Рішення № 74822853, 11.06.2018, Яворівський районний суд Львівської області

Справа № 460/1216/16-ц

Провадження №2/460/861/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.06.2018 рокум.Яворів

Яворівський районний суд Львівської області

в складі: головуючого - судді Карпин І.М.

з участю секретаря судових засідань ОСОБА_1

позивача ОСОБА_2

представника позивача ОСОБА_3

представників відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Яворові цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Кредобанк» про поновлення на роботі та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и в:

18.03.2016 ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Публічного акціонерного товариства «Кредобанк» (далі по тексту – ПАТ «Кредобанк») про поновлення на роботі, виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що з 12 березня 2012 року по 12 березня 2016 року працював у ПАТ «Кредобанк». З 01.10.2013 переведений на посаду виконуючого обов’язки начальника відділу, 02.02.2014 переведений на посаду начальника відділу андеррайтингу споживчих кредитів департаменту споживчого кредитування. 12.03.2016 наказом №80-3 його було звільнено у зв?язку із скороченням штату працівників, згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України. Своє звільнення вважає незаконним, оскільки відповідач, перевівши всіх працівників відділу, де він був керівником, порушив ст. 42 КЗпП України, позбавивши його переважного права на залишення на роботі, оскільки він мав відповідні переваги.

Зазначав, що також відповідачем було порушено вимоги ст. 49-2 КЗпП України, оскільки не було запропоновано йому іншу роботу в банку, а було запропоновано звернутися до центру зайнятості чи працевлаштуватися самостійно. Також відповідачем було порушено ч. 1 ст. 43 КЗпП України, так як профспілковий комітет ПАТ «Кредобанк» не надав згоди на його звільнення. Фактично причиною його звільнення було те, що він відмовився виконувати вказівки свого безпосереднього керівника з метою неправомірної видачі готівкового кредиту. Також працівників його відділу було переведено 04 січня 2016 року, а його офіційно повідомили та вручили попередження про наступне вивільнення 11 січня 2016 року.

Звільнення за п. 1 ст. 40 КЗпП України не відповідає фактичним обставинам, оскільки банк продовжує працювати, не ліквідовується, не реорганізовується. Відмова йому в переведенні на інші посади з підстав відсутності відповідного стажу та інших вимог є упередженим ставленням до нього. На його чергову заяву та отриману пропозицію про переведення до департаменту управління продажем та мережею йому знову було відмовлено з підстав відсутності досвіду роботи з юридичними особами. Також його під погрозами майбутнього звільнення не було переведено в департамент автокредитування, куди він був згідний перевестися. На його чергову заяву про переведення йому було запропоновано підписати неналежно оформлений наказ, згідно якого його переводили з окладу 6 500 грн на оклад 2 500 грн, в зв?язку з чим він відмовився від запропонованої посади.

Після отриманих погроз та пережитого стресу 03.03.2016 він звернувся за медичною допомогою та перебував на лікарняному до 12.03. 2016. Після виходу його на роботу та проведення засідання профкому йому було знову запропоновано працевлаштуватися на одну з двох посад, одна з яких виконується студентами і є першою сходинкою в готівковому кредитуванні. Його прохання про роботу з більш високим окладом, з врахуванням його досвіду та кваліфікації, не було взято до уваги, було видано наказ про звільнення. Незаконними діями з боку відповідача йому завдано також і моральних страждань, тому просить відшкодувати заподіяну моральну шкоду, яку оцінює в розмірі 15000 грн.

