Постанова № 74849989, 20.06.2018, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №295/14291/17 Головуючий у 1-й інст. Полонець С. М.

Категорія 43 Доповідач Галацевич О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2018 року Апеляційний суд Житомирської області у складі:

головуючого – судді Галацевич О.М.,

суддів: Григорусь Н.Й., Микитюк О.Ю.,

з участю секретаря судового засідання Гарбузюк Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу №295/14291/17 за позовом ОСОБА_1 в своїх інтересах та в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа – Квартирно-експлуатаційний відділ м.Житомира, про усунення перешкод у користуванні квартирою шляхом вселення, зобов’язання вчинити певні дії та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2, треті особи: Комунальне підприємство «Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство №1» Житомирської міської ради, Управління ведення реєстру територіальної громади Житомирської міської ради, орган опіки та піклування Житомирської міської ради, про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням та зняття з реєстрації,

за апеляційною скаргою ОСОБА_3,

на рішення Богунського районного суду м.Житомира, ухвалене 31 січня 2018 року суддею Полонцем С.М. у м.Житомирі,

в с т а н о в и в :

У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернулася із позовом в своїх інтересах та в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2, у якому, просила суд усунути перешкоди в користуванні квартирою №62 по вулиці Чуднівській, 108-а в м.Житомирі шляхом її вселення разом з малолітньою дитиною ОСОБА_2 у вказане житлове приміщення та зобов’язання ОСОБА_3 надати їй ключі від квартири. В обґрунтування своїх вимог посилалася на те, що вона, її малолітній син та колишній чоловік ОСОБА_3, який є квартиронаймачем, зареєстровані у спірній службовій квартирі, проте останній не впускає її у квартиру, змінив замок від вхідних дверей, чим порушує її житлові права та права малолітньої дитини.

У грудні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічним позовом, в якому просив визнати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 такими, що втратили право користування квартирою №62 по вул. Чуднівській, 108-а в м.Житомирі та зобов’язати Управління ведення реєстру територіальної громади Житомирської міської ради та КП «ВЖРЕП №1» зняти їх з реєстрації у вказаній квартирі. Посилався на те, що ОСОБА_1 з малолітньою дитиною переїхала проживати до батьків у смт.Новогуйвинськ та більше року не проживають у спірному житловому приміщенні, проте остання відмовляється знятися з реєстрації.

Рішенням Богунського районного суду м.Житомира від 31 січня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено. Усунено перешкоди в користуванні квартирою №62 по вулиці Чуднівській, 108-а в м. Житомирі шляхом вселення ОСОБА_1 разом з малолітньою дитиною ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, у дану квартиру. Зобов’язано ОСОБА_3 надати ОСОБА_1 ключі від квартири АДРЕСА_1. Зустрічний позов ОСОБА_2 залишено без задоволення. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі Кир’ян С.А., посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, просить рішення суду про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 скасувати та ухвалити нове, про відмову у вселенні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до спірної квартири.

На його думку, суд при вирішенні спору не врахував вимоги ст.116 ЖК Української РСР та наказу Міністерства оборони України №737 від 30 листопада 2011 року «Про затвердження Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями» (далі – Наказ) та дійшов помилкового висновку про вселення позивачки за первісним позовом до спірного житла, оскільки їх спільне проживання є неможливим і вона, як колишній член сім’ї військовослужбовця, підлягає виселенню зі службового жилого приміщення без надання іншого у двомісячний строк з дня розірвання шлюбу.

В судовому засіданні ОСОБА_3, його представник ОСОБА_4 та представник третьої особи – ОСОБА_5 апеляційну скаргу підтримали.

Інші учасники справи, належним чином повідомлені про дату, час і місце її розгляду, в судове засідання не з’явились, а тому суд апеляційної інстанції розглянув справу у їх відсутність, що відповідає положенням ч. 2 ст. 372 ЦПК України.

Заслухавши пояснення учасників справи, які з’явились у судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 123 ЖК України до правовідносин, які виникають з приводу користування службовими жилими приміщеннями застосовуються правила про договір найму жилого приміщення.

За положенням ст.ст. 64, 65 ЖК Української РСР, члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Якщо особи перестали бути членами сім'ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов'язки, як наймач та члени його сім'ї.

За змістом ч. 4 ст. 9 ЖК Української РСР ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 є наймачем службової двокімнатної квартири №62 по вул. Черняховського (Чуднівській), 108-а в м.Житомирі.

Останній з 11.11.2011 по 04.08.2017 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 Сторони є батьками малолітнього ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2.

ОСОБА_1 була вселена до квартири, як член сім’ї наймача та зареєстрована у ній з 04.08.2012, а їх малолітній син - з 26.05.2016.

Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_3 чиняться перешкоди ОСОБА_1 та їх малолітній дитині у користуванні спірним житлом, що підтверджується зверненнями позивачки протягом вересня – листопада 2017 року до правоохоронних органів, служби в справах дітей, КЕВ м. Житомира та відповідями цих установ (а.с. 9-11,14-21,23).

Зазначені обставини були підтверджені допитаними в судовому засіданні свідками ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, яким суд дав правильну оцінку.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для вселення ОСОБА_1 разом із малолітнім сином до спірного житла та зобов’язання відповідача надати їй ключі від квартири.

Посилання ОСОБА_3 на норми ст. 116 ЖК Української РСР та неможливість спільного проживання з колишньою дружиною, не мають правового значення для вирішення спору про вселення.

Посилання відповідача за первісним позовом на визначену Наказом можливість виселення ОСОБА_1 та дитини, не можуть бути підставою для відмови у задоволенні її позову та на правильність висновків суду не впливають, оскільки питання про виселення уповноваженим у п.3.16 Наказу органом не ставилось.

ОСОБА_1 та малолітній ОСОБА_2 були вселені у спірне житло, як члени сім’ї наймача, а тому посилання на відсутність її в ордері на жиле приміщення і його статус, як службового, є безпідставними.

Внесення змін до облікової справи військовослужбовця у зв’язку із наявністю змін у складі сім’ї відповідача за первісним позовом після винесення оскаржуваного рішення також не мають правового значення для вирішення спору про вселення колишнього члена сім’ї.

Рішення суду у частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 про вселення є законним і обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні.

Рішення суду у частині позовних вимог ОСОБА_3 про визнання ОСОБА_1 та малолітнього ОСОБА_2, такими, що втратили право на користування житлом сторонами не оскаржувалось, а тому апеляційним судом не переглядалось.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а рішення Богунського районного суду м.Житомира від 31 січня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Судді:

Повний текст постанови складений 22 червня 2018 року.