Ухвала суду № 74835776, 21.06.2018, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/10719/15-ц

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.06.2018 року Придніпровський районний суд міста Черкаси у складі:

головуючого – судді Шиповича В.В.

секретаря судового засідання Нарадько Л.О.

за участі стягувача ОСОБА_1

державного виконавця Крижевського О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси скаргу ОСОБА_1 на постанову старшого державного виконавця Черкаського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області ОСОБА_2 про повернення виконавчого документа стягувачу, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 10.04.2018 року звернувся до Соснівського районного суду м. Черкаси зі скаргою на постанову державного виконавця Черкаського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області ОСОБА_2, в якій просив визнати незаконною та скасувати постанову державного виконавця про повернення на підставі п.2 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчого документу стягувачу у виконавчому провадженні №51613232, а виконавчий лист від 05.04.2016 року повернути до Черкаського районного відділу ДВС ГТУЮ в Черкаській області для подальшого виконання. Скаргу ОСОБА_1 мотивував тим, що не погоджується із висновком державного виконавця викладеним у постанові від 15.02.2018 про відсутність у боржника ОСОБА_3 майна на яке можна звернути стягнення, оскільки виконавець не скористався всіма своїми повноваженнями передбаченими ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження».

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 11.04.2018 року матеріали справи за скаргою ОСОБА_1 передано за підсудністю до Придніпровського районного суду м. Черкаси.

06.06.2018 року матеріали скарги ОСОБА_1 надійшли до Придніпровського районного суду м. Черкаси.

Ухвалою судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 07.06.2018 року скарга ОСОБА_1 прийнята до розгляду.

В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав доводи своєї скарги. Додатково пояснив, що на його думку рішення про повернення виконавчого документа є передчасним, оскільки державний виконавець не перевірив належним чином чи працевлаштований боржник ОСОБА_3, не ініціював питання про тимчасову заборону виїзду боржника за межі України та не вчинив інших дій передбачених законом для виконання рішення суду. Уточнив, що просить скасувати постанову про повернення виконавчого документа від 15.02.2018 року, а вказівка в прохальній частині скарги на постанову від 15.03.2018 року є опискою, оскільки такої постанови у виконавчому провадженні №51613232 не існує.

Боржник ОСОБА_3 у судовому засіданні 18.06.2018 року за його участі пояснив, що з січня 2018 року офіційно працевлаштований у ТОВ «Гросдорф» водієм та отримує заробітну плату, про що усно повідомляв державному виконавцю. Не заперечував проти необхідності виконання рішення суду та здійснення відрахувань із його заробітної плати на користь ОСОБА_1.

В.о. начальника Черкаського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області ОСОБА_4 подала письмові заперечення проти скарги ОСОБА_1, вказавши, що в ході здійснення виконавчого провадження №51613232 державним виконавцем неодноразово були зроблені запити до Пенсійного фонду України, Державної податкової служби, Територіального сервісного центру №7141 МВС України, Інспекції сільського господарства у Черкаській області. Перевірена наявність нерухомого майна у боржника за відповідними державними реєстрами, здійснено виїзд за місцем проживання ОСОБА_3. Однак майна на яке можна звернути стягнення у боржника не виявлено.

Державний виконавець Крижевський О.А. у судовому засіданні заперечував проти задоволення скарги ОСОБА_1, посилаючись на те, що у виконавчому провадженні №51613232 ним були виконані всі дії спрямовані на забезпечення виконання рішення суду, однак майна, на яке можна звернуто стягнення, у боржника ОСОБА_3 виявлено не було. Підтримав доводи викладені у письмових запереченнях в.о. начальника Черкаського районного ВДВС. Крім того пояснив, що боржник ОСОБА_3 не пред’являв державному виконавцю жодних документів щодо працевлаштування у ТОВ «Гросдорф». Надану ОСОБА_3 під час розгляду даної скарги Довідку від 19.06.2018 року ТОВ «Гросдорф» вважав неналежним доказом, оскільки в ній не зазначено, що ОСОБА_3 працюючі на посаді водія отримує заробітну плату. Крім того ОСОБА_1 у прохальній частині своєї скарги вказав дату ухвалення оскаржуваної постанови як 15.03.2018 року, в той час як у виконавчому провадженні №51613232 постанова про повернення виконавчого документа стягувачу винесена 15.02.2018 року.

Суд вислухавши стягувача, боржника та державного виконавця, вивчивши письмові документи надані учасниками справи, встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

Відповідно до ч.1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», - виконавець зобов’язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно ч.1 ст. 18 ЦПК України, - судові рішення, що набрали законної сили, обов’язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Належне та своєчасне виконання рішення суду є складовою частиною права на справедливий суд, яке передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

05.04.2016 року Придніпровським районним судом м. Черкаси видано виконавчий лист у цивільній справі №711/10719/15-ц за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про відшкодування збитків, спричинених внаслідок ДТП, - згідно із яким стягнуто із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 71369,12 гривень матеріальної шкоди, 10000 гривень моральної шкоди, та 1200,89 гривень, а усього 82570,01 гривень.

За даними в.о. начальника Черкаського РВДВС, виконавче провадження №51613232 із виконання вказаного виконавчого листа відкрито постановою державного виконавця Черкаського РВДВС від 04.07.2016 року.

Станом на 15.02.2018 року по виконавчому листу від 05.04.2016 року стягнуто на користь ОСОБА_1 2704,36 гривень. Залишок становить 79865,65 гривень. Тобто рішення суду в цій частині виконано менш ніж на 3,5%.

Постановою старшого державного виконавця Крижевського О.А. від 15.02.2018 року «Про повернення виконавчого документа стягувачу», - виконавчий лист виданий Придніпровським районним судом м. Черкаси про стягнення із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 боргу в сумі 82570,01 гривень повернуто стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», - виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Суд вважає, що висновок державного виконавця про відсутність станом на 15.02.2018 року у боржника ОСОБА_3 майна на яке може бути звернено стягнення є передчасним та необґрунтованим.

Так, згідно Довідки №19/06/18-01 від 19.06.2018 року ТОВ «Гросдорф» (ідентифікаційний код 37412312), - ОСОБА_3 працює в даному товаристві на посаді водія автотранспортних засобів з 19.01.2018 по теперішній час.

Таким чином, на момент прийняття державним виконавцем рішення про повернення виконавчого документа стягувачу, боржник був офіційно працевлаштований у ТОВ «Гросдорф», а отже висновок державного виконавця у постанові від 15.02.2018 року про відсутність у боржника майна на яке можна звернути стягнення є помилковим.

ОСОБА_3 у судовому засіданні підтвердив, що отримує заробітну плату в ТОВ «Гросдорф» шляхом перерахування коштів на картковий рахунок.

Порядок звернення стягнення на заробітну плату боржника регламентовано Законом України «Про виконавче провадження».

Припущення державного виконавця про те, що ОСОБА_3 працює у ТОВ «Гросдорф» не отримуючи при цьому заробітної плати є надуманими.

Відсутність у державного виконавця станом на 15.02.2018 року документів із ТОВ «Гросдорф» не спростовує висновків суду, оскільки з 19.01.2018 року ОСОБА_3 офіційно працевлаштований, а тому виконавчий документ не міг бути повернутий стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Станом на 15.02.2018 року в базах Пенсійного фонду України та Державної податкової інспекції дійсно могла бути відсутня інформація про доходи отримані ОСОБА_3 у ТОВ «Гросдорф», оскільки з часу його працевлаштування пройшло менше місяця, однак дана обставина може свідчити лише про те, що державний виконавець в цій частині добросовісно помилився із висновком про відсутність у ОСОБА_3 майна, на яке можна звернути стягнення.

Крім того суд не погоджується із доводами державного виконавця про те, що ним виконані всі можливі дії для розшуку майна боржника ОСОБА_3, на яке можна звернути стягнення.

Так, за даними викладеними у письмових запереченнях в.о. начальника РВДВС, за весь час виконавчого провадження №51613232, виїзд за місцем проживання боржника ОСОБА_3 (Черкаський район с. Білозір`я вул. Козацька, 49) для перевірки майнового стану, було здійснено одного разу, - 19.07.2016 року. За результатами вказаного виїзду, державним виконавцем складено Акт, згідно з яким відсутнє майно боржника, на яке можна звернути стягнення.

В той же час приймаючи 15 лютого 2018 року рішення про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець мав зважати на те, що після складання Акту від 19.07.2016 року про відсутність за місцем проживання боржника майна, на яке можна звернути стягнення, пройшло понад півтора роки.

Очевидно, що за такий тривалий час майновий стан боржника ОСОБА_3 міг змінитися. За таких обставин доцільною була повторна перевірка наявності за місцем проживання боржника належного йому майна, на яке може бути звернуто стягнення. Однак доказів проведення такої повторної перевірки суду не надано.

Вказівка у прохальній частині скарги ОСОБА_1 на дату оскаржуваної постанови, як 15.03.2018 року, суд вважає технічною помилкою, про що пояснив стягувач в судовому засіданні. Також суд враховує, що в описовій частині скарги ОСОБА_1 зазначено про його незгоду із постановою державного виконавця від 15.02.2018 року, а постанови від 15.03.2018 року у виконавчому провадженні №51613232 не існує.

Відповідно до ст. 451 ЦПК України, - за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов’язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

За результатами розгляду скарги ОСОБА_1, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для її часткового задоволення, а саме необхідно визнати неправомірною та скасувати постанову старшого державного виконавця Черкаського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області ОСОБА_2 від 15.02.2018 року про повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні №51613232.

В частині повернення виконавчого листа до Черкаського РВДВС скарга задоволенню не підлягає, оскільки оригінал виконавчого листа відсутній в Придніпровському районному суді м. Черкаси та знаходиться у стягувача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 1-2, 18, 37 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 18, 353, 354, 447, 451 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати неправомірною та скасувати постанову старшого державного виконавця Черкаського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області ОСОБА_2 від 15.02.2018 року про повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні №51613232.

В іншій частині у задоволенні скарги відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Апеляційного суду Черкаської області через Придніпровський районний суд м. Черкаси протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Шипович В.В.

Повний текст ухвали складено 21.06.2018 року.

Суддя: ОСОБА_6