Постанова № 74850812, 19.06.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний №319/878/17 Головуючий у 1 інстанції: Хамзін Т.Р.

Провадження № 22-ц/778/587/18 Суддя-доповідач: ОСОБА_1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«19» червня 2018 року м. Запоріжжя

Апеляційний суд Запорізької області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Дашковської А.В.,

суддів: Крилової О.В.,

ОСОБА_2,

секретар: Бабенко Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу з апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Куйбишевського районного суду Запорізької області від 17 жовтня 2017 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитом,

ВСТАНОВИВ:

В липні 2017 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитом.

В обґрунтування позовних вимог зазначило, що відповідно до укладеного договору б/н від 07 червня 2012 року ОСОБА_3 отримала кредит у розмірі 300 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Щодо зміни кредитного ліміту банк керується п.п. 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг.

Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами Банку, які викладені на банківському сайті, складає між нею та банком договір, що підтверджується підписом у заяві.

При укладанні договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України.

В порушення норм закону та умов договору ОСОБА_3 зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконувала, у зв’язку з чим станом на 31 травня 2017 року має заборгованість – 12780,65 грн., яка складається з наступного:764,06 грн. - заборгованість за кредитом; 8431,80 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 2500 грн. – заборгованість за пенею та комісією; а також штрафи відповідно до умов кредитного договору: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина).584,79 грн. - штраф (процентна складова).

На підставі ст.ст. 526, 527, 530, 1050, 1054 ЦК України просило стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором б/н від 07 червня 2012 року у розмірі 12780,65 грн. та судові витрати у розмірі 1600 грн.

Заочним рішенням Куйбишевського районного суду Запорізької області від 17 жовтня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним заочним рішенням суду, ПАТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позову, вирішити питання про судові витрати.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначило, що документи, які було судом першої інстанції запропоновано надати, становлять банківську таємницю, розкриття якої здійснюється в окремому провадженні, окрім того, судом першої інстанції на ПАТ КБ «ПриватБанк» не покладався обов’язок надання облікових документів.

Справа розглянута у відсутність осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

За приписами п.2 ч. 1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (ч.ч.1,2,5 ст. 263 ЦПК України).

Аналогічні норми містились в ст. 213 ЦПК України в редакції, чинній на час ухвалення рішення суду першої інстанції.

Рішення суду першої інстанції вказаним вимогам не відповідає.

Згідно зі статтею 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 1046 ЦК України визначено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

За змістом ст.ст.525,526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином згідно з умовами договору та в установлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

У статті 611 ЦК України зазначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За положеннями частини першої та третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

За приписами ч.ч.1,2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Як визначено ч.1 ст. 626, ч.1 ст. 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зміст договору становлять умови(пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Разом з тим, відповідно до ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлено однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Як вбачається з матеріалів справи, 07.06.2012 року сторони уклали кредитний договір б/н, за умовами якого ОСОБА_3 отримала кредитні кошти у розмірі 300 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% річних на суму залишку заборгованості за кредитом (а.с.8).

Розмір щомісячних платежів становить 7% від заборгованості, але не менше 50 грн. і не більше залишку заборгованості, строк внесення яких до 25 числа місяця, наступного за звітним (а.с.9).

Договір був укладений у формі анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку ОСОБА_3 (а.с.8).

Згідно зі змістом вказаної заяви, підписаної ОСОБА_3, остання погодилась, що вказана заява разом із пам'яткою клієнта, Умовами і Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку становлять між сторонами договір про надання банківських послуг. Умови і Правила викладені на банківському сайті, складають договір, укладений між ним і банком про надання банківських послуг.

Відповідно до п. 1.1.7.12 Умов і правил надання банківських послуг договір діє на протязі 12 місяців з моменту його підписання. Якщо протягом цього строку жодна зі сторін не проінформує другу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на той же термін.

При порушенні позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф, розмір якого встановлено тарифами за договором (п.2.1.1.7.5 Умов і правил). Тарифами встановлено сплату штрафу: в розмірі 500 грн. + 5% від суми заборгованості по кредитному ліміту з урахуванням нарахованих та прострочених відсотків та комісій (Витяг з Тарифів) (а.с.29).

Згідно з п. 1.1.2.4 Умов за незгодою зі зміною Правил та/або Тарифів банку, які викладені на банківському сайті, позичальник зобов'язується надати банку письмову заяву про розірвання цього договору та погасити виниклу перед банком заборгованість. На порушення умов договору позичальник взяті на себе зобов'язання виконував не належним чином, передбачені умовами договору платежі вносив несвоєчасно.

Щодо зміни кредитного ліміту банк керується п.п. 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг.

Як вбачається із наданого банком розрахунку заборгованості за договором б/н від 07.06.2012 року, укладеного між сторонами, останній платіж на погашення кредиту був здійснений позичальником 10 жовтня 2014 року (а.с.6-7).

За розрахунком банку станом на 31 травня 2017 року ОСОБА_3 має заборгованість – 12780,65 грн., яка складається з наступного: 764,06 грн. - заборгованість за кредитом; 8431,80 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 2500 грн. – заборгованість за пенею та комісією; а також штрафи відповідно до умов кредитного договору: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина), 584,79 грн. - штраф (процентна складова).

