Постанова № 74849975, 20.06.2018, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №287/342/17-ц Головуючий у 1-й інст. Стратович О. В.

Категорія 50 Доповідач Галацевич О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2018 року Апеляційний суд Житомирської області у складі:

головуючого – судді Галацевич О.М.,

суддів: Григорусь Н.Й., Микитюк О.Ю.,

з участю секретаря судового засідання Гарбузюк Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу № 287/342/17-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права на аліменти та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про збільшення розміру аліментів,

за апеляційною скаргою ОСОБА_2,

на рішення Олевського районного суду Житомирської області, ухвалене 22 березня 2018 року суддею Стратович О.В. у м.Олевську,

в с т а н о в и в :

У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, у якому просив припинити стягнення з нього аліментів на користь колишньої дружини ОСОБА_1 Обґрунтовував позовні вимоги тим, що рішенням Олевського районного суду Житомирської області від 06 червня 2011 року на користь останньої стягнуті аліменти в розмірі 200 грн. щомісячно, починаючи з 11 січня 2011 року. Рішенням цього ж суду від 15 червня 2015 року суму виплат було збільшено до 350 грн. Вважає, що ОСОБА_1 не потребує матеріальної допомоги, оскільки отримує пенсію в сумі 1412 грн., яка є більшою за встановлений на 2017 рік розмір прожиткового мінімуму. Крім того, послався на встановлення йому інвалідності та перебування на його утриманні дружини та двох неповнолітніх дітей.

05 жовтня 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічною позовною заявою про збільшення розміру аліментів, у якій, посилаючись на зміну свого та матеріального стану ОСОБА_1, просила стягувати з останнього на її користь аліменти в сумі 800 грн. протягом строку її інвалідності.

Рішенням Олевського районного суду Житомирської області від 22 березня 2018 року позов ОСОБА_1 – задоволено. Припинено стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання колишньої дружини ОСОБА_1 у розмірі 350 грн., що здійснюється на підставі виконавчого листа №287/179/15-ц, виданого Олевським районним судом Житомирської області 20 жовтня 2015 року.

Виконавчий лист №287/179/15-ц, виданий 20 жовтня 2015 року Олевським районним судом Житомирської області, визнано таким, що не підлягає виконанню з дня набрання рішенням законної сили.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 – відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні первісного позову та задовольнити вимоги її зустрічного позову.

На її думку, суд не дослідив матеріального становища ОСОБА_1, не врахував, що він є фізичною особою-підприємцем, від здійснення підприємницької діяльності отримує прибутки, а тому спроможний надавати їй матеріальну допомогу. Вважає, що судом також не взято до уваги її матеріальне становище, стан здоров’я та той факт, що її пенсія не забезпечує їй прожиткового мінімуму, встановленого законом, оскільки витрачається нею на придбання ліків.

Належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи сторони в судове засідання не з’явились. ОСОБА_1 надіслала заяву про розгляд справи у її відсутність, апеляційну скаргу підтримала. ОСОБА_1 про причини неявки суд не повідомив, заяву про відкладення розгляду справи не надіслав.

Суд розглянув справу у відсутність сторін, що відповідає положенням ч. 2 ст.372 ЦПК України.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, враховуючи наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно рішення Олевського районного суду Житомирської області від 06 червня 2011 року з ОСОБА_1 стягнуті аліменти на утримання колишньої дружини ОСОБА_1 в розмірі 200грн. щомісячно, починаючи з 11 січня 2011 року. В подальшому, рішенням цього ж суду від 15 червня 2015 року суму виплат було збільшено до 350 грн. (а.с.7-12). На час розгляду справи судом першої інстанції сім’я ОСОБА_1 складалась із дружини – ОСОБА_3 та двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 17-19).

04.01.2018 позивачу за первісним позовом встановлено третю групу інвалідності загального захворювання (а.с.62).

ОСОБА_1 (позивач за зустрічним позовом) є також інвалідом третьої групи загального захворювання, отримує пенсію по інвалідності в розмірі 1 412,00 гривень (а.с.27,34, 51). Остання забезпечена житлом, проживає в с. Нові Білокоровичі та не працевлаштована (а.с.52).

