Рішення № 74836922, 18.06.2018, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/3088/18

Справа №754/16585/17

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

(в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін)

18 червня 2018 року Деснянський районний суд м. Києва

в складі головуючого судді Галась І.А.

при секретарі Дмитрієвій А.А.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Приватного акціонерного товариства СК «Галицьке» про відшкодування шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача за Договором про надання правової допомоги №3/10 від 03.10.2017 р. звернувся до Деснянського районного суду м. Києва з позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Приватного акціонерного товариства СК «Галицьке» про відшкодування шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Позовні вимоги обґрунтовано наступним.

26.07.2017 р. о 19 год.50 хв. ОСОБА_2 в с. Троєщина м. Києва, по вул. Боплана,5, керуючи автомобілем «Опель Вектра» НОМЕР_1, не врахував дорожньої обстановки, не вибрав безпечної швидкості руху, не впорався з керуванням, внаслідок чого здійснив наїзд на припаркований автомобіль «Тойота Авенсіс» НОМЕР_2, водій ОСОБА_1 який під час удару здійснив зіткнення з припаркованим позаду автомобілем «Фольксваген Поло» д.н.з. НОМЕР_1, водій ОСОБА_3, після чого автомобіль «Опель Вектра» д.н.з. НОМЕР_1 продовжив рух та скоїв наїзд на паркан, що призвело до механічних пошкоджень вказаних транспортних засобів.

Винним в даній пригоді був водій автомобіля «Опель Вектра» д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_2.

Вина водія ОСОБА_2, доведена Постановою №3\754\3650\17 Деснянського районного суду м. Києва - його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України.

Представник позивача зазначив, що згідно з п. 4 ст. 61 ЦПК України вирок суду у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Автомобіль «Тойота Авенсіс» д.н.з. НОМЕР_2, належить позивачу - ОСОБА_1

В добровільному поряду відповідач ОСОБА_2 відшкодовувати завдані збити ОСОБА_1 відмовляється.

Для визначення вартості матеріального збитку завданого позивачу (власнику транспортного засобу) та вартості відновлювального ремонту, ним був замовлений в ТОВ «Експертна компанія «Укравтоекспертиза - Стандарт» Звіт про визначення вартості матеріального збитку. Відповідно до Звіту №С11-366 від 16.11.2017р. авто товарознавчого дослідження матеріальний збиток складає 52114,28 грн.

Крім того, станом на 28.11.2017р. були завершені ремонтні роботи по відновленню пошкодженого автомобіль «Тойота-Авенсіс» д.н.з. НОМЕР_6, що належить позивачу - ОСОБА_1 Відповідно до наряду-замовлення Р-01973 та квитанцій до прибуткового касового ордеру, станом на 28.11.2017р., вартість ремонтних робіт (з запчастинами) склала 65905 (шістдесят п'ять тисяч дев'ятсот п'ять) грн. 00 коп.

Залученими до цього Висновку фототаблицями об'єктивно підтверджується характер механічних пошкоджень вузлів та механізмів належного позивачу автомобіля.

Якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).

Зазначає, що вказане дає право позивачу вимагати від відповідачів відшкодувати 65 905,00 грн.

Згідно ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі ЗУ) цивільно-правова відповідальність власника наземного транспортного засобу - автомобіля «Опель Вектра» НОМЕР_1 була застрахована (страховий поліс АК\3151181) у ПрАТ Галицька» (надалі СК). На сьогоднішній день з урахуванням вищезазначеного борг СК перед позивачем складає 52114,28 грн., котру позивач не одержала від СК.

Враховуючи вищевикладене, на сьогодні борг:

-відповідача ОСОБА_2 становить 14 790,72 грн. (65 905,00 грн. (відновлювальний ремонт) - 51 114,28 грн. (страхове відшкодування);

-відповідача ПрАТ СК «Галицька» становить 51 114,20 грн. (вартість матеріального збитку).

Крім того, стороною позивача зазначено, що відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування і моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Звертаючись з позовними вимогами щодо відшкодування завданої позивачу моральної шкоди в сумі 5 000,00 грн. обґрунтовано наступним:

1.Скоєна ОСОБА_2 дорожньо-транспортна пригода та подальші її наслідки сталися незалежно від волевиявлення позивачки, позбавили її сім'ю тривалий час користуватися автомобілем, призвела до проблематизації її життя, спричинила шкоду власності, погіршила гармонійні адаптовані умови життєдіяльності. Наслідки даної події обумовлюють необхідність нераціональних витрат часу, вимагають залучання душевних та матеріальних зусиль на розв'язання проблем.

З липня 2017 р. по грудень, тобто протягом п'ятьох місяців позивачка не мала матеріальної можливості відремонтувати пошкоджений автомобіль і його використовувати за належністю, що призвело до суттєвих порушень як її життєвих та виробничих стосунках, так і життєвих стосунках членів її сім'ї.

