Рішення № 74840219, 19.04.2018, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2018 року справа № 804/19/17 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Чорна В.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Новокодацькому районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу, -

в с т а н о в и в:

03 січня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із зазначеним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкову вимогу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області № 1344-17 від 09.11.2016 р. про сплату податкового боргу з транспортного податку з фізичних осіб за 2016 рік у розмірі 25 000 грн., а також рішення № 000283 від 15.11.2016 р. про опис майна у податкову заставу у зв'язку з несплатою податкового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб.

Ухвалою суду від 06.02.2017 р., після усунення позивачем недоліків позовної заяви, по даній справі відкрито провадження та призначено її до судового розгляду (а.с. 2).

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на безпідставність та необґрунтованість винесеної податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу, оскільки вважає, що сума належного йому транспортного засобу становить менше 750 розмірів мінімальної заробітної плати, а тому він не є об'єктом оподаткування в розумінні ст. 267 ПК України. Посилаючись на викладені обставини, позивач просить визнати протиправною та скасувати податкову вимогу № 1344-17 від 09.11.2016 р. про сплату податкового боргу з транспортного податку за 2016 рік у розмірі 25 000 грн., а також рішення від 15.11.2016 р. про опис майна у податкову заставу (а.с. 4-9).

29 листопада 2017 року до суду надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача № 93675-13 від 29.07.2016 р. про нарахування ОСОБА_2 податкового зобов'язання зі сплати транспортного податку за 2016 рік, а також визнати протиправною та скасувати податкову вимогу № 1344-17 від 09.11.2016 р. та рішення про опис майна у податкову заставу № 000283 від 15.11.2016 р., як похідні від податкового повідомлення-рішення № 93675-13 від 29.07.2016 р., винесені податковим органом у зв'язку з несплатою податкового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб (а.с. 80-82). Додатково до доводів, викладених у первісній позовній заяві, позивач зазначив, що копію оскаржуваного податкового повідомлення-рішення отримав лише 27.11.2017 року, після письмового звернення до відповідача із запитом про надання публічної інформації. При цьому, в обґрунтування правомірності вказаного нарахування у податкового органу наявний лише витяг з бази даних ІС «Податковий блок», в якому зазначено номер автомобіля, серія та номер паспорту власника, адреса його проживання, а також модель та рік випуску транспортного засобу. Водночас, інформація про вартість автомобіля, належного позивачу, у податкового органу відсутня. Позивач використав веб-сайт Мінекономрозвитку та самостійно розрахував середньоринкову вартість свого автомобіля шляхом введення даних про нього, та отримав розрахунок на суму 995 009,55 грн. Посилаючись на викладене, позивач вважає, що належний йому автомобіль не є об'єктом оподаткування в розумінні ПК України, тому просить позов задовольнити.

Враховуючи, що позивачем надано докази отримання копії оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 93675-13 від 29.07.2016 р. лише 21.11.2017 року (а.с. 83-84), позовні вимоги в цій частині прийняті судом до розгляду.

Представником відповідача за довіреністю Баласаняном К.М. надані заперечення проти адміністративного позову, в яких зазначено, що автомобіль Lexus RX 350, належний позивачу, є об'єктом оподаткування транспортним податком, визначеним статтею 267 Податкового кодексу України. У зв'язку з чим, ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська ГУ ДСФ у Дніпропетровській області сформоване податкове повідомлення-рішення № 93675-13 від 29.07.2016 р. про визначення податкового зобов'язання з транспортного податку у розмірі 25 000 грн., яке рекомендованим листом з повідомленням про вручення направлено платнику податків. 03.09.2016 року вказане рішення повернуто до податкового органу з позначкою «за закінченням терміну зберігання». Посилаючись на ст. 58 ПК України, відповідач зазначив, що податкове повідомлення-рішення вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення. Тобто, вважається, що позивач отримав повідомлення-рішення та не оскаржив його. Через несплату позивачем узгодженого податкового зобов'язання з транспортного податку, відповідачем сформовано податкову вимогу № 1344-17 від 09.11.2016 р., та у відповідності до вимог пп. 14.1 155 п. 14.1 ст. 14 ПК України прийнято рішення від 15.11.2016 р. про опис майна у податкову заставу. Зазначені рішення представник відповідача вважає законними та обґрунтованими, у зв'язку з чим просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі (а.с. 68-69).

