Ухвала суду № 74833217, 21.06.2018, Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

Номер справи 623/3003/14-ц

Номер провадження 6/623/41/2018

УХВАЛА

іменем України

21.06.2018 Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

в складі: головуючого -судді: Бєссонової Т.Д.

за участю: секретаря Ноль С. В.

розглядаючи у судовому засіданні в місті Ізюмі цивільну справу № 623/3003/14-ц номер провадження 6/623/41/2018 за заявою ОСОБА_1, заінтересована особа: Міжрайонний відділ державної виконавчої служби по Барвінківському, Борівському, Ізюмському районах та м. Ізюм Головного територіального управління юстиції у Харківській області, стягувач ОСОБА_2 про відстрочку виконання рішення,-

в с т а н о в и в:

29.05.2018 року ОСОБА_1, посилаючись на ст.ст. 118-122, 435 ЦПК України та ст.ст. 32,33,34 ЗУ "Про виконавче провадження", звернувся до суду з заявою про відстрочку виконання рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 05 жовтня 2015 року у справі № 623/3003/14-ц.

20.06.2018 року ОСОБА_1 подав заяву про відвід судді Бєссонової Т.Д. від розгляду заяви про відстрочку виконання рішення суду від 05 жовтня 2015 року у справі № 623/3003/14-ц та просить передати його заяву до призначення розгляду іншим суддею Ізюмського міськрайонного суду Харківської області. В обгрунтування відводу посилається на упередженість та особисту заінтересованість судді в результатах розгляду справи за позовомОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення компенсації вартості частки у спільному майні, направленну на створення перешкод до допуску заявника до правосуддя з метою помсти та спричинення матеріальної та моральної шкоди, приведення до зубожіння.

В судовому засіданні заявник ОСОБА_1 заяву про відвід підтримав.

Представник Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Барвінківському, Борівському, Ізюмському районах та м. Ізюм Головного територіального управління юстиції у Харківській області, стягувач ОСОБА_2 та її представник - ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилися належним чином були повідомлені про розгляд справи, причини неявки суду не повідомили.

Відповідно ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:

1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;

3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;

4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;

5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.

До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя.

Відповідно до п. 1.1. Бангалорських принципів поведінки судді, суддя повинен здійснювати свою судову функцію незалежно, виходячи виключно з оцінки фактів, відповідно до свідомого розуміння права, незалежно від будь-якого стороннього впливу, спонукань, тисків, погроз або втручання, прямого чи опосередкованого, здійснюваного з будь-якої сторони та маючого на меті будь-які цілі.

Згідно ст. 15 Кодексу суддівської етики, неупереджений розгляд справ є основним обов'язком судді.

Неупередженість є необхідною умовою виконанням суддею своїх обов'язків.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно визначатися на підставі суб'єктивного критерію, в контексті якого слід враховувати особисті переконання та поведінку певного судді, що означає необхідність встановити, чи мав суддя у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість, а також на підставі об'єктивного критерію, в контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував суд і, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його безсторонності (рішення у справі «Фей проти Австрії» (Fey v. Austria) від 24 лютого 1993 року, пп. 27, 28 і 30, Series A, no. 255, і рішення «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), заява № 33958/96, п. 42, ECHR 2000XII).

Таким чином, у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (рішення у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства» (Pullar v. United Kingdom), від 10 червня 1996 року, п. 38).

Вислухавши думку заявника, вивчивши матеріали справи, а також дослідивши положення ст. 36 ЦПК України, суд приходить до висновку про необґрунтованість заявленого відводу, оскільки відвід ОСОБА_1 зводиться по суті з незгодою з процесуальними рішеннями судді та остаточним рішенням у справі № 623/3003/14-ц за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення компенсації вартості частки у спільному майні.

Вказане рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 05.10.2015 року по справі № 623/3003/14-ц набрало законної сили є обов»язковим для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян та підлягає виконанню.

Будь-яких доказів упередженості та особистої заінтересованості судді у розгляді вказаної справи заявником не наведено.

Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини «Білуха проти України» (заява №33949/02) від 09 листопада 2006 року, особиста безсторонність суду призюмується, поки не надано доказів протилежного (про що зазначено у рішенні у справі «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), пункт 43).

Стосовно об'єктивного критерію Європейський суд рекомендує визначити, чи існували переконливі факти, які б могли свідчити про його безсторонність. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був не безсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), п. 44; та рішення у справі «Ферантелі та Сантанжело проти Італії» (Ferrantelli and Santangelo v. Italy), від 7серпня 1996 poку, п. 58).

У своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати ст. 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою

Враховуючи викладене, слід відмітити, що зазначені причини заявленого відводу ніяким чином не пов'язані з порушенням Європейської конвенції з прав людини та Закону України «Про судоустрій та статус суддів», а тому не можуть викликати сумнів в неупередженості судді Ізюмського міськрайонного суду Харківської області Бєссонової Т.Д.

Аналіз наведених норм права, міжнародних стандартів, судової практики, яка є джерелом права та співставлення їх з встановленими обставинами дають суду підстави для прийняття рішення про необгрунтованість заявленого відводу.

Як вбачається зі змісту ч. 3 ст. 40 ЦПК України, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу, він вирішує питання про зупинення провадження у справі. У такому випадку вирішення питання про відвід судді здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Згідно п. 7 ч. 1ст. 252 ЦПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі, зокрема у випадку надходження заяви про відвід.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.36,40,258,260,353 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Провадження у справі за заявою ОСОБА_1, заінтересована особа: Міжрайонний відділ державної виконавчої служби по Барвінківському, Борівському, Ізюмському районах та м. Ізюм Головного територіального управління юстиції у Харківській області, стягувач ОСОБА_2 про відстрочку виконання рішення- зупинити до вирішення питання про відвід судді Бєссонової Т.Д.

Заяву ОСОБА_1 про відвід судді по справі № 623/3003/14-ц, провадження № 6/623/41/2018 передати до канцелярії Ізюмського міськрайонного суду Харківської області для визначення складу суду в порядку ч.1 ст.33 ЦПК України для вирішення питання про відвід судді.

Копію ухвали направити сторонам.

З текстом ухвали можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua

Ухвала в частині зупинення провадження може бути оскаржена до Апеляційного суду Харківської області через Ізюмський міськрайонний суд Харківської області протягом 15 днів з дня її проголошення.

Суддя: Т. Д. Бєссонова