У зв’язку з наведеним ОСОБА_2 просить поновити його на посаді начальника відділу андеррайтингу споживчих кредитів департаменту споживчого кредитування ПАТ «Кредобанк», стягнути з ПАТ «Кредобанк» на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, а також моральну шкоду в розмірі 15 000 грн.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_2 позовні вимоги підтримав в повному обсязі та дав пояснення, аналогічні доводам позовної заяви, просив позов задовольнити. Додатково пояснив, що роботодавець не виконав вимоги ст. 42 КЗпП України, оскільки всіх працівників відділу, де він був керівником перевели до іншого підрозділу банку, позбавивши його переважного права на залишенні на роботі, хоча в нього як у керівника відділу вища кваліфікація і досвід роботи в банківській сфері, тривалий і безперервний стаж роботи в ПАТ «Кредобанк», він найдовше працював в напрямку готівкового кредитування, роботодавець відзначив його роботу грамотою як кращого працівника готівкового кредитування, є єдиним годувальником у сім’ї, на утриманні має трьох неповнолітніх дітей. Банком порушено і вимоги ст. 49-2 КЗпП України, оскільки під час попередження про звільнення йому не було запропоновано іншої роботи. Також розірвання трудового договору було проведено без згоди профспілки. Роботодавець надавав йому лише списки вакансій, жодної пропозиції зайняти вакантні посади від роботодавця не поступало. Також якщо б надані роботодавцем списки були пропозицією йому зайняти вакантну посаду, то б в них були лише ті, на зайняття яких він би міг претендувати. Вважає, що роботодавець просто надав інформацію про посади.

Представник позивача ОСОБА_3 в судовому засіданні позов підтримав та пояснив, що роботодавець позивачу надав лише списки вакансій, наявних у ПАТ «Кредобанк» на визначені дати, жодної пропозиції від роботодавця на зайняття вакантних посад не надходило. Позивач змушений був сам із наданих списків вакансій, обирати посади та писати заяви на їх заміщення, однак йому було відмовлено. Із даних списків не було зрозуміло, які вимоги ставляться до тієї чи іншої посади, який встановлений посадовий оклад. Окрім того, не всі вакансії були запропоновані позивачу, оскільки з моменту попередження про звільнення до дня звільнення в Банку здійснювались звільнення осіб, переведення та прийняття на роботу. Станом на день звільнення позивачу було запропоновано лише дві вакансії. Вважає, що роботодавцем при звільненні позивача не було дотримано вимог законодавства. Просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представники відповідача ПАТ «Кредобанк» ОСОБА_4 та ОСОБА_5 проти позову заперечили з підстав дотримання вимог законодавства під час звільнення позивача з роботи за п.1 ст. 40 КЗпП України. Подали письмові заперечення на позов. Представник відповідача ОСОБА_4 пояснив, що при звільненні позивача не було порушено вимоги ст.42 КЗпП України, оскільки посада начальника відділу андеррайтингу споживчих кредитів, яку було виведено із штатного розпису, була єдиною, тому будь-які переваги не могли бути реалізовані. Також не відповідає дійсності твердження позивача про порушення вимог ст.49-2 КЗпП України. Під час попередження про наступне вивільнення 11.01.2016 позивачу було надано перелік наявних вакансій, а також перелік актуальних вакансій разом з листами від 13.01.2016, 20.01.2016 та 29.01.2016. Такий спосіб пропозиції іншої роботи жодним чином не порушує права працівника, адже в нього є інформація про всі вакансії, які наявні в роботодавця і працівник вправі обрати собі одну, кілька або навіть всі вакансії, які він бажає обійняти. Відмова позивачу від переведення на посаду начальника відділу аудиту роздрібного бізнесу департаменту внутрішнього аудиту, на посаду начальника відділу управління кредитним ризиком роздрібних клієнтів департаменту кредитного ризику, на посаду начальника відділу коучінгу та управління мережею департаменту управління продажем та мережею були правомірними через невідповідність кваліфікаційних та інших вимог позивача, про що було описано у відповідних листах. Відповідач повідомляв позивача на його запит, що він відповідає вимогам на зайняття посад головного спеціаліста відділу опрацювання кредитних та лізингових рішень департаменту авто кредитування та лізингу та посади головного спеціаліста відділу коучінгу та управління мережею департаменту управління продажем та мережею. Дійсно була задоволена заява позивача про переведення на посаду головного спеціаліста відділу опрацювання кредитних та лізингових заявок і прийняття кредитних та лізингових рішень департаменту автокредитування, було видано наказ №82-р від 02.03.2016 року, однак позивач відмовився від підписання такого наказу та від такого переведення, в зв’язку з чим такий наказ було скасовано. 12.03.2016 на запит позивача роботодавець повідомив його, що з урахуванням рівня освіти та стажу роботи він відповідає вимогам до посади провідного спеціаліста відділу первинного аналізу кредитних проектів центру кредитного аналізу та менеджера з готівкового кредитування відділення вул. Коперніка,18 ПАТ «Кредобанк» у м.Львів. Станом на 12.03.2016 нових вакансій, які б не були запропоновані роботодавцем 29.01.2016 позивачу, не було. Відповідачем було вжито усіх можливих заходів для переведення позивача, який не дав своєї згоди, а позивач не міг самостійно перевести позивача на іншу роботу. Порушення вимог ч.1 ст.43 КЗпП України також роботодавцем не було допущено, оскільки відповідно до вимог чинного законодавства рішення профкому про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути обґрунтованим (аргументованим), містити посилання на правове обґрунтування незаконності звільнення працівника. Лист голови первинної профспілкової організації ПАТ «Кредобанк» ОСОБА_6 про відмову в наданні згоди на звільнення позивача не містить жодного обґрунтування, а тому такий правомірно не був взятий до уваги роботодавцем під час звільнення позивача. Вважає, що звільнення ОСОБА_2 у зв’язку із скороченням штату працівників відбулось із дотриманням усіх вимог чинного трудового законодавства України, тому просить відмовити позивачу в задоволенні його позову.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються їх позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_7 з 12.03.2012 працював в ПАТ «Кредобанк», з 02.02.2014 переведений на посаду начальника відділу андеррайтингу споживчих кредитів департаменту споживчого кредитування .