Ухвалою суду від 17.10.2017 р. відповідача було зобов'язано надати до суду засвідчені належним чином докази: копії оскаржуваних рішень (податкової вимоги та акту опису майна у податкову заставу), копії документів, що стали підставою для внесення відповідачем оскаржуваних рішень, копію податкового повідомлення-рішення про нарахування транспортного податку (якщо таке виносилось) (а.с. 57).

У зв'язку з неявкою відповідача в судове засідання 16.11.2017 р. та ненаданням ним витребуваних судом документів, ухвалою суду від 16.11.2017 р. провадження у справі було зупинено до отримання витребуваних судом документів, та повторно направлено на адресу відповідача ухвалу про витребування доказів (а.с. 64-65).

Ухвалою суду від 30.01.2018 р. провадження у справі поновлено, водночас, у зв'язку з набранням чинності Кодексом адміністративного судочинства (в новій редакції), подальший розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (а.с. 90).

Так, на момент поновлення провадження у справі Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до п. 10 ч. 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 15.12.2017 року), справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності Кодексу в редакції від 15.12.2017 року, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності нової редакції Кодексу.

Відтак, справу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до норм КАС України в новій редакції, з винесенням рішення по суті спору.

Відповідно до Закону України № 317-VІІІ від 09.04.2015 р. «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» та відповідних підзаконних актів, судом допущено заміну відповідача у справі з Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на Державну податкову інспекцію у Новокодацькому районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, у зв'язку з перейменуванням територіальних органів ДФС.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

У власності ОСОБА_1 перебуває легковий автомобіль Lexus RX 350, 2014 року випуску, об'ємом двигуна 3456 куб. см, який зареєстровано у встановленому законом порядку 26.09.2014 року, що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 (а.с.14).

29.07.2016 року Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області винесено податкове повідомлення-рішення № 93675-13, яким позивачу визначено податкове зобов'язання за 2016 рік за платежем «транспортний податок з фізичних осіб» на суму 25 000 грн. (а.с. 70).

Зазначене податкове повідомлення-рішення направлено платнику податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення, але 03.09.2016 року повернуто до податкового органу з позначкою «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 71-75).

У зв'язку з несплатою позивачем податкового зобов'язання з транспортного податку, яке відповідач вважав узгодженим, податковим органом сформовано податкову вимогу № 1344-17 від 09.11.2016 р. на суму 25 000 грн., а також прийнято рішення № 000283 від 15.11.2016 р. про опис майна у податкову заставу (а.с. 8, 10).

Не погодившись з такими рішеннями податкового органу, позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із зазначеним позовом.

Встановивши обставини справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

01 січня 2015 року набрав чинності Закон України № 71-VIII від 28 грудня 2014 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», яким шляхом викладення в новій редакції ст. 267 ПК України, було введено новий податок - транспортний податок.

Відповідно до п.п. 267.1.1 п. 267.1 ст. 267 ПК України, платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України є об'єктами оподаткування.

24 грудня 2015 року Верховною Радою України прийнято Закон № 909-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році», який набрав чинності 01.01.2016, та яким внесено зміни, серед іншого, до пп.267.2.1 п.267.2 ст.267 Податкового кодексу України.

Підпунктом 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України (в редакції Закону № 909) визначено, що об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.

Згідно із пп.267.5.1 п.267.5 ст.267 ПК України, базовим податковим (звітним) періодом є календарний рік.

Законом України про Державний бюджет України на 2016 рік встановлено у 2016 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня - 1 378 гривень.

Таким чином, об'єктом оподаткування у 2016 році є легкові автомобілі, середньоринкова вартість яких становить понад 1 033 500 грн. (750 х 1378,00) та з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно).

Відповідно до п. 267.4 ст. 267 ПК України, ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 р. № 66 затверджено Методику визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів та внесено зміни у додатки 1 і 2 до Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів.

Згідно п. 2 зазначеної Методики, середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за формулою, визначеною у пункті 3 Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.04.2013 р. № 403 (Офіційний вісник України, 2013 р., № 44, ст. 1576), де за ціну нового транспортного засобу (Цн) береться ціна нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач.

