Постанова № 74819584, 19.06.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2018 р.м.ОдесаСправа № 815/5706/17

Категорія: 8.3 Головуючий в 1 інстанції: Бойко О.Я.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Танасогло Т.М.,

суддів - Запорожана Д.В.,

- Яковлєва О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної фіскальної служби України на додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2018 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Альянссервіс" до Державної фіскальної служби України про скасування рішень,-

В С Т А Н О В И Л А:

Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 21 грудня 2017 року задовольнив адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю АГРО-АЛЬЯНССЕРВІС до Державної фіскальної служби України, визнав протиправними та скасував рішення Державної фіскальної служби України:

- №144664/34280742 від 07.09.2017 про відмову у реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної №5 від 05.08.2017 та зобовязав зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №5 від 05.08.2017.

- №144665/34280742 від 07.09.2017 про відмову у реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної №6 від 06.08.2017 та зобовязати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №6 від 06.08.2017.

- №144666/34280742 від 07.09.2017 про відмову у реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної №7 від 07.08.2017 та зобовязати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №7 від 07.08.2017.

- №144667/34280742 від 07.09.2017 про відмову у реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної №8 від 08.08.2017 та зобовязати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №8 від 08.08.2017.

- №144668/34280742 від 07.09.2017 про відмову у реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної №9 від 09.08.2017 та зобовязати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №9 від 09.08.2017.

- №144744/34280742 від 07.09.2017 про відмову у реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної №10 від 09.08.2017 та зобовязати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №10 від 09.08.2017.

21.12.2017 року в судовому засіданні суду першої інстанції до початку судових дебатів представник позивача заявив клопотання про ухвалення додаткового рішення про стягнення з Державної фіскальної служби України на користь позивача судовий збір та витрати на правову допомогу.

Обґрунтовуючи клопотання представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Альянссервіс" зазначив, що 06.11.2017 року ТОВ «Агро-Альянссервіс» уклало з АО «Юридична компанія «Лекс Ноледж» договір про надання правової допомоги. Предметом даного договору є правова допомога, що надається Компанією, відносно захисту прав та представництва інтересів Клієнта при оскарженні рішень ДФС. На виконання даного договору позивач сплатив підприємству гонорар у розмірі 20 000 (двадцять тисяч) грн.

Додатковим рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2018 року клопотання представника позивача задоволено частково.

Стягнуто з Державної фіскальної служби України за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО - АЛЬЯНССЕРВІС» судовий збір у розмірі 19200 (девятнадцять тисяч двісті),00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12000 (дванадцять тисяч),00 грн.

У решті вимог клопотання відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням Державна фіскальна служба України звернулась до суду з апеляційною скаргою.

В апеляційній Державна фіскальна служба України зазначає, що в матеріалах справи відсутнє належне обґрунтування та докази витраченого часу на правову допомогу, не доведено факт відповідності заявленої до стягнення суми витрат на правову допомогу, а тому клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Альянссервіс" в частині стягнення 12 000 грн. на правничу допомогу не підлягає задоволенню.

Відповідно до приписів ст. 311 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції, може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд за їх участю, а також у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається наступне.

Так, впродовж судового розгляду суд першої інстанції встановив, що 06.11.2017 року ТОВ «Агро-Альянссервіс» уклало з АО «Юридична компанія «Лекс Ноледж» договір «Про надання правової допомоги». Предметом даного договору є правова допомога, що надається Компанією, відносно захисту прав та представництва інтересів Клієнта при оскарженні рішень ДФС (том ІІ, а.с. 71).

Відповідно до копії платіжного доручення №522 позивач 06.12.2017р. виконав своє зобов'язання за договором та сплатив суму гонорару в повному обсязі (том ІІ, а.с.73).

З огляду на надані в матеріали справи, звіти про обсяг послуг та використання адвокатом (представником позивача) робочого часу за договором «Про надання правової допомоги» від 06.11.2017 р. витрачено в цілому на надання професійної правничої допомоги 17 робочих годин адвоката та помічника адвоката АО «ЮК «ЛЕКС НОЛЕДЖ», з яких 14 у листопаді, 3 у грудні (том ІІ, а.с. 103-104).

Крім того, ТОВ «АГРО - АЛЬЯНССЕРВІС» при звернені із позовною заявою до Одеського окружного адміністративного суду сплатило судовий збір у розмірі 19 200,00 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями № 1 від 06.11.2017 року. (т.1 а.с.11) та №476 від 13.11.2017 року (т.1 а.с.194).

Задовольняючи частково клопотання представника ТОВ «АГРО - АЛЬЯНССЕРВІС» суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позов ТОВ «АГРО - АЛЬЯНССЕРВІС» до Державної фіскальної служби України було задоволено, позивач має право на відшкодування всіх судових витрат.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Як вбачається з аналізу наведених правових норм, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі № 815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі № 814/698/16.

З матеріалів справи вбачається, що представником позивача з метою підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв'язку з розглядом даної справи, надано копію договору про надання правової допомоги та звіт про обсяг наданих послуг та використання адвокатом робочого часу на надання правової допомоги, копію платіжного доручення № 522 від 06.12.2017 року.

Так, в розділі 5 вказаного договору сторони домовилися про те, що Клієнт зобов'язаний сплатити суму гонорару в розмірі 20 000, 00 грн. Крім того, позивач документально підтвердив, що він сплатив 20 000 грн. на виконання договору про надання правової допомоги. Тобто цей гонорар був фактичним.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що зі змісту статті 134 КАС України, впливає, що крім того, що зазначена стаття забезпечує право особи на правову допомогу, з іншого боку, вона запобігає зловживанню правом на компенсацію витрат на правову допомогу в т.ч. неоднаковій судовій практиці, встановлюючи критерії співмірності, які визначені в частині 5 цієї статті. Тобто суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.

Водночас, дослідивши звіти про обсяг наданих послуг та використання робочого часу згідно з договором та оцінивши усі необхідні аспекти цієї справи: складність та обсяг виконаних адвокатом робіт, час, витрачений на виконання відповідних робіт, ціну позову та значення справи для сторони, колегія вважає, що справа не потребувала значних затрат часу, підготовка цієї справи не вимагала значного обсягу юридичної та технічної роботи.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про застосування статистичних даних Пенсійного фонду України по середній заробітній платі у листопаді, грудні 2017 року в Україні, яка складає 6598,00 грн.( http://www.pfu.gov.ua/pfu), а також даних середньої заробітної плати у сфері юриспруденції в Україні у розмірі 8 879, 00 грн. (https://www.work.ua/ua/stat/).

Крім того, дана адміністративна справа, що розглядалась, за своїм предметом та суб'єктним складом відповідача відноситься до категорії типових справ, які розглядаються адміністративними судами.

За таких обставин, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про призначення позивачеві 12000, 00 грн. компенсації витрат на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 ст. 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги, колегія суддів, вважає не суттєвими та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України залишити без задоволення, а додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2018 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання судового рішення в повному обсязі.

Повний текст судового рішення складено 19.06.2018 року.

Головуючий суддя Танасогло Т.М.Судді Яковлєв О.В. Запорожан Д.В.