Ухвала суду № 74833323, 20.06.2018, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 2018/15226/2012

н/п 6/640/178/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" червня 2018 р. Київський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого – судді Губської Я.В.

при секретарі Балан Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою старшого державного виконавця Київського ВДВС міста Харків ГТУЮ у Харківській області про вирішення питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власника на яке не зареєстроване в установленому законом порядку

Встановив:

20.06.2018 року до Київського районного суду м. Харкова надійшла заява старшого державного виконавця Київського ВДВС міста Харків ГТУЮ у Харківській області про вирішення питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власника на яке не зареєстроване в установленому законом порядку, а саме, просить надати дозвіл на звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1.

В обґрунтування вказує, що в Київському відділі державної виконавчої служби міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області знаходиться виконавче провадження, а саме: - виконавчий лист № 2/640/372/13/03 від 08.04.2013, виданий Київським районним судом м. Харкова про стягнення суми боргу за договором позики солідарно з боржників ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 грошових коштів у розмірі 250000 грн. та судового збору у розмірі 2500 грн. Загальна сума заборгованості складає: 252500,00 грн. Ухвалою № 2018/15226/12/03 від 14.11.2012 року виданої Київським районним судом м. Харкова вирішено накласти арешт на майно та грошові кошти, належні ОСОБА_1 Згідно довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності за боржниками не зареєстровано. Відповідно до абз. 2, ч. 4, ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження», у разі якщо право власності на нерухоме майно боржника не зареєстровано в установленому законом порядку, виконавець звертається до суду із заявою про вирішення питання про звернення стягнення на таке майно, а тому і звернувся з даною заявою до суду.

Згідно ст. 440 ЦПК України, питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, під час виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішуються судом за поданням державного виконавця, приватного виконавця.

Суд негайно розглядає подання державного виконавця без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця..

Дослідивши матеріали справи та з*ясувавши таким чином обставини справи, суд приходить до наступного.

Порядок звернення стягнення на майно боржника визначений Розділом VII Закону України «Про виконавче провадження» .

Статтею 50 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що звернення стягнення на об*єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якому фактично проживає боржник. У разі якщо право власності на нерухоме майно боржника не зареєстровано в установленому законом порядку, виконавець звертається до суду із заявою про вирішення питання про звернення стягнення на таке майно.

За правилом ст.48 Закону стягнення за виконавчим документом звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на рахунках у банках та інших фінансових установах.

Виходячи зі змісту даної норми права, звернення стягнення на об*єкти нерухомого майна, право власності на яке боржником не зареєстровано в установленому законом порядку, застосовується судом у випадку встановлення факту відсутності у боржника достатніх коштів чи рухомого майна.

Крім цього, подання державного виконавця про звернення стягнення на майно, яке не зареєстровано в установленому законом порядку, розглядається негайно, а з огляду на положення ст.ст.12, 81 ЦПК України саме на державного виконавця покладено обов*язок доказування факту відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна.

Так, з матеріалів, направлених до суду вбачається, що на виконанні перебуває виконавче провадження, де боржником є ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3

В порядку проведення виконавчих дій державним виконавцем винесено постанову від 07.11.2013 року про відкриття провадження, постанову від 31.08.2015 року про накладення арешту на майно боржника ОСОБА_1, отримана відповідь з ПФ, ДПІ по неотримання пенсії ОСОБА_4, отримані відповіді про місце реєстрації ОСОБА_3, ОСОБА_1, отримані дані з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за особою ОСОБА_1

Відповідно до ч.1, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч.1,2 ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до положень ч. 1, 3 ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, дослідивши всі надані до суду докази, суд зазначає, що із поданих суду матеріалів не вбачається, що державним виконавцем вживалися всі заходи в рамках цього виконавчого провадження, які передбачені ЗУ «Про виконавче провадження» щодо встановлення факту відсутності у всіх боржників по виконавчому провадженню достатніх коштів чи рухомого майна для належного проведення виконавчих дій. Суд звертає увагу і на те, що всі запити та відповіді датовані 2015 роком, а інші дані станом на теперішній час не представлені.

Також, ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень набрав чинності лише 01.01.2013 року та не зобов'язував власників нерухомого майна право власності, на яке було зареєстровано у встановлений на той час законодавством спосіб, здійснювати повторну реєстрацію права власності у електронному реєстрі. А тому, відсутність інформації в електронному реєстрі права власності боржника на приміщення не свідчить про те, що право власності не зареєстровано за боржником в установленому законом порядку.

Доказів про те, що заявник звертався до КП «ХМБТІ» з приводу надання відомостей щодо реєстрації за боржником права власності на спірне нерухоме майно до суду не надано. Отже, достеменних доказів з приводу того, що вищезазначене нерухоме майно не було належним чином зареєстроване у встановленому законом порядку, до суду не надано.

Також, за вимогами ч.10 ст. 440 ЦПК України державний виконавець повинен звертатись до суду поданням, а не з заявою, що не було здійснено державним виконавцем Київського ВДВС міста Харків ГТУЮ у Харківській області.

Всі ці досліджені судом обставини свідчать про невідповідність заяви державного виконавця вимогам чинного законодавства, а тому суд відмовляє у задоволенні заяви як передчасної, необґрунтованої та безпідставної.

Керуючись ст.ст. 48, 50 Закону України «Про виконавче провадження», ст. ст. 353, 356, 440 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви старшого державного виконавця Київського ВДВС міста Харків ГТУЮ у Харківській області про вирішення питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власника на яке не зареєстроване в установленому законом порядку – відмовити.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п’ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Відповідно до вимог п.15 Перехідних положень ЦПК України ( в ред. з 15.12.2017 року) до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя :