Постанова № 74818910, 19.06.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2018 р.м.ОдесаСправа № 511/2947/13-а

Категорія: 6.3 Головуючий в 1 інстанції: Гринчак С.І.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: судді доповідача-головуючого - Шляхтицького О.І.,

суддів: Потапчука В.О., Семенюка Г.В.,

при секретарі - Ханділян Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційні скарги ОСОБА_2, ОСОБА_3 на постанову Роздільнянського районного суду Одеської області від 27 березня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Роздільнянська районна державна адміністрація Одеської області про скасування державних актів, -

ВСТАНОВИЛА:

Короткий зміст позовних вимог.

У вересні 2013 року ОСОБА_4 звернувся з адміністративним позовом, в якому просив визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № НОМЕР_3 виданий на підставі розпорядження виконуючого обов'язки голови Роздільнянської районної державної адміністрації від 27 січня 2010 року №18/А-2010 на ім'я ОСОБА_2, яка проживає за адресою: АДРЕСА_3; визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № НОМЕР_2 виданий на підставі розпорядження виконуючого обов'язки голови Роздільнянської районної державної адміністрації від 27 січня 2010 року №17/А-2010 на ім'я ОСОБА_5, який проживає за адресою: АДРЕСА_1; визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯМ № НОМЕР_1 виданий на підставі розпорядження виконуючого обов'язки голови Роздільнянської районної державної адміністрації від 27 січня 2010 року №16/А-2010 на ім'я ОСОБА_6, який проживає за адресою: АДРЕСА_2.

В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що 3 квітня 2013 року набрала законної сили постанова Одеського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_4 до Роздільнянської районної державної адміністрації Одеської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, що до предмету спору на стороні позивача: ОСОБА_7, треті особи, які не заявляють самостійних вимог, щодо предмету спору на стороні відповідача: Новоукраїнська сільська рада Роздільнянського району Одеської області, ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6, прокуратура Роздільнянського району Одеської області, відділ Держкомзему у Роздільнянському районі Одеської області про скасування розпоряджень яким були скасовані:

- розпорядження виконуючого обов'язки голови Роздільнянської районної державної адміністрації від 19.10.2009 р. №93б/А- 2009 р., про затвердження матеріалів вибору місця розташування земельної ділянки та надання дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення у власність ОСОБА_6 земельної ділянки площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства із земель запасу Новоукраїнської сільської ради Роздільнянського району Одеської області;

- розпоряджання виконуючого обов'язки голови Роздільнянської районної державної адміністрації від 27 січня 2010 року №17/А-2010 про затвердження проекту, землеустрою, щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,0 га ОСОБА_6 для ведення особистого селянського господарства із земель запасу Новоукраїнської сільської ради Роздільнянського району Одеської області (за межами населеного пункту);

- розпорядження Роздільнянської районної державної адміністрації від 19 жовтня 2009 року №938/А-2009 про затвердження матеріалів вибору місця розташування земельної ділянки та надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства із земель запасу Новоукраїнської сільської ради Роздільнянського району Одеської області;

- розпорядження виконуючого обов'язки голови Роздільнянської районної державної адміністрації від 27 січня 2010 року №18/А-2010 про затвердження проекту землеустрою, щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,0 га ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства із земель запасу Новоукраїнської сільської ради Роздільнянського району Одеської області (за межами населеного пункту);

- розпорядження виконуючого обов'язки голови Роздільнянської районної державної адміністрації від 19 жовтня 2009 року №937/А-2009 про затвердження матеріалів вибору місця розташування земельної ділянки та надання дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення у власність ОСОБА_5 земельної ділянки площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства із земель запасу Новоукраїнської сільської ради Роздільнянського району Одеської області;

- розпорядження виконуючого обов'язки голови Роздільнянської районної державної адміністрації від 27 січня 2010 року №16/А-2010 про затвердження проекту землеустрою, щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,0 га ОСОБА_5 для ведення особистого селянського господарства із земель запасу Новоукраїнської сільської ради Роздільнянського району Одеської області (за межами населеного пункту).

На підставі скасованих розпоряджень були видані державні акти на право власності на земельні ділянки:

- ЯЛ № НОМЕР_3 на ім'я ОСОБА_2, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 512390001000455 від 03.06.2011р.;

- ЯЛ № НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_6, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності па землю за № 512390001000454 від 03.06.2011р.;

- ЯМ № НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_5, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 512390001002347 від 29.10.2012р.

Позивач вважав, що видані державні акти на право власності на земельні ділянки на ім'я ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6 порушують його права, щодо користування належної йому земельної ділянки і тому підлягають визнанню недійсними.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Постановою Роздільнянського районного суду Одеської області від 27 березня 2014 року визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № НОМЕР_3 виданий на підставі розпорядження виконуючого обов'язки голови Роздільнянської районної державної адміністрації від 27 січня 2010 року №18/А-2010 на ім'я ОСОБА_2, яка проживає за адресою: АДРЕСА_3.

Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № НОМЕР_2 виданий на підставі розпорядження виконуючого обов'язки голови Роздільнянської районної державної адміністрації від 27 січня 2010 року №17/А-2010 на ім'я ОСОБА_5, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1.

Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯМ № НОМЕР_1 виданий на підставі розпорядження виконуючого обов'язки голови Роздільнянської районної державної адміністрації від 27 січня 2010 року №16/А-2010 на ім'я ОСОБА_6, який проживає за адресою: АДРЕСА_2.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погоджуючись з даним рішенням суду ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи у зв'язку з чим просить його скасувати та закрити провадження у справі.

Не погоджуючись з даним рішенням суду ОСОБА_3 також подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи у зв'язку з чим просить його скасувати та закрити провадження у справі.

Адміністративна справа призначена до розгляду на 15.05.2018 року.

15.05.2018 та 29.05.2018 року розгляд справи відкладався за клопотанням позивача та його представника з причин неможливості з'явитись у судове засідання за станом здоров'я. Відповідні клопотання надались за годину до судового засідання. Оригінали документів, що підтверджували стан здоров'я позивача та його представника до суду не надходили.

Враховуючи наведене справа розглянута за відповідною явкою відповідно до приписів статі 313 КАС України.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для їх задоволення.

Обставини справи.

Суд першої інстанції встановив, що згідно розпорядження Роздільнянської райдержадміністрації № 1411/А-2006 від 25.12.2006 року ОСОБА_4 було надано згоду на укладання договору оренди на земельну ділянку загальною площею 38 га поліпшених пасовищ із земель запасу Новоукраїнської сільської ради терміном на 1 рік (виготовлення державного акту для ведення фермерського господарства). Зазначеним розпорядженням Роздільнянський відділ земельних ресурсів було зобов'язано внести зміни в земельно - облікові документи району.

Договір оренди земельної ділянки від 01.01.2007 року було зареєстровано Новоукраїнською сільською радою, за місцем розташування земельної ділянки, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 15.01.2007 р. № 1124.

На підставі акту прийому - передачі об'єкта оренди від 01.01.2007 р. земельна ділянка площею 38 га поліпшених пасовищ була прийнята ОСОБА_4

Також судом встановлено, що 29.12.2007 року, ОСОБА_4 було укладено договір з ДП «Одеський науково - дослідний та проектний інститут землеустрою» на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

У зв'язку з тривалою у часі процедурою підготовки та узгодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, позивачем у справі, дія договору оренди продовжувалася, що підтверджується наданою до суду довідкою Новоукраїнського сільського голови та землевпорядника сільської ради № 334/02-1 1 від 09.11.2011 р.. з якої вбачається, що ОСОБА_4 з 2008 р. по 15.06.2010 р. уклав договори оренди на земельну ділянку площею 38 га пасовищ із земель запасу з Новоукраїнською сільською радою і своєчасно сплачував орендну плату.

Відповідно до Розпорядження Роздільнянської райдержадміністрації № 460/А-2009 від 15.05.2009 р. було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність гр. ОСОБА_4 та в довгострокову оренду терміном на 49 років для ведення фермерського господарства на території Новоукраїнської сільської ради.

Згідно розпоряджень виконуючого обов'язки голови Роздільнянської районної державної адміністрації від 27 січня 2010 року за №18/А-2010, №16/А-2010, №17/А-2010 затверджено проекти землеустрою, щодо відведення у власність земельних ділянок площею по 2,0 га громадянам ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6 для ведення особистого селянського господарства із земель запасу Новоукраїнської сільської ради Роздільнянського району Одеської області (за межами населеного пункту).

На підставі цих розпоряджень громадянам ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6 були видані державні акти на право власності на землю:

- ЯЛ № НОМЕР_3 на ім'я ОСОБА_2, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 512390001000455 від 03.06.2011р.;

- ЯЛ № НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_6, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності па землю за № 512390001000454 від 03.06.2011р.;

- ЯМ № НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_5, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 512390001002347 від 29.10.2012р.

Висновок суду першої інстанції.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що позов належить розглядати за правилами КАС України.

Проте з вказаним висновком погодитись не можна з огляду на наступне.

Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду.

Зважаючи на підстави позову та характер правовідносин, суд першої інстанції вказав на підвідомчість цього спору адміністративним судам.

За змістом частини 3 статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 5 КАС України у редакції від 03 жовтня 2017 року кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Отже, одним із учасників адміністративного спору є суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства.

Також КАС України, як у редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року, так і в редакції від 03 жовтня 2017 року надає визначення публічно-правового спору - як спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (пункт 1 частини 1 стаття 3 КАС України у редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року та п. 1 частина 1 статті 4 КАС України у редакції від 03 жовтня 2017 року) та адміністративного судочинства - діяльність адміністративних судів щодо розгляду і вирішення справ у порядку, встановленому цим законом (пункт 4 частина 1 у редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року, та пункт 5 частина 1 статті 4 КАС України у редакції від 03 жовтня 2017 року).

У статті 17 КАС України у редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року, вказано, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій.

Таким чином, справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, який виник між двома (кількома) конкретними суб'єктами стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів, а ці суб'єкти, відповідно, зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта.

Одним із основних критеріїв відмежування справ адміністративної юрисдикції від інших є суб'єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є - суб'єкт владних повноважень).

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції залишив поза увагою те, що предметом спору в цій справі є визнання за ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6 права власності на земельні ділянки, що має вирішуватися у порядку цивільної юрисдикції, оскільки виникає спір про право цивільне.

Окрім того, в якості відповідачів ОСОБА_4 визначив фізичних осіб ОСОБА_5 та ОСОБА_6.

Роздільнянська района державна адміністрація Одеської області має статус лише третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача.

Наведені в позовній заяві відповідачі не є суб'єктами владних повноважень та іншими суб'єктами при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або надання адміністративних послуг.

Отже, наведені у позовній заяві спірні правовідносини не мають жодних ознак публічно-правового спору.

За змістом пункту 1 частини 1 статті 109 КАС України у редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

За змістом пункту 1 частини 1 статті 157 КАС України у редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року, суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

За змістом пункту 1 частини 1 статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

За змістом пункту 1 частини 1 статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

На зазначені обставини суд першої інстанції уваги не звернув, хоча вони мають істотне значення, а відтак постановлене у справі судове рішення підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі.

З приводу поновлення ОСОБА_2, ОСОБА_3 строку звернення до суду з апеляційною скаргою слід зазначити наступне.

Оскільки розгляд справи у Роздільнянському районному суді Одеської області відбувся за відсутності апелянтів, про оскаржуване рішення вони дізнались у лютому 2018 року під час звернення до нотаріуса з питань відчуження земельних ділянок, то суд дійшов висновку про поновлення пропущеного строку звернення до суду з апеляційною скаргою.

Крім того, статтею 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Порушення пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод констатував Європейський суд з прав людини у справі «Устименко проти України», заява № 32053/13.

Зокрема, Європейський суд з прав людини вказав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, пп. 51 і 52, ECHR 2003-X) (п. 46 рішення).

Відповідно до сталої практики Європейський суд з прав людини, вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Олександр Шевченко проти України" (974_256) (Aleksandr Shevchenko v. Ukraine), заява N 8371/02, п. 27, рішення від 26 квітня 2007 року, та "Трух проти України" (Trukh v. Ukraine) (ухвала), заява N 50966/99, від 14 жовтня 2003 року).

У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності), коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків (пункт 41 рішення у справі "Пономарьов проти України" (Заява N 3236/03).

Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (пункт 42 рішення у справі "Пономарьов проти України" (Заява N 3236/03).

Враховуючи сталу практику Європейський суд з прав людини, зазначені положення законодавства та встановлені фактичні обставини, слід вказати, що поновлення строку звернення до суду має на меті виправлення судової помилки, а саме порушення предметної юрисдикції господарським судом в силу положень статті 19 КАС України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 06.09.2017 року, № судового рішення в ЄДРСРУ 68776837.

Крім того у справі «Концевич проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що поновлення строку на апеляційне оскарження, яке вже набуло статусу остаточного, не було свавільним і не суперечило принципу правової впевненості, оскільки ґрунтувалось на тому, що сторона провадження не була належним чином повідомлена про судовий розгляд і тому не могла приймати участь у засіданнях, а також не отримала вчасно копію рішення.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при вирішенні справи порушені норми процесуального права, а тому, керуючись пунктом 4 частини 1 статті 317 КАС України, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, а провадження - закриттю.

Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги ОСОБА_2, ОСОБА_3 задовольнити, постанову Роздільнянського районного суду Одеської області від 27 березня 2014 року - скасувати, а провадження у справі закрити.

Роз'яснити позивачу право вирішення позовних вимог в порядку цивільного судочинства.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Дата складення та підписання повного тексту судового рішення - 21 червня 2018 року.

Головуючий суддя: Шляхтицький О.І.Судді: Потапчук В.О. Семенюк Г.В.