Ухвала суду № 74835189, 21.06.2018, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/1365/16-к

Провадження №1-кп/645/48/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2018 року колегія суддів Фрунзенського районного суду м. Харкова у складі: Головуючого – судді Бондарєвої І.В., суддів - Сілантьєвої Е.Є., Шарко О.П., при секретарі – Проневич Д.О., за участі прокурора –Шалімової О.М., захисника –ОСОБА_1, обвинуваченого – ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 115 КК України,

В С Т А Н О В И Л А:

В провадженні Фрунзенського районного суду м.Харкова знаходиться вказана кримінальна справа.

Ухвалою Фрунзенського районного суду м.Харкова від 03.05.2018 р. відносно ОСОБА_2 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 01.07.2018 р.

Прокурор в судовому засіданні заявив про доцільність продовження запобіжного заходу, обраного відносно обвинуваченого у вигляді тримання під вартою, посилаючись на продовження існування ризиків, передбачених п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, які слугували підставою для його обрання під час досудового розслідування та у зв’язку з неможливістю закінчення судового розгляду справи до вказаного строку.

Захисник ОСОБА_1 та обвинувачений ОСОБА_2заперечували проти продовження вказаного запобіжного заходу, вказуючи на відсутність доказів наявності ризиків, на які посилається прокурор.Просили застосувати більш м’який запобіжний захід, не пов’язаний з триманням під вартою, - домашній арешт.

Вислухавши доводи сторін кримінального провадження, вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу, суд враховує вимоги ст. 29 Конституції України, ст. 9 Загальної Декларації прав людини, ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод і ст. 12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини «Тейс проти Румунії», автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішення питання про продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_2 суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з даних матеріалів кримінального провадження, які свідчать про наявність достатніх підстав вважати обґрунтованими посилання прокурора на наявність ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України.

До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Враховуючи, що обставини по справі з часу обрання запобіжного заходу не змінились, а ризики, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України, не зменшились, що унеможливлює застосування до обвинуваченого більш м’якого заходу забезпечення кримінального провадження, аналізуючи дані про особу обвинуваченого, а саме: те, що він обвинувачуються в скоєнні тяжкого кримінального правопорушення, не має належних гарантій та підтвердження соціальних зв’язків, які б переважали наявні ризики його ухилення від суду, вчинення іншого кримінального правопорушення, тиску на потерпілого та свідків, які ще не допитані судом, суд вважає обраний відносно ОСОБА_2 запобіжний захід у виді тримання під вартою таким, що відповідає характеру та тяжкості діяння, що інкримінується обвинуваченому, даним про особу обвинуваченого та запобігає можливості перешкоджати інтересам правосуддя, зокрема, і ухиленню від суду, а тому суд приходить до висновку про відсутність на даний час підстав для обрання обвинуваченому інших, більш м’яких запобіжних заходів, крім тримання під вартою.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 131-132, 177, 183, 331, 484-496 КПК України , судова колегія -

П о с т а н о в и л а:

Відмовити у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_1 та обвинуваченого ОСОБА_2 про зміну запобіжного заходу на домашній арешт.

Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, до 19 серпня 2018 р.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий – суддя: Бондарєва І.В.

Судді : Сілантьєва Е.Є.

ОСОБА_3