Постанова № 74817475, 19.06.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 361/340/17 Суддя суду першої інстанції:

Лапій С.М.(головуючий),

Василенко Г.Ю., Щавінський В.Р.

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 червня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Сорочка Є.О.,

суддів Літвіної Н.М.,

Федотова І.В.,

за участю секретаря с/з Грисюк Г.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2018 року, що прийнята у місті Києві, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_6 до Міністерства оборони України, за участю третьої особи: Київського обласного військовий комісаріат про оскарження рішення та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:

- визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо повернення поданих документів для призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням 1 групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби під час бойових дій в Демократичній республіці Афганістан та не призначення йому одноразової грошової допомоги у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності у відповідності до пункту б) частини першої статті 16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»;

- зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити йому одноразову грошову допомогу у зв'язку з встановленням 1 групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності у відповідності до пункту б) частини першої статті 16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2018 року позов задоволено.

Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, недоведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги у відповідності до пункту б) частини першої статті 16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити у її задоволенні, посилаючись на необґрунтованість її доводів.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_6 у період з січня 1980 по травень 1980 року проходив військову службу в складі діючої армії в період бойових дій та виконував інтернаціональний обов'язок в Демократичній республіці Афганістан у складі військової частини №06522, що підтверджуються довідкою від 15.02.2016 №325, виданою Броварським об'єднаним міським військовим комісаріатом, та військовим квитком серії НОМЕР_1 від 24.05.1978.

Під час проходження військової служби у республіці Афганістан позивач отримав мінно-взривні осколочні поранення голови, закриту черепно - мозкову травму, контузію головного мозку.

Згідно витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 18.04.2014 №1131 наслідками поранень є шкіряні рубці в лобно-тім'яній області розміром 15,х0,2 см, посттравматична і дисциркуляторна енцефалопатія II ступеня, прогресуюче протікання з вираженим церебростеничним синдромом, вестибуло-координаторними порушеннями, емоційно вольовою нестійкістю, мнестичним зниженням, лікворо-динамічними порушеннями, вегето-сосудистою дисфункцією, посттравматичний церебральний арахноідит з розсіяною пірамідною симптоматикою, стійко вираженим цефалічним синдромом, центральною вестибулярною дисфункцією III ступеня, що підтверджено висновком спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи №734/Ж Київського міського клінічного бюро СМЕ від 16.04.2014. Вказані поранення пов'язані з виконанням обов'язків військової служби під час перебування в країнах, де велись бойові дії.

Згідно висновку спеціаліста в галузі судово-медичної експертизи від 16.04.2014 №734/Ж виявлений у гр. ОСОБА_6 рубець є наслідком загоєння рани, яка могла утворитись внаслідок вогнепального (осколкового) поранення, що могло бути спричинене під час проходження строкової служби в Афганістані в 1980 році.

Згідно виписки із акта огляду медико-соціальної експертної комісії з 06.10.2011 позивачу вперше встановлено першу групу (підгрупа «А») інвалідності довічно, причиною інвалідності визнано загальне захворювання.

Відповідно довідки до акту огляду МСЕК з 29.05.2014 позивачу встановлено першу групу інвалідності, підгрупу «А» довічно, причиною інвалідності встановлено поранення, ЗЧМТ, контузію, захворювання, як і їх віддалені наслідки, які пов'язані з виконанням обов'язків військової служби в країнах, де велись бойові дії.

Встановлена І група інвалідності підтверджується також посвідченням серії Є №007270 від 06.06.2014.

Позивач 29.01.2016 звернувся до Броварського ОМВК із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв'язку з пораненням, ЗЧМТ, контузією, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби в країнах, де велись бойові дії, що призвели до інвалідності групи 1а довічно.

До заяви було додано документи згідно Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975.

Броварський ОМВК листом від 15.12.2016 №3703 повідомив позивача, що за результатами розгляду поданих документів Департамент фінансів Міністерства оборони України вважає, що ОСОБА_6 має право на отримання грошової допомоги в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, але документи повертає на доопрацювання у зв'язку з відсутністю документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975.

До вказаного листа додано копії двох листів Київського обласного військового комісаріату та копію витягу протоколу засідання комісії Міноборони України від 20.05.2016 року №36.

З листа ТВО військового комісара Київського обласного військового комісаріату від 17.02.2016 №2/5/440 слідує, що на адресу Департаменту фінансів Міністерства оборони України у відповідності до вимог п.13 Порядку спрямовано всі необхідні та надані документи для призначення ОСОБА_6 одноразової грошової допомоги та висновок щодо можливості виплати такої допомоги. Також зазначено, що командування вважає, що ОСОБА_6 має право на отримання зазначеної грошової допомоги в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.

Проте, листом від 30.06.2016 за №2/5/1798 військовим комісаром Київського обласного військового комісаріату зобов'язано військового комісара Броварського міського військового комісаріату повідомити ОСОБА_6 про протокол комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби №36 від 20.05.2016.

Як вбачається з витягу протоколу засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби Міністерства Оборони України від 20.05.2016 №36, комісія, розглянувши подані документи дійшла висновку про необхідність повернення на доопрацювання документів, оскільки відсутні документи, що свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 (далі - Порядок № 975).

Не погодившись з таким рішенням, вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про те, що відповідач у встановленому порядку зазначені документи розглянув, але не прийняв відповідного рішення щодо можливості призначення виплати одноразової грошової допомоги позивачу, чим допустив порушення права позивача на належний розгляд поданої ним заяви та документів і прийняття відповідного рішення з приводу призначення та виплати одноразової грошової допомоги.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-ХІІ).

Соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом (стаття 1 Закону № 2011-XII).