2.Для вирішення цих питань позивачка вимушена була шукати кошти, що постійно тримає в нервовому напруженні, значно ускладнює вирішення багатьох побутових проблем її родини.

3.Неодноразові походи до страхової компанії, суду, експертної установи, негативно відображуються на мікрокліматі в сім'ї, на психологічному стані всіх членів її родини.

Все вище сказане спричиняє позивачці - ОСОБА_1 моральні страждання, які вона оцінює в 5000,0 грн., при цьому вона добре розуміє, що і значно більша сума не поверне їй належного спокою і здоров'я.

Враховуючи вищевикладене, представник позивача за Договором про надання правової допомоги №3/10 від 03.10.2017 р. звернувся до Деснянського районного суду м. Києва з позовом ОСОБА_1 та просить суд:

-стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 - 14790, 72 грн. у відшкодування вартості матеріального збитку, 2 000,0 грн. - моральної шкоди. Разом - 16790,72 грн.

-стягнути з ПрАТ СК «Галицька» на користь ОСОБА_1 - 51 114,20 грн. у відшкодування страхової суми за шкоду, завдану майну, 3 000,0 грн. моральної шкоди. Разом 54 114,20 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Згідно до ч. 1ст. 274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.

Ухвалою суду від 17.01.2018 р. відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення осіб, у якій роз'яснено відповідачам, право подати заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзив на позов протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Ухвалу про відкриття спрощеного провадження від 17.01.2018 р. та копію позовної заяви відповідачам було направлено за адресою зазначеною в позовній заяві.

Поштова кореспонденція з направленою копією ухвали про відкриття спрощеного позовного провадження та копією позовної заяви для відповідача ОСОБА_2 в порядку ст. 130 ЦПК України не вручена з відміткою - "за закінченням встановленого строку зберігання".

Відповідач - Приватне акціонерне товариство СК «Галицька» повідомлений своєчасно та належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, яке було отримано 19.02.2018 р.

Станом на 18.06.2018 р. відзив на позов від відповідачів ОСОБА_2 та ПрАТ СК «Галицька» на адресу Деснянського районного суду м. Києва не надходив.

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України - у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно ч. ч. 1, 8 ст. 279 ЦПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 ЦПК України. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від сторін у справі не надходили.

Відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України, у разі неявки у судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності з повідомленням причин неявки, ненадання відповідачем відзиву на позовну заяву, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та подані докази, з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню та вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі ст. ст. 280 284 ЦПК України, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Вимогами ст.10 ЦПК України передбачено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до вимог ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

За вимогами Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Як встановлено судом, 26.07.2017 року о 19 год. 50 хв. ОСОБА_2, в с. Троєщина м. Києва по вул. Боплана, 5, керуючи автомобілем «Opel Vectra» номерний знак НОМЕР_1, не врахував дорожньої обстановки, не вибрав безпечної швидкості руху, не впорався з керуванням, внаслідок чого здійснив наїзд на припаркований автомобіль НОМЕР_3, водій ОСОБА_1, який від удару здійснив зіткнення з припаркованим позаду автомобілем НОМЕР_4, водій ОСОБА_3, після чого автомобіль «Opel Vectra» номерний знак НОМЕР_1 продовжив рух та скоїв наїзд на паркан, що призвело до механічних пошкоджень вказаних транспортних засобів. Своїми діями ОСОБА_2 порушив вимоги п.п. 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.

У відповідності до постанови Деснянського районного суду м. Києва від 19.09.2017 р. (справа №754/10027/17, 3-3650/17) визнано винуватим ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП за вчинення якого накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 гривень на користь держави. Стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в розмірі 320 /триста двадцять/ грн. (а.с.71).

Постанова суду не оскаржувалась та набрала законної сили.

Відповідно до частини четвертої ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З огляду на викладене та відповідно до положення частини четвертої ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України, суд не піддає сумніву та доказуванню обставини, встановлені постановою Деснянського районного суду м. Києва від 19.09.2017 р., згідно засад інституту доказування у цивільному судочинстві, яка не оскаржувалась та набрала законної сили, відповідно до якої відповідача ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні ДТП.

Отже, з огляду на викладене вина ОСОБА_2 у скоєній дорожньо транспортній пригоді є доведеною.

05.10.2017 р. у відповідності до ст. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності» позивач ОСОБА_1 звернулась до ПрАТ СК «Галицька» з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду за участі транспортного засобу «Opel Vectra» номерний знак НОМЕР_1, водій ОСОБА_2 та транспортного засобу «Toyota Avensis» номерний знак НОМЕР_2, водій ОСОБА_1 (а.с.117).

