могли виникнути удару до частин салону автомобіля під час дорожньо-транспортної пригоди - зіткненням з іншим автомобілем, 15 липня 2015року та відносяться до тяжкого тілесного ушкодження за ознакою небезпеки для життя. (т.1 а.с. 61-63).

Висновком судово-медичної гістологічної експертизи № 1931/2015 від 23.07.2015 року, згідно якого при дослідженні шматочків селезінки ОСОБА_4 виявлено множинні крововиливи в селезінці (капсулі та підкапсулярні, паренхімі та ніжці селезінки з ознаками альтерації та ексудації.( т.1 а.с. 65).

Висновком судово-медичної експертизи № 107/2015 від 30.07.2015 року, згідно якого у ОСОБА_10 при судово-медичній експертизі було виявлено синець на грудній клітці справа, та під час стаціонарного лікування у ОСОБА_16 центральній районній лікарні у період 15-20.07.2015року був виставлений діагноз: “Важка поєднана травма. Тупа травма грудної клітки, перелом ІІІ-ІХ ребер справа. Гемоторакс. 5-9 ребер зліва. Тупа травма живота, розрив селезінки. Геморагічний, травматичний шок. Анемія постгеморагіна.“, які утворилися від контакту з тупими предметами, могли виникнути удару до частин салону автомобіля під час дорожньо-транспортної пригоди - зіткненням з іншим автомобілем, 15 липня 2015року та відносяться до тяжкого тілесного ушкодження за ознакою небезпеки для життя. (т.1 а.с. 71-73).

Висновком судово-медичної гістологічної експертизи № 1932/2015 від 23.07.2015 року, згідно якого при дослідженні шматочків селезінки ОСОБА_10 виявлено крововиливи в селезінці з ексудативними змінами. (т.1 а.с. 75).

Висновком судової інженерно- транспортної експертизи № 1/667 від 14.08.2015 року , згідно якого на момент огляду робоча гальмівна система досліджуваного автомобіля “ВАЗ 2109“ р.н. ВС 0578СХ знаходиться у стані часткової відмови по причині розгерметизації одного з контурів гальм внаслідок пошкодження (розриву) металевої магістральної трубки приводу гальм заднього правого гальмівного механізму. На момент огляду система рульового управління досліджуваного автомобіля НОМЕР_7 знаходиться в працездатному стані та може виконувати функції, передбачені конструкцією. Яких-небудь несправностей системи виявлено не було. Пошкодження та руйнування, які спричинили до часткової відмови робочої гальмівної системи автомобіля НОМЕР_7 (розгерметизації одного контуру гальм) утворились під час ДТП. (т.1 а.с.86-90)

Висновком судової інженерно- транспортної експертизи № 1/668 від 13.08.2015 року, згідно якого на момент огляду робоча гальмівна система досліджуваного автомобіля НОМЕР_8 знаходиться в працездатному стані та може виконувати функції, передбачені конструкцією, яких-небудь несправностей системи виявлено не було. На момент огляду система рульового управління досліджуваного автомобіля НОМЕР_8 знаходиться в працездатному стані та може виконувати функції, передбачені конструкцією. (т. 1 а.с. 94-97)

Висновком судової інженерно- транспортної експертизи № 1/692 від 17.08.2015 року, згідно якого зіткнення автомобіля НОМЕР_9 під керуванням водія ОСОБА_9 відбулось на правій смузі руху відносно до м. Львів, в районі ділянки кінцевого розташування передньої частини автомобіля “Рено“. В даному випадку кут зіткнення між транспортними засобами один одного співпадає з кутом зіткнення між транспортними засобами елементів дороги. В даному випадку мало місце за напрямком руху зустрічне зіткнення автомобілів НОМЕР_10 та “Рено-Канго“ р.н. НОМЕР_11 ( в момент зіткнення автомобіль “ВАЗ-2109“ перебував в стані правого бокового заносу) і кутове розташування між напрямками руху транспортних засобів становив приблизно 165 градусів. Поздовжні осі транспортних засобів в початковий момент зіткнення знаходились під кутом близьким до 80 градусів.(т. 1 а.с. 101-107).

