Постанова № 74817980, 19.06.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/24718/15

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Бужак Н. П.

Суддів: Костюк Л.О., Троян Н.М.

За участю секретаря: Івченка М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 лютого 2018 року, суддя Каракашьян С.К., у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська проектно-будівельна компанія" до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

У С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Київська проектно-будівельна компанія" (далі - позивач/ ТОВ "КПБК") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.06.2015 року №0003602202, №0003612202, №0003622202.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 лютого 2018 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились у судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволення з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що Державною податковою інспекцією у Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві проведено документальну виїзну позапланову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська проектно-будівельна компанія" з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю "ІН Капіталбуд" за період з 01.10.2014 року по 31.10.2014 року.

Перевіркою встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Київська проектно-будівельна компанія":

1. пп.134.1.1 п. 134.1 ст. 134, пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 149.1 ст. 149 Податкового кодексу України, в результаті чого знижено податок на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету за 2014 рік, всього на суму 154313 грн.

2. п. 198.1, п. 198.12, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 п. 201.6 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого:

- занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за жовтень 2014 року всього на суму 79197,00 грн.;

- завищено від'ємне значення різниці між сумою ПЗ та сумою ПК поточного звітного періоду (ряд. 19 Декларації) за жовтень 2014 року всього в сумі 86466 грн.

За наслідками перевірки державною податковою інспекцією у Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві складено акт від 08.05.2015 року №417/26-54-22-02/36024969 та прийняті податкові повідомлення рішення від 10.06.2015 року:

- №0003602202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів на загальну суму 192891,25 грн., з яких 154313 грн. нараховано за основним платежем, 38578,25 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- №0003612202, яким позивачу збільшено розмір грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 98996,25 грн., з яких 79197 грн. нараховано за основним платежем та 19799,25 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- №0003622202, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 86466 грн.

Вважаючи вищезазначені податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що прийняті з порушенням норм податкового законодавства, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Надаючи правову оцінку обставинам справи суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України від 02.12.2010 року № 2755-VI, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п.п. 14.1.181. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1. ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України).

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це контролюючому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до контролюючого органу.Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток підприємств мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків та визначення бази оподаткування податком на прибуток підприємств.

Пунктом 198.1 ст. 198 ПК України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду (п.198.2 ст.198 ПК).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (п.198.3 ст.198 ПК).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п.198.6 ст.198 ПК).

За змістом п. 200.1 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно п.201.4 ст.201 ПК України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Відповідно до п. 201.10 ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Відповідно п. 44.1. ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-XIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, а тому для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ТОВ "КПБК" зареєстроване в ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві з 11.07.2208 року, згідно довідки з Управління статистики в Оболонському районі Головного управління статистики у м. Києві види діяльності за КВЕД-2010: будівництво житлових та нежитлових будівель, підготовчі роботи на будівельному майданчику, електромонтажні роботи, надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, організація будівництва будівель, будівництво трубопроводів.

Згідно довідки АБ №519065, товариство з обмеженою відповідальністю "Ін Капіталбуд" зареєстровано як юридична особа 02.06.2011, види діяльності: будівництво житлових і нежитлових будівель, електромонтажні роботи, монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування, інші спеціалізовані будівельні роботи, оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням, діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах, відповідно свідоцтва №200006553 зареєстровано як платник податку на додану вартість з 18.10.2011.

Фінансово-господарські операції ТОВ "КПБК" (генпідрядник) з ТОВ "Ін Капіталбуд" (підрядник) ґрунтувались на ряді договорів підряду, а саме:

1. Відповідно договору від 14.10.2014 року №14/10-17, генпідрядник доручає, а підрядник зобов'язується виконати якісно, власними силами та засобами, на свій ризик комплект будівельних робіт на об'єкті генпідрядника: модернізації основного виробництва: "Технічне переоснащення газорозподільчого пункту, бітумосховища та бітумоплавильні ПАТ "Асфальтобетонний завод "АБ Столичний" в м. Києві по вул. Новопирогівській, 60", а генпідрядник зобов'язується прийняти та оплатити якісно виконані роботи відповідно до умов цього Договору.

Загальна ціна договору визначається на основі сукупної вартості всіх робіт, зазначених в Додаткових угодах до даного договору.

Вартість кожного виду робіт визначається у відповідності до узгодженої сторонами Договірної ціни, локального кошторису та у підсумковій відомості ресурсів і вказується в додаткових угодах до договору.

Розрахунки здійснюються у безготівковому виді платіжним дорученням шляхом переказу на поточний рахунок підрядника.

Згідно пункту 3.1 Договору підрядник може залучити до виконання робіт за цим договором третіх осіб (субпідрядників) шляхом укладання з ними договорів субпідряду, при цьому підрядник несе повну відповідальність перед генпідрядником за дії та роботи таких субпідрядників.

Відповідно пункту 5.3 Договору підрядник здає, а генпідрядник приймає згідно Акту приймання-передачі виконаних підрядних робіт форми КБ-2в та довідки про вартість виконаних підрядних робіт та витрат форми КБ-3.

