Вирок № 74829182, 21.06.2018, Тростянецький районний суд Сумської області

Справа № 588/1301/17

№ провадження 1-кп/588/22/18

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.06.2018 року Тростянецький районний суд Сумської області у складі:

головуючої судді Щербаченко М.В.,

за участю секретарів судового засідання Горлянд С.В.,Ноздріної В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тростянці кримінальне провадження відносно

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Білка Тростянецького району Сумської області, громадянина України, із повною загальною середньою освітою, одруженого, працює водієм ДП «Тростянецьке лісове господарство», зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 286 КК України,

за участі учасників судового провадження:

прокурора Тимошенка Є.І.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

захисника Стеценка В.М.,

потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4,

представника потерпілих ОСОБА_5,

представника цивільного відповідача ОСОБА_6,

У С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 30.10.2015 близько 08 години 40 хвилин керував автомобілем «ЗИЛ-131» з державним номером НОМЕР_2, що належить ДП «Тростянецьке лісове господарство» та рухався по проїзній частині вул.Півненка у м.Тростянець Сумської області у напрямку до вул.Л.Татаренка, що примикає праворуч. Перебуваючи в районі примикання вищевказаних проїзних частин знехтував небезпекою дорожнього руху, грубо порушуючи вимоги п.10.1 Правил дорожнього руху України, перед зміною напрямку руху праворуч не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, в результаті чого вчинив наїзд на велосипедистку ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_5, яка керувала велосипедом «Україна» та прямолінійно рухалась головною проїзною частиною вул.Півненка в бік її примикання до вул.Миру. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди потерпіла ОСОБА_7 отримала тілесні ушкодження, від яких померла на місці події.

Смерть ОСОБА_7 настала внаслідок несумісних із життям травм - перелому склепіння черепу, множинних переломів лицьового черепу, відриву черепу від шийного відділу хребта з повним розривом спинного мозку, множинних переломів ребер, перелому тіла 1 грудного хребця з повним розривом спинного мозку, які кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження та перебувають у прямому причинному зв'язку з настанням смерті ОСОБА_7

Допущене водієм ОСОБА_1 порушення вимог п.10.1 Правил дорожнього руху України перебуває у прямому причинному зв'язку з подією та наслідками, що настали.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 за пред'явленим йому обвинуваченням за частиною 2 статті 286 КК України винним себе не визнав повністю і просив його виправдати. Під час допиту суду показав, що 30.10.2015 року вранці він прийшов на роботу, пройшов медичну комісію, взяв маршрутний лист про направлення його до Литовського лісництва, взяв машину і о 8 годині на початку 9 години виїхав з двору лісгоспу. Автомобіль був порожній, без вантажу. Рухаючись по вул.Півненка, головна дорога йшла на вул.Миру прямо, мав намір повернути на вул.Л.Татаренка. Доїжджаючи по вул.Півненка до військового комісаріату та не доїжджаючи до лежачого поліцейського він побачив, що по тротуару за межами проїзної частини рухалась велосипедистка на відстані від проїзної частини дороги приблизно 1,5-2 метри. Потерпіла була у червоній куртці і на голові був одягнутий капюшон чи в'язана шапка. З якою вона рухалася швидкістю - він не знає. Коли він вперше побачив велосипедиста, вона їхала по стежці попереду нього на відстані від нього приблизно 4-5 метрів. Відстань від краю проїзної частини до доріжки, по якій рухалася велосипедистка, складала приблизно 2-3 метри. Про те, що велосипедистка буде змінювати напрямок руху, вона ніяких знаків не подавала, а рухалася прямолінійно. Чи бачила вона чи чула автомобіль, він не знає, бо вона дивилася вперед, голову у бік не повертала. По закінченню стежки, по якій рухалася велосипедистка, ніякого з'їзду немає, там стоїть стовп, на проїзну частину можливо виїхати лише через бордюр, а тому те що потерпіла з'їде зі стежки обвинувачений не очікував.

Обвинувачений пояснив, що коли він почав повертати праворуч і при цьому виїхав на зустрічну смугу руху зі швидкістю приблизно 20 км/год., він не бачив де була велосипедистка, а вже почув глухий удар в машину. В цей момент він вже повністю повернув на вул.Л.Татаренка. ОСОБА_1 зазначив, що проїхав декілька метрів і зупинився. ОСОБА_1 вказав, що виїхав на зустрічну смугу, щоб через габарити лісовозу безпечно здійснити маневр повороту праворуч. Вийшовши з автомобіля побачив, що потерпіла лежала на дорозі, він підбіг до неї, хотів її підняти, але у неї була розсічена голова, велосипед лежав на проїзній частині. Це було на вул.Л.Татаренка, а не на перехресті. Він викликав швидку допомогу, залишився на місця події, а вже потім приїхала і міліція. Після зіткнення на автомобілі залишилась нитка від куртки потерпілої, на якій було розірване праве плече, тобто вона вдарилася об машину правим плечем. Якими частинами контактував велосипед із автомобілем, він не знає, оскільки він був цілий. Автомобіль також був цілий, ніякий слідів на ньому не було. Всіх очевидців допитували, простояв він там цілий день, потім поїхав до відділу міліції. Подзвонив йому завідуючий гаражем і сказав, що треба грошей на що він йому відповів, що у нього є лише дві тисячі. Потім він чекав біля магазину «Меридіан», куди приїхала потерпіла разом з сестрою і він віддав дві тисячі гривень. Він пояснював потерпілим, що можливо і винен, а можливо була цеглина і їх матір туди з'їхала. Потерпілі плакали, були у подавленому стані, сказали, що ніхто не винен, так вийшло. Він запитував потерпілих чи можливо їм ще щось надати з грошей, чоловік старшої сестри сказав, що вони все розуміють, судити їх не будуть, оскільки у них є діти, і на цьому вони розійшлися. Через деякий час він приїздив до потерпілої і запитав яку суму він повинен їй заплатити, щоб все відшкодувати, але вона відмовилась і сказала, що буде чекати суду. «Лісгосп» теж давав кошти потерпілій у розмірі семи тисяч гривень, але вони рахуються за ним, які він із заробітної плати відшкодовував підприємству кожного місяця по 1250 грн.

Обвинувачений вказав, що за 24 роки його водійського стажу у нього такий випадок вперше. Додатково потерпілим обвинувачений нічого не відшкодовував, оскільки потерпіла ОСОБА_4 відмовилася і сказала, що все буде через суд. Добровільно він не буде нічого відшкодовувати, лише за вироком суду.

Обставини, повідомлені обвинуваченим під час допиту в ході судового розгляду в частині виявлення ОСОБА_7 на велосипеді за межами проїзної частини на стежці, відповідають обставинам та даним, які зафіксовані у протоколі слідчого експерименту від 07.12.2015 року та схемі до нього, який був проведений за участі ОСОБА_1 (а.с.111-116 том 2).

Разом із тим, суд дослідивши надані стороною обвинувачення докази в їх сукупності дійшов висновку, що показання обвинуваченого в частині того, що потерпіла ОСОБА_7 перед зміною ним напрямку руху праворуч на вул.Л.Татаренко не рухалась попереду нього у попутному напрямку головною дорогою по проїзній частині вул.Півненко в бік її примикання до вул.Миру, а рухалась за його твердженнями за межами проїзної частини, не відповідають встановленим обставинам дорожньо-транспортної пригоди, а його версія механізму зближення транспортних засобів та траєкторії руху велосипеда, яким керувала потерпіла до моменту зіткнення спростовуються дослідженими у ході судового розгляду кримінального провадження доказами.

Так, допитана у судовому засіданні потерпіла ОСОБА_4 показала, що вона з матір'ю ОСОБА_7 та сином проживала разом за однією адресою, батько проживає окремо, її виховувала лише мати. 30.10.2015 о 08 годині 30 хвилин вона знаходилася у дворі, коли востаннє бачила свою матір, яка збиралася поїхати у міську раду та взяти довідку у відділ субсидій. Вона зібралася і сказала їй, що хвилин через 20 приїде додому. Мати її поїхала на жіночому велосипеді, який на той момент був справний, бо мати дуже до цього відповідально відносилася, кожного дня їздила на цьому велосипеді, навіть незважаючи на вік. Їздити вона почала з 35 річного віку, по тротуарах ніколи вона не їздила, а лише по краю траси. Того дня 30.10.2015 о 09 годині 30 хвилин їй на мобільний телефон подзвонили працівники поліції, запитали її прізвище, чи знає вона ОСОБА_9 та повідомили, що біля військомату сталося ДТП, в яке потрапила її матір і чи не могла б вона туди підійти. Через 5 хвилин до неї до магазину під'їхали працівники райвідділу, відвезли її до відділення на допит, де вона зрозуміла, що її матір померла. Оскільки вона не змогла дати свідчення, і її відпустили та вона пішла на місце події. Коли вона прийшла туди, водій машини, який збив її матір, стояв біля машини і спокійно себе вів. Вона підійшла до перехрестя, де лежала її матір, там була велика калюжа крові. Вона пішла по прямій ближче до військомату, і на асфальті на проїзній частині лежав велосипед. Він був на відстані близько 2 метрів від повороту на вулицю Л.Татаренка та по цій же правій стороні стояв автомобіль ЗИЛ, як кран, можна назвати лісовозом, близько за 100 метрів від тіла матері. У велосипеда було викручене лише кермо, колесо не було пошкоджене. Щодо пошкоджень на автомобілі, вона не може сказати нічого, бо вона туди не ходила, праву сторони автомобіля, якою вони зіткнулися, вона не бачила. На матері було розірване пальто по шву на спині бордового кольору, шапка просто лежала на асфальті, череп був розбитий. На ній були чорні чоботи, светр, брюки, рукавиці бежевого кольору, рожева шапка. З нею також була чорна жіноча сумка з документами у папці, які вона везла з собою. Сумка лежала на асфальті на проїзній частині з правого боку. На місці події був ще один чоловік з лісгоспу ОСОБА_11. Висота бордюра на місці дорожньо-транспортної пригоди близько 20-25 см, його не під силу переїхати навіть молодій людині. На бордюрі ніяких пошкоджень не було, які б міг спричинити велосипед. Через три дні після цього ОСОБА_1 приходив до неї, але пробачення не просив. Похованням матері займалися вони з сестрою. У день смерті ОСОБА_1 приходив до бару «Меридіан» та пропонував 2000 грн., сказав, що так вийшло і це все, що в нього є, більше у нього нічого не має. Вона взяла гроші і він більше не звертався. Відшкодувати ще збитки він їй не обіцяв. А через три дні він надав їй для зразку лист паперу, на якому було написано, що вона ніяких претензій до нього не має, просив її написати це своєю рукою і підписати. Вона йому сказала, що робити цього не буде, оскільки вона має до нього претензії, бо він убив її матір, але вину свою не усвідомив і заперечує. Потерпіла ОСОБА_4 просила призначити ОСОБА_1 максимальне покарання.

Потерпіла ОСОБА_3 у судовому засіданні показала, що потерпіла ОСОБА_7, яка загинула, є її матір'ю. 30.10.2015 близько 10 години ранку її сестра ОСОБА_4 подзвонила на мобільний телефон та повідомила про загибель матері під час дорожньо-транспортної пригоди. Вони з чоловіком та дітьми відразу приїхали з м.Харкова приблизно після 15 години. Вона поїхала до сестри, а потім у бюро ритуальних послуг, де був представник лісгоспу. Про обставини події вона не може нічого сказати, бо коли вона приїхала на місці пригоди не було нікого і нічого. ОСОБА_3 повідомила, що про обставини загибелі матері дізналась від слідчого. Оскільки потерпіла сама працює у поліції і трохи розуміється у цьому, вона поїхала на місце пригоди і побачила спочатку невеликі краплі крові, а далі була калюжа крові, де лежала мати. Вона зрозуміла, що автомобіль не пропустив матір на повороті і якоюсь залізякою зачепив її позаду за пальто, бо слідчий говорив, що пальто позаду по шву було розірване. Мати їхала по головній дорозі, а тому ОСОБА_1 повинен був зупинитись перед поворотом пропустити її, а потім їхати далі. Коли вона побачила велосипед, на якому не було ніяких пошкоджень, вона зрозуміла, що автомобіль затягнув її під колесо. Потерпіла показала, що мати на велосипеді їздила близько 50 років, керувала ним вона досить добре. Потерпіла ОСОБА_3 вважає, що мати добре знала Правила дорожнього руху, бо навички керування велосипедом має досить давно. На базар мати завжди їздила на велосипеді, добре себе почувала, весь час вона була у русі, сповнена життям, відчувала себе ще молодою. Того дня коли це сталося, потерпіла спілкувалася з ОСОБА_1 увечері біля магазину «Меридіан», коли вони замовляли на наступний день поминальний обід, то він їй говорив, що він не бачив велосипедиста. ОСОБА_1 дав лише 2000 грн. у відшкодування шкоди, але не їй особисто. ОСОБА_3 вказала, що її обурює факт не визнання обвинуваченим своєї вини, яка очевидна, він за понад два роки з моменту пригоди жодного разу не підійшов, не подзвонив, не вибачився, а тому просила потерпіла призначити йому максимальне покарання.

Аналізуючи показання потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_3 слід дійти висновку, що вони не були очевидцями дорожньо-транспортної пригоди, а тому їх показаннями ані спростовуються, ані підтверджуються ті обставини, пред'явленого ОСОБА_1 обвинувачення, які він заперечує і не визнає.

Обставини, які передували дорожньо-транспортній пригоді підтвердили свідки сторони обвинувачення ОСОБА_12, яка працює диспетчером ДП «Тростянецьке лісове господарство», і показала суду, що у день пригоди вона видавала ОСОБА_1 подорожній лист, подія сталась на вул.Л.Татаренка, коли він їхав по маршруту до кварталу Литовського лісництва. Свідок ОСОБА_13 показав, що на момент пригоди, працював на посаді механіка по ремонту транспорту та механізмів ДП «Тростянецьке лісове господарство», , яким керував ОСОБА_1, перебував у справному стані. Свідок ОСОБА_14 показала суду, що вона працює фельдшером по передрейсовому відпуску водіїв ДП «Тростянецьке лісове господарство», 30.10.2015 вона особисто відпускала ОСОБА_15 у рейс, ніяких підстав відсторонити його від роботи не було.

Під час судового розгляду були допитані свідки сторони обвинувачення, які були на місці події у момент наїзду автомобіля, яким керував ОСОБА_1, на ОСОБА_7

З показань допитаної під час судового розгляду свідка ОСОБА_16 установлено, що вона в день події, точної дати якої не пам'ятає, уранці йшла по вул.Л.Татаренка по тротуару по правій стороні у напрямку вулиці Миру. Вона бачила як жінка на велосипеді виїхала з вулиці Півненка, жінку вона побачила буквально перед поворотом на вул. Л.Татаренка, відстань від неї до бордюри була приблизно 40 см. Вона була одягнена у бузкове балонове пальто, на голові в'язана шапка і зверху капюшон, на керму сумочка. Вона їхала недалеко від бордюри приблизно на відстані 40 см від краю проїзної частини та повертала на вулицю Л.Татаренка. Також з вулиці Півненка виїхала машина - лісовоз, яка також на невеликій швидкості плавно повертала на вул.Татаренка, і оскільки не було машин на зустрічній полосі, машина зробила поворот на зустрічній смузі, об'їжджаючи цю жінку на велосипеді. Коли ця машина була вже поряд із жінкою, вона поїхала в бік машини. Вона бачила початок руху жінки, а далі машина її перекрила. ОСОБА_17 бачила, як ця жінка трималася міцно за кермо, дивилася вперед та як загіпнотизована в'їхала в машину, навіть не було ніяких емоцій. З-під машини було видно, як жінка вдарилася десь об середню частину машини. Вона побачила колесо велосипеда і голову потерпілої, яка впала зліва від велосипеда. Автомобіль не міг її зачепити, бо вона сама після того, як її обминула кабіна автомобіля, почала рухатися у бік автомобіля. Вона дуже злякалася, щоб не заділо голову. Їй було далі погано видно, бо це відбувалося на іншій стороні за машиною. Далі машина прийняла вправо і зупинилася. З неї вийшов зляканий водій і сказав: «Де ти взялася, я ж тебе об'їхав» і побіг до жінки, подивився і відразу став дзвонити по телефону. Потім приїхала швидка допомога. Водій автомобіля просив людей усіх хто це бачив, щоб не розходилися, а почекали поки приїде міліція. Зі свідком також проводили слідчий експеримент під час якого проводили заміри і вона все розповідала. Особисто вона до потерпілої не підходила, а залишилася стояти на тому місці, де вона стояла. Після того, як приїхала швидка, приїжджала міліція, попросили її прийти до відділу, де вона надавала пояснення.

Під час додаткового допиту свідка ОСОБА_16 в ході судового розгляду остання показала, що під час слідчого експерименту вона слідчому розповідала все, що бачила, замірялися всі вихідні дані. Однак уточнює, що те, як потерпіла рухалась по вул.Півненка, вона не могла бачити, тому що свідок була на вул.Л.Татаренка і бачила потерпілу вже на повороті. Побачила той момент, коли потерпіла «неслася» в автомобіль. Їхала потерпіла досить швидко, вона її бачила секунди до того, як вона в'їхала в автомобіль. У свідка є сумніви, що потерпіла їхала по тротуару і сплигнула з бордюри, бо там є трава, кущі, тому свідок подумала, що вона могла їхати тільки по дорозі. Точно як їхала велосипедист до моменту її виявлення на повороті на проїзній частині вона не бачила. Коли машина повернула вправо аж по зустрічній смузі біля клумби, потерпіла наче їхала на машину і машина зупинилася. Вона побачила як заділо колесо велосипеда, кермо було перекручене і зліва побачила голову потерпілої. Потерпіла сама вдарилася тулубом об машину. Самого місця контактування потерпілої із автомобілем свідок не бачила, бо вона була за машиною. Хто їхав швидше - автомобіль чи велосипедист, свідок сказати не може, бо бачила їх десь за декілька секунд до зіткнення. Свідок вказала, що відповідні обставини повідомляла та демонструвала під час слідчого експерименту, протоколи їй зачитувались слідчим і вона їх підписувала.

Згідно протоколів слідчого експерименту від 07.12.2015 року та від 24.12.2015 року за участі свідка ОСОБА_16 остання розповіла обставини пригоди, повідомлені під час допиту в судовому засіданні, вказавши на місці свою місце перебування на тротуарі вул.Татаренка, по якому вона рухалась в бік вул.Миру, вказала місце, в якому виявила велосипедистку, яка рухалась в той момент біля правого краю проїзної частини вул.Півненка, повертаючи як здавалось свідку на вул.Татаренка, їхала впевнено не маневрувала, потім змінила напрямок руху ліворуч, зазначила положення, в якому перестала спостерігати велосипедистку, після чого сталось зіткнення. ОСОБА_16 вказувала під час слідчого експерименту, що руху велосипедистки по тротуару чи по пішохідній стежці не бачила. Під час слідчого експерименту свідок вказала також положення автомобіля ЗИЛ, що рухався в попутному з жінкою на велосипеді напрямку, в момент його виявлення та його траєкторію руху до наїзду з виїздом на зустрічну смугу руху. Швидкість та темп руху велосипеда та автомобіля визначався експериментально. Всі показники щодо відстаней та положення на проїзній частині автомобіля та велосипеда, їх траєкторії та темпу руху до зіткнення відображено на схемах до протоколів слідчого експерименту, що підписані свідком ОСОБА_16, слідчим, понятими та спеціалістами ОСОБА_18 та ОСОБА_19 (а.с.117-130 том 2).

Свідок ОСОБА_20 показала, що восени, точної дати не пам'ятає, вранці вона йшла по вул.Л.Татаренка, у зустрічному напрямку по дорозі їхав вантажний автомобіль, який рухався з вул.Півненка на вул.Л.Татаренка. Автомобіль вона спостерігала до перехрестя. Потім вона почула звук, схожий на велосипед, який «заторохтів», і коли проїхала машина на дорозі лежала жінка. Коли вона почула цей звук, автомобіль перебував на вул.Л.Татаренка. Велосипеда вона не бачила за автомобілем до моменту зіткнення, бо автомобіль закрив її і за ним не було видно жінки. Пригода сталася на вул.Л.Татаренка, на відстані приблизно метрів 20 від перехрестя вулиць. Після характерного звуку велосипеда автомобіль відразу зупинився. Здалеку вона бачила потерпілу на дорозі, яка лежала відразу за перехрестям, та на деякій відстані від неї лежав велосипед, точної відстані від потерпілої до велосипеда вона не пам'ятає. Свідок перебувала від автомобіля (місця зіткнення) на відстані близько 10 метрів. По дорозі вона ще зустріла ОСОБА_8, який перебував поряд з нею в момент пригоди. У момент пригоди вона стояла обличчям до автомобіля, а ОСОБА_8 мабуть боком до автомобіля. Момент падіння жінки вона на даний час не пам'ятає. Під час слідчого експерименту вона зазначила слідчому всі обставини події, протокол їй зачитували. Автомобіль зупинився не доїжджаючи до свідка метрів 5-7 передньою частиною. Особисто вона викликала швидку та поліцію, у неї був шок та вона відразу не могла згадати номера телефонів цих служб, та їй підказала якась жінка.

Згідно протоколу проведення слідчого експерименту від 07.12.2015 року за участю свідка ОСОБА_20, свідок на місці дорожньо-транспортної пригоди розповіла та показала місце та положення в якому стояла із співрозмовником ОСОБА_8 в момент події, проте не змогла вказати поперечне, повздовжне положення, режим та швидкість рух автомобіля та велосипедистки до наїзду (а.с.87-93 том 2).

