Рішення № 74851013, 15.06.2018, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

№ 336/5103/17

пр. № 2/336/229/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2018 року м. Запоріжжя Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого - судді Суркової В.П.,

при секретарі Прохоровій А.О.,

за участю представника

позивача – адвоката ОСОБА_1,

представника відповідача –

адвоката ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за первісним ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району, рада опіки та піклування при виконавчому комітеті Таврійської сільської ради, про розірвання шлюбу, стягнення аліментів на малолітню дитину та визначення місця проживання малолітньої дитини та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на малолітню дитину, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів на малолітню дитину та визначення місця проживання малолітньої дитини.

У позові зазначив, що з 26.12.2015 року перебуває з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, від якого мають сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.

На даний час шлюбні відносини припинені через постійні сварки з побутових причин, внаслідок чого втрачено почуття любові то поваги один до одного.

Позивач вважає, що подальше спільне подружнє життя неможливе, оскільки сім’я розпалась остаточно, можливість її встановити втрачена.

Також зазначив, що відповідач разом з малолітнім сином ОСОБА_6 проживає в ІНФОРМАЦІЯ_2 у своїх батьків. Мати дитини ніде не працює, не в змозі забезпечити гідний рівень життя дитині, достатній уваги дитині не приділяє, його розвитком не займається, до своїх батьківських обов’язків відноситься безвідповідально. Крім того, відповідач є неврівноваженою, дуже швидко виходить з себе та має схильність до розпалювання сварок і конфліктів, використовуючи при цьому образи та підвищуючи тон.

Вважає, що така поведінка є неприпустимою щодо застосування у вихованні дитини та може нанести шкоду правильному та гармонійному розвитку малолітній дитині.

Посилаючись на наведене, просив розірвати шлюб, визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_5 з позивачем за адресою: м. Запоріжжя, вул. Тухачевського, 13, стягнути з відповідача аліменти на утримання сина у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму на дитину віком до 6 років, починаючи стягнення з дня звернення до суду та до досягнення дитиною повноліття.

В судовому засіданні від 13.04.2018 року позивач підтримав позовні вимоги та додатково пояснив, що шлюбні відносини припинені з 09.08.2016 року, з цього часу проживають з відповідачем окремо. Матеріальну допомогу на утримання сина надає у добровільному порядку шляхом перерахування грошових коштів на картку відповідача.

Представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позові, просив про його задоволення.

Відповідач ОСОБА_4 пред’явила зустрічний позов про стягнення аліментів, в якому зазначила, що після одруження їх сім’я проживала в окремій кімнаті житлового будинку, що належить батькам позивача. Між нею та матір’ю ОСОБА_3 часто виникали сварки, останній приймав позицію своєї матері. 01.08.2016 року через чергову сварку мати ОСОБА_3 вигнала її з будинку разом з місячною дитиною, тому вона була змушена переїхати до своєї матері у с. Таврійське Оріхівського району Запорізької області. З серпня 2017 року відповідач матеріальну допомогу на дитину не надає. Просила стягнути з нього аліменти на утримання сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі ? частини усіх видів заробітку, а також на її утримання в розмірі 1000 грн. щомісячно до досягнення дитиною трьох років.

Представник відповідача за первісним позовом адвокат ОСОБА_2 позов визнав в частині розірвання шлюбу, в іншій частині не визнав. Суду пояснив, що його довіритель має постійну роботу та належні умови для проживання та розвитку малолітнього сина. Свої батьківські обов’язки вона виконує належним чином, що підтверджується актом обстеження умов проживання та висновком органу опіки та піклування. Просив про задоволення зустрічного позову.

Представник ради опіки та піклування при виконавчому комітеті Таврійської сільської ради в судове засідання не з’явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутністю. Представник органу опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району ОСОБА_7 заперечувала проти позову про визначення місця проживання малолітньої дитини з батьком. Зазначила, що питання щодо визначення місця проживання малолітньої дитини розв’язано радою опіки та піклування при виконавчому комітеті Таврійської сільської ради. Вважає, що малолітня дитини повинна проживати разом зі своєю матір’ю.

Вислухавши пояснення позивача, доводи його представника, пояснення представника відповідача та представника органу опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району, з’ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку про часткове задоволення первісного позову з наступних підстав.

Судом встановлено, що сторони з 26 грудня 2015 року перебувають у зареєстрованому шлюбі, від якого мають малолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 11-12). Шлюбні відносини не підтримують з серпня 2016 року, спільне господарство не ведуть, проживають окремо. Відповідно до ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення. Суд вважає, що подальше спільне життя подружжя неможливо, оскільки сторони проживають окремо, спільне господарство не ведуть, тому збереження сім‘ї є недоцільним.

Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов’язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебувають вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов’язків щодо дитини.

Згідно із ст. 150 СК України батьки зобов’язані піклуватися про здоров’я дитини, його фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до ч. 3 ст. 9 Конвенції про права дитини дитина, яка не проживає з одним чи обома батьками, має право підтримувати на регулярній основі особисті і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить інтересам дитини.

За положеннями ч. 1 ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим з батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Декларація прав дитини від 20 листопада 1959 року містить принцип 6, за яким дитина може бути розлучена з матір’ю лише у винятковій ситуації, тобто перевага надається матері.

У пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім’ю України» від 12 червня 1998 року роз’яснено, що суд при вирішенні спору про місце проживання дитини має враховувати те, хто із батьків виявляє більшу увагу до дитини і турботу про неї, особисті якості батьків, можливість створення належних умов до виховання дитини.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов’язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров’я та інші обставини, що мають істотне значення.

Як вбачається з актів обстеження умов проживання малолітнього ОСОБА_5 за адресою: Запорізька область, Оріхівський район, с. Таврійське, вул. Молодіжна, 23 від 22.08.2016 року та 09.12.2017 року, ОСОБА_4 проживає в будинку матері разом з сином ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. В помешканні матері ОСОБА_8 є окрема кімната, виділена для ОСОБА_4 та її сина. В наявності спальне ліжко для матері та дитяче ліжечко, шафи для одягу, стіл та інші меблі, запас продуктів харчування. Будинок має пічне опалювання. Мати знаходиться у декретній відпустці, але на даний момент працює позмінно у Запорізькій обласній клінічній лікарні медичною сестрою нейрореанімації. На час її відсутності доглядом за дитиною займається її мати, яка проживає разом з ними в одному помешканні. Дитина доглянута. ОСОБА_4 займається вихованням сина сама, з її слів батько дитини не приймає участі у вихованні та матеріальному забезпеченні ОСОБА_5. Житлово-побутові умови задовільні (а.с. 26, 42).

Згідно довідки, виданої комунальною установою «Запорізька обласна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради від 31.10.2017 року (а.с. 27), ОСОБА_4 з 02.10.2017 року працює у цій установі медичною сестрою постцінтенсивної терапії нейрохірургічного відділення.

Рада опіки та піклування при виконавчому комітеті Таврійської сільської ради надав суду письмовий висновок про доцільність визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_5 разом з матір’ю ОСОБА_4 за адресою: Запорізька область, Оріхівський район, с. Таврійське, вул. Молодіжна, 23 (а. с. 43).

Позивач ОСОБА_3 в порушення вимог ст. ст. 12, 81 ЦПК України на надав суду жодних доказів на підтвердження того, що відповідач не приділяє увагу дитині та не турбується про неї, а також про наявність у нього самостійного заробітку, що забезпечить належний рівень життя малолітнього сина, тому суд не вбачає підстав для задоволення позову щодо визначення місця проживання дитини з батьком.

При вирішенні зустрічного позову суд виходить з наступного.

В силу ч. 2 ст. 84, ст. 180, ч. 2 ст. 182 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка – батька дитини до досягнення дитиною трьох років, Батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Судом встановлено, що малолітня дитина ОСОБА_5 проживає разом з матір’ю та перебуває на її утриманні, домовленість щодо участі батька в утриманні сина не досягнута.

У відповідності до ст. 8 Закону «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки несуть відповідальність за створення необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Ураховуючи положення ч. 1 ст. 3 Конвенції «Про права дитини», ч.ч. 7, 8 ст. 7 СК України, при вирішенні будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дітей.

За таких обставин суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання малолітнього сина у розмірі ? частини заробітку (доходу) батька та 1000 грн. на утримання дружини.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 263 -265, 352, 354, 355 ЦПК України, ст. ст. 7, 19, 84, 105, 110, 112, 141, 150, 155, 161, 180-182, 184 СК України,ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 9, ст. 18 Конвенції про права дитини, ст.. 8 Закону України «Про охорону дитинства»,

ВИРІШИВ:

Первісний позов ОСОБА_3 задовольнити частково.

Розірвати шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, зареєстрований 26 грудня 2015 року міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Запорізького міського управління юстиції, актовий запис № 1839.

Прізвище відповідача після розірвання шлюбу залишити без змін - ОСОБА_4.

У задоволенні іншої частини позову відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_4 задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_5, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6, на користь ОСОБА_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, проживаючої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_7, аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) батька щомісячно, але не менш ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 11 вересня 2017 року і до повноліття дитини.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_5, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6, аліменти на утримання ОСОБА_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, проживаючої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_7, у розмірі 1000 гривень щомісячно, починаючи стягнення з 11 вересня 2017 року і до досягнення дитиною трьох років, тобто до 01 липня 2019 року.

Стягнути з ОСОБА_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, проживаючої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_7, на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, судовий збір у розмірі 640 грн.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6, в дохід держави судовий збір у розмірі 704 грн. 80 коп.

Рішення в частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню у межах суми платежу за один місяць.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Апеляційного суду Запорізької області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя В.П. Суркова