Рішенням правління ПАТ «Кредобанк» від 02 грудня 2015 року № 1196 було затверджено нову редакцію Організаційного положення Департаменту споживчого кредитування, із введенням його в дію з 04 січня 2016 року.

Згідно з попередньою редакцією Організаційного положення Департаменту споживчого кредитування ПАТ «Кредобанк» організаційна структура департаменту передбачала посаду директора (1 посада), відділу андеррайтингу споживчих кредитів (11 посад) та відділу розробки кредитних продуктів (5 посад).

Відповідно до нової редакції Організаційного положення Департаменту споживчого кредитування ПАТ «Кредобанк» в організаційній структурі департаменту передбачено посаду директора (1 посада) та відділ розробки кредитних продуктів (5 посад). Згідно з ч.3 ст.64 ГК України підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

На виконання рішення правління ПАТ «Кредобанк» від 02 грудня 2015 року № 1196 в.о. голови правління наказом «Про скорочення штату працівників ПАТ «Кредобанк» від 11 січня 2016 року № 23-к внесено зміни до штатного розпису ПАТ «Кредобанк», шляхом виведення з нього з 11 березня 2016 року однієї посади начальника відділу андеррайтингу споживчих кредитів департаменту споживчого кредитування, тобто відбулося скорочення штату працівників, а саме: посади начальника відділу андеррайтингу споживчих кредитів департаменту споживчого кредитування з 11.03.2016.

Враховуючи наведене суд встановив, що дійсно у відповідача ПАТ «Кредобанк» мало місце скорочення штату працівників, а саме: посади начальника відділу андеррайтингу споживчих кредитів департаменту споживчого кредитування з 11.03.2016, чого не оспорював під час судового розгляду відповідач.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною другою статті 40 КЗпП України встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно із частиною першою статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

Відповідно до ч.3 ст. 49-2 КЗпП України одночасно з попередженням про звільнення у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України "Про зайнятість населення", власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

На виконання наказу від 11 січня 2016 року № 23-к ОСОБА_2 11 січня 2016 року було письмово попереджено про наступне його вивільнення з 11 березня 2016 року, та запропоновано відповідно до ст. 49-2 КЗпП України і відсутністю роботи за спеціальністю на свій розгляд звернутися за сприянням до державної служби зайнятості або працевлаштуватися самостійно та вручено перелік наявних у ПАТ «Кредобанк» вакансій станом на 11 січня 2016 року.

ОСОБА_2 12 січня 2016 року подав письмову заяву про переведення його на посаду начальникавідділу аудиту роздрібного бізнесу департаменту внутрішнього аудиту, проте роботодавець 13 січня 2016 року повідомив про неможливість його працевлаштування на вибрану посаду через невідповідність його кваліфікації та стажу роботи кваліфікаційним вимогам до зазначеної посади (відсутність досвіду роботи в службі аудиту не менше 2 років) та надав новий список вакансій станом на 13 січня 2016 року.

На письмову заяву позивача від 14 січня 2016 року про переведення його на посаду начальника відділу управління кредитним ризиком роздрібних клієнтів департаменту кредитного ризику, письмовим повідомленням від 20 січня 2016 року було роз?яснено про неможливість його працевлаштування на вибраній посаді через невідповідність його кваліфікації та стажу роботи кваліфікаційним вимогам до зазначеної посади (відсутність стажу роботи у банківській сфері не менше 10 років за напрямком управління кредитним ризиком роздрібних клієнтів, з яких не менше 5-ти років на аналогічній керівній посаді), з пропозицією працевлаштування на інші вакантні посади, з долученням нового списку вакансій станом на 20 січня 2016 року.

22 січня 2016 року позивач звернувся із заявою про переведення його на посаду заступника директора департаменту – начальника відділу коучінгу та управління мережею, письмовим повідомленням від 29 січня 2016 року роботодавець роз?яснив про неможливість його працевлаштування на вибраній посаді через невідповідність його кваліфікації та стажу роботи кваліфікаційним вимогам до зазначеної посади (відсутність досвіду проведення тренінгів щодо розвитку навичків продажу та коучінгу не менше 2 років, відсутність сертифікату відповідного напрямку), та запропонував працевлаштуватись на інші вакантні посади, надавши список вакансій станом на 29 січня 2016 року.

На письмові заяви ОСОБА_2 від 02 лютого 2016 року та 11 лютого 2016 року щодо відповідності наявних вакантних посад його кваліфікації та стажу роботи, представником відповідача письмовим повідомленням від 12 лютого 2016 року було запропоновано посаду головного спеціаліста відділу опрацювання кредитних та лізингових заявок і прийняття кредитних і лізингових рішень департаменту автокредитування та лізингу, а також посаду головного спеціаліста відділу коучінгу та управління мережею департаменту управління продажем та мережею.

12 лютого 2016 року ОСОБА_2 надав згоду на працевлаштування на посаду головного спеціаліста відділу коучінгу та управління мережею департаменту управління продажем та мережею з 18 лютого 2016 року, проте письмовою заявою від 17 лютого 2016 року згоду на таке переведення відкликав та просив перевести його на посаду головного спеціаліста відділу опрацювання кредитних та лізингових заявок і прийняття кредитних і лізингових рішень департаменту автокредитування та лізингу.

Згідно з наказом ПАТ «Кредобанк» від 02 березня 2016 року № 82-р, відносно ОСОБА_2 було прийнято рішення про переведення його на посаду головного спеціаліста відділу опрацювання кредитних та лізингових заявок і прийняття кредитних і лізингових рішень департаменту автокредитування та лізингу згідно його заяви, однак під час ознайомлення з даним наказом позивач письмово відмовився від такого переведення з мотивів незгоди з визначеним посадовим окладом, в зв?язку з чим даний наказ було скасовано.

02 березня 2016 року ОСОБА_2 знову звернувся з письмовою заявою до відповідача, в якій просив запропонувати йому з моменту повідомлення про вивільнення хоча б одну посаду, яка б відповідала його освіті, досвіду роботи, із списків вакансій, що йому надавались для ознайомлення 11.01.2016, 13.01.2016, 20.01.2016, 29.01.2016, а також з врахуванням наявних вакантних посад станом на 02.03.2016 і на день звільнення 11.03.2016.

Як вбачається із листка непрацездатності, виданого Новояворівською районною лікарнею №1, ОСОБА_2 перебував на амбулаторному лікуванні з 03 березня 2016 року по 12 березня 2016 року.

12 березня 2016 року представник відповідача письмово запропонував позивачу працевлаштуватися на посаду провідного спеціаліста відділу первинного аналізу кредитних проектів центру кредитного аналізу або на посаду менеджера з готівкового кредитування відділення банку (м. Львів, вул. Коперніка, 18), однак від запропонованого переведення ОСОБА_2 знову відмовився, з вимогою запропонувати посади з більшим посадовим окладом.

На підставі подання ПАТ «Кредобанк» від 24 лютого 2016 року про надання згоди на розірвання трудового договору за п. 1 ст. 40 КЗпП України з ОСОБА_2 згідно з наказом від 11 січня 2016 року № 23-к, голова профкому первинної профспілкової організації ПАТ «Кредобанк» 12 березня 2016 року надав письмове повідомлення про відмову профспілкового комітету ПАТ «Кредобанк» в наданні згоди на розірвання трудового договору з ОСОБА_2, оскільки було виявлено порушення зі сторони роботодавця встановлених законодавством умов відповідно до ст. ст. 42, 49-2 КЗпП України.