Свідок ОСОБА_8 показав, що восени два роки тому вранці на вул.Л.Татаренка він стояв і розмовляв із племінницею ОСОБА_20 Самого моменту зіткнення він не бачив, оскільки стояв спиною до машини, а коли вже люди почали кричати, він повернувся. Всіх подробиць він не пам'ятає, оскільки пройшло вже два роки, дані, які він надавав під час слідчого експерименту, він підтверджує. Після події на місце пригоди він не підходив, а спостерігав здалеку.

Згідно протоколу проведення слідчого експерименту від 07.12.2015 року за участю свідка ОСОБА_8 останній на місці розповів аналогічні обставини його розмови із ОСОБА_20, продемонстрував місце де знаходився в момент події, вказати поперечне, повздовжне положення, режим та швидкість рух автомобіля та велосипедистки до наїзду не зміг, оскільки перебував спиною до автомобіля (а.с.99-105 том 2).

Свідок ОСОБА_22 показала суду, що у жовтні 2015 року, близько о 09 годині ранку вона з сусідкою йшла по вул.Півненка в бік автобусної зупинки, що навпроти військомату. Вона бачила, як по вул.Півненка на протилежній стороні від зупинки на відстані від них приблизно 8-9 метрів рухалась на велосипеді жінка по доріжці, з якої є з'їзд на проїжджу частину дороги, але вона його вже проїхала, він знаходиться між приватними будинками та багатоквартирним будинком. Вона не бачила, щоб та жінка з'їжджала з бордюрного каменю на проїжджу частину дороги, оскільки оглядовість її перекрив автомобіль. Її сусідка залишилась на зупинці чекати автобуса, а вона пішла далі по своїх справах. Коли вона дійшла до військомату, чула як позаду їхала вантажна машина, яка перед «лежачим поліцейським» загальмувала. Потім автомобіль порівнявся зі свідком, також вона звернула увагу на те, як водій акуратно повертав на перехресті, та потім побачила, як велосипед злетів угору над платформою автомобіля на висоту приблизно 1 метр. Вона подумала, що водій загубив велосипед і поїхав собі по-тихеньку. Щойно вона перейшла дорогу, побачила, що ще щось лежить, подумала, що водій ще щось загубив. Вона повернулася і побачила, що на дорозі на вул.Л.Татаренка лежала жінка, яка їхала на велосипеді, на ній була рожева шапка і бордова куртка. Вона піднялася на гору і побачила, що лежить перекинутий велосипед, сумка лежала, шапка злетіла. Водій проїхав далі і зупинився. Потім він підбіг до потерпілої, взяв її під руки і став кричати : «Де ж ти тут взялася?». Свідок стала кричати водію, щоб він поклав потерпілу і викликав швидку. Потім підбіг ще один чоловік і більше ніде нікого вона не бачила. Коли водій підняв жінку, вона побачила у неї на потилиці чи виску рану, було видно, що людина не жива. ОСОБА_22 зазначила, що коли вона бачила жінку на велосипеді, вона їхала по стежці, яка вище дороги і на відстані від бордюра приблизно 4 метри. Коли водій машини повертав, він їхав дуже спокійно, зі швидкістю приблизно 20 км/год, від бюрдюра відстань була приблизно 1 м, на дорозі не було нікого, як та жінка опинилась на проїзній частині дороги, вона не бачила. Жінка на велосипеді їхала дуже швидко. З моменту коли вона побачила жінку на велосипеді і до того моменту, коли вона її побачила лежачу, пройшло хвилин три. Потерпіла рухалась перпендикулярно відносно напрямку руху автомобіля.

Згідно протоколу проведення слідчого експерименту від 07.12.2015 за участі свідка ОСОБА_22 свідок продемонструвала на місці своє положення на момент виявлення велосипедистки, яка рухалась з темпом, що досліджувався експериментально, знаходилась на відстані 5,7 м від краю проїзної частини та на відстані 25,3 м до перехрестя, далі ОСОБА_22 не спостерігала велосипедистки до місця наїзду. Свідок також вказала місце контакту та своє положення на момент наїзду, траєкторію руху автомобіля, його швидкість, вказавши при цьому, що автомобіль на зустрічну смугу руху не виїжджав. Повідомлені ОСОБА_22 дані відображено на схемі, що додана до протоколу слідчого експерименту (а.с. 105-110 том 2).

Під час судового розгляду були допитані також свідки, які з'явились на місці пригоди після наїзду на ОСОБА_7

Свідок ОСОБА_11 показав, що він працює головним інженером Тростянецького держлісгоспу. Прямим очевидцем пригоди він не був, до наїзду велосипедистку не спостерігав. В той день на власному автомобілі розминувся в зустрічному напрямку із автомобілем ЗИЛ на вул.Півненка, потім, коли через незначний час повертався їхав через місце події, де побачив, що лежать велосипед і людина та на вул.Л.Татаренка стоїть припаркований ЗИЛ-131 на відстані близько 30 м від перехрестя. Біля потерпілої стояв ОСОБА_1. Пригода сталося на перехресті вулиць Татаренка-Миру-Півненка. Головними вулицями є Миру та Півненка. Велосипед лежав на перехресті вулиць Півненка і Татаренка. Потерпіла лежала на деякій відстані від велосипеда, приблизно 1-2 м.

Згідно протоколу проведення слідчого експерименту від 07.12.2015 за участі свідка ОСОБА_11 останній на місці продемонстрував місце на вул.Півненка, де він в зустрічному напрямку роз'їхався з автомобілем ЗІЛ, яким керував ОСОБА_1, вказав швидкість останнього при роз'їзді - 5 км/год, назвав відстані від габаритів автомобілів відносно осьової, країв проїзної частини та відносно початку заокруглення проїзної частини праворуч. Відомості відносно траєкторії та режимів руху велосипедиста не вказав (а.с.93-98 том 2).

Свідок ОСОБА_23 суду показав, що він працює у ДП «Тростянецьке лісове господарство» начальником транспортного цеху, обвинувачений є його підлеглим. Того дня йому подзвонив ОСОБА_1 і повідомив, що сталося дорожньо-транспортна пригода. Він відразу виїхав на місце події. Коли він приїхав, то по правій стороні дороги на своїй смузі руху по вул.Л.Татаренка на відстані 5-10 метрів від перехрестя стояв автомобіль ЗІЛ, по середині дороги поза автомобілем лежала потерпіла і біля неї поруч велосипед. Потерпіла лежала ближче до центру дороги на повороті вул.Л.Татаренка, можна сказати на перехресті. Візуальних пошкоджень на автомобілі не було, але з правого боку ближче до задніх коліс була якась тканина, наче зачепилася. Вказаний автомобіль був у технічно справному стані, зауважень на його технічний стан не було. На місці події він дочекався працівників поліції і швидку. Перешкод на дорозі не було ніяких, але на момент ДТП на правій стороні на повороті на проїзної частини лежала частина, можливо половина цеглини під бордюрою, на що він вказав ОСОБА_1.

Свідок ОСОБА_24 показав, що він працює водієм на швидкій медичній допомозі, того дня він разом із фельдшером ОСОБА_25 прибули за викликом на місце пригоди, що розташоване на перехресті вулиць Л.Татаренка та Півненка. Автомобіль перебував від потерпілої на відстані приблизно 10 метрів, потерпіла знаходилась на правій проїзній частині головою до центру дороги, а ноги до узбіччя. Біля ніг потерпілої ближче до бордюри також був велосипед. Пошкоджень на велосипеді він не бачив, до автомобіля він не підходив, тому про його пошкодження нічого сказати не може. Біля бордюру на проїзній частині лежало пів цеглини, на піску, який намітало, було видно протектори шин велосипеда на відстані від бордюри приблизно 5-10 см, слід був свіжий і співпадав з малюнком протектора шин на велосипеді. Інших слідів там не було. На місці пригоди вони перебували хвилин 15, першими приїхали вони, тобто швидка, а потім поліція. Візуально він не бачив у потерпілої пошкодженого одягу. У неї була пошкоджена голова.

Аналізуючи показання свідків, можна дійти висновку, що рух потерпілої ОСОБА_7 на велосипеді до наїзду, крім обвинуваченого, бачили лише свідки ОСОБА_16 та ОСОБА_22, які спостерігали її з різних місць та в різний момент її руху до зіткнення з автомобілем. Аналіз їх свідчень та узгодженість їх з іншими об'єктивними даними, що встановлені під час проведення слідчих дій та в результаті судових експертиз суд надасть надалі після оцінки інших доказів. Показання свідків ОСОБА_8, ОСОБА_11, ОСОБА_20, ОСОБА_23, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 та ОСОБА_24 підтверджують лише обставини, що передували події, а також - час, та місце на перетині вулиць Півненка - Л.Татаренка у м.Тростянець Сумської області, де автомобіль, яким керував ОСОБА_1 здійснив наїзд на велосипедистку ОСОБА_7, в результаті чого вона миттево померла. Показання указаних свідків не містять обставин про траєкторію руху ОСОБА_7 на велосипеді до наїзду, а тому ці показання ані підтверджують ані, спростовують твердження обвинуваченого про те, що потерпіла рухалась за межами проїзної частини вул.Півненка по стежці до моменту його маневру повороту праворуч на вул.Л.Татаренка з виїздом на зустрічну смугу руху.

Протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 30.10.2015 року, схемою та фототаблицею до нього підтверджується місце пригоди, що представляє собою примикання вул. Л.Татаренка та Півненка у м.Тростянець, що представляє собою перехрестя нерівнозначних доріг, що мають по дві смугу руху у двох напрямках, до проїзної частини праворуч примикає бордюрний камінь, узбіччя трав'яне. На момент огляду автомобіль ЗИЛ-131, з державним номером НОМЕР_2, без пошкоджень, розташований на правому краю узбіччя. На правій частині кузова автомобіля на кришці металевої шафи, що розташована між передніми та задніми осями автомобіля у нижній частині, виявлено фрагмент тканини у вигляді ниток темно-червоного кольору. Також на правій смузі руху лівою стороною на асфальті по вул.Л.Татаренка було виявлено велосипед схожий на марку «Україна», кермо якого викручено угору вліво колесом в раму, в місці контакту керма з асфальтом численні подряпини, рама металевого багажника деформована. Відокремлених частин транспортних засобів не виявлено, зафіксовано сліди ковзання транспортного засобу у виді подряпин на асфальтовому покритті, виявлено сліди протектору ймовірно залишеного велосипедом біля бордюрного камню та фрагменту цеглини. З місця події вилучено транспортні засоби, сліди транспортного засобу на гіпсовому виливку, слід тканини та фрагмент цеглини (а.с.192-201, 202-209 том 1). Вилучені сліди транспортного засобу на гіпсовому виливку, слід тканини та фрагмент цеглини були оглянуті 25.03.2016 року і визнані речовими доказами (а.с.245-248 том 1).

Протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 30.10.2015 року, схемою та фототаблицею до нього також підтверджується, що на асфальтовому покритті виявлено труп ОСОБА_7 кров, яка відповідає положенню голови трупа, слідів волочіння не виявлено. Поруч з головою трупа на асфальтному покритті виявлено шапку червоного кольору. Труп перебував у положенні лежачи на животі, обличчям вниз. Обличчя з деформованими кістками контактує з асфальтом у місці деформації (а.с.192-201, 202-209 том 1).

В момент події ОСОБА_26 працював водієм вантажних автомобілів ДП «Тростянецьке лісове господарство», виконував трудову функцію (а.с.179-185 том 2), не перебував у стані алкогольного сп'яніння, що підтверджується висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного сп'яніння чи іншого сп'яніння від 30.10.2015 (а.с.228,229 том 1).

Факт смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 підтверджується свідоцтвом про її смерть (а.с.234 том 1).

На підставі протоколу огляду трупа від 31.10.2015 року та протоколу огляду місця події від 31.10.2015 року (а.с.230-233, 236-242 том 1) установлено одяг, в якому було одягнута ОСОБА_7 у момент події, зокрема, потерпіла була одягнута у куртку (пальто) з довгою полою темно-червоного кольору з капюшоном, що має окантовку з штучного хутра, на якій виявлено плями крові, розрив плечового шву, розриви швів на рукавах, в ділянці капюшону та в області спини лінійний вертикальний розрив довжиною 12,5 см, також на потерпілій був трикотажний светр, чоботи, брюки чорні, шкарпетки, фуфайка з коротким рукавом, білизна. ОСОБА_7 у момент пригоди була також одягнута у трикотажну шапку рожевого кольору, що при огляді місця пригоди перебувала поряд з трупом потерпілої і не була одягнута на голову.

Причини смерті потерпілої підтверджуються висновком судово-медичної експертизи №108 від 27.11.2015, від 10.11.2015 № 1161, згідно з яким смерть ОСОБА_7 настала в результаті несумісної із життям травми - перелому склепіння черепу, множинних переломів лицьового черепу, відриву черепу від шийного відділу хребта з повним розривом спинного мозку, множинних переломів ребер, перелому тіла 1 грудного хребця з повним розривом спинного мозку, які мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень і перебувають у прямому причинно-наслідковому зв'язку зі смертю. Всі тілесні ушкодження утворилися в результаті дії тупих твердих предметів, про що свідчить їх характер, могли утворитися в результаті дорожньо-транспортної пригоди у велосипедиста при зіткненні з вантажним автомобілем. При судово-токсикологічній експертизі крові трупа етиловий спирт не виявлено, кров ОСОБА_7, належить до групи А (а.с.30-36 том 2).

Механізм отримання потерпілою тілесних ушкоджень підтверджується висновком комплексної судово-медичної, транспортно-трасологічної та судово-автотехнічною експертизи від 17.03.2016 року, проведеною експертною комісією експертів Сумського обласного бюро судово-медичних експертиз та Сумського відділення НДЕКЦ при УМВС в Сумській області. Ураховуючи слідову картину, зафіксовану на місці події, характер і локалізацію тілесних ушкоджень за висновком указаного комплексного експертного дослідження, пересікаючи проїзну частину вул.Л.Татаренка, велосипедистка виявила автомобіль ЗИЛ, який рухався зліва направо на близькій відстані. З метою запобігання зіткнення, велосипедистка різко вивернула кермо праворуч, в результаті чого відбулось завалювання тіла вліво і відбувся первинний контакт між лівою та задньою частиною тіла з речовою скринькою автомобіля ЗИЛ, яка розташована перед правим середнім колесом. В подальшому відбулась взаємодія голови та грудної клітки з середніми та задніми колесами транспортного засобу, специфічних ознак переїзду колесом через голову та грудну клітку не виявлено. Основна частина тілесних ушкоджень спричинена при контактуванні тіла з виступаючими частинами диска середнього правого колеса з подальшим попаданням тіла в пройом між середнім та задніми колесами в процесі руху (а.с.149-164 том 2).

Взуття, брюки, шапка та пальто, в які була одягнута ОСОБА_7 в момент пригоди були предметом судово-медичних експертиз, згідно з висновками яких від 15.01.2016 № 9-434, від 12.01.2016 № 11/436, від 13.01.2016 № 10/435, від 15.01.2016 № 12-437 сліди тертя на взутті, пошкодження тканини у лівій нижній передній частині брюк та пошкодження у виді розривів швів на рукавах, полочці та спині пальто могли утворитись у результаті динамічного контакту з нерівною поверхнею тупого предмету (частинами автотранспорту), могли утворитись у результаті дорожньо-транспортної пригоди, у момент первинного контакту з автотранспортом потерпіла вірогідна знаходилась лівим боком до від'їжджаючого транспорту, на що вказують пошкодження на лівому рукаві та на спинці пальто зліва. Ознак, специфічних для переїзду ОСОБА_7 транспортним засобом судово-медичним експертом-криміналістом не виявлено (а.с.37-54 том 2).

На підставі висновку експертизи технічного стану транспортного засобу №10 від 27.01.2016 встановлено, що на період проведення експертного огляду система рульового керування, гальмівна система автомобіля «ЗИЛ», знаходилися у працездатних станах, при яких вони здатні виконувати задані функції в межах, встановлених нормативно-технічною документацією. Ходова частина автомобіля «ЗИЛ» знаходилася у технічно несправному стані, але у працездатному стані, при якому вона здатна виконувати задані функції в межах, встановлених нормативно-технічною документацією. Виявлені технічні несправності ходової частини автомобіля «ЗИЛ» характерні для виникнення до дорожньо-транспортної пригоди (а.с.55-63 том 2).

З висновку судової експертизи технічного стану транспортного засобу №11 від 20.01.2016 установлено, що на період проведення експертного огляду система рульового керування велосипеда марки «Україна» знаходилася у технічно несправному стані через зміщення рульової труби відносно конструктивного свого розташування. Вказана технічна несправність характерна для виникнення під час ДТП. Гальмівна система велосипеда знаходилася у працездатному стані, при якому вона здатна виконувати задані функції, встановлених нормативно-технічною документацією (а.с.65-69 том 2).

Висновком судової трасологічної експертизи №607 від 11.05.2016 підтверджується, що слід протектора шини транспортного засобу, зафіксований у гіпсовому зліпку, вилучений під час огляду місця події 30.10.2015 в м.Тростянець по вул.Л.Татаренка, залишений шиною з таким же малюнком протектора, що і в заднього колеса велосипеда марки «Україна», на якому пересувалась ОСОБА_7, при цьому слід протектора шини не придатний для індивідуальної ідентифікації протектора шини, що його залишив (а.с.18-22 том 2).

З висновку судової експертизи матеріалів, речовин і виробів №501 від 25.05.2016 судом встановлено, що волокна нитей, що вилучені з бокової частини автомобіля ЗІЛ-131, з державним номером НОМЕР_2, мають спільну групову належність з волокнами, які входять до складу за волокном тканини верха пальта потерпілої ОСОБА_7 та не мають спільної родової належності з волокнами, які входять до складу за волокном шапки потерпілої ОСОБА_7 (а.с.24-29 том 2).

Відсутність слідів транспортного засобу на поверхнях фрагмента цегли, вилученого в ході огляду місця події від 30.10.2015 за фактом скоєння ДТП у напрямку руху по вул.Півненка на вул.Л.Татаренка в м.Тростянець Сумської області підтверджено висновком експерта №585 від 02.06.2016 (а.с.14-16 том 2), що свідчить про недоведеність контакту велосипеда, яким керувала ОСОБА_7 та цегли, що виявлена на місці події.

Належність, достовірність, допустимість указаних письмових доказів, протоколів слідчих дій та висновків судових експертиз учасниками кримінального провадження не оспорювалась, оцінивши їх виходячи з вимог статті 94 КПК України, суд визнає їх належними та допустимими доказами, а їх сукупність достатньою для підтвердження таких обставин пред'явленого обвинувачення як місце, час дорожньо-транспортної пригоди, учасників дорожнього руху, факт настання пригоди в результаті взаємодії автомобіля ЗІЛ-131, з державним номером НОМЕР_2, яким керував водій ДП «Тростянецьке лісове господарство» ОСОБА_1, та велосипеда, яким керувала ОСОБА_7, смерть якої перебуває у прямому причинному зв'язку з указаною пригодою.

Судом досліджувався протокол слідчого експерименту за участі свідка ОСОБА_27 від 25.03.2016 року, яка вказала, що спостерігала жінку на велосипеді, що рухалась у напрямку від вул.Півненка до вул.Л.Татаренка, але через те, що вона бачила її декілька секунд та не звертала на неї увагу, не змогла відтворити жодних обставин на місці (а.с.131-134 том 2). Також досліджувався висновок судової транспортно-трасологічної експертизи від 29.01.2016 № 9, за змістом якого експертом не виявлено ділянок взаємного контактування відповідно між поверхнями зон контактної взаємодії автомобіля «ЗИЛ» та велосипеда, та не визначено місця їх зіткнення (70-78 том 2).

Указані протокол слідчого експерименту за участі свідка ОСОБА_27 та висновок експерта від 29.01.2016 № 9 не підтверджують жодних обставин пред'явленого обвинувачення, а тому є неналежними доказами і не беруться судом до уваги.

В постанові Пленуму Верховного Суду України №14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні порушення на транспорті» вказано, що при розгляді справ про злочини, відповідальність за які встановлено статей 286-288, 415 КК України, слід мати на увазі, що диспозиції сформульованих у них норм - бланкетні. В зв'язку із цим суди повинні ретельно з'ясовувати і зазначати у вироках, у чому саме полягали названі у перелічених статтях порушення; норми яких правил, інструкцій, інших нормативних актів не додержано; чи є причинний зв'язок між цими порушеннями та передбаченими законом суспільно небезпечними наслідками.

Причинний зв'язок в автотранспортних злочинах відрізняється тим, що він встановлюється не між діями водія та наслідками, що настали, а між порушеннями правил дорожнього руху та наслідками, що настали. Якщо такого зв'язку немає, водій не може нести кримінальну відповідальність за ті наслідки, що настали.

Відповідно до пред'явленого обвинувачення водій ОСОБА_1 грубо порушив пункт 10.1 Правил дорожнього руху України, оскільки перед зміною напрямку руху праворуч на вул.Л.Татаренка не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, що призвело до наїзду на ОСОБА_7, яка керувала велосипедом «Україна» по проїзній частині, що перебуває у прямому причинному зв'язку з пригодою та наслідками, що настали.

Прокурор, потерпілі ОСОБА_4, ОСОБА_3 та їх представник ОСОБА_5 вважали пред'явлене ОСОБА_1 обвинувачення в частині викладеного вище порушення ним Правил дорожнього руху обґрунтованим.

