Ухвала суду № 74851855, 20.06.2018, Броварський міськрайонний суд Київської області

справа № 361/3400/17

провадження № 2-а/361/18/18

20.06.2018

У Х В А Л А

20 червня 2018 року Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:

судді - Сердинського В.С.

при секретарі - Латенко Л.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Бровари справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 сільської ради Броварського району Київської області та ОСОБА_3 про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії,

установив:

В червні 2017 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 сільської ради Броварського району Київської області та ОСОБА_3 про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії.

У заяві про уточнення позовних вимог від 11 грудня 2017 року, позивач просив суд визнати недійсним та скасувати рішення 2 сесії депутатів ОСОБА_2 сільської ради Броварського району Київської області 5 скликання 1 пленарного засідання №32/1 від 16 червня 2006 року «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку» про надання дозволу жителя ІНФОРМАЦІЯ_1 вул. Франка, 10 ОСОБА_3 на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку в с. Погреби вул. Франка, 10, площею 0,03 га для ведення особистого селянського господарства; визнати недійсним й скасувати рішення 17 сесії 6 скликання ОСОБА_2 сільської ради Броварського району Київської області №906 від 08 листопада 2012 року «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку» про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку жителю ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_3, площею 0,0234 га для ведення особистого селянського господарства в с. Погреби Броварського району Київської області, та передачу у власність йому даної земельної ділянки у власність; визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане на ім’я ОСОБА_3, серії САК №412508 від 11 жовтня 2013 року на земельну ділянку, площею 0,0234 га для ведення особистого селянського господарства, розташовану по вул. Франка, 10 в с. Погреби Броварського району Київської області, індексний №10683058, кадастровий номер 3221286401:01:035:0120; скасувати запис про державну реєстрацію права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності ОСОБА_3 на нерухоме майно - земельну ділянку площею 0,0234 га для ведення особистого селянського господарства, розташовану по вул. Франка, 10 в с. Погреби Броварського району Київської області, індексний №10683058, кадастровий номер 3221286401:01:035:0120 (а.с.62-66).

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_3 – ОСОБА_4 заявила клопотання про закриття провадження в справі, оскільки спір про право власності на земельну ділянку не є публічно-правовим та не може розглядатися судом в порядку адміністративного судочинства.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_3 – ОСОБА_5 клопотання підтримала, просила про його задоволення.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_6 покладалася на розсуд суду.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 сільської ради Броварського району Київської області ОСОБА_7 проти задоволення клопотання не заперечував.

Дослідивши письмові матеріали справи та доводи заяви про закриття провадження в справі, заслухавши думку сторін, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 КАС України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Стаття 2 КАС України (у редакції, чинній на час звернення позивача до суду та на час уточнення ним позовних вимог), завданням адміністративного судочинства визначала захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України, справа адміністративної юрисдикції – переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

За правилами ч. 1 ст. 17 КАС України, у зазначеній редакції, юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, зокрема на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС).

Таким чином, до компетенції адміністративних судів на час розгляду справи судом належали спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб'єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій. Наведене узгоджується і з положеннями ст.ст. 2, 4, 19 чинного КАС України, які закріплюють завдання адміністративного судочинства, визначення понять публічно-правового спору та суб'єкта владних повноважень, а також межі юрисдикції адміністративних судів.

Разом з тим, неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

Стаття 15 ЦК України (в редакції, чинній на момент звернення позивача до суду) передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Ураховуючи наведені вище нормативні положення, не є публічно-правовим спір між органом державної влади та/або органом місцевого самоврядування (суб'єктом владних повноважень) як суб'єктом публічного права та суб'єктом приватного права - фізичною особою чи юридичною особою, в якому управлінські дії суб'єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної чи юридичної особи. У такому випадку це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб'єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного та адміністративного права.

З вищезазначених вимог позивача та зі змісту позовної заяви вбачається, що спір виник між фізичними особами та суб’єктом владних повноважень щодо неправомірної, на думку позивача, передачі відповідачу ОСОБА_3 у приватну власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення згідно із свідоцтвом про таке право, виданим відповідачу ОСОБА_3 на підставі рішень органу місцевого самоврядування, а саме позивач оспорює право власності відповідача ОСОБА_3 на земельну ділянку, зазначаючи про порушення його прав щодо проїзду.

Таким чином спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки позовні вимоги в цій справі безпосередньо стосуються прав і обов’язків фізичної особи ОСОБА_3 щодо спірної земельної ділянки.

Тобто оскаржувані ненормативні акти суб'єкта владних повноважень вичерпали свою дію у зв'язку з їх реалізацією. Таким чином, виник спір про цивільне право, і подальше оспорювання права власності на спірне нерухоме майно не може здійснюватися за правилами адміністративного судочинства, адже адміністративний суд позбавлений правових (законодавчих) можливостей встановлювати (визнавати) належність права власності на земельну ділянку тій чи іншій особі.

Згідно із ч.ч. 1, 4 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Цивільні права та інтереси суд може захистити в спосіб визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (п. 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України).

Водночас правовідносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються, зокрема, приписами Земельного кодексу України, а також прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами.

Згідно із ч.ч. 2,3 ст. 78 Земельного кодексу України, право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності. Згідно із ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Порядок набуття права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності громадянами та юридичними особами передбачено вказаною статтею та ст.ст. 118, 122 Земельного кодексу України.

Системний аналіз зазначених норм права свідчить про те, що рішення суб'єкта владних повноважень у сфері земельних відносин може оспорюватися з точки зору його законності, а вимоги про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку вимогу про визнання рішення незаконним можна розглядати як спосіб захисту порушеного цивільного права за ст. 16 Цивільного кодексу України та пред'являти до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред'явлення позовної вимоги про визнання рішення незаконним є оспорювання цивільного речового права особи (зокрема, права власності на землю), що виникло в результаті та після реалізації рішення суб'єкта владних повноважень.

Така позиція висловлена в рішенні Верховного Суду України від 08 травня 2018 року справа №910/13755/17.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що є всі підстави для закриття провадження по справі, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

За наведених обставин провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 сільської ради Броварського району Київської області та ОСОБА_3 про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії підлягає закриттю.

На підставі викладеного та керуючись п.1 ч.1 ст.238, ст.248 КАС України, суд

ухвалив:

Провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 сільської ради Броварського району Київської області та ОСОБА_3 про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії – закрити.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Броварський міськрайонний суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя В.С.Сердинський