Висновком судової інженерно- транспортної експертизи № 1/781 від 27.08.2015 року, згідно якого в даній дорожній ситуації при заданих вихідних даних, водій автомобіля НОМЕР_12, ОСОБА_2 повинен був керуватися вимогами п.п. 1.2., 10.1., 12.1., 13.1. та вимогами п.п. 1.2., 10.1., 12.1, 13.1 та вимогам дорожньої розмітки 1.1. розділу 34 “ДОРОЖНЯ РОЗМІТКА“ чинних Правил дорожнього руху України. В даній дорожній ситуації при заданих вихідних даних, водій автомобіля НОМЕР_13 ОСОБА_9 повинен був керуватись вимогами п. 12.3. чинних Правил дорожнього руху України. В даній дорожній ситуації у водія автомобіля НОМЕР_12, ОСОБА_2 була технічна можливість попередити зіткнення транспортних засобів (зіткнення з автомобілем НОМЕР_14). Ця можливість обумовлювалася виконанням ним вимог п.п. 1.2.,10.1., 12.1., 13.1. та вимогами дорожньої розмітки 1.1. розділу 34. ’’ДОРОЖНЯ РОЗМІТКА” чинних Правил дорожнього руху України, для чого завад технічного характеру у нього не було. Водій автомобіля НОМЕР_14, ОСОБА_9 своїми односторонніми діями не мав змоги уникнути даної дорожньо-транспортної пригоди. Порівнюючи фактичні дії водія автомобіля НОМЕР_12, ОСОБА_2 в умовах місця події, з необхідними його діями в відповідності до Правил дорожнього руху України, експерт прийшов до висновку, що вони суперечили технічним вимогам п.п. 1.2., 10.1., 12.1., 13.1. та вимогами дорожньої розмітки 1.1. розділу 34. ’’ДОРОЖНЯ РОЗМІТКА” чинних Правил дорожнього руху України, при цьому вказаний факт суперечності знаходиться в прямому причинно-наслідковому зв’язку з настанням даної дорожньо- транспортної пригоди. Порівнюючи фактичні дії водія автомобіля НОМЕР_14, ОСОБА_9 в умовах місця події, з необхідними його діями у відповідності до чинних Правил дорожнього руху України та з врахуванням вище проведеного дослідження, експерт прийшов до висновку, що в них не вбачається суперечності технічним вимогам п. 12.3. чинних Правил дорожнього руху України. З технічної точки зору, при заданих в постанові про призначення експертизи вихідних даних, причиною настання даної дорожньо-транспортної пригоди стала суперечність дій водія автомобіля НОМЕР_12 ОСОБА_2 технічним вимогам п.п. 1.2., 10.1., 12.1., 13.1 та вимогами дорожньої розмітки 1.1. розділу 34.“ДОРОЖНЯ РОЗМІТКА“ чинних Правил Дорожнього руху України. (т. 1 а.с.114- 117).

Висновком судової транспортно-трасологічної експертизи, проведеної на виконання ухвали суду від 05.04.2017 року за № 2056 від 06.10.2017 року, згідно якого у момент зіткнення автомобілів ВАЗ-2109, реєстраційний номерний знак НОМЕР_15, та “Рено Канго“, реєстраційний номерний знак НОМЕР_11, їхні повздовжні осі знаходились під кутом біля 100°. Місце зіткнення автомобілів ВАЗ-2109, реєстраційний номерний знак НОМЕР_15, та “Рено Канго“, реєстраційний номерний знак НОМЕР_11, знаходиться на правій смузі руху, виходячи з напрямку в сторону м. Львів в районі закінчення слідів гальмування та початку осипу осколків скла довжиною 11 м. У момент зіткнення автомобіль “Рено Канго“, реєстраційний номерний знак НОМЕР_11, знаходився під кутом біля 0° до поздовжньої осьової лінії дороги (лінії горизонтальної розмітки 1.1), а автомобіль ВАЗ-2109, реєстраційний номерний знак НОМЕР_15, при цьому розміщувався під кутом біля 100° справа наліво до неї. До моменту зіткнення автомобілів ВАЗ-2109, реєстраційний номерний знак НОМЕР_15, та “Рено Канго“, реєстраційний номерний знак НОМЕР_11, автомобіль “Рено Канго“ рухався майже паралельно поздовжній осьовій лінії дороги (лінії горизонтальної розмітки 1.1). Встановити, яка була траєкторія руху автомобіля ВАЗ-2109 до моменту зіткнення не виявляється можливим, у зв’язку з відсутністю слідової інформації, яка свідчить про це (слідів коліс цього автомобіля).