Згідно умов Додаткової угоди №1 до договору від 14.10.2014 №14/10-14, підрядник зобов'язується відповідно до отриманого від генпідрядника технічного завдання виконати власними силами та засобами, на свій ризик весь комплекс робіт по улаштуванню фундаментів під ємності ід бітумне сховище та бітумоплавильні на об'єкті генпідрядника: "Технічне переоснащення газорозподільчого пункту, бітумосховища та бітумоплавильні ПАТ "Асфальтобетонний завод "АБ Столичний" в м. Києві по вул. Новопирогівській, 60".

Відповідно Додаткової угоди №2 до договору від 14.10.2014 №14/10-14, підрядник зобов'язується відповідно до отриманого від генпідрядника технічного завдання виконати власними силами та засобами, на свій ризик весь комплекс робіт по демонтажу бетонозмішувального вузла на об'єкті генпідрядника: "ПАТ "Асфальтобетонний завод "АБ Столичний" в м. Києві по вул. Новопирогівській, 60".

На підтвердження виконання вимог вказаних договорів, руху активів в процесі здійснення господарських операцій, до матеріалів справи надано копії договірної ціни, підсумкової відомості ресурсів, фото фіксації робіт, виписок з банківських рахунків, платіжних доручень, податкових накладних, довідок про вартість виконаних будівельних робіт/ та витрати, актів приймання виконаних будівельних робіт, актів приймання-передачі матеріалів.

Відповідно до договору від 28.01.2014 року №28/01-14, генпідрядник доручає, а підрядник зобов'язується виконанати якісно, власними силами та засобами, на свій ризик комплекс будівельних робіт на об'єкті генпідрядника: "Офісно-торгово-розважальний комплекс в кварталі, обмеженому вулицями Оленівською, Межигірською, Набережно-Луговою у Подільському районі м. Києва".

Загальна ціна договору визначається на основі сукупної вартості всіх робіт, зазначених в Додаткових угодах до даного договору.

Вартість кожного виду робіт визначається у відповідності до узгодженої сторонами Договірної ціни, локального кошторису та у підсумковій відомості ресурсів і вказується в додаткових угодах до договору.

Розрахунки здійснюються у безготівковому виді платіжним дорученням шляхом переказу на поточний рахунок підрядника.

Підрядник може залучити до виконання робіт за цим договором третіх осіб (субпідрядників) шляхом укладання з ними договорів субпідряду, при цьому підрядник несе повну відповідальність перед генпідрядником за дії та роботи таких субпідрядників.

Підрядник здає, а генпідрядник приймає згідно Акту приймання-передачі виконаних підрядних робіт форми КБ-2в та довідки про вартість виконаних підрядних робіт та витрат форми КБ-3.

Згідно додаткової угоди від 09.07.2014 року №15 до договору від 28.01.2014 року №28/01-14, генпідрядник доручає, а підрядник зобов'язується відповідно до отриманого від генпідрядника технічного завдання виконати власними силами та засобами, на свій ризик весь комплекс робіт по виготовленню і монтажу алюмінієвих дверей для ТП і РП на об'єкті генпідрядника: "Офісно-торгово-розважальний комплекс в кварталі, обмеженому вулицями Оленівською, Межигірською, Набережно-Луговою у Подільському районі м. Києва".

Також відповідно до додаткової угоди від 10.07.2014 року №16 до договору від 28.01.2014 року №28/01-14, генпідрядник доручає, а підрядник зобов'язується відповідно до отриманого від генпідрядника технічного завдання виконати власними силами та засобами, на свій ризик весь комплекс будівельно-монтажних робіт по улаштуванню лотка та ходка (добудова) на об'єкті генпідрядника: "Офісно-торгово-розважальний комплекс в кварталі, обмеженому вулицями Оленівською, Межигірською, Набережно-Луговою у Подільському районі м. Києва".

Відповідно до умов додаткової угоди від 14.07.2014 №17 року до договору від 28.01.2014 року №28/01-14, генпідрядник доручає, а підрядник зобов'язується відповідно до отриманого від генпідрядника технічного завдання виконати власними силами та засобами, на свій ризик весь комплекс робіт по улаштуванню балок монорельса в приміщенні ТП і ПР на об'єкті генпідрядника: "Офісно-торгово-розважальний комплекс в кварталі, обмеженому вулицями Оленівською, Межигірською, Набережно-Луговою у Подільському районі м. Києва".

Додатковою угодою від 09.09.2014 року №19 до договору від 28.01.2014 року №28/01-14, генпідрядник доручає, а підрядник зобов'язується відповідно до отриманого від генпідрядника технічного завдання виконати власними силами та засобами, на свій ризик комплекс робіт по засипці піском котловану добудови до відмітки 0.00 на об'єкті генпідрядника: "Офісно-торгово-розважальний комплекс в кварталі, обмеженому вулицями Оленівською, Межигірською, Набережно-Луговою у Подільському районі м. Києва".

