Постанова № 74819311, 19.06.2018, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 233/5037/17 Номер провадження 22-ц/775/801/2018

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2018 року м. Бахмут

Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Космачевської Т.В.,

суддів: Канурної О.Д., Мальованого Ю.М.,

за участю секретаря Ситніка Д.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бахмуті Донецької області в залі судових засідань №4 апеляційні скарги ОСОБА_1 та Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» на рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 19 лютого 2018 року, ухваленого судом у складі головуючого судді Мартиненко В.С. у місті Костянтинівці Донецької області (повний текст судового рішення складений 1 березня 2018 року) в справі номер 233/5037/17 за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» про стягнення суми страхового відшкодування, штрафних санкцій та суми інфляційного збільшення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

В жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області з позовом до ПрАТ «Українська охоронно-страхова компанія» про стягнення суми страхового відшкодування, штрафних санкцій та суми інфляційного збільшення заборгованості, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 6 серпня 2013 року з ним сталася дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого у відповідача транспортного засобу.

8 січня 2014 року відповідач повідомив його про прийняте рішення щодо виплати страхового відшкодування у зв'язку із вказаним ДТП в сумі 32045,72 грн.

Проте, до теперішнього часу відповідач не виплатив йому суму страхового відшкодування, тому він вимушений звернутися до суду за захистом своїх порушених прав.

Просив поновити йому строк на звернення із цим позовом, посилаючись на проживання в зоні проведення антитерористичної операції і активних бойових дій, відсутністю поштового зв'язку та неможливістю у зв'язку з цим вирішити питання щодо поїздки на контрольовану Україною територію і звернення до суду.

Уточнивши позовні вимоги, просив стягнути з відповідача на його користь суму страхового відшкодування в розмірі 32045,72 грн., компенсацію у зв'язку з інфляцією за період з 01 січня 2014 року по 01 жовтня 2017 року в розмірі 69766,74 грн., та пеню за період з 01 січня 2014 року по 01 січня 2015 року в розмірі 350900,63 грн. відповідно до ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів».

Рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 19 лютого 2018 року позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» про стягнення суми страхового відшкодування, пені та

суми інфляційного збільшення заборгованості - задоволено частково.

Визнано причини пропуску ОСОБА_1 строку позовної давності поважними.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 32045,72 грн., інфляційне збільшення заборгованості - у розмірі 38974,00 грн., а всього 71019,72 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.

Із вказаним рішенням не погодився позивач ОСОБА_1, подав апеляційну скаргу, в якій просив апеляційний суд рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення суми пені 3% в день згідно з ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» за період з 1 січня 2014 року по 1 січня 2015 року скасувати, та ухвалити в цій частині нове рішення про стягнення з відповідача пені в сумі 350900,63 грн.

Доводами апеляційної скарги ОСОБА_1 наведено, що судом першої інстанції порушено норми процесуального та матеріального права, оскільки, вважає позивач, до спірних правовідносин має бути застосовано ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» про суму пені 3% за кожен день прострочки за ненадання фінансової послуги по виплаті страхового відшкодування.

При цьому, суд не перевірив можливість застосування іншої ставки пені, яка могла б бути застосована за договором страхування.

Із вказаним рішенням не погодився відповідач ПрАТ «Українська охоронно-страхова компанія», подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 19.02.2018 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову в цій частині з підстав пропущення позивачем строку позовної давності.

Доводами апеляційної скарги ПрАТ «Українська охоронно-страхова компанія» наведено, що судом першої інстанції взагалі не досліджувалось питання про те, чи порушив відповідач права позивача, не перевірив, чи виконав позивач необхідні дії для отримання страхового відшкодування щодо надання всіх документів, які необхідні для фактичного здійснення страхового відшкодування. Зокрема, вказує на те, що позивачем не надано реквізити для перерахування страхового відшкодування, що фактично унеможливило її виплату.

За таких обставин вважає, що права позивача не порушені, а тому застосування до відповідача штрафних санкцій є безпідставним.

Зазначає, що суд першої інстанції необґрунтовано поновив строк позовної давності, не встановивши, чи були наявні у позивача поважні причини пропуску цього строку. Суд не з'ясував в який саме момент позивач отримав можливість звернутися до суду, де він проживав протягом трирічного строку передбаченого для звернення до суду.