Відповідно до наказу від 12 березня 2016 року № 80-з звільнено ОСОБА_2, начальника відділу андерайтингу споживчих кредитів департаменту споживчого кредитування ПАТ «Кредобанк» 12 березня 2016 року з роботи у зв’язку зі скороченням штату працівників, згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Суд не погоджується з покликанням позивача на те, що при його звільненні не дотримано роботодавцем порядку його вивільнення, зокрема не враховано переважне право на залишення на роботі.

Згідно з вимогами ч.1 ст.42 КЗпП Україну при скороченні штату працівників у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

При проведенні звільнення власник або уповноважений ним орган вправі в межах однорідних професій і посад провести перестановку (перегрупування) працівників і перевести більш кваліфікованого працівника, посада якого скорочується, з його згоди на іншу посаду, звільнивши з неї з цих підстав менш кваліфікованого працівника. Якщо це право не використовувалось, суд не повинен обговорювати питання про доцільність такої перестановки (перегрупування).

Судом встановлено, що посада начальника відділу андеррайтингу споживчих кредитів департаменту споживчого кредитування, яку обіймав позивач, була єдиною в банку, а тому через відсутність однорідних посад не було використано право переміщення позивача на іншу посаду за його згодою.

У зв’язку з цим покликання позивача на порушення його переважного права на залишення на роботі є необґрунтованим та не відповідає вимогам чинного трудового законодавства.

Згідно із частинами першою та третьою статті 49-2 цього Кодексу про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Власник є таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

При цьому роботодавець зобов’язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Оскільки обов’язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов’язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з’явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Вжиття роботодавцем заходів для працевлаштування працівника на іншому підприємстві чи після розірвання з працівником трудового договору відповідно до вимог частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України не є обов’язком роботодавця.

Під час судового розгляду судом досліджено списки вакансій, що надавались ОСОБА_2 для ознайомлення 11.01.2016, 13.01.2016, 20.01.2016, 29.01.2016 та витяги із штатних розписів ПАТ «Кредобанк» станом на 11.01.2016, 13.01.2016, 20.01.2016, 29.01.2016 та 12.03.2016. Зокрема, як вбачається із списку вакансій запропонованих ОСОБА_2 29.01.2016 та витягів із штатних розписів Головного Банку ПАТ «Кредобанк» та мережі ПАТ «Кредобанк» станом на 12.03.2016, позивачу роботодавцем було запропоновано всі вакантні посади, які були наявні у банку з дня його попередження про звільнення до дня звільнення.

Суд не приймає до уваги покликання сторони позивача, що з 11.01.2016 по 12.03.2016 у ПАТ «Кредобанк» відбувалось звільнення, переведення працівників, прийняття на роботу, у зв’язку з чим утворювались та заповнювались нові вакансії, які б мали пропонуватись позивачу, так як під час судового розгляду досліджено накази про звільнення працівників ПАТ «Кредобанк» та встановлено, що вакансії, які виникали, у зв’язку із звільненням працівників пропонувались позивачу та були зазначені у списках вакансій. Частина утворених вакансій одразу заміщувалась у зв’язку з необхідністю безперебійної роботи банку, зокрема посади директорів відділень та спеціалістів з операційно - касового обслуговування, частина посад скорочувалась, у зв’язку із скороченням штату, частина посад не заміщувалась, оскільки звільнялись працівники, які працювали на час відпусток працівників, які перебували у відпустках по догляду за дітьми.

