Постанова № 74818335, 19.06.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2018 рокуЛьвів№ 876/3558/18

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді: Улицького В.З.

суддів: Довгої О.І., Сапіги В.П.

при секретарі судового засідання: Дутка І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29.09.2016 року (постанова ухвалена о 12:09 хв. у м. Івано-Франківськ судом у складі головуючого судді Кашинського М.І., повний текст судового рішення виготовлено 05.10.2016 року) у справі за позовом Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до ОСОБА_1 про стягнення адміністративно-господарських санкцій,-

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2016 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені в сумі 21827,35 грн.

Позивач позовні вимоги мотивував тим, що відповідачем по справі не дотримано нормативу передбаченого статтею 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» при працевлаштуванні одного інваліда. За недотримання даного нормативу відповідач був зобов'язаний до 16 квітня 2013 року самостійно сплатити до Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції в сумі 21827,35 грн. За порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій, відповідачу була нарахована пеня в сумі 1294,02 грн. Оскільки вищезазначені суми відповідачем не сплачені у нього утворилась заборгованість перед Івано-Франківським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів в сумі 21827,35 грн., в тому числі пеня, яка на момент подачі позивачем позову до суду, відповідачем не сплачена. Просив позов задоволити.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29.09.2016 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постанову суду першої інстанції оскаржило Івано-Франківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою адміністративний позов задоволити.

Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Якщо одна із сторін визнала пред'явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 189 цього Кодексу.

Згідно ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач протягом 2015-2016 рр. він звертався до Єзупільської селищної ради, про те, як свідчить лист голови від 08.08.2016р. № 196 депутатів селищної ради ознайомлено про створення робочих місць для інвалідів, вивішено інформацію на загальній селищній дошці оголошень та інформовано жителів селища на сході 22.02.2015р. і 24.04.2016р.

Проте, ніяких звернень до селищної ради з цього приводу не поступало. Крім того, з метою працевлаштування інвалідів інформувалось Івано-Франківський центр зайнятості; розклеювались відповідні оголошення по місцю знаходження виробничих приміщень (с. Єзупіль); здійснювався пошук інвалідів через мережу інтернет, зокрема на сайті WORK.UA.

Судовою колегією апеляційного суду встановлено, що відповідач зареєстрований Івано-Франківським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів та є фізичною особою-підприємцем, який здійснює господарську діяльність та використовує найману працю. На момент проведення перевірки середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу відповідача складала 17 осіб.

Частиною 1 ст. 17 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» передбачено, що з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, не забороненою законом.

Частиною 3 ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» встановлено обов'язок підприємств, установ, організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації та забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством; надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно ч. 1 ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Відповідно до ч. 9 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» встановлено обов'язок роботодавців, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєстрації у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щорічного подання цим відділенням звітів про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Частиною 1 ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» передбачена відповідальність роботодавців за не здійснення працевлаштування інвалідів. А саме, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Відтак, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що позивачем протиправно застосовано до відповідача адміністративно-господарські санкції та пеня в розмірі 21827,35 грн., оскільки відповідачем вжиті необхідні заходи спрямовані на забезпечення прав інвалідів на працевлаштування відповідно до Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» та вжито усіх необхідних заходів для недопущення господарського правопорушення.

Узагальнюючи наведене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв'язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для відмови у задоволені адміністративного позову.

Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови суду першої інстанції.

З наведеного вбачається, що доводи апеляційної скарги являються безпідставними та необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, правова оцінка доказів дана вірно, а відтак у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 243 ч. 3, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29.09.2016 року у справі №809/1041/16 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття.

На Постанову протягом тридцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В. З. Улицький судді О. І. Довга В. П. Сапіга Повне судове рішення складено 20.06.2018 року