Висновком судової автотехнічної експертизи, проведеної на виконання ухвали суду від 05.04.2017 року за № 2057 від 20.11.2017року, згідно якої у протоколі проведення слідчого експерименту від 22.08.2017р. не встановлені будь-які дані стосовно ям та напливів, які, зі слів водія ОСОБА_2, на момент ДТП знаходились на смузі руху автомобіля ВАЗ-2109 (реєстраційний номерний знак якого ВС0578СХ). Такі обставини не дають даній експертизі можливості провести необхідні розрахунки. У заданій дорожній ситуації зупинний шлях автомобіля ВАЗ-2109 (реєстраційний номерний знак якого ВС0578СХ) при швидкості руху 50км/год міг складати величину біля 39,9...47,9м. При цьому тільки за час, який був би необхідний водієві вказаного транспортного засобу для приведення у дію гальм, цей автомобіль міг би проїхати віддаль біля 23,3...23,6м. Якщо у дійсності у момент, коли автомобіль ВАЗ-2109 попав у поле зору водія ОСОБА_9, віддаль між вказаним автомобілем та автомобілем “Рено-Кангу“ складала 80м, то водій ОСОБА_9 вже з цього моменту (тобто ще до моменту виникнення заносу автомобіля ВАЗ-2109) не мав технічної можливості своєчасно зупинити свій автомобіль (тобто “Рено-Кангу“) до місця зіткнення. Це, свою чергу, означає, що водій ОСОБА_9 був позбавлений технічної можливості уникнути даної ДТП своїми односторонніми діями. Причиною настання даної ДТП, з технічної точки зору, є факт виїзду автомобіля ВАЗ- 2109 (реєстраційний номерний знак якого ВС0578СХ) під керуванням водія ОСОБА_2 на смугу руху автомобіля “Рено-Кангу“ (реєстраційний номерний знак якого ВС4639ЕЕ) під керуванням водія ОСОБА_9 За наявності перед місцем пригоди заборонного дорожнього знаку 3.29 “Обмеження максимальної швидкості 50 км/год“ розділу 33 “Дорожні знаки“ та дорожньої розмітки 1.1 розділу “Дорожня розмітка“ ПДР України водій ОСОБА_2 повинен був, з технічної точки зору, керуватися вказаними вимогами, а також вимогами п.п. 1.5; 2.3 (підпунктів “б“ та “д“) та 12.9 (підпункту “б“) ПДР України, у відповідності до яких швидкість руху вказаного автомобіля при проїзді ділянки перед місцем пригоди не повинна була перевищувати 50 км/год. Оскільки при заданих вихідних даних водій ОСОБА_9 не мав технічної можливості своїми односторонніми діями уникнути зіткнення керованого ним автомобіля “Рено-Кангу“ із зустрічним автомобілем ВАЗ-2109 (при цьому до моменту зіткнення застосовував екстрене гальмування) дана експертиза не вбачає у діях водія ОСОБА_9 будь-яких невідповідностей вимогам ПДР України, які могли б сприяти виникненню даної ДТП. У даній дорожній ситуації небезпека для руху водієві ОСОБА_9, з технічної точки зору, могла виникнути із моменту, коли вказаний водій мав об’єктивну можливість побачити, що зустрічний автомобіль почав рухатися у стані заносу. При тих вихідних даних, які містяться у наданих судом матеріалах кримінального провадження № 12015140220000565, а також встановлені у висновку № 2056 судової транспортно-трасологічної експертизи від 06.10.2017р., тільки за рахунок деформації кузова під час зіткнення могла бути погашена частина дійсної швидкості руху автомобіля ВАЗ-2109 (реєстраційний номерний знак якого ВС0578СХ) величиною біля 20 км/год. Однак вказана швидкість була лише частиною дійсної швидкості руху вказаного транспортного засобу, з якою він рухався перед початком заносу, оскільки дійсна швидкість руху автомобіля ВАЗ-2109 (реєстраційний номерний знак якого ВС0578СХ), з якою він рухався перед моментом початку заносу, була погашена за рахунок: 1) бокового ковзання до моменту зіткнення; 2) деформації кузова під час зіткнення; 3) переміщення (ковзання із одночасним розвертанням від місця зіткнення до кінцевого положення. У свою чергу, кінцеве положення автомобіля ВАЗ-2109 (реєстраційний номерний знак якого ВС0578СХ) на схемі до протоколу огляду місця ДТП зафіксовано так, що неможливо визначити дійсне кутове розташування вказаного транспортного засобу відносно елементів проїзної частини. Тому через відсутність необхідної слідової інформації на місці пригоди про характер руху автомобіля ВАЗ-2109 (реєстраційний номерний знак якого ВС0578СХ) як до моменту зіткнення з автомобілем “Рено-Кангу“ (реєстраційний номерний знак якого ВС4639ЕЕ), так і при переміщенні вказаного автомобіля ВАЗ від місця зіткнення до кінцевого положення визначити дійсну швидкість руху автомобіля ВАЗ-2109 (реєстраційний номерний знак якого ВС0578СХ) перед початком його заносу не видається можливим. При тих вихідних даних, які містяться у наданих судом матеріалах кримінального провадження №12015140220000565, а також встановлені у висновку № 2056 судової транспортно-трасологічної експертизи від 06.10.2017р., тільки за рахунок деформації кузова під час зіткнення могла бути погашена частина дійсної швидкості руху автомобіля “Рено- Кангу“(реєстраційний номерний знак якого ВС4639ЕЕ) величиною біля 23 км/год, а безпосередньо перед початком екстреного гальмування вказаного транспортного засобу швидкість його руху могла складати біля 37...43 км/год (якщо у дійсності проїзна частина була мокрою чи вологою). Але вказана швидкість була лише частиною дійсної швидкості руху вказаного транспортного засобу, з якою він рухався перед початком екстреного гальмування, оскільки дійсна швидкість руху автомобіль “Рено-Кангу“ (реєстраційний номерний знак якого ВС4639ЕЕ), з якою він рухався перед моментом початку екстреного гальмування була погашена не тільки за рахунок цього гальмування до моменту зіткнення і деформації кузова під час зіткнення, але й за рахунок витрати частини його кінетичної енергії на відкидання автомобіля ВАЗ-2109 від місця зіткнення до його кінцевого положення. Однак це кінцеве положення автомобіля ВАЗ-2109 (реєстраційний номерний знак якого ВС0578СХ) на схемі до протоколу огляду місця ДТП зафіксовано так, що неможливо визначити дійсне кутове розташування вказаного транспортного засобу відносно елементів проїзної частини. Тому через відсутність необхідної слідової інформації на місці пригоди про характер руху автомобіля ВАЗ-2109 (реєстраційний номерний знак якого ВС0578СХ) від моменту зіткнення із автомобілем “Рено-Кангу“ (реєстраційний номерний знак якого ВС4639ЕЕ) та до кінцевого його (автомобіля ВАЗ) положення неможливо визначити кінетичну енергію, яка була погашена при переміщенні вказаного автомобіля ВАЗ від місця зіткнення до кінцевого положення, а тому визначити дійсну швидкість руху автомобіля “Рено-Кангу“ (реєстраційний номерний знак ткого ВС4639ЕЕ) перед початком його екстреного гальмування не видається можливим. У даній дорожній ситуації водій ОСОБА_9 повинен був, з технічної точки зору, керуватися вимогами п.п. 1.5; 1.10 ( в частині значення терміну “небезпека для руху“); 2.3 підпунктів “б“ та “д“) та 12.3 ПДР України, у відповідності до яких вказаний водій повинен був, з технічної точки зору, своєчасно застосувати екстрене гальмування (як спосіб зупинки у межах найкоротшої (з можливих) віддалі із моменту, коли вказаний водій мав об’єктивну можливість побачити, що зустрічний автомобіль почав рухатися у стані заносу

Допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_18 підтвердив складений ним висновок та пояснив, що відсутність точних даних та розмірів вибоїн чи напливів на дорожньому покритті, на які покликається сторона захисту, як на причину виносу автомобіля обвинуваченого на зустрічну смугу руху виключає можливість надання висновку щодо причиново- наслідкового зв’язку наведених обставин із настанням ДТП.

Статтею 84 Кримінального процесуального кодексу України визначено, що доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів. Відповідно до статті 94 Кримінального процесуального кодексу України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв’язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Суд не приймає до уваги доказ наданий стороною захисту, а саме фототаблиці автодороги, на якій відбулось ДТП, оскільки у даному клопотанні зазначено, що даний відрізок дороги є ”незграбно відремонтованим”, тобто дорожнє покриття не відповідає дорожньому полотну, яке було на час ДТП; на знімках відсутня прив’язка до місця вчинення ДТП; долучені фотографії містять відображення різних ділянок дороги, не пов’язані з місцем ДТП з припущеннями, якими могли бути вибоїни та напливи. Натомість на фотографіях наданих потерпілою ОСОБА_12 зафіксовано автомобілі безпосередньо після ДТП 15.07.2015 року, на таких відсутні напливи та великі ями на місці ДПТ, про що зазначає сторона захисту. Даний доказ суд вважає належним та допустимим та покладає в основу вироку.

Суд не приймає до уваги показання свідків ОСОБА_19 та ОСОБА_20 з приводу наявності ям, вибоїн на дорозі в місці вчинення ДТП, оскільки такі не є конкретизованими з приводу розміру ям, їх глибини, крім того сам свідок ОСОБА_20 в судовому засіданні підтвердив, що на даній ділянці дороги наявний крутий поворот, попереджувальний знак щодо обмеження швидкості руху до 50 км/год та що дана ділянка дороги є аварійно- небезпечною.

Наявність в матеріалах справи акту № 17 обстеження дорожніх умов на ділянці автомобільної дороги з відміткою про наявність напливів та вибоїн, припис державної автомобільної інспекції № 8 від 15.07.2015 року з вказівкою проведення ліквідації напливів та вибоїн, протоколу про адміністративне правопорушення серії АП1 № 370117 не можуть при наявності інших зібраних та досліджених у судовому засіданні доказах вказувати про причинно – наслідковий зв’язок недоліків на дорозі та настанням ДТП, оскільки у таких не конкретизовано недоліки дорожнього покриття.

Суд вважає такі показання обвинуваченого та надані ним докази, як обраний ним спосіб захисту з метою уникнути кримінальної відповідальності.

Суд вважає зібрані та досліджені в судовому засіданні докази належними та допустимими, вони зібрані в установленому законом порядку, відомості, що містяться в них, повністю узгоджуються між собою. Підстав сумніватися в правдивості, достовірності та об'єктивності вказаних доказів у суду немає, тому він приймає їх за основу при ухваленні вироку.

Таким чином, суд вважає встановленим та доведеним, що обвинувачений ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.286 КК України, а саме - порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, які заподіяли тяжке тілесне ушкодження.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_2 суд враховує ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, працює, одружений, має постійне місце проживання, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

Обставин, які пом'якшують та обтяжуються покарання обвинуваченому, суд не встановив.

