Постанова № 74827077, 19.06.2018, Апеляційний суд Кіровоградської області

ПОСТАНОВА

іменем України

19 червня 2018 року м. Кропивницький

справа № 394/519/17

провадження № 22-ц/781/748/18

Апеляційний суд Кіровоградської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді: Чельник О.І.

суддів: Авраменко Т.М., Кіселика С.А.

за участі секретаря: Демешко Л.В.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма ОСОБА_3 на рішення Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 24 січня 2018 року у складі судді Запорожця О.М. у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма ОСОБА_3 про визнання додаткового договору до договору оренди землі недійсним,

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма ОСОБА_3 (далі по тексту - ТОВ «Агрофірма ОСОБА_3) про визнання додаткового договору № 1 до договору оренди землі № 195 від 22 листопада 2005 року недійсним, посилаючись на те, що 22 листопада 2005 року вона і ТОВ «Агрофірма ОСОБА_3 уклали договір оренди землі загальною площею 5,08 га терміном на 10 років.

Зазначала, що на підставі державного акту серії НОМЕР_1 від 30 серпня 2002 року є власником земельної ділянки загальною площею 5,08 га, розташованої на території Кальниболотської сільської ради Новоархунгельського району Кіровоградської області.

У березні 2017 року їй стало відомо, що 10 вересня 2007 року нібито між нею та відповідачем було укладено додатковий договір до договору оренди земельної ділянки №195 від 22 листопада 2005 року, в якому збільшено строк дії основного договору на 15 років.

06 березня 2016 року закінчився термін дії договору оренди земельної ділянки, який був укладений на 10 років. На початку лютого 2016 року вона звернулась до відповідача та виявила бажання в подальшому самостійно обробляти належну їй земельну ділянку. Однак відповідач ніяких дій щодо повернення земельної ділянки не вчинив та продовжує її обробляти, посилаючись на укладену додаткову угоду.

Відповідач її належним чином не поінформував і письмову пропозицію укласти додаткову угоду №1 до договору оренди земельної ділянки їй не направляв. Додаток до договору оренди був укладений і оформлений без її відома, про існування цього договору їй не було відомо. Отримавши копію додаткового договору вона виявила, що договір підписаний іншою особою, оскільки вона його не підписувала.

Просила визнати додатковий договір №1 до договору оренди земельної ділянки №195 від 22 листопада 2005 року, укладений 10 вересня 2007 року між нею та відповідачем недійсним, стягнути з відповідача судові витрати.

Рішенням Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 24 січня 2018 року позов задоволено. Визнано недійсним додатковий договір № 1 від 10 вересня 2007 року до договору оренди землі №195 від 22 листопада 2005 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Агрофірма ОСОБА_3. Суд встановив, що оспорюваний договір позивач не підписувала, повноваження на це іншій особі не надавала, що свідчить про відсутність волевиявлення власника земельної ділянки і є підставою для визнання договору недійсним з моменту його укладення. Строк на звернення з позовом до суду позивач не пропустила, оскільки не знала і не могла знати про наявність додаткової угоди, яку вона не підписувала.

В апеляційній скарзі ТОВ «Агрофірма ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Зазначає, що судом не було враховано, що позивач не погоджується лише з одним пунктом додаткового договору, а саме що стосується строку дії правочину, при цьому приймає виконання інших змін до додаткового договору, в тому числі отримання орендної плати в збільшеному розмірі. Позовні вимоги не містять заперечень та факту того, що позивачу не було відомо про ці зміни. Враховуючи обставину отримання позивачем орендної плати, а отже обізнаності про укладений правочин, висновок суду щодо відмови в задоволенні заяви про застосування строків позовної давності є невірним. Висновок судової почеркознавчої експертизи не є однозначним та повним, оскільки експертиза була проведена на підставі лише одного оригіналу додаткового договору. В задоволенні клопотання представника товариства про призначення додаткової почеркознавчої експертизи судом було відмовлено.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін, оскільки вона особисто додатковий договір не укладала та не підписувала і про його наявність дізналася лише в березні 2016 року при закінченні строку дії основного договору. Зазначила, що під час вирішення питання про призначення судової почеркознавчої експертизи відповідач, маючи оригінал додаткової угоди суду його не надав за її клопотанням та не долучив його до матеріалів справи для проведення експертизи.

Відповідач, повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, в засідання апеляційного суду не прибув, подав клопотання про відкладення розгляду справи в зв'язку з відрядженням директора ТОВ та зайнятістю юриста ОСОБА_4 в іншому судовому засіданні.

Позивач у судове засідання апеляційного суду також не з'явився. Про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином. Причини неявки суду не повідомив.

Колегія суддів постановила ухвалу про слухання справи у відсутності сторін на підставі ч.2 ст.372 ЦПК України.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Згідно з ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочином є вольова дія, тобто поєднання волі та волевиявлення. Воля сторін полягає в їхній згоді взяти на себе певні обов'язки, вона повинна бути взаємною, двосторонньою і спрямованою на досягнення певної мети.

Відповідно до ст.93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Договір оренди земельної ділянки укладається в письмовій формі (ст.14 Закону України «Про оренду землі»).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч.1 ст.638 ЦК України). Істотні умови договору оренди визначені в ст.15 Закону України «Про оренду землі» і за згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

Відповідно до ч.2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний стороною (сторонами).

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч.3 ст.203 ЦК України). Згідно з ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, у тому числі встановлених ч.3 ст.203 ЦК України.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 5,08 га, розташованої на території Кальниболотської сільської ради Новоархангельського району Кіровоградської області, на підставі державного акту від 30 серпня 2002 року серії НОМЕР_1 (а.с.12).

22 листопада 2005 року було укладено договір оренди зазначеної земельної ділянки строком на 10 років, за умовами якого позивач передав її в оренду відповідачу, договір зареєстровано 06 березня 2006 року. В пункті 43 договору визначено, що він укладений у чотирьох примірниках, що мають однакову юридичну силу, один з яких знаходиться в орендодавця, другий - в орендаря, третій - в органі, який провів його державну реєстрацію, четвертий - в Кальниболотській сільській раді Новоархангельського району Кіровоградської області (а.с.5-6).

10 вересня 2007 року підписано додатковий договір №1 до договору оренди землі від 22 листопада 2005 року №195 з ТОВ «Агрофірма ОСОБА_3 щодо строку дії договору та зазначено, що договір укладено на 15 років, а також щодо розміру орендної плати та її виплати, зміни до договору зареєстровано у встановленому законом порядку у Новоархангельському відділі Кіровоградської регіональної філії ДП Центру ДЗК при Державному Агентстві земельних ресурсів України 14 вересня 2007 року за № 424 (а.с.7).

Ухвалою суду першої інстанції від 07 вересня 2017 року за клопотанням позивача у справі було призначено судову почеркознавчу експертизу (а.с.56-57).

Відповідно до висновку експерта № 448/449/17-27 від 21 листопада 2017 року підпис від імені ОСОБА_1 у додатковому договорі №1 від 10 вересня 2007 року до договору оренди землі №195 від 14 вересня 2007 року, зареєстрованому у Новоархангельському відділі Кіровоградської філії ДП «Центр ДЗК при Державному Агентстві земельних ресурсів України», запис у Державному реєстрі земель від 14 вересня 2007 року за №424, виконаний рукописним способом, без попередньої технічної підготовки чи застосування технічних засобів. Підпис від імені ОСОБА_1 у додатковому договорі №1 від 10 вересня 2007 року до договору оренди землі №195 від 14 вересня 2007 року, зареєстрованому у Новоархангельському відділі Кіровоградської філії ДП «Центр ДЗК при Державному Агентстві земельних ресурсів України» запис у Державному реєстрі земель від 14 вересня 2007 року за № 424 виконаний не самою ОСОБА_1, а іншою особою (а.с.62-65).

Колегія суддів вважає, що висновок експерта оцінено судом за правилами, встановленими ст.89 ЦПК України. Підпис позивача в оригіналі додаткового договору був предметом дослідження експертизи. Як порівняльний матеріал, експертом досліджено вільні та експериментальні зразки підпису та почерку позивача, виконані нею стоячи та сидячи (а.с.37-54).

Матеріалами справи підтверджується, що представник відповідача на клопотання позивача про витребування оригіналу договору оренди та призначення почеркознавчої експерти подав письмове заперечення, в якому просив відмовити в задоволенні клопотання по причині відсутності необхідності проведення такої експертизи, зазначив, що її призначення є способом процесуального затягування часу, який не має істотного значення для вирішення спору (а.с.32,35-36).

Примірник додаткового договору, який зберігається у відповідача, не було надано відповідачем для проведення судово-почеркознавчої експертизи, тому предметом дослідження експерта був примірник додаткового договору, який зберігався у Новоархангельському районому відділі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (а.с.21-22).

За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання відповідача про призначення додаткової судово-почеркознавчої експертизи з підстав недослідження експертом оригіналу додаткового договору, який зберігається у ТОВ «Агрофірма ОСОБА_3 (а.с.100-101, 105-106). Доводи апеляційної скарги правильності ухвали суду не спростовують.

Встановлено, що при поданні клопотання про призначення додаткової судово-почеркознавчої експертизи відповідач не надав оригінал додаткового договору, який зберігається у ТОВ «Агрофірма ОСОБА_3. Також при поданні апеляційної скарги не заявлялося клопотання про призначення додаткової судово-почеркознавчої експертизи та не надався оригінал додаткового договору, який зберігається у відповідача.

Апеляційна скарга не містить інших доводів щодо неправильності проведення експертизи, а також неправильності висновку судово-почеркознавчої експертизи, крім не дослідження експертом оригіналу додаткового договору, який зберігається у ТОВ «Агрофірма ОСОБА_3.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1 ст.367 ЦПК України).

Враховуючи те, що додатковий договір власник земельної ділянки особисто не підписував, повноваження на це іншій особі не надавав, що свідчить про відсутність волі орендодавця на його укладення, суд дійшов правильного та обґрунтованого висновку про визнання його недійсним. Доводи апеляційної скарги такого висновку суду не спростовують.

Спірний договір оренди за формою і змістом відповідає вимогам закону, є зареєстрованим у встановленому законом порядку, але експертизою підтверджено, що власник земельної ділянки його не підписував. Підписання договору особою, яка не має на це повноважень та відсутність волевиявлення власника, є підставою для визнання договору недійсним (ст.ст. 203,215 ЦПК України).

Щодо доводів апеляційної скарги про сплив позовної давності колегія суддів зазначає таке.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України).

Згідно зі ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За положеннями ст. 261 ЦК України перебіг строку позовної давності починається від дня коли особа довідалася або могла дізнатися про порушення свого права або особу, яка його порушила.

Відповідач заявив в суді першої інстанції про застосування наслідків спливу позовної давності, посилаючись на те, що спірний додатковий договір укладено у вересні 2007 року і з часу його укладення пройшло більше трьох років. Крім того, про наявність додаткового договору позивач знала, отримуючи орендну плату в підвищеному розмірі (а.с.24).

З такими доводами відповідача не можна погодитися з таких підстав.

Пунктами 9-10 договору оренди від 22 листопада 2005 року передбачено, що орендна плата вноситься в розмірі 1,5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, її обчислення здійснюється з урахуванням індексу інфляції, додатковим договором визначено орендну плату в розмірі 2,5 % (а.с.5,7).

В наданих відповідачем відомостях на виплату орендної плати за 2006-2017 роки не зазначено на підставі чого нараховано та видано орендну плату - договору чи додаткового договору (а.с.74).

Таким чином, із зазначених відомостей позивач не міг дізнатися про наявність оспорюваного додаткового договору та порушення свого права.

Крім того, починаючи з 2010 року щорічно видавалися директором ТОВ «Агрофірма ОСОБА_3 накази про виплату орендної плати в поточному році, зокрема її розмір в 2010 році збільшився до 3% та в 2011 році до 4,5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (а.с.98-99).

Початок перебігу строку позовної давності не можна обраховувати також з часу підписання оспорюваних змін до договору, оскільки сам власник земельної ділянки їх не підписував, тому не знав і не міг дізнатися про них, примірник змін до договору не отримував. Відповідач не надав належних та допустимих доказів того, що примірник додаткового договору після державної реєстрації був вручений позивачу. Також колегія суддів враховує, що для проведення почеркознавчої експертизи було витребувано оригінал додаткового договору, оскільки позивач його не мав.

Позивач правомірно розраховував на добросовісність та розумність у відносинах з відповідачем та не мав підстав сумніватися у правовому стані своєї земельної ділянки, а отже він не знав і не міг дізнатися про порушення свого права до моменту закінчення строку дії договору оренди від 22 листопада 2005 року у березні 2016 року. Таким чином перебіг позовної давності для вимог позивача на день подання позову 10 серпня 2017 року не сплинув.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). Аналогічний припис закріплений у частині першій статті 10 ЦПК України.

Згідно з ч.1 ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У силу положень статей 21, 24, 41 Конституції України, статей 317, 319 ЦК України всі громадяни є рівними у своїх правах, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення цих прав. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, власник не може використовувати право власності на шкоду правам та свободам громадян, власність зобов'язує. На зміст права власності не випливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Відповідно до ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, свобода договору, справедливість, добросовісність та розумність (ст.3 ЦК України).

Враховуючи викладені обставини справи щодо достовірності встановлення факту не підписання позивачем додаткового договору про зміни до договору оренди та збільшення строку оренди з 10 до 15 років, не надання позивачу відповідачем примірника угоди про зміни до договору, що позбавило його можливості дізнатися про порушення свого права на земельну ділянку, колегія суддів приходить до висновку, що саме відповідач діяв недобросовісно в договірних відносинах, тому рішення суду про визнання цієї угоди недійсною є законним та справедливим, направленим на ефективний захист порушеного права позивача.

В межах вимог та доводів апеляційної скарги передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову в позові не встановлено.

Керуючись п.1 ч.1 ст.374, ст.ст.375,381,382,384 ЦПК України

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 24 січня 2018 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку у випадку, передбаченому ст.389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 21 червня 2018 року.

Головуючий суддя: О.І. Чельник

Судді: Т.М. Авраменко

С.А. Кіселик