Учасники справи до суду апеляційної інстанції відзиви на апеляційні скарги не подали.

В судове засідання апеляційного суду позивач не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд справи за його відсутністю (а.с. 124).

В судове засідання апеляційного суду представник відповідача не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав додаткові пояснення до апеляційної скарги та просив проводити розгляд справи за його відсутністю (а.с. 133-134).

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Тому апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутністю сторін.

Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційних скарг, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не

підлягає, а апеляційна скарга ПрАТ «Українська охоронно-страхова компанія» підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення

суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оскільки судове рішення позивачем ОСОБА_1 оскаржується в частині, в якої суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог, а відповідачем ПрАТ «Українська охоронно-страхова компанія» - в частині вимог, що судом задоволені, апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість судового рішення в повному обсязі.

Відповідно до статей 13 і 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до вимог ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам закону судове рішення відповідає не в повній мірі.

Судом встановлено і це вбачається з матеріалів цивільної справи, що 06.08.2013 року в м. Макіївці на перехресті нерівнозначних доріг - вул. Тайожній та вул. Табунова, ОСОБА_3, керуючи автомобілем ГАЗ-24, державний номер НОМЕР_3, не надав дорогу автомобілю Хюндай, державний номер НОМЕР_1, який рухався по головній дорозі, та скоїв з ним зіткнення, внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження. ОСОБА_3 відповідно до постанови судді Червоногвардійського районного суду міста Макіївки Донецької області визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, і підданий адміністративному стягненню у виді штрафу на користь держави в розмірі 340,00 грн. (а.с. 7, 8).

Згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів №АС/6099372 від 04.07.2013 року відповідальність ОСОБА_3 застраховано в ПрАТ «Українська страхова компанія» (а.с. 6).

Відповідно до повідомлення ПрАТ «Українська охоронно-страхова компанія» №60 від 08.01.2014 року за заявою позивача про подію, яка мала місце 06.08.2013 року, прийняте рішення щодо виплати ОСОБА_1 страхового відшкодування в розмірі 32045,72 грн. (а.с. 5).

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції дійшов до висновку про поважність причин пропуску строку позовної давності для звернення позивача до суду, та про обґрунтованість стягнення з відповідача на його користь страхованого відшкодування в розмірі 32045, 72 грн., а також інфляційного збільшення заборгованості в розмірі 38974,00 грн. В частині позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення пені відповідно до ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» за період з 1 січня 2014 року по 1 січня 2015 року суд вважав, що такі вимоги задоволенню не підлягають, оскільки спірні правовідносини, що склалися між сторонами не підпадають під дію Закону України «Про захист прав споживачів».

З такими висновками суду повністю погодитися не можна, оскільки вони не відповідають обставинам справи та нормам закону.

Правовідносини з приводу страхового відшкодування регулюються Цивільним кодексом України та Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Підпунктами 36.1, 36.2 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

Відповідно до ч. 3 пп. 36.4 ст. 36 зазначеного Закону виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється шляхом безготівкового розрахунку.

Судом встановлено, що 06.08.2013 року в м. Макіївці сталася ДТП, в результаті якої автомобіль Хюндай, державний номер НОМЕР_1, що належить позивачеві, отримав механічні пошкодження. ОСОБА_3 відповідно до постанови судді Червоногвардійського районного суду міста Макіївки Донецької області визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, і підданий адміністративному стягненню у виді штрафу на користь держави в розмірі 340,00 грн. (а.с. 7, 8).

Відповідачем ПрАТ «Українська охоронно-страхова компанія» 8 січня 2014 року за заявою ОСОБА_1 про подію, яка мала місце 06.08.2013 року, прийняте рішення щодо виплати йому страхового відшкодування в розмірі 32045,72 грн. (а.с. 5).

25 квітня 2014 року позивачем ОСОБА_1 відповідачеві ПрАТ «УОСК» надана довідка про реквізити для зарахування коштів на картковий рахунок позивача (а.с. 136-137, 138).

Сторони не оспорюють факту, що до теперішнього часу страхове відшкодування позивачеві не перераховане.