На підставі викладеного, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження скоєння ним нових кримінальних правопорушень, суд вважає покарання у вигляді позбавлення волі, яке слід обрати в межах санкції ч.2 ст.286 КК України, з призначенням додаткового покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами.

При цьому, з урахуванням обставин вчинення кримінального правопорушення, даних про особу обвинуваченого, думку прокурора та потерпілих, суд вважає можливим на підставі ст.75 КК України звільнити обвинуваченого ОСОБА_2 від відбування призначеного за цим вироком покарання у вигляді позбавлення волі, якщо він протягом встановленого судом іспитового строку не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обов'язки, передбачені ст.76 КК України.

Суд вважає, що застосування в даному випадку до обвинуваченого іспитового строку в умовах належного контролю за його поведінкою та виконанням покладених обов'язків, під загрозою реального відбування призначеного покарання у випадку порушення умов випробування, буде мати на нього більший виховний вплив, ніж реальне відбування покарання та сприятиме отриманню потерпілим відшкодування спричиненої протиправними діями обвинуваченого шкоди.

Вирішуючи цивільний позов потерпілих про стягнення матеріальної та моральної шкоди, спричиненої в результаті ДТП, суд виходить з такого.

Згідно з ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку з знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Згідно з ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також у душевних стражданнях, яких фізична особа зазначала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів.

Згідно з ст.1166 ЦК України майнова шкода, заподіяна майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно з ст.1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини особи, яка її завдала, зокрема, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Згідно з ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

При цьому, відповідно до вимог Закону України ”Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” власники наземних транспортних засобів зобов'язані застрахувати свою цивільно-правову відповідальність з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Відповідно до ст.6 вказаного Закону страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

У разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи (п.22.1 ст.22 Закону).

Шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов'язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов'язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов'язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода; шкода, пов'язана із смертю потерпілого (п.23.1. ст.23 Закону).

Так, відповідно до п.24.1 ст.24 Закону у зв'язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов'язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров'я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів.

Моральна шкода відшкодовується страховиком потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров'я під час дорожньо-транспортної пригоди, у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю (ст.26-1 Закону).

Відповідно до ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.

З'ясувавши та оцінивши усі обставини даної справи, дослідивши надані суду докази на їх підтвердження, суд вважає встановленим та доведеним, що потерпілий ОСОБА_10 та потерпіла ОСОБА_4 внаслідок ДТП, яке сталося з вини обвинуваченого ОСОБА_2, зазнали матеріальної шкоди, що полягає у витратах на лікування через отримані під час ДТП багаточисленні тілесні ушкодження різного ступеня тяжкості, в тому числі і тяжкі.

Відповідальність за цю шкоду відповідно до вимог Закону України ”Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” повинен нести страхувальник - цивільний відповідач ОСОБА_21 ”Українська пожежно-страхова компанія”, оскільки відповідальність водія, що керував забезпеченим транспортним засобом і з вини якого сталося ДТП, була застрахована вказаною страховою компанією.

При цьому, суд не бере до уваги доводи представника цивільного відповідача ОСОБА_21 ”Українська пожежно-страхова компанія” про те, що пред'явлення потерпілою таких позовних вимог до нього в межах кримінального провадження є передчасним.

Враховуючи вказане, виходячи з характеру вчиненого кримінального правопорушення, суд вважає, що пред'явлення в межах даного кримінального провадження потерпілими ОСОБА_10 та ОСОБА_4 цивільного позову до ОСОБА_21 ”Українська пожежно-страхова компанія”, яка повинна нести цивільно-правову відповідальність за шкоду, спричинену в результаті ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу, не суперечить вимогам діючого законодавства і не порушує прав і інтересів страхової компанії.

Вирішуючи питання про розмір відшкодування витрат на лікування, суд бере до уваги як належні та допустимі докази виписки з історії хвороби потерпілого ОСОБА_10, квитанції та товарні чеки на оплату лікарських препаратів та обладнання надані потерпілими ОСОБА_10М та ОСОБА_4

Суд вважає, що вказані документи повністю підтверджують факт здійснення потерпілими витрат на своє лікування.