Водночас суд зазначає, що обов’язок роботодавця полягає в тому, щоб запропонувати всі вакантні посади (іншу роботу), які з’явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення. Позивачу 11.01.2016, 13.01.2016, 20.01.2016, 29.01.2016 було надано списки вакантних посад, ознайомившись з якими він неодноразово писав заяви на переведення. 02.03.2016 було винесено наказ про переведення ОСОБА_2 на посаду головного спеціаліста відділу опрацювання кредитних та лізингових заявок і прийняття кредитних лізингових рішень департаменту автокредитування та лізингу, однак такий було скасовано, у зв’язку із відмовою позивача від переведення. 12.03.2016 роботодавець, у зв’язку із поданою заявою ОСОБА_2, додатково його повідомив про можливість зайняття актуальних посад: провідного спеціаліста відділу первинного аналізу кредитних проектів центру кредитного аналізу або на посаду менеджера з готівкового кредитування відділення банку (м. Львів, вул. Коперніка, 18), проте позивач відмовився, оскільки бажав вакансію з більшим посадовим окладом.

Покликання позивача ОСОБА_2 на те, що йому роботодавець не пропонував зайняти вакантні посади, оскільки надав лише список вакансій без будь-яких пропозицій є необґрунтовані та надумані, оскільки чинним законодавством не визначено певної форми такого повідомлення. Позивачу одночасно з повідомленням про вивільнення було надано інформацію про всі вакантні посади, які були наявні у ПАТ «Кредобанк» станом на 11.01.2016, в подальшому у зв’язку з розглядом заяв ОСОБА_2 роботодавець у відповідь надавав інформацію про вакантні посади.

Таким чином суд дійшов висновку, що відповідачем ПАТ «Кредобанк» було виконано визначений законом обов’язок щодо подальшого працевлаштування позивача, займана посада якого підлягала скороченню, оскільки йому було запропоновано всі вакансії, які існували на підприємстві на день його звільнення з роботи, а тому він міг скористатись своїм правом на переведення на іншу посаду, однак за своїм розсудом відмовлявся від зайняття посад, на яких міг бути працевлаштований, враховуючи його досвід роботи, освіту та стаж.

Щодо тверджень позивача про незаконність його звільнення з роботи, у зв’язку з відсутністю згоди профспілкового комітету ПАТ «Кредобанк» на таке звільнення суд зазначає наступне.

Згідно з витягом з протоколу засідання профкому ПАТ «Кредобанк» при вирішенні подання про надання згоди на звільнення ОСОБА_2 було встановлено, що ОСОБА_2 має повну вищу освіту, стаж роботи в ПАТ «Кредобанк» 3 роки 11 місяців, до дисциплінарних стягнень не притягався, мав лише заохочення за сумлінну працю, що засвідчує про його успішну роботу та належний рівень продуктивності праці, є єдиним годувальником сім?ї.

Відповідно до вимог ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених п. 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації) ст. 40 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник. Виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) повідомляє власника або уповноважений ним орган про прийняте рішення у письмовій формі в триденний строк після його прийняття. Рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути обґрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обґрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

Також згідно з ч. 6 ст. 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» рішення профспілки про ненадання згоди на розірвання трудового договору має бути обґрунтованим. У разі, якщо в рішенні немає обґрунтування відмови у згоді на звільнення, роботодавець має право звільнити працівника без згоди виборного органу профспілки.

Позивач ОСОБА_2 підлягав звільненню на підставі рішення про скорочення його посади начальника відділу андеррайтингу споживчих кредитів департаменту споживчого кредитування ПАТ «Кредобанк», дана посада, яка підлягала скороченню, була єдиною, через відсутність однорідних посад роботодавець не використав право переміщення позивача на іншу посаду за його згодою, а тому прийняття рішення профкомом про відмову в наданні згоди на звільнення позивача за п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України з підстав порушення переважного права позивача на залишенні на роботі не можна визнати достатньо та добре аргументованим, відсутність посилання на правове обґрунтування незаконності звільнення працівника або посилання на неврахування власником фактичних обставин, за яких розірвання трудового договору з працівником є порушенням його законних прав, так як при існуючих спірних правовідносинах не підлягало реалізації визначене законом переважне право працівника на залишенні на роботі.

Оцінюючи в сукупності всі зібрані у справі докази, суд дійшов висновку, що роботодавцем при звільненні ОСОБА_2 з роботи за п.1 ст. 40 КЗпП України було дотримано вимоги чинного законодавства, а тому позов ОСОБА_2 про поновлення на роботі, виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди до задоволення не підлягає.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

в позові ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Кредобанк» про поновлення на роботі та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до апеляційного суду Львівської області через Яворівський районний суд Львівської області. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 21.06.2018.

Суддя І.М.Карпин