Постанова № 74820144, 18.06.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2018 р. м. ХарківСправа № 818/305/18Харківський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Бегунца А.О.

суддів: Рєзнікової С.С. , Тацій Л.В.

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Карнаух В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 14.03.2018, суддя О.А. Прилипчук, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, повний текст складено 19.03.18 по справі № 818/305/18

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3

до Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради

про скасування відмови та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_3.) звернулась до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради (далі - відповідач, Департамент), в якій просив суд: скасувати відмову, викладену у листі від 27.07.2017; зобов'язати відповідача включити зазначену у звітах, що були отримані Департаментом соціального захисту Сумської міської ради 11.07.2017 р. від позивача загальну суму 16610 грн., виплачену за період травень 2014 р. - березень 2015 р. до зведеного звіту про фактичні витрати на виплату компенсації середнього заробітку працівникам, призваним на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятих на військову службу за контрактом, а також працівникам, які були призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період, та які підлягають звільненню з військової служби у зв'язку з оголошенням демобілізації, але продовжують військову службу у зв'язку з прийняттям на військову службу за контрактом та подати зазначені відомості про загальний обсяг фактичних витрат на виплату компенсації з бюджету середнього заробітку працівникам в порядку, передбаченому Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 №105 "Про затвердження Порядку виплати компенсації підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятих на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, а також працівникам, які були призвані на військову мобілізації, на особливий період та які підлягають звільненню зі зв'язку з оголошенням демобілізації, але продовжують військову службу у зв'язку з прийняттям на військову службу за контрактом" (далі - Постанова №105) .

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що на підставі трудового договору №643-14 від 03 березні 2014 року ФОП ОСОБА_3 використовується наймана праця ОСОБА_4, який за наказом Сумського міського військового комісаріату призваний на військову службу згідно з указом Президента України від 17.03.2014 року №303 "Про часткову мобілізацію", затвердженого Законом України від 17.03.2014 року №1126-VІІ "Про затвердження Указу Президента України від 17.03.2014 р. №303 "Про часткову мобілізацію".

Позивач як роботодавець протягом травня 2014 - березня 2015 року здійснювала виплату ОСОБА_4 середнього заробітку за весь час проходження військової служби, що склало в загальному розмірі 16610,00 грн.

Позивач вважає відмову у виплаті вищезазначеної компенсації, викладену у листі від 27.07.2017 протиправною, оскільки прийнята з порушенням норм ст. 119 Кодексу законів про працю України, а тому просить суд скасувати її та зобов'язати відповідача включити зазначену у звітах, що були отримані Департаментом соціального захисту Сумської міської ради 11.07.2017 р. від позивача загальну суму 16610 грн., виплачену за період травень 2014 р. - березень 2015 р. до зведеного звіту про фактичні витрати на виплату компенсації середнього заробітку працівникам, призваним на строкову військову службу.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 14.02.2018 вказаний позов задоволено. Скасовано відмову Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради, викладену у листі від 27.07.2017 р. Зобов'язано Департамент соціального захисту населення Сумської міської ради включити зазначену у звітах, що були отримані Департаментом соціального захисту Сумської міської ради 11.07.2017 р. від Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 загальну суму 16610 грн., виплачену за період травень 2014 р. - березень 2015 р. до зведеного звіту про фактичні витрати на виплату компенсації середнього заробітку працівникам, призваним на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятих на військову службу за контрактом, а також працівникам, які були призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період, та які підлягають звільненню з військової служби у зв'язку з оголошенням демобілізації, але продовжують військову службу у зв'язку з прийняттям на військову службу за контрактом та подати зазначені відомості про загальний обсяг фактичних витрат на виплату компенсації з бюджету середнього заробітку працівникам в порядку, передбаченому Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 р. №105 "Про затвердження Порядку виплати компенсації підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятих на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, а також працівникам, які були призвані на військову мобілізації, на особливий період та які підлягають звільненню зі зв'язку з оголошенням демобілізації, але продовжують військову службу у зв'язку з прийняттям на військову службу за контрактом".

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу в якій він просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що до Порядку виплати компенсації підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №105 від 04.03.2015 (далі - Порядок № 105), були внесені відповідні зміни постановою № 254 від 12.04.2017, якою передбачено, що ФОП компенсації з державного бюджету підлягає заробітну плата, нарахована тим працівникам, які мобілізовані з 06.12.2015.

Представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції представники сторін підтримали свої правові позиції по справі.

Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача та представника відповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 03.03.2014 між ФОП ОСОБА_3 та ОСОБА_5 укладено трудовий договір №643-14.

Наказом Сумського міського військового комісаріату ОСОБА_5 призваний на військову службу згідно з указом Президента України від 17.03.2014 року №303 "Про часткову мобілізацію", затвердженого Законом України від 17.03.2014 року №1126-VІІ "Про затвердження Указу Президента України від 17.03.2014 р. №303 "Про часткову мобілізацію".

11 липня 2017 року позивач звернулась до Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради із звітами, встановленої у Постанові №105 форми, про фактичні витрати на виплату середнього заробітку працівникам, призваним на військову службу за призивом під час мобілізації, на особливий період, до якого включила суму нарахованої ОСОБА_4 заробітної плати за період з травня 2014 року по березень 2015 року.

Листом від 27.07.2017 №12.01-30/6228/08 Департамент повідомив про те, що відповідно до Постанови №105 виплата вищезазначеної компенсації передбачена підприємствам, установам, організаціям. Порядком не передбачені зазначені виплати фізичній особі - підприємцю, оскільки зміни внесені до статті 119 КЗПП та Порядку №105 лише 06.12.2015 року, то Департамент не має законних підстав для проведення відшкодування середнього заробітку за період з травня 2014 року по березень 2015 року.

Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що позивач, будучи ФОП має право на отримання із бюджету компенсації середнього заробітку для працівника ОСОБА_4, призваного на військову службу за призовом підчас мобілізації у розмірі 16 610,00 грн за період з травня 2014 року по березень 2015, згідно наданих до Управління Звітів про фактичні витрати на виплату середнього заробітку працівникам, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч.3 ст.119 КЗпП України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), за працівниками, призваними на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію, але не більше одного року, зберігаються місце роботи, посада і компенсується із бюджету середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, в яких вони працювали на час призову, незалежно від підпорядкування та форми власності. Виплата таких компенсацій із бюджету в межах середнього заробітку проводиться за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно п.2 Розділу ІІ Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації" №1275-VII від 20.05.2014 поширено, зокрема, дію частини третьої ст. 119 КЗпП України в редакції цього Закону на громадян України, які, починаючи з 18.03.2014, були призвані на військову службу на підставі Указу Президента України "Про часткову мобілізацію" № 303 від 17.03.2014, затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про часткову мобілізацію" № 1126-VII від 17.03.2014.

Пунктом 7 Указу Президента України "Про часткову мобілізацію" № 15/2015 від 14.01.2015 доводиться до відома керівників органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності, що згідно ст.39 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", статтею 119 КЗпП України за громадянами України, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, закріплені гарантії щодо збереження за ними місця роботи (посади) на термін, що не перевищує одного року.

Положеннями ч.1 ст. 3 КЗпП України передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Відповідно до п.п.14.1.222 п.14.1 ст.14 ПК України роботодавцем, зокрема, є самозайнята особа, яка використовує найману працю фізичних осіб на підставі укладених трудових договорів (контрактів) та несе обов'язки із сплати їм заробітної плати, а також нарахування, утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб до бюджету, нарахувань на фонд оплати праці, інші обов'язки, передбачені законами.

Статтею 7 КЗпП України передбачено, що особливості регулювання праці осіб, які працюють у районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я, тимчасових і сезонних працівників, а також працівників, які працюють у фізичних осіб за трудовими договорами, додаткові (крім передбачених у статтях 37 і 41 цього Кодексу) підстави для припинення трудового договору деяких категорій працівників за певних умов (порушення встановлених правил прийняття на роботу та ін.) встановлюються законодавством.

Тобто, законодавство про працю регулює трудові відносини працівників як підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, так і осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, за виключенням особливостей регулювання таких правовідносин у випадках, прямо передбачених законодавством.

Таким чином, оскільки положення ст. 119 КЗпП України, якими встановлено гарантії для працівників на час виконання державних або громадських обов'язків, не містять жодних застережень щодо непоширення цих гарантій на працівників, які працюють у ФОП за трудовими договорами, то на ОСОБА_4, який працював у позивача, як ФОП, і був призваний на військову службу за призовом під час мобілізації, поширювалися гарантії, передбачені ч.3 ст. 119 КЗпП України, зі змінами, внесеними Законом України №1275-VII, зокрема, щодо компенсації з бюджету середнього заробітку, але не більше одного року.

Кабінетом Міністрів України постановою №105 від 04.03.2015 затверджено Порядок виплати компенсації підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятих на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, а також працівникам, які були призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період та які підлягають звільненню з військової служби у зв'язку з оголошенням демобілізації, але продовжують військову службу у зв'язку з прийняттям на військову службу за контрактом.

Вказана постанова є підзаконним нормативно-правовим актом, прийнятим на основі та відповідно до статті 119 КЗпП України, і спрямована на виконання правових приписів, що містяться у ній. Відповідно, її зміст не може суперечити змісту нормативно-правового акту вищої юридичної сили, яким є КЗпП України, зокрема й щодо дії за колом осіб, на яких він поширюється, до того ж цей підзаконний нормативно-правовий акт не містить жодних застережень щодо його непоширення на ФОП та осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах.

Враховуючи наведене, дія Порядку № 105 щодо виплати компенсації у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період поширюється не лише на підприємства, установи та організації, а й на ФОП, які зобов'язані здійснити виплату працівникам, що перебувають з ними у трудових відносинах, середнього заробітку за період їхнього перебування на військовій службі за призовом під час мобілізації, на особливий період та мають право на отримання компенсації цих виплат з державного бюджету.

Згідно пункту 2 вказаного Порядку, головним розпорядником бюджетних коштів та відповідальним виконавцем бюджетної програми є Мінсоцполітики. Розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня є: Міністерство соціальної політики Автономної Республіки Крим, структурні підрозділи з питань соціального захисту населення обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій; структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у містах Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (крім міст Києва та Севастополя) рад.

Відповідно до п. 3 Порядку, бюджетні кошти спрямовуються підприємствам, установам, організаціям на компенсацію витрат на виплату середнього заробітку працівникам, які працювали на таких підприємствах, в установах, організаціях на час призову на військову службу, не більше одного року.

Пунктом 4 передбачено, що для виплати компенсації підприємство, установа або організація подає щомісяця до 15 числа органу соціального захисту населення звіт про фактичні витрати на виплату середнього заробітку працівникам згідно з додатком 1, погоджений районним (міським) військовим комісаріатом, який здійснював призов працівника на військову службу, в частині підтвердження призову та проходження військової служби, для подання до 19 числа їх копій, а також зведених звітів про фактичні витрати на виплату середнього заробітку працівникам згідно з додатком 2 структурним підрозділам соціального захисту населення.

Структурні підрозділи соціального захисту населення щомісяця до 23 числа подають відомості про загальний обсяг фактичних витрат на виплату середнього заробітку працівникам згідно з додатком 3 Мінсоцполітики для спрямування їм бюджетних коштів, що спрямовуються органам соціального захисту населення для перерахування підприємствам, установам, організаціям.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивачем подано Управлінню звіти про фактичні витрати на виплату середнього заробітку працівнику, погоджені військовими комісаріатами, які здійснювали призов працівника на військову службу, в частині підтвердження призову та проходження військової служби.

Факт дотримання позивачем усіх умов для виплати компенсації не оспорюється і самим відповідачем.

Однак, сума компенсації з бюджету середнього заробітку мобілізованому працівнику у розмірі 16 610,00 грн за період з травня 2014 року по березень 2015, яка встановлена та підтверджена матеріалами справи, позивачу виплачена не була.

Водночас, звіти про фактичні витрати на виплату середнього заробітку не були включені до зведеного звіту про фактичні витрати на виплату компенсації середнього заробітку працівникам, призваним на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятих на військову службу за контрактом, а також працівникам, які були призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період, та які підлягають звільненню з військової служби у зв'язку з оголошенням демобілізації, але продовжують військову службу у зв'язку з прийняттям на військову службу за контрактом та подати зазначені відомості про загальний обсяг фактичних витрат на виплату компенсації з бюджету середнього заробітку працівникам в порядку, передбаченому Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 р. №105 "Про затвердження Порядку виплати компенсації підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятих на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, а також працівникам, які були призвані на військову мобілізації, на особливий період та які підлягають звільненню зі зв'язку з оголошенням демобілізації, але продовжують військову службу у зв'язку з прийняттям на військову службу за контрактом".

Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апелянта, що тільки з 06.12.2015 поширюються дії положень Порядку № 105 на ФОП та, відповідно, тільки з вказаного періоду визнаються права даних осіб на отримання компенсації середнього заробітку працівникам, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, оскільки такі доводи спростовано вищевикладеним.

Крім того, колегія суддів вважає також необґрунтованими покликання апелянта на те, що ч.3 ст. 119 КЗпП України встановлена гарантія збереження місця роботи, посади та виплати компенсації середнього заробітку тільки працівникам, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, які працювали саме на підприємствах, в установах і організаціях, оскільки в такому випадку поза межами законодавства залишились наймані працівники, які працюють у ФОП.

Колегія суддів вважає, що такі твердження суперечать положенням статей 3, 7 та 119 КЗпП України та безпідставно звужують права ФОП, як роботодавця, у порівнянні з правами таких роботодавців, як підприємства, установи та організації.

З урахуванням викладеного вище, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про визнання протиправним рішення Управління та зобов'язати включити зазначену у звітах, що були отримані Департаментом соціального захисту Сумської міської ради 11.07.2017 р. від позивача загальну суму 16610 грн., виплачену за період травень 2014 р. - березень 2015 р. до зведеного звіту про фактичні витрати на виплату компенсації середнього заробітку працівникам, призваним на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятих на військову службу за контрактом, а також працівникам, які були призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період, та які підлягають звільненню з військової служби у зв'язку з оголошенням демобілізації, але продовжують військову службу у зв'язку з прийняттям на військову службу за контрактом та подати зазначені відомості про загальний обсяг фактичних витрат на виплату компенсації з бюджету середнього заробітку працівникам в порядку, передбаченому Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 р. №105 "Про затвердження Порядку виплати компенсації підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятих на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, а також працівникам, які були призвані на військову мобілізації, на особливий період та які підлягають звільненню зі зв'язку з оголошенням демобілізації, але продовжують військову службу у зв'язку з прийняттям на військову службу за контрактом".

Згідно ч.1 ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному з'ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, прийнята при правильному застосуванні норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому відсутні підстави для скасування оскаржуваного судового рішення.

Керуючись ст. 243, 245, 246, 250, 315, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 14.03.2018 по справі № 818/305/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена у касаційному порядку, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис)А.О. БегунцСудді(підпис) (підпис) С.С. Резнікова Л.В. Тацій Повний текст постанови складено 21.06.2018.