Вирок № 74833221, 21.06.2018, Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

Номер справи 623/848/18

Номер провадження 1-кп/623/171/2018

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2018 року Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

у складі: головуючого судді: Гуренко М.О.

за участю: секретаря Лисенко О.В.

прокурора Квітчатого К.В.

обвинуваченого ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12018220320000065 від 19 січня 2018 року за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, офіційно не працюючого, військовозобов’язаного, не судимого, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4 (ОСОБА_2), вул. Крайня, буд. 30; фактично мешкаючого за адресою: Харківська область, м Ізюм, вул. Рокосовського, буд. 15; ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_1

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185 КК України, ч. 2 ст. 190 КК України

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, 06 січня 2018 року близько 05 години 00 хвилин, проник на огороджену територію домоволодіння за адресою: м. Ізюм,вул. Рокосовського, буд. 13, де, діючи з корисливих мотивів, викрав велосипед марки «Україна 28» вартістю 370 грн. 00 коп., що стояв під навісом у дворі, дитячий велосипед марки «Profi Р 1236 12» вартістю 729 грн. 00 коп., що стояв у дворі, вібраційний занурюваний скважинний насос марки «БВ 0,16-63-У5 Силач», вартістю 437 грн 00 коп., що стояв на колодязі у дворі, два дорослих кроля породи «Великан», вартістю 875 грн 00 коп. кожний, що утримувались у клітинах для кролів у дворі. Після чого ОСОБА_1 проник до сараю, розташованого на території вказаного домоволодіння, звідки викрав два дорослих кроля породи «Великан», вартістю 562 грн. 50 коп. кожний, та п’ять малих кролів породи «Великан», вартістю 37 грн. 50 коп. кожний, що утримувались у клітках для кролів у вказаному сараї.

Вказане викрадене майно ОСОБА_1 поступово переніс на територію свого домоволодіння та розпорядився ним в подальшому на власний розсуд, чим спричинив потерпілому ОСОБА_3 матеріальну шкоду на загальну суму 4598 грн. 50 коп.

Таким чином, суд вважає, що своїми діями ОСОБА_1 вчинив злочин, передбачений ч. 3 ст. 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжку), поєднане з проникненням у сховище.

Крім того, ОСОБА_1, 08 січня 2018 року, повторно, діючи умисно тапротиправно, маючи умисел на заволодіння грошовими коштами шахрайським шляхом, достовірно знаючи, де знаходиться викрадене ним у ОСОБА_3 майно, а саме: велосипед марки «Україна 28», велосипед марки «Profi Р 1236 12» та вібраційний занурюваний скважинний насос марки «БВ 0,16-63-У5 Силач», скориставшись тим, що 08 січня 2018 року ОСОБА_3 підійшов до нього з метою встановлення можливого місцезнаходження свого майна, ввів останнього в оману, що він зможе дізнатися місцезнаходження викрадених речей, викупити їх та в подальшому повернути ОСОБА_3, за що останньому необхідно передати гроші у загальній сумі 550 грн.

На вказану пропозицію потерпілий ОСОБА_3, будучи введений в оману, погодився, оскільки та той час йому не було відомо, що крадіжку вищевказаних речей скоїв ОСОБА_1, добровільно передав ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 550 грн., а через деякий час ОСОБА_1 повернув ОСОБА_3 викрадене майно, а саме велосипед марки «Україна 28», велосипед марки «Profi Р 1236 12”» та вібраційний занурюваний скважинний насос марки «БВ 0,16-63-У5 Силач».

Отриманими коштами ОСОБА_1 розпорядився на власний розсуд, чим заподіяв потерпілому ОСОБА_3 матеріальну шкоду на суму 550 грн.

Таким чином, суд вважає, що своїми діями ОСОБА_1 вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 190 КК України, тобто заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчиненому повторно.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях - злочинах, передбачених ч. 3 ст.185КК України та ч. 2 ст. 190 КК України, вину свою визнав повністю, у скоєному щиро розкаявся.

На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України за згодою учасників судового провадження судом визнано недоцільним дослідження доказів по справі стосовно доказів щодо тих обставин, які ніким з учасників процесу не оспорюються. Судом з'ясовано, що обвинувачений ОСОБА_1 та прокурор правильно розуміють зміст цих обставин, немає сумнівів у добровільності їх позиції, їм роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Оцінивши у сукупності досліджені в судовому засіданні докази, покази обвинуваченого, письмові докази, суд вважає доведеною вину ОСОБА_1 в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях, а тому знаходить правильною кваліфікацію його дій за епізодом злочину, вчиненого 06.01.2018 за ч. 3 ст. 185 КК України, як крадіжка, тобто таємне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням у сховище та за епізодом злочину, вчиненого 08.01.2018 за ч. 2 ст. 190 КК України, як шахрайство, тобто заволодіння чужим майном шляхом обману, вчинене повторно.

При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості скоєного злочину, дані про особу обвинуваченого, обставини, які пом’якшують та обтяжують його покарання.

Аналізуючи зібрані по справі докази, які характеризують особистість обвинуваченого, суд вбачає наступне.