Відмовляючи в задоволенні позову за недоведеністю позовних вимог, суд першої інстанції не звернув увагу на наступне.

Відповідно до ст. ст. 57-60 ЦПК України в редакції, яка діяла на час ухвалення рішення, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач протягом всього часу дії кредитного договору, починаючи з 07.06.2012 року до 03 жовтня 2014 року періодично сплачувала кошти за договором (в тому числі: 02.12.2013 року 302 грн., 03.01.2014 року – 366 грн., 15.01.2014 року - 400 грн., 02.06.2014 року - 169 грн., 11.07.2014 року – 139 грн., 03.10.2014 року – 610 грн. (а.с.6-7).

Матеріали справи не містять заперечень відповідача ОСОБА_3 стосовно безгрошовості укладеного між сторонами 28.12.2015 року договору.

Заперечуючи проти позову, відповідач посилалась лише на низку заробітну плату та наявність на утриманні неповнолітньої дитини (а.с.65-66).

За вищевикладених обставин не заслуговує на увагу посилання в рішенні суду на невиконання позивачем ухвали суду про відкриття провадження у справі від 21 серпня 2017 року, якою визнано обов’язковою участь представника позивача в попередньому судовому засіданні, та ухвали суду від 31 серпня 2017 року, та якою банку запропоновано надати документи: виписку операцій по картковому рахунку ОСОБА_3, докази видачі ОСОБА_3 платіжної картки, відомості щодо строку її дії, докази звернення до відповідача з вимогами про стягнення заборгованості.

Крім того, в матеріалах справи відсутні належні докази отримання банком ухвали суду від 23 серпня 2017 року .

Ксерокопія (а не оригінал) рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення без зазначення дати та відмітки про отримувача, печатки та штампів підприємств відділення поштового зв’язку і ПАТ КБ «Приватбанк» та без зазначення: по який саме справі та які документи було відправлено на адресу ПАТ КБ «Приватбанк» та отримано підприємством, не може бути належним доказом отримання позивачем відповідних ухвал суду.

Таким чином, банк, звернувшись до суду з позовом 17.07.2017 року, не пропустив строк для стягнення всіх платежів, нарахованих банком та надав докази на підтвердження позовних вимог.

З наданої до апеляційної скарги довідки вбачається, що ОСОБА_3 видано 2 кредитні картки, строк дії першої - до жовтня 2015 року, строк дії другої картки – до серпня 2017 року (а.с.113).

Рух коштів на рахунку, який відкрито на ім’я ОСОБА_3 за період з 07.06.2012 року по 31.05.2017 року підтверджується випискою з особового рахунку (а.с.107-112).

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Умовами спірного договору, а саме Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» (а.с.9) передбачено застосування пені як виду цивільно-правової відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, внаслідок чого нарахування пені відбувається за кожний день прострочення.

У той самий час, згідно з пунктом 2.1.1.7.5 Умов та витягом з Тарифів передбачена сплата штрафів як виду цивільно-правової відповідальності за порушення позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань, передбачених договором більш ніж на 30 днів.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Тому в частині вимог банку про стягнення пені на загальну суму 2500 грн. необхідно відмовити із зазначених підстав.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України у справі № 6-2003цс15 від 21 жовтня 2015 року.

В той же час штрафи в розмірі 500 грн. - фіксована частина та штраф (процентна складова ) -459 грн.79 коп. ((764,06 грн. + 8431, 80 грн.) /100 х 5 = 459 грн. 79 коп.) підлягають стягненню на користь банку.

Виходячи з викладеного, судова колегія дійшла висновку про часткову обґрунтованість доводів апеляційної скарги та про наявність передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції відповідно до п.2,4 ч.1 ст.376 ЦПК України з прийняттям постанови про часткове задоволення позову Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» та стягнення з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором б/н від 07 червня 2012 року станом на 31 травня 2017 року в розмірі 10155 гривень 65 коп., яка складається з наступного: 764 гривень 06 коп. - заборгованість за кредитом; 8431 гривень 80 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 500,00 грн. - штраф (фіксована частина), 459 гривень 79 коп. - штраф (процентна складова).

Відповідно до ст.141 ЦПК України ПАТ КБ «ПриватБанк» має право на компенсацію відповідачем судового збору, сплаченого, за подання позовної заяви, пропорційно задоволеним вимогам від заявлених (заявлено 12780,80 грн., задоволено 10155,65 грн.) - в розмірі 1271,36 грн., за подання апеляційної скарги - в розмірі 1398,50 грн., всього розмір компенсації судового збору, який підлягає стягненню з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» становить 2669,86 грн.

Керуючись ст.ст.374, 376, 382,383,384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

Заочне рішення Куйбишевського районного суду Запорізької області від 17 жовтня 2017 року у цій справі скасувати та прийняти постанову наступного змісту.

Позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитом задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 07 червня 2012 року станом на 31 травня 2017 року в розмірі 10155 гривень 65 коп., яка складається з наступного: 764 гривень 06 коп. - заборгованість за кредитом; 8431 гривень 80 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 500,00 грн. - штраф (фіксована частина), 459 гривень 79 коп. - штраф (процентна складова).

В задоволенні іншої частини позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір в сумі 2669 гривень 86 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 22 червня 2018 року.

Головуючий

Судді: