Постанова № 74818084, 19.06.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2018 рокуЛьвів№ 876/3004/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Гудима Л.Я.,

суддів: Довгополова О.М., Святецького В.В.,

за участю секретаря судового засідання: Дідик Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 12 березня 2018 року, головуючий суддя - Каленюк Ж.В., ухвалене о 13:21 год. у м. Луцьк, повний текст якого складено - 20.03.2018 року, у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправними і скасування рішень, податкових повідомлень-рішень, вимог про сплату боргу (недоїмки),-

В С Т А Н О В И В:

В грудні 2017 року позивач - ФОП ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління ДФС у Волинській області (далі - ГУ ДФС у Волинській області), в якому просив визнати протиправними і скасувати рішення від 03 листопада 2017 року №0248021307, від 15 грудня 2017 року №0344041307; податкові повідомлення-рішення від 03 листопада 2017 року №0248581307, №0248531307, №0248111307; вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 07 грудня 2017 року № Ф-22903-17; від 15 грудня 2017 року №Ф-0344051307.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що автомобіль придбавався ним як підприємцем для ведення господарської діяльності, господарська операція підтверджена документально. Автомобіль введено в експлуатацію та використовується в межах основних видів господарської діяльності. Відтак, така операція відображена в бухгалтерському та податковому обліках і сума вартості придбаного автомобіля взяла участь у розрахунках податкових зобов»язань відповідно до вимог податкового законодавства.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 12 березня 2018 року адміністративний позов задоволено частково; визнано протиправними і скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Волинській області від 03 листопада 2017 року №0248581307, №0248111307 та № НОМЕР_1; визнано протиправним і скасовано рішення Головного управління ДФС у Волинській області від 15 грудня 2017 року №0344041307 в частині застосування штрафних санкцій у сумі 1 637,57 грн. (одна тисяча шістсот тридцять сім грн. 57 грн.) за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску у сумі 16 375,70 грн. (шістнадцять тисяч триста сімдесят п»ять грн. 70 коп.); визнано протиправною і скасовано вимогу Головного управління ДФС у Волинській області від 07 грудня 2017 року № Ф-22903-17 про сплату боргу (недоїмки); визнано протиправною і скасовано вимогу Головного управління ДФС у Волинській області від 15 грудня 2017 року №Ф-0344051307 про сплату боргу (недоїмки) у сумі 16 375,70 грн. (шістнадцять тисяч триста сімдесят п»ять грн. 70 коп.); в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, ГУ ДФС у Волинській області оскаржило його в апеляційному порядку, яке, покликаючись на неповне з»ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатись до складу витрат для цілей оподаткування ПДФО навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав свою апеляційну скаргу, вважає оскаржене рішення суду незаконним та протиправним та повністю підтримав доводи, зазначені у апеляційній скарзі.

Позивач заперечив проти апеляційної скарги, вважає оскаржене рішення суду законним та обґрунтованим та просить апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець 10 січня 2001 року, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 78-79). Основними видами діяльності є збирання безпечних відходів.

Позивач перебуває на обліку як платник податків у Луцькій об»єднаній державній податковій інспекції ГУ ДФС у Волинській області. Він перебуває на загальній системі оподаткування та є платником податку на додану вартість (ПДВ) згідно зі свідоцтвом №200151748 (а.с.52), податку з доходів фізичних осіб, єдиного внеску на державне соціальне страхування, військового збору.

ГУ ДФС у Волинській області проведено документальну позапланову перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов»язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2014 року по 31 грудня 2016 року, за результатами якої складно акт від 24 жовтня 2017 року № 11952/03-20-13-07/НОМЕР_2 (далі - акт перевірки).

Актом перевірки встановлено порушення пункту 44.1 статті 44, підпункту 177.2, 177.4.1 статті 177 ПК України, внаслідок чого занижено податок з доходів фізичних осіб за 2016 рік на 13 398,00 грн.; пункту 2 частини першої статті 7, пунктів 2, 3 9 статті 9 Закону розділу ІІІ Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов»язкове державне соціальне страхування», в результаті чого занижено суму єдиного внеску на 20 741,84 грн. (з них 473,31 грн. за 2015 рік та 20 268,53 грн. за 2016 рік); підпункту 162.1.1 пункту 162.1 статті 162, підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163, підпункту 164.1.3 пункту 164. статті 164, підпункту 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, внаслідок чого занижено військовий збір за 2016 рік на 1 116,52 грн.; пункту 198.4 підпункт «а», пункту 198.5 статті 198, пункту 199.1 статті 199 ПК України, внаслідок чого зменшено ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту звітного (податкового) періоду за грудень 2016 року на 13 650,00 грн.

Зазначені висновки ґрунтуються на тому, що у ході перевірки відповідно до наданих підприємцем ОСОБА_1 первинних бухгалтерських документів, даних книги обліку доходів та витрат, банківських виписок встановлено завищення валових витрат за 2016 рік 74 435,00 грн., з них 6 185,00 грн., які не підтверджені документально, та 68 250,00 грн. з придбання автомобіля Renault модель Kango, використання якого не пов»язано з господарською діяльністю.

На підставі зазначеного акта перевірки ГУ ДФС у Волинській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 03 листопада 2017 року №0248581307 про завищення від»ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, ПДВ у сумі 13 650,00 грн.; податкове повідомлення-рішення від 03 листопада 2017 року №0248531307, яким збільшено на 16 747,88 грн. грошове зобов»язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування; податкове повідомлення-рішення від 03 листопада 2017 року №0248111307, яким збільшено грошове зобов»язання з військового збору на 1 395,65 грн.; рішення від 03 листопада 2017 року №0248021307 про застосування штрафних санкцій у сумі 2 121,51 грн. у зв»язку із донарахуванням єдиного внеску на загальнообов»язкове державне соціальне страхування у сумі 20 741,84 грн.; вимогу від 07 грудня 2017 року № Ф-22903-17 про сплату боргу (недоїмки) в сумі 22 863,35 грн.; вимогу від 15 грудня 2017 року №Ф-0344051307 про сплату боргу (недоїмки) в сумі 20 741,84 грн.; рішення від 15 грудня 2017 року №0344041307 про застосування штрафних санкцій у сумі 2 121,51 грн. у зв»язку із донарахуванням єдиного внеску на загальнообов»язкове державне соціальне страхування у сумі 20 741,84 грн. (а.с. 21-26).

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не довів правомірність прийняття податкових повідомлень-рішень від 03 листопада 2017 року №0248581307, від 03 листопада 2017 року №0248531307, від 03 листопада 2017 року №0248111307 повністю, рішення від 15 грудня 2017 року №0344041307 в частині застосування штрафних санкцій у сумі 1637,57 грн., також підлягає визнанню протиправною та скасуванню податкова вимога від 15 грудня 2017 року №Ф-0344051307 на суму 16375,70 грн., вимога від 07 грудня 2017 року № Ф-22903-17.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне.

Господарською діяльністю відповідно до п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України є діяльність особи, що пов»язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п.п. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 ПК України бюджетне відшкодування - відшкодування від»ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.

Податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов»язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Згідно із п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов»язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4 ст. 200 ПК України передбачено, що при від»ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200.1.3 статті 200.1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов»язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв»язку з:

- придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

- ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до абз. «а» п. 198.5 ст. 198 ПК України платник податку зобов»язаний нарахувати податкові зобов»язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є об»єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) та місце постачання яких розташоване за межами митної території України.

Згідно із пунктом 189.1 статті 198 ПК України у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

У разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги, необоротні активи частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати зведену податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму частки сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг, необоротних активів в неоподатковуваних операціях (пункт 199.1 статті 199 ПК України).

Процедура державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів здійснюється відповідно до вимог Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1388 від 07.09.1998 року. Згідно із пунктом 6 цього Порядку транспортні засоби реєструються за юридичними та фізичними особами в сервісних центрах МВС. Транспортні засоби, що належать фізичним особам-підприємцям, реєструються за ними як за фізичними особами.

Статус фізичної особи - підприємця - це юридичний статус, який засвідчує право особи на заняття підприємницькою діяльністю. При цьому, юридичний статус «фізична особа - підприємець» сам по собі не впливає і ніяким чином не обмежує будь-які правомочності особи, які випливають з її цивільної право-, та дієздатності.

Таким чином, факт реєстрації транспортних засобів на фізичну особу, а не на фізичну особу-підприємця, не позбавляє останнього права на віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, які сплачені в ціні придбаних транспортних засобів, що використовуються в його господарській діяльності.

Також апеляційний суд звертає увагу, що податкове законодавство України не обмежує право платника податку на податковий кредит залежно від суб»єктного складу сторін у правовідносинах за договорами на придбання товарів (робіт, послуг), в тому числі і транспортних засобів, та визначає однакові права та обов»язки як для юридичних, так і для фізичних осіб - платників податку (в тому числі і фізичних осіб-підприємців).

Крім цього, факт використання транспортного засобу у господарській діяльності підприємця ОСОБА_1 підтверджується подорожніми листами, видатковими накладними, актами виконаних робіт, з яких слідує, що після придбання вантажного фургона малотонажного марки Renault модель Kango, реєстраційний номер НОМЕР_3, той використовувався позивачем у перевезенні вторинної сировини, що відповідає його основному виду діяльності як підприємця (а.с. 133-162).

Також податковою перевіркою було встановлено, що у періоді, який перевірявся, підприємець ОСОБА_1 надавав послуги із збирання безпечних відходів, здійснював діяльність вантажного автомобільного транспорту на загальній системі оподаткування (а.с. 30 зворот), що відповідає видам діяльності, визначеним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно податкове повідомлення-рішення від 03 листопада 2017 року №0248111307, яким збільшено грошове зобов»язання з військового збору на 1 395,65 грн. (1116,52 грн. основний платіж та 279,13 грн. штрафні санкції), є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки військовий збір нараховується, утримується та перераховується із сум чистого доходу, який визначається, виходячи із документально підтверджених витрат, пов»язаних з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.

Позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення від 03 листопада 2017 року №0248021307 (а.с. 27) про застосування штрафних санкцій у сумі 2 121,51 грн. за донарахування відповідним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у сумі 20 741,84 грн. задоволенню не підлягають, оскільки рішенням ДФС України від 11 грудня 2017 року №16513/П/99-99-11-02-02-25 скасовано рішення про застосування штрафних санкцій від 03 листопада 2017 року №0248021307, а тому таке є відкликаним з 11 грудня 2017 року (а.с. 13-14). Отже, предмет спору у цій частині відсутній.

В ході розгляду даної справи судом встановлено, що рішення ГУ ДФС у Волинській області від 15 грудня 2017 року №0344041307 про застосування штрафних санкцій у сумі 2 121,51 грн. за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у сумі 20 741,84 грн. були прийняті на підставі акта перевірки та з урахуванням рішення ДФС України від 11 грудня 2017 року, прийнятого за результатами розгляду скарги підприємця ОСОБА_1

Матеріалами справи підтверджено, що у 2015 році сума чистого доходу позивача становила 35 948,15 грн. (а.с. 105,107), то сума єдиного внеску становить 12 474,00 грн. (35 948,15 грн. х 34,7 відсотка), однак позивач нарахував 12 000,69 грн. (а.с. 107), що менше на 473,31 грн.

У 2016 році позивач визначив суму чистого доходу (прибутку) 73 356,66 грн. (а.с. 104), що відповідає також і заявленій сумі у рядку 10.7 розділу ІІ податкової декларації про майновий стан і доходи (а.с. 108-109).

З урахуванням приписів пункту 2 частини першої статті 7, частини 5 статті 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов»язкове державне соціальне страхування» у 2016 році позивач мав сплатити єдиний внесок у сумі 16 138,47 грн. (73 356,66 грн. х 22%), однак сплатив 12 245,64 грн. (55 662,00 грн. х 22%), що менше на 3 892,83 грн.

Відповідно до пункту 3 частини одинадцятої статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов»язкове державне соціальне страхування» орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

Оскільки з урахуванням встановлених судом обставин справи суд дійшов висновку щодо відсутності порушень з боку ОСОБА_1 в частині заниження чистого доходу за 2016 рік на 74 435,00 грн., то донарахування йому єдиного внеску у сумі 16 375,70 грн. є безпідставним.

Однак, оскільки позивач занизив суму єдиного внеску за 2015 рік на 473,31 грн. та за 2016 рік на 3 892,83 грн., а всього на 4 366,14 грн., то розмір штрафної санкції відповідно до розрахунків відповідача (а.с. 114) має становити 94,66 грн. за 2015 рік та 389,28 грн. за 2016 рік, а всього 483,94 грн.

Відтак правильним є висновок суду першої інстанції, про те, що рішення від 15 грудня 2017 року № 0344041307 про застосування штрафних санкцій у сумі 2 121,51 грн. за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у сумі 20 741,84 грн. слід визнати протиправним і скасувати на суму 1 637,57 грн., оскільки безпідставним є висновки про не нарахування єдиного внеску у сумі 16 375,70 грн.

З урахуванням наведеного, у відповідача не було правових підстав приймати вимогу від 07 грудня 2017 року №Ф-22903-17 відтак така є безпідставною та підлягає скасуванню, а вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 15 грудня 2017 року №Ф-03444051307 є безпідставною в частині 16 375,70 грн., та в цій частині підлягає скасуванню.

Аналізуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач не довів правомірності прийняття податкових повідомлень-рішень від 03 листопада 2017 року №0248581307, від 03 листопада 2017 року №0248531307, від 03 листопада 2017 року №0248111307 повністю, а рішення від 15 грудня 2017 року №0344041307 в частині застосування штрафних санкцій у сумі 1 637,57 грн., податкової вимоги від 15 грудня 2017 року №Ф-0344051307 на суму 16 375,70 грн. та вимоги від 07 грудня 2017 року № Ф-22903-17.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Волинській області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 12 березня 2018 року у справі №803/1970/17 - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її проголошення, а у разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст. 243 КАС України - з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Л. Я. Гудим судді О. М. Довгополов В. В. Святецький

Повний текст постанови складено 21.06.2018 року.