Сторона захисту, представник ДП "Тростянецьке лісове господарство", у свою чергу, заперечувала факт порушення ОСОБА_1 пункту 10.1 Правил дорожнього руху України, посилаючись на допущення порушення потерпілою ОСОБА_7Правил дорожнього руху України, яка на думку сторони захисту, виїжджаючи з прилеглої до проїзної частини стежки не надала переваги в русі автомобілю ЗІЛ, що і призвело до наїзду на неї.

На підтвердження пред'явленого обвинувачення прокурор, потерпілі та їх представник ОСОБА_5 посилались на показання свідка ОСОБА_16, висновок комплексної судової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи, складеного 29.05.2017 року № 9082/4112, а також роз'яснень судових експертів ОСОБА_18 та ОСОБА_28 Сторона захисту в обґрунтування власної позиції посилалась на показання обвинуваченого, свідка ОСОБА_22, висновок судової автотехнічної експертизи від 24.02.2016 № 23 за варіантом № 2 та на те, що на думку сторони захисту свідок ОСОБА_16 не підтвердила рух велосипедистки по проїзній частині.

Оцінюючи викладені доводи учасників кримінального провадження, суд виходить з таких мотивів.

Відповідно до висновку судової автотехнічної експертизи від 24.02.2016 № 23 експерт ОСОБА_18 надав два варіанти висновку, перший з яких побудований виходячи з показань свідка ОСОБА_16, другий варіант - виходячи з показань ОСОБА_1, оскільки їх показання мають протиріччя стосовно розташування та траєкторії руху велосипедиста ОСОБА_7 під час зближення транспортних засобів перед наїздом.

Виходячи з показань свідка ОСОБА_16 судовий експерт ОСОБА_29 зробив висновок, що в даній дорожній ситуації у діях водія автомобіля ЗИЛ 131 з державним номером НОМЕР_2 вбачаються невідповідності з вимогами пунктів 10.1, 16.2, 10.5 Правил дорожнього руху, з яких невідповідності вимогам 10.1, 16.2 ПДР знаходяться у причинному зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою, ОСОБА_1 мав технічну можливість уникнути наїзду на велосипедиста. Виходячи з показань ОСОБА_1 судовий експерт ОСОБА_18 за варіантом № 2 дійшов висновку, що в діях водія вбачаються невідповідності пункту 10.5 Правил дорожнього руху, які з технічної точки зору не знаходяться у причинному зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою, і крім того, ОСОБА_1 за цим варіантом висновку не мав технічної можливості уникнути наїзду на велосипедиста (а.с.135-147 том 2).

Судовий експерт ОСОБА_18 був допитаний в судовому засіданні і під час роз'яснення висновку експертизи від 24.02.2016 № 23 пояснив суду, що експертиза була проведена згідно тих вихідних даних, які були надані слідчим на виконання експертизи та показів свідків, які були на момент пригоди, а також показань водія ОСОБА_1 Досліджувалась та ситуація, яка була задана слідчим, а саме з моменту проїзду велосипедиста по проїзній частині до моменту зіткнення. Згідно показів свідка ОСОБА_16 були надані вихідні дані, що вона спостерігала велосипедиста на визначеній фрагментарній ділянці траєкторії, тобто з моменту зміни напрямку і до втрати її з поля зору. З тих матеріалів, які надійшли на експертизу, не було можливості у будь-якій категоричній формі надати висновок, тому ним було прийнято рішення зробити два варіанти висновку для того, щоб врахувати всі матеріали, які можливо було більш-менш врахувати. Експерт ОСОБА_18 зазначив, що у показах водія умовність має велике значення, тому що відсутня швидкість велосипедиста, траєкторія руху, режим руху велосипедиста до моменту зіткнення, є лише траєкторія і режим руху автомобіля до моменту його зупинки. Експерт визнав, що при викладенні висновків за варіантом 2, виходячи з показань обвинуваченого він допустив використання деяких даних з показань ОСОБА_16, що не можна було згідно з методикою допускати і змішувати дані різних свідчень, треба було базуватись лише на даних, що повідомляє лише одна особа. Експерт ОСОБА_18 зазначив, що покази ОСОБА_1 містять недостатню кількість вихідних даних, і що виключно на їх підставі неможливо було провести дослідження.

Виходячи з показань свідка ОСОБА_16, експертом ОСОБА_18 було взято те, що ділянка траєкторії, яку вона не спостерігала до місця наїзду складає 2 метри, експертом було прийнято, що до місця контактування велосипедист їде по тій траєкторії, яку вказала ОСОБА_16, з тією ж швидкістю і місце наїзду знаходиться у місці пересікання траєкторій руху велосипеда та автомобіля. Велосипедисту на дій ділянці близько 2 метрів важко змінити траєкторію та режим руху, тому цей висновок є більш вірогідним. Дані про те, що водій бачив велосипедиста викладені на масштабній схемі та проведені розрахунками, які були зроблені на підставі наданих слідчим вихідних даних. На момент коли водій починав маневр поворотом праворуч, йому необхідно було вже тоді відмовитися від виконання маневру, а не чекати коли велосипедист почне повертати чи змінювати напрямок, він повинен бути впевненим, що велосипедист не буде продовжувати рух. Тобто водій автомобіля сам створив собі небезпечні умови, коли приступив до маневру в умовах, коли велосипедист, перебуваючи від нього справа, своїми діями ще не вказав свою подальшу траєкторію руху. Водій автомобіля повинен був відмовитися від випередження чи обгону велосипедиста.

За висновком комплексної транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи №9082/4112 від 29.05.2017 року, проведеної старшим судовим експертом Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім.Засл. проф.М.С.Бокаріуса ОСОБА_28, провести дослідження та встановити механізм ДТП за показаннями ОСОБА_1 неможливо, оскільки водій не вказує місця наїзду, характер та траєкторію руху перед ДТП, що також узгоджується з роз'ясненнями експерта ОСОБА_18, який посилався на недостатність вихідних даних для експертизи, які повідомляв ОСОБА_1

Місце наїзду автомобіля ЗИЛ-131 на велосипедиста за указаним висновком комплексної експертизи розташовувалося перед кінцевим положенням трупа та не ближче його знаходження до правого краю проїзної частини, встановити розташування місця наїзду автомобіля ЗИЛ-131 на велосипедиста з числовими «прив'язками» до меж проїзної частини дороги в момент первинного контакту не уявляється можливим. Покази свідка ОСОБА_16 відносно розташування місця перетинання траєкторій руху велосипеда та автомобіля (місця наїзду) за висновком комплексної транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи не позбавлені технічної можливості, якщо під місцем перетинання траєкторій руху велосипеду та автомобіля розуміється місце наїзду.

На підставі аналізу даних протоколів слідчих дій, всіх проведених судових експертиз, з урахуванням даних слідчих експериментів за участі свідка ОСОБА_16 за висновком комплексної транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи від 29.05.2017 року при порівнянні відстані від місця наїзду велосипедиста (17, 16 м) та автомобіля (20,1 м) в момент маневру останнього праворуч, в цей момент передня частина велосипеда розташовувалася попереду та праворуч від нього на відстані не менш 3, 4 м, тобто в момент початку маневру автомобілем праворуч водій автомобіля бачив попереду справа від себе велосипедиста та наздоганяв його. За таких умов, а також якщо в момент наближення передньої частини автомобіля до велосипедиста останній вже рухався по дорозі, то перед подальшим виконанням маневру праворуч водій автомобіля ЗИЛ-131 ОСОБА_1 повинен був впевнитися в його безпеці, тобто мав діяти відповідно до пункту 10.1 Правил дорожнього руху. В даній дорожній обстановці технічна можливість уникнення ДТП з боку водія автомобіля ЗИЛ-131 ОСОБА_1 визначалася виконанням ним вимог пункту 10.1 Правил дорожнього руху, для чого у нього не було перешкод технічного характеру. Оскільки під час руху водій автомобіля ЗИЛ-131 ОСОБА_1 допустив контакт з велосипедистом, то його дії не відповідали вимогам пункту 10.1 Правил дорожнього руху (а.с.166-178 том 2).

Під час судового розгляду був допитаний судовий експерт ОСОБА_28 з метою роз'яснення висновку комплексної транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи №9082/4112 від 29.05.2017 року, який пояснив суду, що для проведення експертизи він брав об'єктивні дані, що зафіксовані на слідчому експерименті та схемі ДТП, під час дослідження обмежувався лише тим, що можна об'єктивно встановити на підставі даних, які були не позбавлені технічної спроможності. Експерт вказав, що для його висновку про відповідність чи невідповідність дій водія автомобіля Правилам дорожнього руху мало значення те, що водій ОСОБА_1 бачив рух велосипедиста попереду, і обґрунтування цьому викладено у висновку на арк.21, і що було доведено в ході дослідження, і саме це мало суттєве значення для висновків, а не дані про те чи рухалась велосипедист по стежці чи по проїзній частині, яких не було у розпорядженні експерта. При дослідженні використовувались дані схеми ДТП, тобто об'єктивні показники, зокрема численні подряпини на проїзній частині. Необхідності в установленні даних про те чи рухалась велосипедист по проїзній частині чи за межами неї по стежці не було, оскільки було доведено в ході дослідження, що автомобіль рухався позаду велосипеда і наближався до неї, тобто важливим є установлення лише тієї обставини хто кого наздоганяв і це було установлено однозначно. Показання свідка ОСОБА_16 використовувались лише в частині місця розташування наїзду, які не позбавлені технічної спроможності, і саме з цього виходили при експертному дослідженні. Інші свідки та ОСОБА_1 не змогли вказати місце наїзду, а показання свідка ОСОБА_22 в частині місця наїзду визнані технічно неспроможними. З огляду на це, при дослідженні експерт виходив лише з об'єктивних даних, які були в наявності. У висновку експерт обмежився лише висновком про порушення водієм ОСОБА_1 лише пункту 10.1 Правил дорожнього руху, який є більш загальним пунктом і повно охоплює механізм пригоди, виходячи з тих даних, що були в наявності у експерта. Крім того, експерт ОСОБА_28 зазначив, що виходячи з установлених даних небезпеку створював саме водій автомобіля, даних про те, що для водія автомобіля велосипедистом створювалась небезпека немає. ОСОБА_28 пояснив, що автомобіль хоч частково і знаходився на зустрічній смузі по вул.Л.Татаренка, але про обгін тут не може бути і мови, а було випередження в межах правої смуги руху, оскільки за даними схем ДТП праві переднє та заднє колесо автомобіля в момент наїзду були наближені до краю правої сторони проїзної частини дороги. Експерт ОСОБА_28 також роз'яснив, що методологією автотехнічних досліджень заборонено експерту самостійно змішувати дані з різних свідчень і він цього при дослідженні не робив та таких рішень не мав права приймати.

Аналізуючи досліджений судом висновок судової автотехнічної експертизи від 24.02.2016 № 23, ураховуючи роз'яснення судового експерта ОСОБА_29, суд вважає його в частині висновків по варіанту № 2 таким, що не може бути покладений в основу вироку, як такий, що не містить обґрунтованих категоричних висновків, не ґрунтується на об'єктивних даних, побудований на показаннях обвинуваченого, які є неповними і їх достовірність не підтверджується, при цьому експертом допущено змішування вихідних даних з показань з різних джерел. У висновку за варіантом № 2 експерт виклав умовний розвиток подій, якби були дані про те, що велосипедист рухалась за межами проїзної частини, що достеменно в ході дослідження не було установлено за об'єктивних даних.

Натомість, виходячи зі змісту висновку комплексної транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи №9082/4112 від 29.05.2017 року та роз'яснень судового експерта ОСОБА_28, комплексне дослідження проведено на об'єктивних даних отриманих із схеми дорожньо-транспортної пригоди, складеної при огляді місця події та отриманих під час слідчого експеримента ОСОБА_16, і при цьому використовувались показання ОСОБА_16 не про те, що велосипедист їхала по проїзній частині, а використовувались повідомлені нею в ході слідчого експерименту дані про місце наїзду на проїзній частині, що експертом визнано технічно спроможним. І саме з цього шляхом розрахунків, слідів на проїзній частині, які базуються на об'єктивних даних, зроблено висновок про здійснення ОСОБА_1 випередження велосипедистки, яку він об'єктивно спостерігав попереду себе і наздоганяв, перетинаючи перед нею дорогу зліва направо. При цьому на відміну від висновку автотехнічної експертизи від 24.02.2016 № 23, висновок комплексної експертизи, у тому числі в частині порушення водієм ОСОБА_1 вимог пункту 10.1 Правил дорожнього руху, є категоричним, а не умовним.

Отже, версія обвинуваченого про те, що він спостерігав потерпілу ОСОБА_7, яка рухалась за межами проїзної частини по стежці і не перебувала в полі його зору попереду на проїзній частині під час виконання маневру повороту з вул.Піненка на вул.Л.Татаренка спростовується висновком комплексної транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи №9082/4112 від 29.05.2017 року та роз'ясненнями судового експерта ОСОБА_28, які базуються на сукупності досліджених судом протоколів слідчих дій та судових експертиз, що були проведені до указаного комплексного експертного дослідження 29.05.2017 року.

Крім того, на переконання суду показання обвинуваченого спростовуються показаннями свідка ОСОБА_16, яка і під час слідчих експериментів, і під час допитів в ході судового розгляду однозначно підтверджувала, що спостерігала потерпілу ОСОБА_7 протягом декількох секунд під час її руху на велосипеді на певному фрагменті проїзної частини на повороті на вул.Л.Татаренко і при цьому в цей момент вона бачила як з виїздом на зустрічну смугу її почав випереджати автомобіль ЗИЛ. Отже, свідок бачила одночасно і жінку на велосипеді, і позаду неї автомобіль, що також разом з висновком комплексної транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи №9082/4112 від 29.05.2017 підтверджує, що обвинувачений повинен був бачити рух велосипеда попереду себе. Крім того, виходячи з місця на тротуарі на вул.Л.Татаренка, де ОСОБА_16 на схемі під час судового розгляду вказала своє місце перебування в момент події, вона не могла б спостерігати потерпілу на велосипеді, якби остання не була попереду автомобіля на проїзній частині. ОСОБА_16 чітко вказала, що спостерігала потерпілу на велосипеді до моменту, коли її перекрив видимість автомобіль ЗИЛ, який здійснював маневр повороту з виїздом на зустрічну смугу з вул.Півненка на вул.Л.Татаренка.

Суду не надано доказів, які б свідчили про те, що потерпіла ОСОБА_7 рухалась по стежці і потім раптом перед наїздом в ділянці примикання до вул.Півненка вул.Л.Татаренка з'їхала на проїзну частину через бордюрний камінь. Таких свідчень не надав жоден свідок.

Крім того, відповідно до протоколу огляду місця події від 07.06.2016 року, в ході якого з метою дослідження моменту наближення потерпілої до місця наїзду було завантажено велосипед потерпілої особою аналогічної ваги та здійснено експериментальний з'їзд з ґрунтової доріжки через бордюрний камінь на проїзну частину. При цьому встановлено, що при знаходженні педалей велосипеда потерпілої в нижньому положенні, вони контактують з бордюрним каменем, при цьому курсова стійкість не забезпечується, а транспортний засіб після контакту може рухатись не контрольовано (а.с.211-223 том 1).

Таким чином, ураховуючи вік ОСОБА_7, темп і траєкторію її руху, відсутність маневрування та впевнене керування велосипедом ОСОБА_7, про що повідомила свідок ОСОБА_16, спостерігаючи за ОСОБА_7 в зоні її видимості, суд вважає неспроможними припущеннями про те, що потерпіла могла, рухаючись по стежці за межами проїзної частини, опинитись раптово на проїзній частині, з'іхавши зі стежки з висоти бордюрного каменю.

Суд критично оцінює пояснення ОСОБА_1 щодо його виїзду при повороті на вул.Л.Татаренка на зустрічну смугу для безпечного повороту через габарити автомобіля ЗИЛ, що за висновком судового експерта ОСОБА_29 не було об'єктивно необхідним для здійснення такого повороту. Так, при порівнянні експертом ОСОБА_18 встановленої ним величини радіусу заокруглення проїзної частини (34,1 м) праворуч на ділянці перетинання вул.Півненка та вул.Л.Татаренка, та зовнішнього габаритний радіус повороту автомобіля ЗИЛ-131 (10,8м), габарити автомобіля ЗИЛ-131 дозволяли його водію виконати поворот праворуч по наявному заокругленню проїзної частини. Отже, викладене також підтверджує показання свідка ОСОБА_16 про те, що автомобіль ЗИЛ почав виїжджати на зустрічну смугу з метою об'їзду велосипедистки.

При оцінці показань свідка ОСОБА_30 суд виходить з того, що її свідчення в частині місця наїзду визнано висновком комплексної транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи №9082/4112 від 29.05.2017 року технічно не спроможними. Крім того, її показання про те, що вона спостерігала ОСОБА_7 під час її руху на вул.Півненка на стежці за межами проїзної частини не спростовують висновку про те, що на першій стадії розвитку пригоди при зближенні автомобіля та велосипеда остання перебувала на проїзній частині в полі зору обвинуваченого, що підтверджується слідами на проїзній частині, зафіксовані при огляді місця події та свідченнями ОСОБА_16 Крім того, в момент наближення велосипедистки до місця примикання вул.Л.Татаренка до вул.Півненка потерпіла була не в полі зору свідка ОСОБА_22, що вона визнала. До тверджень ОСОБА_22 про те, що вона в момент наїзду побачила як піднявся вгору велосипед над правим габаритом автомобіля, суд ставиться критично, оскільки такі твердження не підтверджуються іншими дослідженими судом доказами.

Отже, в цілому з викладених мотивів суд не бере до уваги свідчення свідка ОСОБА_22, які є суб'єктивним поясненнями, які можуть бути пов'язані з особливостями її пам'яті, тим, на чому у неї в момент події була зосереджена увага, і вона може добросовісно помилятись.

За таких обставин, суд вважає доведеним, що ОСОБА_1 грубо порушив пункт 10.1 Правил дорожнього руху, який передбачає, що перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатись, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху. При цьому суд вважає доведеним дослідженим судом висновком комплексної транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи №9082/4112 від 29.05.2017, що таке порушення допущене ОСОБА_1 перебувало у прямому причинному зв'язку з наслідками, що настали у виді смерті ОСОБА_7.

Доводи сторони захисту цього висновку не спростовують.

Відповідно до роз'яснень, що містяться в п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» №14 від 23.12.2005 року, у випадках, коли передбачені ст.286 КК України суспільно небезпечні наслідки настали через порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту двома або більше водіями транспортних засобів, суди повинні з'ясовувати характер порушень, які допустив кожен із них, а також чи не було причиною порушення зазначених правил одним водієм їх недодержання іншим і чи мав перший можливість уникнути дорожньо-транспортної події та її наслідків. При цьому, треба мати на увазі, що за певних умов виключається кримінальна відповідальність особи, яка порушила Правила дорожнього руху вимушено, через створення аварійної ситуації іншою особою, котра керувала транспортним засобом.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до висновку судової автотехнічної експертизи від 24.02.2016 № 23 за варіантом № 1 з технічної точки зору в діях велосипедиста вбачаються невідповідності вимогам пункту 12.3 Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору перебувають у причинному зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою, що експерт ОСОБА_18 мотивував тим, що велосипедист повинна була реагувати на дії водія ЗІЛ своєчасним гальмуванням до зупинки. Порівнюючи відстань, на якій знаходився велосипед від місця наїзду на момент початку маневру повороту автомобілем від місця наїзду з відстанню необхідною для зупинки велосипеда, експерт ОСОБА_29 вважав, що велосипедист мала технічну можливість уникнути пригоди.

Натомість відповідно до висновку комплексної транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи №9082/4112 від 29.05.2017 експерт ОСОБА_28 вказав на неможливість надання висновку щодо відповідності чи невідповідності дії велосипедиста ОСОБА_7 пункту 12.3 Правил дорожнього руху через відсутність даних про наявність або відсутність гальмування велосипедиста перед контактом з автомобілем (його правою боковою частиною), даних про взаємне розташування автомобіля та велосипедиста по ширині проїзної частини в момент знаходження передніх частин велосипеда та автомобіля на одному рівні.

При оцінці відповідності дій ОСОБА_7 Правилам дорожнього руху суд ґрунтується на висновку комплексної транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи №9082/4112 від 29.05.2017, який підтверджує необґрунтованість висновку експерта ОСОБА_29 в оцінці дій ОСОБА_7 через відсутність більш повних вихідних даних для цього, а тому суд вважає недоведеним факт порушення потерпілою вимог пункту 12.3 Правил дорожнього руху.

За таких обставин, суд виходить з того, що аварійну ситуацію внаслідок порушення Правил дорожнього руху створив обвинувачений і в результаті судового розгляду знайшло підтвердження лише його винуватості у наслідках, що настали.

За таких обставин, суд вважає вину ОСОБА_1 у пред'явленому обвинуваченні доведеною повністю.

Дії ОСОБА_1 суд кваліфікує за частиною 2 статті 286 КК України, тобто як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.

Визначаючи обвинуваченому покарання, суд виходить з таких мотивів.

Так, частиною 2 статті 50 КК України передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" при призначенні покарання за статтею 286 КК України суди повинні враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину.

При визначенні виду та міри покарання обвинуваченому, суд враховує тяжкість та ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, який належить до тяжких злочинів з необережною формою вини до наслідків у виді смерті потерпілого, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, вперше притягується до кримінальної відповідальності, є особою віком 44 роки, одружений, на утриманні має двох дітей, одна з яких є неповнолітня, за місцем роботи та проживання характеризуються виключно позитивно. На обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває (а.с.187-202 том 2).

Обставини, які обтяжують покарання ОСОБА_1 судом не установлено.

Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого суд визнає часткове відшкодування потерпілим школи у сумі 2000 грн.

Таким чином, з урахуванням викладеного, виходячи із засад, передбачених статтею 65 КК України, ураховуючи, що ОСОБА_1 свою вину не визнав, не висловив критичної оцінки свого діяння у виді грубого порушення Правил дорожнього руху, що призвели до незворотних трагічних наслідків, проте після пригоди він не залишив місце наїзду, вживав заходів виклику швидкої допомоги, не має негативної репутації соціально-небезпечної особи, відшкодував потерпілим шкоду, проте у незначному розмірі в сумі 2000 грн., що не призвело до суттєвого зменшення наслідків вчиненого діяння, з огляду на позицію потерпілих, які просили призначити обвинуваченому максимально суворе покарання, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_1 основне покарання у виді позбавлення волі, яке буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.

Оскільки обвинувачений грубо порушив Правила дорожнього руху України, що потягло за собою незворотні наслідки - смерть ОСОБА_7, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 також необхідно призначити додаткове покарання у виді позбавлення прав керування транспортними засобами.

Обвинуваченому судом було роз'яснено право на звільнення від покарання на підставі пункту «в» статті 1 Закону України «Про амністію у 2016 році», проте ОСОБА_1 заперечив проти застосування до нього цього Закону, оскільки вину не визнав і вважав, що підлягає виправданню судом.

Потерпілою ОСОБА_3 у кримінальному провадженні заявлено цивільний позов про стягнення моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди, який вона мотивувала тим, що вказаним кримінальним правопорушенням їй завдано немайнові втрати у вигляді моральних страждань, які позначили негативні зміни у її житті. Ураховуючи характер та обсяг фізичних, душевних та психічних страждань потерпіла ОСОБА_3 оцінює розмір її немайнових втрат у розмірі 416536 грн. та просить стягнути: з ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» відповідно до страхового полісу № АІ/8344944 та у відповідності до вимог статті 27 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» компенсацію за завдану моральну шкоду у розмірі 16536 грн., що складає 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку; з ДП «Тростянецьке лісове господарство», як власника джерела підвищеної небезпеки, експлуатацією якого спричинено смерть потерпілого, моральну шкоду у розмірі 300000 грн.; з ОСОБА_1, як особи, яка безпосередньо винна у заподіянні смерті потерпілій, моральну шкоду у розмірі 100000 грн.

Також потерпілою ОСОБА_4 у кримінальному провадженні заявлено цивільний позов, у якому вона просить стягнути з ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», з ДП «Тростянецьке лісове господарство» та ОСОБА_1майнову шкоду у розмірі 19006, 40 грн., що складає загальну вартість витрат на поховання та ритуальні дії. Крім того, ОСОБА_4 просила суд стягнути з ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» відповідно до страхового полісу № АІ/8344944 компенсацію за завдану моральну шкоду у розмірі 16536 грн., що складає 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку; з ДП «Тростянецьке лісове господарство», як власника джерела підвищеної небезпеки, експлуатацією якого спричинено смерть потерпілого, моральну шкоду у розмірі 300000 грн.; з ОСОБА_1, як особи, яка безпосередньо винна у заподіянні смерті потерпілій, моральну шкоду у розмірі 100000 грн.

Моральну шкоду ОСОБА_4 та ОСОБА_3 мотивували тим, що смерть матері вони перенесли дуже тяжко, психологічний стан не відновився, трапляються емоційні спалахи, виникає дратівливість, тривалий час кримінального провадження постійно нагадують про жахливі події, коли вантажний автомобіль переїхав маму, повністю роздавивши голову, її неможливо було впізнати, що потерпілі запам'ятали на все життя. Коли потерпілі побачили матір, з понівеченим обличчям, вони відчули всю гостроту болю, і з того часу стан їх здоров'я погіршився. ОСОБА_4 відчуває себе одинокою, оскільки мати проживала з нею, виховувала все її життя, допомагала в усіх труднощах, її син запитує про бабусю, з нею дуже сумує і важко переносить її відсутність, не може змиритись з тим, що ніколи її не побачить. Вказані емоції та глибину страждань неможливо описати повністю. Після смерті матері потерпілі змушені постійно приймати ліки та препарати для покращення свого життя, на цей час потерпілі не можуть використовувати велосипед, постійно віддаляються, коли проїжджають вантажні автомобілі.

В судовому засіданні потерпілі ОСОБА_4, ОСОБА_3 та їх представник ОСОБА_5 цивільний позов підтримали у повному обсязі, просили задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві. ОСОБА_4 пояснила, що в рахунок майнової шкоди їй відшкодовано 9000 грн., з яких 2000 грн. - ОСОБА_1 та 7000 грн. - лісгоспом, залишились витрати в сумі 19006,40 грн. на організацію поминальних обідів. Потерпілі вказали, що в рахунок відшкодування моральної шкоди їм нічого не відшкодовано, на їх психологічний стан впливає також і поведінка обвинуваченого, який будучи винним у загибелі їх матері, яка отримала множинні переломи кісток, заперечує свою провину, надає на їх думку неправдиві свідчення і не просить вибачення.

Обвинувачений ОСОБА_1 проти цивільного позову заперечив, оскільки не вважав себе винним у пред'явленому обвинуваченні, його захисник просив відмовити у задоволенні цивільних позовів потерпілих.

Представник ПрАТ «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» в судове засідання не з'явився, надіслав до суду заперечення на цивільний позов, у якому проти позовних вимог заперечив, посилаючись на те, однією з умов вирішення питання про відшкодування страховиком шкоди є надання потерпілою стороною обвинувального вироку суду, що набув чинності відносно особи, цивільна відповідальність якої застрахована за договором страхування. Однак на час розгляду справи в суді позивачами такий документ наданий не був та позивачі до страховика із заявами (повідомленнями про пригоду, заявою на виплату страхового відшкодування) та документами на підтвердження своїх вимоги не зверталися, а тому ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» жодних прав позивачів не порушувало. Крім того, страховик відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами. Оскільки на момент ДТП мінімальна заробітна плата становила 1378 грн., а 12 таких заробітних плат - 16536 грн., та враховуючи, що позовна заява надійшла від двох доньок померлої особи, то розмір страхового відшкодування на кожну з них буде становити по 8268 грн., у разі, якщо буде встановлено, що у померлої було лише двоє дітей і немає батьків та чоловіка. Щодо цивільного позову ОСОБА_4 про відшкодування матеріальних витрат на поховання у розмірі 19006 грн. цивільний відповідач зазначає те, що відповідно до ст.27.4 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, за умови надання страховику документів, що підтверджують такі витрати та пред'явлення оригіналу свідоцтва про смерть та загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку. Тому максимальний розмір такого відшкодування не може перевищувати 16536 грн. Однак потерпіла ОСОБА_4 ніяких підтверджуючих документів на адресу страховика не надсилала. Також не підпадає під дію Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відшкодування витрат на поминальні обіди.

Представник ДП «Тростянецьке лісове господарство» ОСОБА_6 проти цивільного позову потерпілих заперечив, просив відмовити у їх задоволенні, посилаючись на те, що стороною обвинувачення не було доведено вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення. На думку представника цивільного відповідача ОСОБА_6 заявлений потерпілими розмір моральної шкоди 300000 грн., який вони просять стягнути з ДП «Тростянецьке лісове господарство» є необґрунтованим, не відповідає фактичним обставинам і є способом збагачення. Заявляючи вимоги про відшкодування моральної шкоди одночасно і обвинуваченим, і ДП «Тростянецьке лісове господарство», потерпілі фактично двічі просять стягнути таку шкоду, яка не може одночасно стягуватись і з винної особи, і з володільця джерела підвищеної небезпеки. Необґрунтовано потерпілими підхід до визначення розміру моральної шкоди до ДП «Тростянецьке лісове господарство». Подані потерпілими копії медичних документів не дають відповіді на те, що стало причиною їх хвороб і крім того, всупереч положенням частини 9 статті 83 ЦПК України такі документи були подані до суду без попереднього надсилання їх копії іншим сторонам провадження.

Вирішуючи вимоги цивільного позову ОСОБА_4 в частині стягнення з трьох цивільних відповідачів матеріальної шкоди в сумі 19006,40 грн., суд виходить з таких мотивів.

Як зазначила потерпіла ОСОБА_4 в судовому засіданні витрати на спорудження пам'ятника та ритуальні послуги були відшкодовані за рахунок коштів в сумі 9000 грн., отриманих ОСОБА_4 до подання позову до суду. Залишились не відшкодованими витрати на оплату продуктів та організацію поминальних обідів, що підтверджується поданими накладними та товарними чеками (а.с.35-41 том 1).

Відповідно до статті 1201 ЦК України особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов'язана відшкодовувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, ці витрати.

Стаття 2 Закону України «Про поховання та похоронну справу» визначає поховання померлого як комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечить законодавству.

Під комплексом заходів та обрядових дій розуміється, зокрема, організація поховання померлого і проведення у зв'язку з цим ритуальних послуг відповідно до місцевих умов. Тобто, виходячи із визначення поняття поховання, відповідно до закону, до таких витрат можна віднести ті, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом у могилу.

Отже, витрати на проведення поминальних обідів, хоча і є народним звичаєм, пов'язаним з похованням людини, проте витрати на його проведення не можна вважати витратами на поховання в розумінні положень чинного законодавства.

За таких обставин, вимоги ОСОБА_4 про стягнення з обвинуваченого, ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», обвинуваченого та ДП «Тростянецьке лісове господарство» 19006,40 грн. витрат на організацію поминальних обідів задоволенню не підлягають, оскільки такі витрати не є складовою частиною процесу поховання з огляду на зміст заходів та дій, визначених статтею 2 Закону України «Про поховання та похоронну справу», а тому не повинні відшкодовуватись відповідно до статті 1201 ЦК України особою, яка відповідальна за завдання шкоди смертю потерпілого.

Вирішуючи вимоги потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення відповідних сум моральної шкоди окремо з кожного цивільного відповідача, суд виходить з такого.

Відповідно до частини 2 статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).

Частиною 1 статті 1172 ЦК України визначено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником, під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Крім того, в абзаці 3 пункту 6 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» судам роз'яснено, що не вважається особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, якщо з нею укладено цивільно-правовий договір. Така особа, враховуючи характер відносин, які між ними склалися, може бути притягнута до відповідальності роботодавцем лише у регресному порядку відповідно до статті 1191 ЦК України.

Як встановлено судом, 30.10.2015 року на момент вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 286 КК Україна ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ДП «Тростянецьке лісове господарство», керував транспортним засобом ЗІЛ-131, з державним номером НОМЕР_2 під час безпосереднього виконання своїх трудових обов'язків на посаді водія вказаного вантажного автомобіля, а тому в силу вимог частини 1 статті 1172 ЦК України відповідальність за завдану працівником моральну шкоду несе ДП «Тростянецьке лісове господарство».

З огляду на викладене, вимоги потерпілих про стягнення моральної шкоди з обвинуваченого задоволенню не підлягають, оскільки за нього обов'язок відшкодувати шкоду несе його роботодавець - ДП «Тростянецьке лісове господарство».

Поряд з цим відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов'язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України від 1 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV).

Відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АІ/8344944 від 17.07.2015 року, виданого ПАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» ДП «Тростянецьке лісове господарство» застрахувало свою цивільно-правову відповідальність за шкоду третім особам, яка настає під час дорожньо-транспортної пригоди за участю забезпеченого транспортного засобу - автомобіля марки ЗИЛ-131, з державним номером НОМЕР_2. Вказаним полісом встановлено страхову суму (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю 100000 грн., за шкоду, заподіяну майну 50000 грн. (а.с.225 том 1).

Право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов'язує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобов'язанні.

Таким чином, потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов'язань, деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1194 ЦК України підстав.

Потерпілий вправі відмовитися від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в рамках деліктного зобов'язання, не залежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди. В такому випадку особа, яка завдала шкоди і цивільно-правова відповідальність якої застрахована, після задоволення вимоги потерпілого не позбавлена права захистити свій майновий інтерес за договором страхування та звернутися до свого страховика за договором із відповідною вимогою про відшкодування коштів, виплачених потерпілому, в розмірах та обсязі згідно з обов'язками страховика як сторони договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Як передбачено статтею 1194 ЦК України, в разі, якщо страхової виплати (страхового відшкодування) недостатньо для повного відшкодування шкоди, завданої особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, ця особа зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Потерпілі ОСОБА_4 та ОСОБА_3 скористались правом заявити свої вимоги як до страховика, так і особи, яка застрахувала свою відповідальність.

Вирішуючи питання про обґрунтованість заявленого потерпілими ОСОБА_4 та ОСОБА_3 розміру моральної шкоди, суд виходить з такого.

На підтвердження погіршення стану здоров'я в результаті стресу від втрати матері потерпіла ОСОБА_4 подала консультативний висновок онколога, направлення КЗ «Тростянецька центральна районна лікарня» до хірурга та рецепти лікаря у зв'язку з виявленням з 2016 року двобічної фіброзної мастопатії, скарги на загострення якої з'являються особливо після психоемоційного навантаження.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Ураховуючи вимоги розумності і справедливості, з огляду на те, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 внаслідок втрати матері очевидно зазнали та продовжують зазнавати сильних душевних страждань, що є непоправною втратою близької та дорогої для них людини, матері, яку неможливо замінити, глибина моральних страждань не може мати точних критеріїв її виразу, у життєвих стосунках потерпілих безумовно відбулись незворотні зміни, що відобразилось на їх психоемоційному стані та фізичному здоров'ї. З огляду на викладене, та характер немайнових втрат, їх тривалість, ураховуючи ступінь вини обвинуваченого, якого суд визнає єдиним винуватцем загибелі ОСОБА_7, суд дійшов висновку, що розмір моральної шкоди, що підлягає відшкодуванню потерпілим складає 100000 грн. для кожної.

Оскільки потерпілі висунули вимогу про відшкодування моральної шкоди і страховиком, і ДП «Тростянецьке лісове господарство», при визначенні сум моральної шкоди, які підлягають стягненню з указаних цивільних відповідачів, суд виходить з такого.

Відповідно до пункту 27.3 статті 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами

Як установлено судом, крім потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_3, які є доньками ОСОБА_7, інших осіб, яким страховик відшкодовує моральну шкоду заподіяну смертю останньої не установлено (а.с.1-10 том 2).

Виходячи з того, що страховий випадок стався ІНФОРМАЦІЯ_2 року загальний розмір страхового відшкодування в рахунок моральної шкоди, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 1378 грн. на момент пригоди складає 16536 грн. (12х1378 грн.).

Суд погоджується з доводами представника цивільного відповідача ПАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» проте, що указана сума є загальним розміром страхового відшкодування відповідно до пункту 27.3 статті 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а тому кожній потерпілій страховик має відшкодувати по 8268 грн. (16536 грн. : 2).

Ураховуючи викладене, відповідно до статті 1194 ЦК України ДП «Тростянецьке лісове господарство» зобов'язане відшкодувати потерпілим різницю між страховою виплатою та фактичним розміром шкоди, тобто по 91732 грн. кожній (100000 грн. - 8268 грн.).

Посилання представника ПАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на те що, страхове відшкодування можливе тільки після ухвалення обвинувального вироку, який набрав законної сили, суд не бере до уваги, оскільки потерпілі обрали судовий захист саме у такий спосіб

Таким чином, цивільний позов ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підлягають частковому задоволенню.

Ухвалою слідчого судді Тростянецького районного суду Сумської області від 11.11.2015 року було накладено арешт на автомобіль «ЗИЛ-131», держаний номерний знак НОМЕР_2, який зареєстрований за ДП «Тростянецьке лісове господарство» (а.с.11 том 2). Ураховуючи, що арешт на указаний автомобіль накладався з метою забезпечення речових доказів як на матеріальний об'єкт, що відповідав критеріям, визначеним статтею 98 КПК України, доводи прокурора про необхідність залишення арешту в силі для забезпечення цивільного позову є необґрунтованими, оскільки арешт на автомобіль не накладався з цією метою, і КПК України не передбачено забезпечення цивільного позову за рахунок звернення стягнення на речовий доказ, доля якого вирішується відповідно до статті 100 КПК України.

Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до статті 100 КПК України, зокрема, автомобіль «ЗІЛ-131» вважати повернутим власнику, велосипед марки «України», що зберігається в ДП «Тростянецьке лісове господарство» (а.с.210 том 1), передати потерпілій ОСОБА_4, одяг та взуття потерпілої ОСОБА_7, слід транспортного засобу в гіпсовому зліпку, фрагмент цегли та фрагмент тканини - знищити.

Відповідно до статті 124 КПК України з обвинуваченого на користь держави підлягають стягненню процесуальні витрати, пов'язані із залученням експертів для проведення експертних досліджень на загальну суму 18650 грн. 78 коп. (судово-трасологічна експертиза висновок №585 від 02.06.2016 - 703 грн. 68 коп.; судово-трасологічна експертиза висновок №607 від 11.05.2016 - 879 грн. 60 коп.; експертиза волокон та волокнистих матеріалів № 510 від 25.05.2016 - 2641 грн. 20 коп.; експертиза технічного стану транспортного засобу висновок № 10 від 27.01.2016 - 1075 грн. 20 коп.; експертиза технічного стану транспортного засобу висновок №11 від 20.01.2016 - 921 грн. 60 коп.; транспортно-трасологічна експертиза висновок №9 від 29.01.2016 - 1075 грн. 20 коп.; транспортно-трасологічна експертиза висновок №303 від 06.05.2016 - 3303 грн.; судова автотехнічна експертиза висновок №23 від 24.02.2016 - 1920 грн.; комплексна судово-медична, транспортно-трасологічна та судово-автотехнічна експертиза висновок №19/119/9-1/88е від 17.08.2016 - 660 грн. 30 коп.; комплексна транспортно-трасологічна та судово-автотехнічна експертиза висновок №9082/4112 від 29.05.2017 - 5471 грн.).

Запобіжний захід до обвинуваченого ОСОБА_1 на стадії досудового розслідування та судового провадження не застосовувався. Прокурор просив застосувати до обвинуваченого до набрання вироком суду законної сили запобіжний захід у виді тримання під вартою. Натомість питання застосування судом запобіжного заходу до обвинуваченого вирішується судом відповідно до положень глави 18 КПК України. Метою запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків і запобігання ризикам, визначеним частиною 1 статті 177 КПК України. Ураховуючи, що прокурором не доведено наявність ризиків, передбачених указаною нормою процесуального закону, обвинувачений протягом судового провадження виконував покладені на нього процесуальні обов'язки, не ухилявся від суду, не перебував у розшуку, суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування до ОСОБА_1 будь-якого запобіжного заходу, у тому числі у виді тримання під вартою, який є найбільш суровим і може застосуватись, якщо прокурор доведе, що більш м'який запобіжний захід не може забезпечити запобігання установленим ризикам.

На підставі викладеного та керуючись вимогами статей 368-374, 392, 395 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винним у пред'явленому обвинуваченні за частиною 2 статті 286 КК України та призначити йому покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 (два) роки.

Строк основного покарання обвинуваченому обчислювати з моменту затримання для виконання цього вироку після набрання ним законної сили.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити частково.

Стягнути із ПАТ «УКРАЇНСЬКА СТРАХОВА КОМПАНІЯ «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» (код 24175269, адреса: Глибочицька, 44 м.Київ, 04050) на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6 (РНОКПП НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1) 8268 (вісім тисяч двісті шістдесят вісім) грн. 00 коп. моральної шкоди, завданої злочином.

Стягнути із ДП «Тростянецьке лісове господарство» (код 0992993, адреса: вул.Нескучанська, 3 у м.Тростянець Сумської області) на користь ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_6, (РНОКПП НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1) 91732 (дев'яносто одну тисячу сімсот тридцять дві) грн. 00 коп.моральної шкоди, завданої злочином.

У задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити частково.

Стягнути із ПАТ «УКРАЇНСЬКА СТРАХОВА КОМПАНІЯ «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» (код 24175269, адреса: Глибочицька, 44 м.Київ, 04050) на користь ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_7, (адреса: вул..Ювілейна, 31 у м.Тростянець Сумської області) 8268 (вісім тисяч двісті шістдесят вісім) грн. моральної шкоди, завданої злочином.

Стягнути із ДП «Тростянецьке лісове господарство» (код 0992993, адреса: вул.Нескучанська, 3 у м.Тростянець Сумської області) на користь ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_7, (адреса: АДРЕСА_3) 91732 (дев'яносто одну тисячу сімсот тридцять дві) грн. 00 коп.моральної шкоди, завданої злочином.

Речові докази після набрання вироком законної сили:автомобіль «ЗИЛ-131», державний номер НОМЕР_2 - вважати повернутими власнику ДП «Тростянецьке лісове господарство»; велосипед марки «Україна», що зберігається на території ДП «Тростянецьке лісове господарство» - повернути потерпілій ОСОБА_4; слід транспортного засобу в гіпсовому зліпку, фрагмент цегли та фрагмент тканини, куртку, брюки, чоботи та шапку, належні ОСОБА_7, які передані за квитанціями № 000253, 000225 до камери зберігання речових доказів Тростянецького відділення поліції ГУНП в Сумській області - знищити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати, пов'язані із залученням експертів на загальну суму 18650 (вісімнадцять тисяч шістсот п'ятдесят) грн. 78 коп.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Апеляційного суду Сумської області через Тростянецький районний суд Сумської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору та обвинуваченому.

Суддя М. В. Щербаченко