Отже, стягненню з цивільного відповідача ОСОБА_21 ”Українська пожежно-страхова компанія” на користь потерпілого ОСОБА_10 підлягає страхове відшкодування матеріальної шкоди, яка полягає у витратах на лікування, в сумі 20339,33грн.; на користь потерпілої ОСОБА_4 – 2575,22 грн.

Вимоги про стягнення моральної шкоди зі страхової компанії в розмірі 5% розміру матеріальної шкоди суд вважає законними і обґрунтованими, оскільки судом достовірно встановлено, що в результаті отримання тілесних ушкоджень внаслідок ДТП з вини обвинуваченого ОСОБА_2, потерпілим ОСОБА_10 та ОСОБА_4 спричинена моральна шкода, яка полягає у фізичному болю та душевних стражданнях, яких вони зазнали у зв'язку з ушкодженням свого здоров'я, однак не в розмірі зазначеному у позовних заявах.

Стягненню з цивільного відповідача ОСОБА_21 ”Українська пожежно-страхова компанія” на користь потерпілого ОСОБА_10 підлягає страхове відшкодування моральної шкоди в сумі 1016,97грн. (20339,33грн.:100% х 5%), на користь потерпілої ОСОБА_4 – 128,76 (25754,22 .:100% х 5%), у зв'язку з чим позовні вимоги потерпілих в цій частині слід задовольнити частково.

Суд не приймає до уваги заперечення ОСОБА_2, що дана подія відбулась під час виконання ОСОБА_4 трудових обов’язків, так як за загальним правилом, установленим ч.2 ст.1187 ЦК, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Проте не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки у зв’язку з трудовими відносинами з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор тощо). Така особа може бути притягнена до відповідальності лише самим володільцем джерела підвищеної небезпеки в регресному порядку. Обвинуваченим не доведено, що володільцем джерела підвищеної небезпеки являється підприємство ПП ”Карабінери” та він керував автомобілем у зв’язку із виконанням трудових обов’язків, а навпаки, згідно даних свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії САО 289931 (т. 1 а.с. 38) ОСОБА_2 являється одноосібним власником автомобіля НОМЕР_16.

Також не заслуговують на увагу покликання ОСОБА_2 про залучення в якості відповідача водія ОСОБА_9, як власника джерела підвищеної небезпеки, оскільки в межах даного обвинувачення обвинуваченим визнано лише ОСОБА_2

Згідно з ч.1 ст.128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Визначаючи розмір моральної шкоди, що підлягає стягненню з обвинуваченого на користь потерпілих, суд відповідно до ст.23 ЦК України враховує характер правопорушення - дорожня-транспортна пригода через грубе порушення водієм ОСОБА_2 Правил дорожнього руху. В результаті даного ДТП піддане небезпеки життя та здоров'я людини, які відповідно до ст.3 Конституції України визнаються найголовнішими соціальними цінностями.

Також суд враховує глибину та тривалість фізичних та душевних страждань потерпілих, погіршення їх здібностей та позбавлення можливості їх реалізації, а саме те, що, ОСОБА_10 та ОСОБА_4 отримали ряд тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, що зумовило подальше їх тривале стаціонарне лікування. В результаті отриманих тілесних ушкоджень позивачі зазнали сильного фізичного болю, який продовжували відчувати в ході подальшого тривалого лікування. Тілесні ушкодження викликали у них не тільки фізичні незручності, а й відповідний психоемоційний дискомфорт, вони перенесли психоемоційний стрес за своє життя та здоров'я, сильні душевні хвилювання у зв'язку з ушкодженням здоров'я, подальшим лікуванням.