Додатковою угодою від 12.09.2014 року №21 до договору від 28.01.2014 року №28/01-14, генпідрядник доручає, а підрядник зобов'язується відповідно до отриманого від генпідрядника технічного завдання виконати власними силами та засобами, на свій ризик весь комплекс робіт по різанню залізобетонної конструкції (приміщення ТП і РП, ригель) на об'єкті генпідрядника: "Офісно-торгово-розважальний комплекс в кварталі, обмеженому вулицями Оленівською, Межигірською, Набережно-Луговою у Подільському районі м. Києва".

На підтвердження виконання вимог вказаних договорів, руху активів в процесі здійснення господарських операцій, до матеріалів справи надано копії протоколу узгодження договірної ціни, фото фіксації виконаних робіт, банківських виписок, платіжних доручень, податкових накладних, довідок про вартість виконаних будівельних робіт/та витрати, актів виконаних робіт, технічних завдань, договірної ціни, локального кошторису, актів приймання виконаних будівельних робіт, підсумкової відомості ресурсів.

Матеріали справи свідчать, що висновки акту перевірки контролюючого органу ґрунтуються на результаті аналізу податкової інформації ТОВ "Ін Капіталбуд".

В акті перевірки, ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві посилається на відсутність у контрагента позивача матеріальних, трудових ресурсів, необхідних для здійснення господарської діяльності та, зокрема, виконання будівельно-монтажних робіт, при цьому, аналізуючи податкову звітність контрагентів ТОВ "Ін Капіталбуд", контролюючий орган дійшов до висновку про проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди третім особам.

Як вірно вказано судом попередньої інстанції, чинне законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останніх. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже, поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак, за умови невстановлення компетентним органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання позивачем незаконної податкової вигоди, останній не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Разом з тим, контролюючим органом при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками такої операції, на підстав якої сформовані дані податкового обліку.

Отже, контролюючим органом під час здійснення перевірким не досліджено реальний рух активів в процесі здійснення відповідної господарської операції, не наведено доказів залучення контрагента позивача до схеми мінімалізації податкового навантаження та отримання неправомірної податкової вигоди, зокрема, відсутні докази порушення фіскальних інтересів за результатами таких взаємовідносин, ухилення від сплати податків.

При цьому, акт перевірки не містить аналізу дотримання як позивачем, так і його контрагентом, податкової дисципліни у спірних правовідносинах, з урахуванням того, що приписами частини другої статті 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.

Таким чином, недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни (що не доведено відповідачем) має правові наслідки саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Відповідно до частини першої статті 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність субєктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 4 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність, як діяльність особи, що повязана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Статтею 44 Господарського кодексу України визначено, що підприємництво здійснюється на основі: вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону; вільного найму підприємцем працівників; комерційного розрахунку та власного комерційного ризику; вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом; самостійного здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.

Крім того, документи оформлені у відповідності до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-ХІV та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, та в повній мірі відображають зміст і характер вчинених господарських операцій.

Також судова колегія звертає увагу, що відповідачем не було надано належних документальних доказів відсутності у контрагентів позивача спеціальної податкової правосуб'єктності на момент укладення і виконання вищевказаних договорів, а відтак суд приходить до висновку, що наявні у матеріалах справи копії податкових накладних, на підставі яких позивач сформував податковий кредит за звітний період березень 2014 року, цілком відповідає вимогам, встановленим ст. 201 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 15.1 ст. 15 Податкового кодексу України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду попередньої інстанції про те, що податковим органом не надано суду доказів які б свідчили, що фінансово-господарські операції між позивачем та його контрагентом не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності, доказів того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у спосіб визначений чиним законодавством.

Щодо доводів апеляційної скарги стосовно відсутності документів бухгалтерського та податкового обліків, що підтверджують фінансово-господарські взаємовідносини з контрагентами позивача, так як позивачем надано до справи відповідні докази, які були предметом дослідження в суді першої інстанції , то такі докази знаходяться в матеріалах справи і судом надана належна оцінка таким доказам. Зокрема, в матеріалах справи знаходяться договори, протоколи узгодження договірної ціни із зазначенням виду робіт, довідки про вартість виконаних пробіт, акти прийманя виконаних робіт - форма КБ -2 в. КБ-3, видаткові та податкеові накладні, тощо.

Всі вищезазначені документи оформлено у відповідності до вимог закону, мають підписи посадових осіб товариств, засвдчені моврими печатками..

Крім того, колегія суддів зазначає, що доказів, які б свідчили про проведення зустрічних звірок з ТОВ «Ін Капіталуб» податковий орган не надав, пояснивши, що останні відсутні.

Суд не приймає до уваги посилання апелянта на судову практику в апеляційній скарзі, оскільки зазначені судові рішення ухвалено у подібних справах, проте правовідносини є різними. У даній справі відсутні будь-які докази, які б свідчили, що відносно посадових осіб контрагента порушено кримінальну справу чи є вирок суду. Не надано податковим органом доказів і про інші судові рішення, які б стосувалися спірних правовідносин між позивачем та його контрагентом.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 лютого 2018 року.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у місті Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 лютого 2018 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.

Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.

Троян Н.М.

Повний текст виготовлено: 20 червня 2018 року.