У відповідності до Звіту про визначення вартості матеріального збитку вих. №С17-366 від 16.11.2017 р. виконаного ТОВ Експертна компанія «Укравтоекспертиза-Стандарт», оцінювач колісних транспортних засобів ОСОБА_5, об'єкт оцінки TOYOTA AVENSIS держ. № НОМЕР_2, вартість відновлювального ремонту TOYOTA AVENSIS держ. № НОМЕР_2 КТЗ за витратним підходом та складає: 73332,72 грн. Ринкова вартість КТЗ TOYOTA AVENSIS держ. № НОМЕР_2, визначена за порівняльним підходом може складати: 416586,40 грн. На підставі виконаних досліджень та рекомендацій, зроблений висновок, що вартість матеріального збитку, заподіяного власнику КТЗ TOYOTA AVENSIS держ. № НОМЕР_2 внаслідок ДТП 22.07.2017 р., складає: У = 52 114,28 грн. (а.с.77-93).

Згідно ремонтної калькуляції № С17-366 від 16.11.2017 вартість ремонту 73 332, 73 грн. (а.с.97-100).

23.11.2017 р. у відповідності до ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності» позивач ОСОБА_1 звернулась до ПрАТ СК «Галицька» з заявою про страхове відшкодування за шкоду пов'язану з пошкодженням автомобіля НОМЕР_5 під час дорожньо-транспортної пригоди (ДТП) 26.07.2017 р. з вини ОСОБА_2, водія забезпеченого транспортного засобу «Opel Vectra» номерний знак НОМЕР_1, який мав договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинний на дату ДТП: серії АК №3151181 від 17.06.2017 р. (а.с.118).

У відповідності до наряду-замовлення Р-01973 від 28.11.2017 р. Мерседес Стар Сервіс та квитанції до прибуткового касового ордеру, позивач ОСОБА_1 сплатила вартість ремонтних робіт у сумі 65 905,00 грн. (а.с.119-123).

Спірні правовідносини регламентуються такими нормами законодавства.

Згідно з ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до статті 1166 ЦК України майнова шкода завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.

Відповідно до частини першої статті 1187 ЦК джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену небезпеку завдання шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність, пов'язану з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів.

Цивільно-правова відповідальність за шкоду, завдану діяльністю, що є джерелом підвищеної небезпеки, настає у разі її цілеспрямованості (наприклад, використання транспортних засобів за їх цільовим призначенням).

Відповідно до ч. 2 ст. ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки,відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п.6 постанови Пленуму вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 р. «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» (далі в тексті - Постанова) особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2.2 Правил дорожнього руху України).

Відповідно до ч.1 ст.1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Як закріплено ст.1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27 березня 1992 року «Про Практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» відшкодування збитків повинно здійснюватись винною особою відповідно до реальної вартості втраченого майна.

Частиною 3 ст. 386 ЦК України передбачено, що власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована. У разі задоволення такого позову заподіювач шкоди не позбавлений можливості пред'явити майнові вимоги до страхової компанії, з якою ним укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, вказана правова позиція висловлена Верховним судом України у постанові від 20 січня 2016 року в справі 6-2808цс15.

До сфери обов'язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України від 1 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон).

Відповідно до статей 3, 5 зазначеного Закону метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Згідно зі статтею 6 Закону страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

За змістом статей 9, 22-31, 35, 36 Закону настання страхового випадку, - скоєння дорожньо-транспортної пригоди, є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Таким чином, згідно норм чинного законодавства, завдана потерпілому шкода особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди породжує деліктне зобов'язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується відповідний обов'язок боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така дорожньо-транспортна пригода слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника (страховика).

Разом із тим, зазначені зобов'язання не виключають одне одного. Деліктне зобов'язання - первісне, основне зобов'язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі особою яка його завдала. Підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, в результаті якої завдана шкода, буде кваліфікована як страховий випадок.

Таким чином, потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов'язань - деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права: а) шляхом звернення вимоги до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди; б) шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування; в) шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених ЦК України підстав.

В свої позовній заяві позивач просить суд стягнутиз ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 - 14790, 72 грн. у відшкодування вартості матеріального збитку, 2 000,0 грн. - моральної шкоди. Разом - 16790,72 грн. та стягнути з ПрАТ СК «Галицька» на користь ОСОБА_1 - 51 114,20 грн. у відшкодування страхової суми за шкоду, завдану майну, 3 000,0 грн. моральної шкоди. Разом 54 114,20 грн.

Розмір боргу позивачем було розраховано наступним чином:

борг відповідача ОСОБА_2 становить 14 790,72 грн. (65 905,00 грн. (відновлювальний ремонт) - 51 114,28 грн. (страхове відшкодування) та + 2 000,0 грн. - моральної шкоди. Всього 16790,72 грн. Борг відповідача ПрАТ СК «Галицька» становить 51 114,20 грн. (вартість матеріального збитку) +3 000,0 грн. моральної шкоди. Всього 54 114,20 грн.

Судом при розгляді справи встановлено, що позивач 05.10.2017 року повідомив відповідача про настання страхового випадку та 23.11.2017 р. звернувся в порядку, визначеному ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з заявою про виплату страхового відшкодування до ПраТ СК «Галицька»

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Правовідносини, що виникли між позивачем та ПрАТ Страхова група «Галицька» , не є деліктними, отже, Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" має пріоритет і розмір страхового відшкодування визначається на підставі цього Закону

Відповідно до ст.979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст.990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта, який складається страховиком.

У п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до положень ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Положенням п. 34.2 ст. 34 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

Згідно із п. 34.3 ст. 34 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" якщо представник страховика (у випадках, передбачених ст. 41 цього Закону, - МТСБУ) не з'явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди.

Отже, позивач, керуючись вимогами Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" правомірно звернувся до ТОВ «Експертна компанія «Укравтоекспертиза-Стандарт» для визначення вартості матеріального збитку.

Стаття 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлює певний порядок прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) страховиком та порядок його виплати, зокрема: - страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі, якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку; - у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі заподіяної шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ); - уразі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Відповідно до пункту 36.2. статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш, як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування, зобов'язаний прийняти рішення щодо виплати страхового відшкодування.

Аналізуючи встановлені обставини справи та надані докази суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами : письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідност.78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Положеннями ст. 80 ЦПК України встановлено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно вимог ч.ч.1, 5, 6, 7 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові. Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги є недоведеними, належним чином не обґрунтованими, а як наслідок не підлягають задоволенню, зокрема, стороною позивача не було надано належного та допустимого доказу, стосовного того, що цивільно-правова відповідальність власника наземного транспорту «Opel Vectra» номерний знак НОМЕР_1 водія ОСОБА_2 застрахована в ПрАТ СК «Галицька» а отже, не вбачається підставі для задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача ПрАТ СК «Галицька» майнової шкоди.

Як вбачається з постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду» від 12.06.2009 N 5, у пункту 17 зазначено, що для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань, галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, призначає експертизу, коли необхідність експертного висновку випливає з обставин справи і поданих доказів.

Висновок експертизи може бути доказом у справі лише в тому разі, коли експертиза була проведена на підставі ухвали суду відповідними судово-експертними установами. Як експерт може залучатися особа, яка відповідає вимогам, установленим Законом України "Про судову експертизу" (4038-12), і внесена до Державного реєстру атестованих судових експертів.

У разі коли висновок експертизи наданий стороною як додаток до позовної заяви, тобто проведений відповідною експертною установою за її клопотанням чи клопотанням її представника, то такий висновок може розцінюватися лише як письмовий доказ, який підлягає дослідженню в судовому засіданні та відповідній оцінці. Якщо стосовно цього письмового доказу в судовому засіданні виникнуть сумніви, то, виходячи з характеру матеріально-правового спору та залежно від того, яке значення має наявність у справі такої експертизи, суд повинен роз'яснити особам, які беруть участь у справі, про їх право заявити клопотання про її призначення.

Сторони клопотань про проведення судової експертизи для визначення вартості відновлювального ремонту транспортного засобу не заявляли.

Так, оцінюючи наданий стороною позивача Звіт про визначення вартості матеріального збитку вих. №С17-366 від 16.11.2017 р. ТОВ Експертна компанія «Укравтоекспертиза-Стандарт», оцінювач колісних транспортних засобів ОСОБА_5, об'єкт оцінки TOYOTA AVENSIS держ. № НОМЕР_2, суд не може прийняти до уваги та розцінювати як належний доказ, оскільки у відповідності до звіту на підставі виконаних досліджень та рекомендацій, зроблений висновок, що вартість матеріального збитку, заподіяного власнику КТЗ TOYOTA AVENSIS держ. № НОМЕР_2 внаслідок ДТП 22.07.2017 р., складає: У = 52 114,28 грн. тоді як судом об'єктивно встановлено та не підлягає дана обставина доказуванню, що ДТП за участі позивача ОСОБА_1 та водія - відповідача ОСОБА_2 сталось 26.07.2017 р.

Стосовно позовної вимоги про стягнення моральної шкоди, оскільки суд відмовляє в задоволенні позову в частині стягнення матеріальних збитків за недоведеністю. А отже вимоги про стягнення моральної шкоди також не підлягають до задоволення так як є похідними.

А тому суд, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, вважає, що в задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити у зв'язку з недоведеністю заявлених вимог.

У відповідності до ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, в разі відмови в позові покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 83, 89, 133, 141, 259, 263-265, 274, 279, 280, 285, 289 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Приватного акціонерного товариства СК «Галицьке» про відшкодування шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - залишити без задоволення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: