Постанова № 74850960, 19.06.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний номер 337/652/17 Головуючий у 1-й інстанції Мурашова Н.А.

Номер провадження 22-ц/778/385/18 Суддя-доповідач Подліянова Г.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2018 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справах Апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого Подліянової Г.С.,

суддів: Дашковської А.В.,

Кримської О.М.,

за участю секретаря Волчанової І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 на рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 16 травня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3, Запорізької міської ради, районної адміністрації Запорізької міської ради по Хортицькому району, треті особи: Комунальне підприємство «Наше місто», орган опіки і піклування в особі районної адміністрації Запорізької міської ради по Хортицькому району про встановлення порядку користування квартирою, -

В С Т А Н О В И Л А :

У лютому 2017 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, Запорізької міської ради, районної адміністрації Запорізької міської ради по Хортицькому району, треті особи: Комунальне підприємство «Наше місто» (далі КП «Наше місто»), орган опіки і піклування в особі районної адміністрації Запорізької міської ради по Хортицькому району про встановлення порядку користування квартирою .

В позові позивач зазначав, що трикімнатна квартира АДРЕСА_1 належить до комунального житлового фонду, його сестра - відповідачка ОСОБА_3 є основним наймачем спірної квартири, на її ім'я відкрито особовий рахунок, з нею укладено договори про користування житлово-комунальними послугами.

З 07.08.2014 року він зареєстрований в зазначеній квартирі як член сім'ї наймача за згодою відповідача.

З вересня 2015 року відповідач ОСОБА_3 почала перешкоджати йому проживати у спірній квартирі, змінила замки на вхідних дверях, перестала впускати його до квартири.

Рішенням Хортицького районногом суду м.Запоріжжя від 14.06.2016 р. його було вселено в спірну квартиру. Вказане судове рішення фактично було виконано 22.12.2016 р.

Однак, відповідач ОСОБА_3 продовжує перешкоджати йому в повній мірі користуватися квартирою, зокрема, кімнатою житловою площею 10,3 кв.м., хоча не оспорює факту того, що у них тривалий час склався порядок користування вказаною квартирою, за яким саме він користується цією кімнатою, а ОСОБА_3 з донькою ОСОБА_6 - іншими двома суміжними кімнатами, житловими площами 18,3 кв.м. та 14,4 кв.м.

Відповідно до ст.104 ЖК України він має право вимагати укладання з ним окремого договору найму житла, але наймачка ОСОБА_3 не дає своєї згоди на це, у зв'язку з чим він вимушений звернутися до суду з цим позовом. Вважає, що його бажання виділити йому в користування ізольовану кімнату площею 10,3 кв.м. не призведе до погіршення житлових умов мешканців квартири, не викличе необхідності постановки його на облік, як такого, що потребує поліпшення житлових умов, не порушить чиїх-небудь прав, оскільки рівень середньої забезпеченості житловою площею в м. Запоріжжі визначено на рівні 8 кв.м., мінімальний розмір становить 6 кв.м.

На підставі викладеного позивач просив суд, встановити порядок користування спірною квартирою і виділити йому в користування кімнату, житловою площею 10,3 кв.м., відповідачці ОСОБА_3 та її неповнолітній доньці ОСОБА_6 - інші дві кімнати, житловими площами 18,3 кв.м. та 14,4 кв.м., інші приміщення: кухню, туалет, ванну кімнату, коридор, кладову - залишити у спільному користуванні; відкрити окремий особовий рахунок на його ім'я та укласти з ним окремий договір найму на кімнату, житловою площею 10,3 кв.м., зобов'язавши відповідача у справі; стягнути з відповідачки ОСОБА_3 на його користь понесені судові витрати по сплаті судового збору.

Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 16 травня 2017 року позов ОСОБА_5 задоволено частково.

Встановлено порядок користування квартирою АДРЕСА_5 виділивши ОСОБА_5 у користування жилу кімнату № 6 площею 10,3 кв.м., ОСОБА_3 та її неповнолітній доньці ОСОБА_6 - жилу кімнату № 7 площею 18,3 кв.м. та кімнату №8 площею 14,4 кв.м..

Кімнати №1 (коридор) площею 7,8 кв.м., №2 (туалет) площею 0,9 кв.м., №3 (ванна) площею 2,1 кв.м., №4 (кухня) площею 5,7 кв.м., №5 (кладова) площею 0,3 кв.м. - залишено у спільному користуванні.

Зобов'язано Запорізьку міську раду укласти з ОСОБА_5 окремий договір найму житлового приміщення згідно з встановленим порядком користування.