Відповідно до частини першої статті 16 Закону № 2011-XII, одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Пунктом 4 частини 2 статті 16 Закону № 2011-XII передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Відповідно до ч. 1 ст. 16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі: а) 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпунктах 1 - 3 пункту 2 статті 16 цього Закону; б) 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що право на отримання вказаної допомоги після звільнення з військової служби мають особи, які отримали інвалідність внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби.

Матеріалами справи підтверджено, що поранення, контузія та захворювання позивача пов'язані із виконанням ним обов'язків військової служби.

Як встановлено матеріалами справи, позивач звертався із заявою про призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку з отриманням інвалідності І групи, яке пов'язане з виконання обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії та додавав документи, передбачені Порядком № 975, проте відповідач повернув документи на доопрацювання, посилаючись на пункт 11 Порядку № 975.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Згідно пункту 11 Порядку №975 військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності.

До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).

Матеріали справи містить витяг із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв Міністерства оборони України, яким встановлено, що отримані позивачем поранення (контузія) та захворювання ТАК пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (а.с. 18).

Відповідно до пункту 21.7 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого Наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402 (далі - Положення № 402) постанова ВЛК про причинний зв'язок поранення (травми, контузії, каліцтва) приймається відповідно до висновку, зазначеного в довідці про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), або засвідченої копії Акта про нещасний випадок (додаток 1 до Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 06 лютого 2001 року № 36, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23 лютого 2001 року за № 169/5360 (зі змінами)), у яких зазначаються обставини отримання поранення (контузії, травми, каліцтва).

При медичному огляді військовослужбовців, колишніх військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на збори, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) до введення в дію Положення про військово-лікарську експертизу та медичний огляд у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 4 січня 1994 року № 2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 липня 1994 року за № 177/386, і не мають довідки, виданої військовою частиною, ВЛК можуть бути прийняті до уваги достовірні документи про причини і обставини одержання військовослужбовцем поранення (контузії, травми, каліцтва) (записи про первинне звернення по медичну допомогу із зазначенням обставин одержання поранення (травми), витяг із історії хвороби, матеріали службового розслідування, дізнання, досудового слідства за фактом поранення (травми) та інші медичні або військово-облікові документи) (п.21.8 Положення № 402).

Таким чином, при наданні висновку про причинний зв'язок поранення позивача, Центральною військово-лікарською комісією встановлювались обставини отримання поранення та зроблено висновок, що захворювання так пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

Разом з тим, висновок спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи від 16.04.2014 №734/ж містить інформацію, що при судово-медичному обстеженні у позивача було виявлено рубці, які є наслідком загоєння ран, що могли утворитися внаслідок вогнепальних (осколочних) поранень отриманих у 1980 році (а.с. 19).

Зазначені документи були наявні у відповідача під час вирішення питання призначення виплати позивачу одноразової грошової допомоги.

Враховуючи вищенаведене колегія суддів вважає, що позивач подав належні документи, які зазначені в пунктом 11 Порядку №975, що свідчать про причини та обставини його поранення, травми, контузії та захворювання.

Крім того, відповідно до пункту 12 Порядку №975 призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).

Керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.

Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови (пункт 13 Порядку №975).

Отже, розпорядник бюджетних коштів, тобто відповідач, мав прийняти одне з двох рішень - про призначення або про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги.

Прийняття рішень про повернення на доопрацювання документів не передбачено Порядком № 975.

Колегія суддів вважає в даному випадку порушено право позивача на отримання одноразової грошової допомоги, оскільки відповідач уникає виконання покладених на нього законодавчими актами обов'язків, щодо належного соціального-правового забезпечення осіб, які отримали інвалідність у зв'язку із проходженням військової служби.

Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо протиправності дій Міноборони про повернення документів позивача на доопрацювання, але безпідставно поклали на Міноборони обов'язок призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу, у ситуації, коли питання наявності чи відсутності у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги як військовослужбовцю відповідач фактично не вирішив.

Потрібно зазначити, що задовольняючи позов у цій частині, суд визначив вид рішення, яке має прийняти суб'єкт владних повноважень за результатом розгляду заяви. За умови, що рішення, передбаченого законом, цей суб'єкт ще не ухвалював, присудження для Міноборони призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу є передчасним і таким, що не відповідає засадам і завданню адміністративного судочинства, сенс якого насамперед полягає у здійсненні судового контролю за правомірністю рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які ним прийняті, вчинені чи допущені.

За таких обставин належним способом захисту порушених прав позивача є покладення на Міноборони обов'язку повторно розглянути заяву позивача із прийняттям відповідного рішення згідно з вимогами законодавства.

Аналогічну позицію у подібних правовідносинах висловлював Верховний Суд у постановах від 22 травня 2018 року по справі № 285/1538/17, від 03 квітня 2018 року по справі № 750/5581/17, від 22 березня 2018 року по справі № 278/3011/16-а та інші.

Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

Відповідно до пункту другого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

За змістом частини першої статті 317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права, то оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню в частині зобов'язання відповідача прийняти рішення, а позов в цій частині частковому задоволенню.

Керуючись статтями 34, 243, 317, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити частково.

Скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2018 року в частині зобов'язання Міністерства оборони України призначити та виплатити ОСОБА_6 одноразову грошову допомогу у зв'язку з встановленням 1 групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності у відповідності до пункту б) частини першої статті 16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

У скасованій частині ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити частково.

Зобов'язати Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_6 про призначення одноразової грошової допомоги відповідно до затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 Порядку призначення одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві та прийняти відповідне рішення.

В іншій частині рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В інших випадках постанова не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя Є.О. Сорочко

Суддя Н.М. Літвіна

Суддя І.В. Федотов

Повний текст постанови складений 20.06.2018.