У відповідності до положень частин другої-четвертої статті 75 СК України, право на утримання (аліменти) має той із подружжя, хто є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу. Непрацездатним вважається той із подружжя, хто досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є інвалідом І, ІІ чи ІІІ групи. Один із подружжя є таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Право на утримання після розірвання шлюбу регламентується статтею 76 СК України, за змістом якої розірвання шлюбу не припиняє права особи на утримання, яке виникло у неї за час шлюбу; після розірвання шлюбу особа має право на утримання, якщо вона стала непрацездатною до розірвання шлюбу або протягом одного року від дня розірвання шлюбу і потребує матеріальної допомоги і якщо її колишній чоловік, колишня дружина може надавати матеріальну допомогу; особа має право на утримання і тоді, коли вона стала інвалідом після спливу одного року від дня розірвання шлюбу, якщо її інвалідність була результатом протиправної поведінки щодо неї колишнього чоловіка, колишньої дружини під час шлюбу.

Виходячи з аналізу наведених норм матеріального права, право на утримання (аліменти) має непрацездатна особа, яка не забезпечена прожитковим мінімумом.

Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду України від 16 серпня 2017 року у справі № 6-1111цс17.

Відповідно до ч. 3 ст. 80 СК України розмір аліментів, визначений судом, може бути згодом змінений за рішенням суду за позовною заявою платника або одержувача аліментів у разі зміни їхнього матеріального і (або) сімейного стану.

Пунктами 1, 2 частини третьої статті 82 СК України встановлено, що право одного з подружжя на аліменти, які були присуджені за рішенням суду, може бути припинене за рішенням суду, якщо буде встановлено, зокрема, що одержувач аліментів перестав потребувати матеріальної допомоги, платник аліментів неспроможний надавати матеріальну допомогу.

Ухвалюючи рішення про задоволення первісного позову про припинення стягнення аліментів та про відмову у задоволенні зустрічного позову про збільшення розміру аліментів, суд першої інстанції виходив із того, що позивач неспроможний надавати матеріальну допомогу, а відповідачка отримує пенсію по інвалідності в розмірі 1 412,00 гривень та її доходи забезпечують їй прожитковий мінімум, встановлений законом для осіб, які втратили працездатність, який на час розгляду справи складав 1 373,00 гривень.

Такий висновок суду є правильним, відповідає встановленим судом обставинам справи та нормам матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Відповідно до довідки про розмір пенсії ОСОБА_1, останній за період з січня по грудень 2017 року отримав 12860,10 грн., що в середньому на місяць становило 1071,67 грн. Доходи від підприємницької діяльності відповідача за зустрічним позовом за 2017 рік становили 36417,69 грн., що в середньому на місяць становило 3034,81 грн. (а.с. 112-116).

Разом з тим, доводи апеляційної скарги, що ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем, від здійснення підприємницької діяльності отримує прибутки, а тому спроможний надавати колишній дружині матеріальну допомогу, є такими, що на правильність висновків суду не впливають, оскільки наявність доходу у відповідача від підприємницької діяльності була предметом дослідження під час розгляду Олевським районним судом Житомирської області справи №287/179/15-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_1 про збільшення розміру аліментів, що відображено у рішенні цього суду від 15 червня 2015 року.

Також у справі №287/179/15-ц досліджувалось питання необхідності у лікуванні позивача за зустрічним позовом.

Обставин покращення матеріального стану платника аліментів або погіршення матеріального стану їх одержувача, які могли бути підставою для збільшення розміру аліментів, ОСОБА_1 суду не довела.

Натомість встановлено, що після ухвалення Олевським районним судом Житомирської області рішення у справі №287/179/15-ц, у відповідача за зустрічним позовом народилась друга дитина, яку останній зобов’язаний утримувати за законом. Крім цього, він став інвалідом третьої групи, також потребує лікування. Його матеріальний стан вказує на неспроможність надавати допомогу колишній дружині.

Таким чином, наведені у апеляційній скарзі доводи висновків суду не спростовують та не дають підстав вважати, що судом першої інстанції при вирішенні спору були порушені норми процесуального права або неправильно застосовані норми матеріального права.

Рішення суду є законним і обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Олевського районного суду Житомирської області від 22 березня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Судді:

Повний текст постанови складений 22 червня 2018 року.