За таких обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача страхового відшкодування в розмірі 32045,72 грн. При цьому, визнав поважними причини пропуску позивачем ОСОБА_1 строку позовної давності, враховуючи загальновідомий факт, що в період проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей пошкоджені (зруйновані) об'єкти соціальної і транспортної інфраструктури, житлового фонду та систем забезпечення життєдіяльності, поштовий зв'язок відсутній, а м. Макіївка Донецької області, де зареєстрований та мешкає позивач, віднесене до населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Доводи апеляційної скарги ПрАТ «Українська охоронно-страхова компанія» в цій частині є безпідставними.

Необґрунтованими є також доводи апеляційної скарги позивача ОСОБА_1 щодо можливості застосування іншої ставки пені, яка могла б бути застосована за договором страхування.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Позивач в позовній заяві з її уточненнями вимоги про стягнення іншого виду пені не заявляв, тому у суду першої інстанції не було законних підстав для розгляду вимоги, заявленої

ним в апеляційній скарзі.

Щодо заявленої в позові вимоги про стягнення певного виду пені відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів», суд першої інстанції правильно дійшов висновку про необґрунтованість такої вимоги.

Разом з тим, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, незважаючи на правильність застосування норм закону при вирішенні питання про інфляційне збільшення заборгованості, не врахував всіх обставин справи та закону, включаючи об'єктивну наявність або відсутність вини відповідача, та зробив помилкові висновки.

Відповідно до п. 21 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» №4 від 1 березня 2013 року при безпідставній відмові у виплаті страхового відшкодування, крім наслідків, передбачених договором, страховик, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу страхувальника зобов'язаний сплатити йому суму страхової виплати з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (стаття 526, частина друга статті 625 ЦК).

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З постанови Національного Банку України від 6 серпня 2014 року №466 «Про призупинення здійснення фінансових операцій» вбачається, що, ураховуючи те, що на території Донецької та Луганської областей відповідно до постанови Правління Національного банку України від 23 липня 2014 року N 436 починаючи з 24 липня 2014 року запроваджено надзвичайний режим роботи банківської системи, з метою запобігання загрози життю і здоров'ю працівників та клієнтів банків, забезпечення стабільності банківської системи, керуючись статтями 3, 27, 99 Конституції України, статтями 7, 15 Закону України "Про Національний банк України", статтею 66 Закону України "Про банки і банківську діяльність", Законом України "Про боротьбу з тероризмом", розділом I Інструкції щодо організації роботи банківської системи в надзвичайному режимі, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 22 липня 2014 року N 435, Указом Президента України від 14 квітня 2014 року N 405/2014 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України", та Правлінням Національного банку України постановлено банкам України призупинити здійснення усіх видів фінансових операцій у населених пунктах, які не контролюються українською владою.

Отже, виходячи з наведеного вище, апеляційний суд прийшов до висновку, що відповідач з 25 квітня 2014 року - дата отримання ним відомостей про номер рахунка позивача (а.с. а.с. 136-137, 138), до 24 липня 2014 року - дата призупинення здійснення усіх видів фінансових операцій, мав можливість та був зобов'язаний перерахувати на вказаний позивачем рахунок банку страхове відшкодування в зазначеному розмірі. Проте, цього не зробив.

Тому, за період з 26 квітня 2014 року по 23 липня 2014 року з відповідача на користь позивача має бути стягнуто інфляційне збільшення заборгованості в розмірі 1684,76 грн. та три проценти річних від простроченої суми в розмірі 234,42 грн.

Відтак, враховуючи наведене вище, оскільки апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції відповідно до ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню в частині вимог про стягнення штрафних санкцій та суми інфляційного збільшення заборгованості з ухваленням в цій частині нового судового рішення.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» - задовольнити частково.

Рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 19 лютого 2018 року в частині вимог про стягнення штрафних санкцій та суми інфляційного збільшення заборгованості - скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» про стягнення штрафних санкцій та суми інфляційного збільшення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» (03056, м. Київ, вул. Борщагівська, 145, ЄДРПОУ 23734213) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_2) три проценти річних від простроченої суми за період з 26 квітня 2014 року по 23 липня 2014 року в розмірі 234 (двісті тридцять чотири) грн. 42 коп. та суму інфляційного збільшення заборгованості за період з 26 квітня 2014 року по 23 липня 2014 року в розмірі 1684 (одна тисяча шістсот вісімдесят чотири) грн. 76 коп.

В інший частині рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді:

Повний текст судового рішення складений 19 червня 2018 року.

Суддя: