Постанова № 74850801, 22.06.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Є.У.№ 337/5270/17 Головуючий у 1 інстанції: Мурашова Н.А.

№ 22-ц/778/1972/18 Суддя-доповідач: ОСОБА_1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2018 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Крилової О.В.

суддів: Кухаря С.В.

ОСОБА_2

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 21 березня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини,

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду із вищевказаним позовом, в обґрунтування якого зазначало, що 24.11.2016р. в м. Запоріжжі померла його мати ОСОБА_5. Після її смерті відкрилась спадщина у вигляді квартири АДРЕСА_1. Спадкоємцями після смерті матері є він та його рідна сестра ОСОБА_4, інших спадкоємців першої черги немає. В установлений законом 6-місячний строк він не звернувся до нотаріуса з приводу оформлення спадщини, оскільки після смерті матері, він опинився в тяжкому матеріальному стані, у нього не було коштів для оформлення спадщини, оскільки він зазнав значних витрат на лікування та поховання матері. Крім того, він тяжко хворіє на захворювання нирки, потребує постійного лікування та значних витрат. Вважає вказані причини поважними.

Посилаючись на зазначені обставини просило суд, визначити йому додатковий строк - один місяць для прийняття спадщини за законом після смерті матері ОСОБА_5

19.02.2018р. від відповідачки ОСОБА_4 до суду надійшов відзив на позов, в якому вона позовні вимоги не визнала повністю і зазначила, що позивач ніяких фінансових витрат на лікування та поховання матері не витрачав, вона проживала на час смерті матері разом з нею та мати не потребувала якихось особливих фінансових затрат на лікування, оскільки не була тяжко хворою людиною, а потребувала медичних ліків, як людина похилого віку, витрати на поховання матері несла виключно тільки вона. Посилання позивача на його скрутне матеріальне ставище не відповідає дійсності, оскільки він працює та має постійну заробітну плату та отримує пенсію. Вважає, що жодних поважних причин для визначення позивачу додаткового строку для прийняття спадщини немає. Просить в позові відмовити.

Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 21 березня 2018 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.

Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Зважаючи на те, що справа є малозначною, її розгляд здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

За ст. 375 ЦПК суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що 24.11.2014р. в м. Запоріжжі померла ОСОБА_5, яка є матір’ю позивача ОСОБА_3 та відповідачки ОСОБА_4 (арк.4). Після її смерті відкрилась спадщина у вигляді квартири АДРЕСА_2.

Спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_5 є її діти – ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_6.

Згідно інформаційної довідки зі Спадкового реєстру станом на 02.03.2018р. спадкова справа після смерті ОСОБА_5 не заводилась, спадкоємці першої черги ОСОБА_3 та ОСОБА_6 із заявами про прийняття спадщини чи відмову від прийняття спадщини на користь інших спадкоємців до нотаріуса не звертались.

Відповідачка ОСОБА_4 на момент смерті спадкодавця ОСОБА_5 була зареєстрована та проживала з нею за однією адресою, із заявою про відмову від спадщини до нотаріуса не зверталась, у зв’язку з чим вважається такою, що прийняла спадщину в порядку ч.3 ст.1268 ЦК України.

Таким чином, суд першої інстанції встановив, що спадкові права відповідачки ОСОБА_4 не оспорюються, позаяк вона проживала і була на час смерті спадкодавця зареєстрована у приміщенні належному спадкодавцеві.

Позивач зазначав як у позовній заяві, так і у апеляційній скарзі, про те, що він з поважних причин не подав своєчасно заяву про прийняття спадщини.

Натомість жодними належними доказами ці поважні причини не підтверджені.

В апеляційній скарзі позивач посилається на те, що судом не були взяті до уваги пояснення свідків, які підтвердили поважність причин пропуску строку на прийняття спадщини.

В цій частині обґрунтувань відмови у задоволенні позову судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції.

Так,неможливість здійснити будь-які юридичні дії за станом здоров’я підтверджується довідками лікарів, а не поясненнями свідків.

Суд першої інстанції також врахував, що за час, визначений для подання заяви про прийняття спадщини, позивач хоча і страждав на ряд хронічних захворювань, перебував на диспансерному обліку в лікарняній установі, однак постійно працював в ПАТ «Український графіт», тобто був працездатний, не стаціонарному лікуванні або на такому амбулаторному, яке перешкоджало б йому звернутися до нотаріальної контори не перебував.

Крім того, судова колегія враховує суперечливість доводів позивача. Так, він зазначав одночасно що не міг подати заяву про прийняття спадщини за станом здоров’я, а також зазначає про те, що у нього була домовленість з відповідачкою, що він не подаватиме заяву, а відтак він не звертався до нотаріальної контори з інших причин.

Також поясненнями свідків не може бути підтверджена неможливість оформлення спадщини за майновим станом.

Тим більше жодних переконливих відомостей про те, що подання заяви про прийняття спадщини потребує матеріальних витрат – позивачем не надано.

Суд першої інстанції правильно виходив з роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, судової практики в аналогічній категорії справ, за якими поважними причинами пропуску строку на прийняття спадщини визнаються обставини, які є об’єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов’язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення особою певної дії.

Тож суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, виходив з наявних у матеріалах справи доказів, наданих позивачем у відповідності із процесуальним законом, і керувався принципами змагальності та диспозитивності цивільного судочинства.

Наведені вище обставини свідчать про те, що суд першої інстанції, мотивуючи своє рішення, вірно проаналізував норми закону та дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог .

Доводи скарги та матеріали справи не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи були допущені порушення норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на викладене, судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 382 ЦПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 21 березня 2018 року по цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повна постанова складена 22.06.2018 року.

Головуючий:

Судді: