Ухвала суду № 74835195, 21.06.2018, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 642/1297/18

Провадження № 2/645/1818/18

У Х В А Л А

про забезпечення позову

21 червня 2018 року м. Харків

Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Бабкової Т.В.,

при секретарі судових засідань – ОСОБА_1,

розглянувши у судовому засіданні заяву позивача ОСОБА_2 акціонерного товариства ОСОБА_3 «ПриватБанк» про забезпечення позову шляхом накладення арешту по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 акціонерного товариства ОСОБА_3 «ПриватБанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ПАТ КБ «ПриватБанк звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_4 заборгованість за кредитним договором № DNH4KP50170813 від 20.04.2006 року у розмірі 78941,16 грн., а також судовий збір у розмірі 1762,00 грн.

Одночасно з поданням позовної заяви позивач просить накласти арешт на квартиру загальною площею 30,7 кв.м., житловою площею 19,1 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, шляхом заборони будь-яким особам укладати угоди стосовно цього майна, проводити його реєстрацію та перереєстрацію, здійснювати його відчуження.

В обгрунтування заяви про забезпечення позову позивач вказував на те, що відповідач на протязі тривалого часу не виконує взяті на себе зобов’язання – не здійснює щомісячних погашень кредиту, внаслідок чого виникла заборгованість. У банку відсутні підстави вважати, що відповідачем будуть припинені недобросовісні дії щодо виконання обов’язків перед кредитором. Вказуює, що неприйняття заходів по забезпеченню позову може утруднити або взагалі зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до положень ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Суд, дослідивши подану заяву, прийшов до наступного висновку.

Статтею 151 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Під забезпеченням позову розуміється вжиття судом передбачених законом заходів, які створюють реальну гарантовану можливість для виконання в майбутньому рішення по справі в разі задоволення заявленого позову.

При цьому, забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його тощо.

Зазначена правова норма прямо визначає як форму і порядок звернення до суду із клопотанням про вжиття заходів забезпечення позову, так і підстави для його забезпечення.

Загальною підставою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать або дозволяють достовірно припустити, що невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду.

При цьому відповідно до принципу змагальності сторін і загальних правил розподілу тягаря доказування обов'язок доведення підстав для застосування заходів забезпечення позову покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Як роз'яснено в п.п. 4, 7, 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 9 від 22.12.2006р. “Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову”, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Судом встановлено, що з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо суб’єкта № 106921217 від 11.12.2017 року вбачається, що ОСОБА_4 є власником квартири АДРЕСА_2.

З матеріалів справи вбачається, що позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» полягають у стягненні з відповідача ОСОБА_4 суми заборгованості у розмірі 78941,16 грн., судового збору у розмірі 1762,00 грн.

Згідно із cт. 150 ЦПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Згідно ч. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року N 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Ч. 3 ст. 150 ЦПК України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Отже, суд надійшов до висновку, що є підстави припускати, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду, та вважає необхідним накласти заборону відчуження, в межах позовних вимог, на квартиру загальною площею 30,7 кв.м., житловою площею 19,1 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 151-153 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Заяву позивача ОСОБА_2 акціонерного товариства ОСОБА_3 «ПриватБанк» про забезпечення позову шляхом накладення арешту по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 акціонерного товариства ОСОБА_3 «ПриватБанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Накласти заборону відчуження на квартириу загальною площею 30,7 кв.м., житловою площею 19,1 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що належить на праві власності відповідачу ОСОБА_4, у межах ціни позову на суму 78 941 (сімдесят вісім тисяч чотириста одна) грн. 16коп.

Копію ухвали для виконання направити до Департаменту реєстрації Харківської міської ради.

Копії ухвали суду після її виконання направити відповідачу ОСОБА_4.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення 21.06.2018 року.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана шляхом подачі апеляційної скарги до апеляційного суду Харківської області через Фрунзенський районний суд м. Харкова протягом п’ятнадцяти днів з дня її складання.

Учасник справи, якому повну ухвалу суду не були вручені у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно – телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Фрунзенський районний суд м. Харкова.

Суддя