В іншій частині позову відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 понесені витрати по сплаті судового збору в сумі 640,00грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги залишити без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно зі ст. 375 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи частково позов ОСОБА_5, суд першої інстанції виходив з того, що на підставі ст.ст. 63, 103, 104 ЖК України позивач має право на зміну договору найму жилого приміщення у спірній квартирі шляхом виділення позивачу у користування кімнату площею 10, 3 кв.м, а відповідачу та її неповнолітній доньці кімнати площею 18,3 кв.м. та 14,4 кв.м.

З таким висновком суду першої інстанції можна погодитись.

Згідно зі ст. 104 ЖК України передбачено, що член сім'ї наймача вправі вимагати, за згодою інших членів сім'ї, які проживають разом з ним, укладення з ним окремого договору найму, якщо жилу площу, що припадає на нього, може бути виділено у вигляді приміщення, яке відповідає вимогам ст. 63 цього Кодексу.

У разі відмовлення членів сім'ї дати згоду на укладення окремого договору найму, а також у разі відмови наймодавця в укладенні такого договору спір може бути вирішено в судовому порядку.

Статтею 63 ЖК України передбачено, що предметом договору найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду є окрема квартира або інше ізольоване жиле приміщення, що складається з однієї чи кількох кімнат, а також одноквартирний жилий будинок.

Не можуть бути самостійним предметом договору найму: жиле приміщення, яке хоч і є ізольованим, проте за розміром менше від встановленого для надання одній особі (ч. 1 ст. 48), частина кімнати або кімната, зв'язана з іншою кімнатою спільним входом, а також підсобні приміщення (кухня, коридор, комора тощо).

Крім того, у пункті 16 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України" № 2 від 12 квітня 1985 року зі змінами роз'яснено, що в силу ст. 104 ЖК суд вправі задовольнити вимоги члена сім'ї наймача про поділ жилого приміщення, якщо жилу площу, що припадає на нього (або з урахуванням укладеної угоди про порядок користування жилим приміщенням), може бути виділено у вигляді ізольованого приміщення, яке складається з однієї або кількох кімнат, розмір якого не менше встановленого для надання одній особі.

При поділі жилого приміщення за вимогою члена сім'ї наймача йому може бути виділено ізольоване жиле приміщення розміром меншим за жилу площу, що припадає на нього. Однак поділ не може бути допущений, коли це призведе до штучного погіршення житлових умов позивача і викличе необхідність постановки його на облік, як такого, що потребує поліпшення житлових умов.

Згідно зі ст. 47 ЖК України, норма жилої площі в Україні встановлюється в розмірі 13, 65 кв. м. на одну особу, зазначена норма жилої площі стосується надання у користування квартири( ізольваної кімнати) у державному житловому фонді за ордером особам, які перебувають на обліку таких, що потребують поліпшення жмтлових умов.

Згідно п. 53 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР жиле приміщення надається громадянам у межах 13,65 квадратного метра жилої площі на одну особу, але не менше рівня середньої забезпеченості громадян жилою площею в даному населеному пункті. При цьому враховується жила площа у жилому будинку (квартирі), що перебуває у приватній власності громадян, якщо ними не використані житлові чеки.

Рівень середньої забезпеченості громадян жилою площею в населеному пункті визначається і періодично переглядається виконавчими комітетами обласних, Київської і Севастопольської міських Рад народних депутатів спільно з радами профспілок виходячи з даних статистичної звітності.

Постановою виконкому Запорізької міської ради народних депутатів і президії обласної ради профспілок №2 від 08.01.1985р. «Про правила обліку громадян, що потребують поліпшення житлових умов і надання їм житлових приміщень» встановлено рівень середньої забезпеченості жилою площею в м.Запоріжжі - 8 кв.м., мінімальний розмір житлової площі на кожного члена родини на території Запорізької області - 6 кв.м.

Судом установлено, що трикімнатна квартира АДРЕСА_2 перебуває в комунальній власності територіальної громади м.Запоріжжя, управління якою здійснює Запорізька міська рада (а.с. 90).

Основним наймачем спірної квартири є відповідачка ОСОБА_3

Для оплати житлово-комунальних послуг на квартиру відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 (а.с. 90).

Позивач ОСОБА_5 зареєстрований в спірній квартирі з 07.08.2014р. (а.с. 5).

Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 16.11.2015р. за зустрічним позовом ОСОБА_3 ОСОБА_5 було визнано таким, що втратив право користування житловим приміщенням в спірній квартирі (а.с. 6-8).

Рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 27.01.2016р. рішення Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 16.11.2015р. скасовано і в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 про визнання ОСОБА_5 таким, що втратив право користування житлом, відмовлено (а.с. 12-16).

Рішенням Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 14.06.2016р. за ОСОБА_5 визнано право користування квартирою АДРЕСА_2 та вселено його в зазначену квартиру (а.с. 9-11).

Рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 02.11.2016р. рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 14.06.2016р. залишено без змін (а.с. 17-19).

Зазначеними судовими рішеннями встановлено і відповідно до ст. 61 ЦПК України в редакції, чинній на час розгляду справи не підлягає доказуванню під час вирішення даної справи, що позивач ОСОБА_5 вселився до спірної квартири для постійного проживання як член сім'ї наймача ОСОБА_3 та зареєстрував своє місце проживання за письмовою згодою наймача та всіх повнолітніх мешканців, тобто з дотриманням встановленого законом порядку. З часу вселення позивач набув рівних з відповідачкою прав, що випливають з договору найму житла, в т.ч. і право користування ним. Також судами встановлено, що між сторонами маються неприязні особисті стосунки, через що між ними виникають спори щодо права та порядку користування спірною квартирою.

Вказані обставини сторони також не оспорювали під час судового розгляду даної цивільної справи.

Згідно з актом державного виконавця Хортицького ВДВС м. Запоріжжя від 22.12.2016р. на виконання судового рішення ОСОБА_5 22.12.2016р. вселений до спірної квартири за адресою: АДРЕСА_3 (а.с. 21).

Сторонами в судовому засіданні не оспорювалось і відповідно до ст. 61 ЦПК України в редакції на час розгляду справи не підлягає доказуванню, що на момент розгляду даної справи в спірній квартирі зареєстровано та фактично проживає 3 особи: відповідач ОСОБА_3, її неповнолітня донька ОСОБА_6, позивач ОСОБА_5

Відповідно до технічного плану спірної квартири (а.с. 22), загальна її площа складає 59,8 кв.м., житлова площа - 43,0 кв.м. Квартира має три жилі кімнати: кімната №6 - 10,3 кв.м., кімната №7 - 18,3 кв.м., кімната №8 - 14,4 кв.м. Квартира улаштована кухнею - 5,7 кв.м., туалетом - 0,9 кв.м., ванною кімнатою - 2,1 кв.м., коридором - 7,8 кв.м., кладовою - 0,3 кв.м. При цьому з плану розташування кімнат квартири вбачається, що житлова кімната №7 є суміжною і прохідною з кімнатою №8, кімната №6 - окрема ізольована.

Згідно довідки КП «Наше місто» станом на 01.04.2017р. за особовим рахунком НОМЕР_2, відкритого на квартиру АДРЕСА_4 на ім'я ОСОБА_3, значиться непогашена заборгованість по утриманню будинку та прибудинкової території в сумі 1019,37грн. (а.с. 89).

Виділяючи в користування ОСОБА_5 кімнату розміром 10, 3 кв. м., ОСОБА_3 та її неповнолітній доньці ОСОБА_6 - жилу кімнату 18,3 кв.м. та 14,4 кв.м., відповідно, суд з дотриманням вимог статей 212 - 214, ЦПК України, у редакції, чинній на час розгляду справи, повно та всебічно з'ясував обставини справи, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову, оскільки запропоновані варіанти визначення порядку користування квартирою не порушують житлові права всіх мешканців квартири, та не призведе до штучного погіршення житлових умов позивача і викличе необхідність постановки його на облік, як такого, що потребує поліпшення житлових умов.

Отже, висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.

Доводи апеляційної скарги про те, що кімната, яка виділена в користування позивачу є неізольованою і не містить окремого входу не заслуговує на увагу, так як з копії технічного паспорту, який міститься в матеріалах справи ( а.с. 22) вбачається, що спірна кімната є ізольованою.

Інші докази та обставини, на які посилається апелянт були предметом дослідження судом першої інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального та процесуального права. Доводи, наведені в апеляційній скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянта з висновком суду першої інстанції з їх оцінкою.

На підставі наведенного, колегія суддів вважає, що судом повно і всебічно зясовані обставини справи, висновки відповідають цим обставинам і набутим доказам, характер правовідносин між сторонами визначений правильно, норми матеріального і процесуального права при розгляді спору не порушені, застосовані правильно, ухвалено законне і обгрунтоване рішення, а інші доводи апеляційної скарги на правильність висновків суду першої інстанції не впливають та їх не спростовують.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 16 травня 2017 року у цій справі залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 22.06. 2018року.

Головуючий

Судді: