Рішення № 74823088, 11.06.2018, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/6698/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

«31» травня 2018 року м. Львів

Шевченківський районний суд м. Львова

у складі: головуючого судді Донченка Ю.В.

при секретарі: Піцик О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ПАТ по газопостачанню та газифікації "Львівгаз", ТзОВ "Львівгаз Збут", відділу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг у Львівській області, третьої особи головного Львівського обласного управління у справах захисту прав споживача про зобов'язання до вчинення дій,-

у с т а н о в и в:

15.09.2017 року позивачі звернулися до суду з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Львівгаз», яку в подальшому неодноразово уточнювали, та за останнім варіантом позовних вимог просили суд зобов’язати Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» за власний рахунок здійснити встановлення індивідуальних газових лічильників позивачам до 01 січня 2019 року.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилаються на те, що 21.07.2016 року було створено ОСББ «Світлиця-46» у будинку, 46 на вул. Володимира Великого у м. Львові. Будинок багатоквартирний з централізованим гарячим водопостачанням. Квартири обладнані одним газовим приладом – газовою плитою. Газ використовується тільки для приготування їжі. Відповідно до чинного законодавства, оплата за спожитий газ в такому випадку здійснюється відповідно до норми споживання, встановленої Постановою Кабміну від 23.03.16р. № 203, в розмірі 4,4 кубометрів газу на одну зареєстровану особу. Власники квартир вважають, що така норма є завищеною в порівнянні з фактичним споживанням газу, однак враховуючи задекларовану державою програму забезпечення усіх, таких як вони споживачів квартирними лічильниками до 2018 року, здійснювали регулярну оплату за газ і очікували на обіцяне встановлення індивідуальних лічильників газу. При цьому в структуру тарифу на послуги розподілу природного газу ПАТ «Львівгаз» уже входили витрати на встановлення індивідуальних лічильників газу населенню. Позивачі наголошують на тому, що єдиним Законом, який визначає особливості встановлення лічильників газу споживачам є Закон України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», (в ред. станом на день звернення до суду), в якому чітко передбачено, що суб’єкт господарювання, який здійснює розподіл газу, в даному випадку це відповідач ПАТ «Львівгаз» - до 1 січня 2018 року зобов’язаний забезпечити встановлення лічильників газу для населення у квартирах, в яких газ використовується виключно для приготування їжі. Отже даним Законом передбачено встановлено лічильників кожному споживачеві.

Поміж тим, позивачі неодноразово зверталися до ПАТ «Львівгаз» щодо встановлення квартирних лічильників обліку газу, однак їхні законні вимоги не виконані. Таким чином вважають, що ПАТ «Львівгаз» необґрунтовано та незаконно збільшує для позивачів нарахування за спожитий газ за граничними нормами, ухиляється від гарантованого законом безкоштовного забезпечення побутових споживачів квартирними лічильниками обліку газу, протиправно застосовує солідарну оплату позивачів за спожитий газ при відсутності персоніфікованого обліку спожитого газу, а також можливості здійснювати контроль за його споживанням поза межами власного помешкання. Оскільки, відповідач належним чином не виконує обов’язок чим порушує інтереси позивачів, а таке право оспорюється та не визнається іншою особою, тому змушені звернутися до суду.

В судовому засіданні представники позивачів ОСОБА_7 та ОСОБА_8 позовні вимоги підтримали в повному обсязі надавши аналогічні пояснення, які викладені в позовній заяві та в уточненнях до неї, просили позов задовольнити.

Представник відповідача ПАТ «Львівгаз» - ОСОБА_9 в судовому засіданні позовні вимоги по суті визнав, однак заперечував, строк встановлення індивідуальних газових лічильників та просив встановити такий до 1 січня 2021 року.

Представник ТзОВ "Львівгаз Збут" - в судове засідання не з'явився про причини неявки суду не повідомив, про день тач са розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку .

Представник відділу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг у Львівській області - в судове засідання не з'явився про причини неявки суду не повідомив, про день тач са розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку .

Представник Львівського обласного управління у справах захисту прав споживача - в судове засідання не з'явився про причини неявки суду не повідомив, про день та час розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку

Заслухавши пояснення представників позивачів, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого висновку.

Статтею 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Судом встановлено, що позивачі у справі зареєстровані та проживають ІНФОРМАЦІЯ_1 на вул. Володимира Великого в м. Львові. Будинок є багатоквартирним, з централізованим гарячим водопостачанням, квартири обладнанні єдиним газовим приладом – газовою плитою, яка використовуються лише для приготування їжі. З 21.07.2016 р. в даному будинку створено ОСББ «Світлиця-46».

В судовому засіданні встановлено, що мешканці будинку № 46 на вул. Володимира Великого у м. Львові, в тому числі і позивачі, неодноразово зверталися до ПАТ «Львівгаз» щодо встановлення квартирних лічильників обліку газу, копії таких заяв надано позивачами та долучено до матеріалів справи /а.с. 29-41/.

Однак такі вимоги позивачів не виконано по даний час. Хоча одним із своїх основних завдань НКРЕКП на ринку природного газу є - створення передумов для отримання Споживачами економічних вигод від ефективного функціонування ринку природного газу, конкуренції на ринку природного газу та реалізація дієвих механізмів захисту їхніх прав (пп. 7, п. 2, ст. 4). Ці права було порушено.

У відповідності до ч.1 ст.6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» суб'єкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, зобов'язані забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується, зокрема, тільки для приготування їжі - до 1 січня 2018 року.

Згідно ст.1 Закону України «Про ринок природного газу» по відношенню до побутового споживача, Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» є розподільником, оператором газорозподільної мережі.

На виконання вимог Закону «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» №3533-VI, позивачі звертались до ПАТ «Львівгаз» із заявами про встановлення кожному споживачу квартирних лічильників газу. Однак відповідач ПАТ «Львівгаз» вимоги позивачів проігнорував та як вбачається із позовної заяви та було встановлено у судовому засіданні, з власної ініціативи, без погодження з мешканцями, намагався встановити загальнобудинковий вузол обліку.

Згідно ст. 1 Закону №3533-VI, споживачами природного газу є фізичні особи (населення), фізичні особи - підприємці та юридичні особи, які відповідно до договору користуються послугами з газопостачання та використовують природний газ для приготування їжі, опалення, підігріву води, а також як паливо або сировину.

Отже зі змісту Закону №3533-VI вбачається обов'язок встановлення відповідними суб'єктами господарювання - газорозподільними організаціями за власний рахунок лічильників для такої категорії споживачів природного газу, як населення саме у вигляді таких приладів обліку природного газу, що дозволяють визначення обсягів споживання кожним окремим споживачем.

Таким чином ст. 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» визначає обов'язок ПАТ «Львівгаз» встановити за власний рахунок саме квартирні прилади обліку газу в багатоквартирному будинку позивачів.

Аналізуючи положення Закону №3533-VI (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин), зокрема його преамбули та статей 2 та 6, а також Розпорядження № 259-р від 25.04.2012р., слід дійти до висновку, що цей Закон поширює свою дію на випадки забезпечення фізичних осіб (населення) індивідуальними приладами обліку в квартирах та приватних будинках, так як саме вказані прилади обліку забезпечують повний комерційний (приладовий) облік природного газу. Загальнобудинкові вузли обліку не забезпечують повний комерційний (приладовий) облік природного газу мешканців квартир, оскільки як зазначено в п.5 Тимчасового положення від 16.05.2002р. №620 показання будинкового вузла обліку в будинках де не встановлено квартирних лічильників газу є лише підставою для подальшого розподілу обсягу спожитого газу між споживачами пропорційно кількості осіб, зареєстрованих у квартирі або іншому ізольованому житловому приміщенні.

Разом з цим, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики у своєму листі № 7334/17/47-12 від 16.11.2012р. теж наголошує на тому, що Законом №3533-VI передбачається встановлення лічильників кожному споживачеві. Наявність будинкового лічильника газу для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, у яких природний газ використовується для підігріву води та приготування їжі, не є підставою для невстановлення індивідуальних лічильників кожному споживачеві.

Більше того, у Постанові НКРЕКП № 2297 від 15.12.2016 р. внесено зміни до Додатку структури тарифу на послуги розподілу природного газу ПАТ «Львівгаз», згідно з чим було забрано елемент витрат «встановлення будинкових приладів обліку», і залишено тільки «витрати на встановлення індивідуальних лічильників газу населенню».

В тарифі на газ закладено встановлення квартирних лічильників газу, і це передбачено Законом України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», статтею 3 якого фінансування робіт з оснащення лічильниками газу населення здійснюється за рахунок коштів суб'єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території.

Отже, в структуру тарифу на послуги розподілу природного газу ПАТ «Львівгаз» уже входили витрати на встановлення індивідуальних лічильників газу населенню.

Відповідно до п.п. З, 4, 7 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів», крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені, виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов’язаного з ним законодавства про захист прав споживачів, права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав'язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору.

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо права на забезпечення безкоштовними індивідуальними газовими лічильниками є підставним, підлягає до задоволення, оскільки обов’язок відповідача по встановленню індивідуальних лічильників газу для кожного мешканця чітко передбачений Законом України №3533-VI, що діяв в редакції на момент виникнення спірних правовідносин.

Позивачі висловили волевиявлення на встановлення індивідуальних лічильників газу, а тому це їх волевиявлення не може бути порушеним, оскільки оплата кожним з них саме того об'єму газу, який ним спожитий, відповідає такому завданню цивільного законодавства як справедливість. Тому відмова відповідача встановити індивідуальні лічильники позивачам, яка вбачається у пропозиції відповідача встановити загально будинковий ВОГ суперечить вимогам законодавства та порушує права позивачів.

Суд приймає часткове визнання відповідачем позовних вимог, оскільки таке не суперечить закону та не порушує права чи свободи сторін, однак суд вважає безпідставним не визнання позивачем строків встановлення індивідуальних-газових лічильників, оскільки Закон України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», (в ред. станом на день звернення до суду), чітко передбачає, що суб’єкт господарювання, який здійснює розподіл газу, в даному випадку це відповідач ПАТ «Львівгаз» - до 1 січня 2018 року зобов’язаний забезпечити встановлення лічильників газу для населення у квартирах, в яких газ використовується виключно для приготування їжі, позивачі у своїх вимогах погодились на фактичне відтермінування встановлення лічильників та просять встановити їх до 1 січня 2019 року, що на переконання суду є абсолютно прийнятним.

Відповідно до ч. 1 ст. З Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», фінансування робіт з оснащення лічильниками газу населення здійснюється за рахунок:

- коштів суб'єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території;

- коштів відповідного бюджету;

- інших джерел, не заборонених законодавством.

Обов'язок встановлення лічильників газу покладено на відповідача, тому саме відповідач повинен вживати заходів щодо залучення інших джерел фінансування цих робіт.

Позивачі сплачують послуги з газопостачання згідно з тарифом, до якого були включені витрати на встановлення лічильників газу, а відповідач на умовах оплати такого тарифу надавав послуги з газопостачання. Таким чином, між позивачами та відповідачем вже укладено договір стосовно встановлення лічильників та оплати цих робіт (на основі Типового договору), і додаткового врегулювання це питання не потребує.

У відповідності до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволення позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, тому слід стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» на користь держави 1762 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 3, 12, 13, 77, 81, 141, 259, 263-266, 268, 280-282 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

позов задовольнити.

Зобов’язати Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» за власний рахунок здійснити встановлення індивідуальних газових лічильників ОСОБА_1, побутовому споживачу що проживає за адресою: 79053, АДРЕСА_1, ОСОБА_2, побутовому споживачу що проживає за адресою: 79053, АДРЕСА_2, ОСОБА_3, побутовому споживачу що проживає за адресою: 79053, АДРЕСА_3, ОСОБА_4, побутовому споживачу що проживає за адресою: 79053, АДРЕСА_4, ОСОБА_5, побутовому споживачу що проживає за адресою: 79053, АДРЕСА_5, ОСОБА_6, побутовому споживачу що проживає за адресою: 79053, АДРЕСА_6) до 01 січня 2019 року.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» на користь держави 1762 грн. судового збору.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до апеляційного суду Львівської області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя ОСОБА_10