Відповідно до наданої досудової доповіді встановлено, що виправлення цієї особи без позбавлення або обмеження волі при виявленому середньому ризику небезпеки для суспільства, не становить небезпеки для суспільства. На думку органу пробації, виконання покарання у громаді можливе за умови здійснення нагляду та застосування соціально-виховних заходів, що необхідні для виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень. Згідно з описом бесіди, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України, не одружений, раніше не судимий, ІНФОРМАЦІЯ_5, за адресою: вул. Рокосовського, буд. 15, м. Ізюм, мешкає разом зі співмешканкою ОСОБА_4, відносини з нею хороші. На даний час не працює, проживає за рахунок тимчасових заробітків. На даний момент ОСОБА_1 доглядає за своєю хворою матір’ю, яка мешкає в с. Співаківка, Ізюмського р-ну. Іван характеризує себе як спокійного, чуйного, здатного мислити чітко та раціонально. Алкогольними напоями не зловживає, наркотичні речовини не вживає. Серед друзів та знайомих не має осіб з кримінальними зв’язками та антисоціальною поведінкою. В скоєному ОСОБА_1 щиро кається, шкодує, усвідомлює серйозність наслідків своїх протиправних дій. В майбутньому має намір працевлаштуватися та не скоювати протиправних дій .

Злочини, у вчиненні яких обвинувачений ОСОБА_1 визнав себе винуватим, відповідно до ст. 12 КК України, віднесені: ч. 3 ст. 185 КК України - до тяжкого злочину, ч. 2 ст. 190 КК України - до злочину середньої тяжкості.

Обставинами, які згідно ст. 66 КК України пом’якшують покарання ОСОБА_1 суд визнає щире каяття обвинуваченого.

Обставин, які згідно ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 судом не встановлено.

Судом при призначенні покарання враховуються вимоги статті 50 КК України, що метою покарання є не тільки кара, а також виправлення засудженого, а також запобігання вчинення нових кримінальних правопорушень. Виходячи із вказаних вимог закону особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

П.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2003 р. зі змінами від 06.11.2009 р. звернуто увагу судів на те, що вони при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

З огляду на вищевикладені обставини, те, що обвинувачений визнав свою провину, щиро розкаявся, у потерпілого відсутні вимоги до нього, відсутні обставини, що свідчать про негативну особистість обвинуваченого, який раніше не судимий, ніде не працює, характеризується за місцем проживання позитивно, враховуючи доповідь органу пробації, яким визначено на середньому рівні ризики повторного вчинення правопорушення та небезпеки для суспільства, суд приходить до висновку про необхідність призначення обвинуваченому покарання в межах санкції статей, що передбачає відповідальність за вчинені злочини з застосуванням ст. 70, 75, 76 КК України.

Відповідно до ст. 70 КК України при сукупності злочинів суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожний злочин окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.

Долю речових доказів суд вирішує в порядку ст. 100 КПК України.

Цивільний позов у кримінальному провадженні відсутній.

Судові витрати згідно частини другої статті 124 КПК України, а саме: витрати, пов'язані із залученням експертів для проведенням судових товарознавчих експертиз в сумі 429 грн. 00 коп. та 300 грн. 00 коп., підлягають стягненню з обвинуваченого.

Керуючись статтями 50, 65-67, 75, 76, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 190 КК України, ст. 100, 124, 126, 349, 370, 374 КПК України, ППВСУ Постанови Верховного Суду № 7 від 24.10. 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», суд –

УХВАЛИВ:

Визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 185 КК України та ч. 2 ст. 190 КК України та призначити йому покарання:

- за ч. 3 ст.185 КК України – 3 (три) роки позбавлення волі;

- за ч. 2 ст.190 КК України – 1 (один) рік позбавлення волі;

Відповідно до ст. 70 КК України шляхом повного складання покарань остаточно призначити до відбування ОСОБА_1 покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

Згідно ст.75 КК України ОСОБА_1 звільнити від відбування покарання з іспитовим строком на 2 (два) роки.

Відповідно до п.п. 1,2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_1 наступні обов’язки: 1) періодично з’являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Відповідно до ч.2 п.2 ст.76 КК України на ОСОБА_1 додатково покласти обов’язок не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Міру запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили не обирати.

Стягнути з ОСОБА_1 судові витрати за проведення судово-товарознавчої експертизи в розмірі 429 грн. 00 коп. на користь держави в особі НДЕКЦ МВС України в Харківській області, код доходів 24060300, р/р 31419544700005, код банку 37999680, МФО 851011 УДКС України в Комінтернівському районі м. Харкова.

Стягнути з ОСОБА_1 судові витрати за проведення судово-товарознавчої експертизи в розмірі 300 грн. 00 коп. на користь судового експерта ОСОБА_5, розрахунковий рахунок 5168742705825655, РНОКПП НОМЕР_2.

Речові докази: чоловічий дорожній велосипед «Україна 28», дитячий велосипед «Profi Р 1236 12», електронасос «Силач» БВ 0,16-63-У5, надані для збереження потерпілому ОСОБА_3 – залишити ОСОБА_3

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Харківської області через Ізюмський міськрайонний суд Харківської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку вручити негайно після його оголошення обвинуваченому та прокурору.

Головуючий суддя М.О. Гуренко