Пунктом 14 даної Методики визначено, Мінекономрозвитку забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, тип двигуна, об'єм циліндрів двигуна, тип коробки переключення передач та пробіг.

Згідно розрахунку середньоринкової вартості автомобіля, здійсненого на момент розгляду справи на офіційному веб-сайті Міністерства економічного розвитку та торгівлі України (а.с. 50, 51), вартість транспортного засобу LЕХUS RX 350, 2014 року випуску, з об'ємом двигуна 3456 куб. см, типом двигуна - 3,5, внутрішнього згорання, бензин, дорівнює 995 009, 55 грн.

Суд також враховує надані позивачем документи щодо купівлі-продажу спірного автомобіля у вересні 2014 року, згідно яких, вартість його на день придбання складала 887 000 грн. (а.с. 15-23).

При прийнятті рішення суд також враховує, що відповідачем не доведено правомірності та обґрунтованості оскаржуваного рішення, зокрема, щодо належності автомобіля позивача до об'єктів оподаткування транспортним податком в розумінні статті 267 ПК України.

Так, на адресу Державної податкової інспекції в Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області судом направлено ухвалу від 17.10.2017 р. про витребування доказів, в тому числі і відомостей про об'єкт оподаткування (транспортний засіб) та підстави нарахування податку.

У зв'язку з невиконанням відповідачем вказаної ухвали, 16.11.2017 року судом повторно було направлено її на виконання відповідачу.

Відповідачем вимоги ухвали суду про витребування доказів не виконані, жодного документального підтвердження обґрунтованості оскаржуваного податкового повідомлення-рішення до суду не надано.

Таким чином, відповідачем не підтверджено належності транспортного засобу позивача до об'єктів оподаткування транспортним податком у 2016 році та не доведено, що вартість даного транспортного засобу перевищує 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, тобто 1 033 500 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За викладених обставин, податкове повідомлення-рішення відповідача № 93675-13 від 29.07.2016 р., яким позивачу визначено податкове зобов'язання з транспортного податку за 2016 рік в сумі 25 000,00 грн. є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки транспортний засіб позивача за критерієм вартості у 2016 році не підпадає під визначення об'єкта оподаткування транспортним податком в розумінні п.267.2.1 ст.267 ПК України.

Відповідно, підлягають скасуванню і похідні від цього рішення, винесені відповідачем у зв'язку з несплатою ОСОБА_1 нарахованих зобов'язань з транспортного податку: податкова вимога № 1344-17 від 09.11.2016 р. про сплату податкового боргу з транспортного податку з фізичних осіб за 2016 рік у розмірі 25 000 грн. (а.с. 8), а також рішення № 000283 від 15.11.2016 р. про опис майна у податкову заставу, винесене у зв'язку з несплатою ОСОБА_2 податкового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб (а.с. 9-10).

Згідно ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову, в розмірі 551,21 грн., що підтверджується квитанцією від 15.12.2016 р. (а.с. 3).

Враховуючи, що адміністративний позов задоволено повністю, сплачений позивачем судовий збір за подання до суду адміністративного позову підлягає поверненню в повній сумі.

Керуючись ст.ст. 139, 242-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Ленінському районі м. Дніпропетровська № 93675-13 від 29.07.2016 р. про визначення податкового зобов'язання з транспортного податку в сумі 25 000,00 грн.

Скасувати податкову вимогу Державної податкової інспекції в Ленінському районі м. Дніпропетровська № 1344-17 від 09.11.2016 р. про сплату податкового боргу з транспортного податку з фізичних осіб за 2016 рік у розмірі 25 000 грн.

Скасувати рішення в.о. начальника Державної податкової інспекції в Ленінському районі м. Дніпропетровська Ясакова М.О. № 000283 від 15.11.2016 р. про опис майна фізичної особи ОСОБА_1 у податкову заставу.

Присудити здійснені ОСОБА_1 (номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 551,21 грн. (п'ятсот п'ятдесят одна гривня двадцять одна копійка) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Новокодацькому районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 39497010).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку та у строки, встановлені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Чорна