Таким чином, враховуючи, що до ДТП потерпілі були здоровими працездатними людьми, вели активний спосіб життя, суд вважає, що вказані наслідки ДТП з вини обвинуваченого призвели до значного порушення звичного способу життя потерпілих і вони вимушені докладати значних додаткових зусиль для його організації та поновлення свого фізичного та душевного стану.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд також виходить з того, що не може бути точних критеріїв майнового виразу фізичного і душевного болю, спокою. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз і його визначення не піддається математичним розрахункам. Тому, виходячи з вищевказаних обставин, принципу розумності, виваженості і справедливості, з врахуванням характеру одержаних тілесних ушкоджень, суд вважає необхідним стягнути з обвинуваченого ОСОБА_2 на користь потерпілого ОСОБА_10 моральну шкоду в сумі 50000 грн. та в користь потерпілої ОСОБА_4 10000грн., задовольнивши позовні вимоги в цій частині частково.

Судові витрати пов'язанні з проведенням експертиз підлягають стягненню з обвинуваченого.

Керуючись ст. ст.124, 368, 370, 374 КПК України, суд,-

у х в а л и в:

ОСОБА_2 визнати винуватим у пред’явленому йому обвинуваченні за ч.2 ст.286 КК України, та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 2 (два) роки.

Відповідно до ст.75 КК України ОСОБА_2 звільнити від відбування призначеного судом основного покарання у вигляді 4 (чотирьох) років позбавлення волі з випробуванням строком на 2 (два) роки.

На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_2 наступні обов’язки: періодично з’являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Цивільний позов ОСОБА_10 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_21 ”Українська пожежно-страхова компанія” на користь ОСОБА_10 страхове відшкодування витрат на лікування в сумі 20339 (двадцять тисяч триста тридцять дев’ять) грн. 33 коп., моральної шкоди в сумі 1016 (одну тисячу шістнадцять) грн. 97 коп., усього 21356 (двадцять одну тисячу триста п’ятдесят шість) гривень 30коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_10 моральну шкоду в сумі 50 000 (п’ятдесят тисяч) грн.

В іншій частині позову - відмовити.

Цивільний позов ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_21 ”Українська пожежно-страхова компанія” на користь ОСОБА_4 страхове відшкодування витрат на лікування в сумі 2575 (дві тисячі п’ятсот сімдесят п’ять) грн. 22 коп., моральної шкоди в сумі 128 (сто двадцять вісім) грн. 76 коп., усього 2703 (дві тисячі сімсот три) гривні 98 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 моральну шкоду в сумі 10 000грн. (десять тисяч) грн.

В іншій частині позову - відмовити

Стягнути з ОСОБА_2 в користь Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру витрати на проведення інженерно-транспорної експертизи № 1/667 від 14.08.2015 року 552 (п’ятсот п’ятдесят дві) грн. 42 коп. - одержувач УДКСУ у Залізничному районі м.Львова, код ЄДРПОУ 38007594, р/р 31111115700003, МФО 825014.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру витрати на проведення інженерно-транспорної експертизи № 1/668 від 13.08.2015 року 552 (п’ятсот п’ятдесят дві) грн. 42 коп. - одержувач УДКСУ у Залізничному районі м.Львова, код ЄДРПОУ 38007594, р/р 31111115700003, МФО 825014.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру витрати на проведення інженерно-транспорної експертизи № 1/692 від 17.08.2015 року 552 (п’ятсот п’ятдесят дві) грн. 42 коп. - одержувач УДКСУ у Залізничному районі м.Львова , код ЄДРПОУ 38007594, р/р 31111115700003, МФО 825014.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру витрати на проведення інженерно-транспорної експертизи № 1/781 від 27.08.2015 року 736 (сімсот тридцять шість) грн. 56 коп. - одержувач УДКСУ у Залізничному районі м.Львова, код ЄДРПОУ 38007594, р/р 31111115700003, МФО 825014.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз витрати на проведення судової транспорно-трасологічної експертизи № 2056 - 3837(три тисячі вісімсот тридцять сім) грн. 80 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз витрати на проведення судової авто технічної експертизи № 2057 - 7440(сім тисяч чотириста сорок) грн. 00 коп.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст.394 КПК України, до апеляційного суду Львівської області через Кам'янка-Бузький районний суд шляхом подачі апеляції учасниками судового провадження протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя І.А.Бакай