Постанова № 74811989, 12.06.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" червня 2018 р. Справа№ 911/3534/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мартюк А.І.

суддів: Зубець Л.П.

Алданової С.О.

при секретарі Позюбан А.С.

за участю представників

від позивача: Костогризова Г.С.

від відповідача не з"явився

від третьої особи: Бондар М.В

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікол Старс"

на рішення Господарського суду Київської області від 26.12.2017 р.

у справі № 911/3534/17 (суддя Рябцева О.О.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна суспільна телерадіокомпанія України"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікол Старс"

третя особа, Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву

про стягнення 82240,67 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Національна суспільна телерадіокомпанія України" звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "Нікол Старс" про стягнення 82935,39 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору № 7640 від 10.11.2016 р. оренди нерухомого майна, що належить до державної власності у частині повного виконання зобов'язання з оплати оренди нерухомого майна, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість у сумі 82935,39 грн.

В процесі розгляду справи до Господарського суду Київської області від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій він просить стягнути з відповідача 77969,86 грн. заборгованості за договором № 7640 від 10.11.2016 р. оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, 918,18 грн. - 3% річних та 3352,63 грн. інфляційних втрат, всього 82240,67 грн.

Рішенням Господарського суду Київської області від 26.12.2017 р. позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікол Старс" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна суспільна телерадіокомпанія України" 77969,86 грн. заборгованості, 918,18 грн. (дев'ятсот вісімнадцять грн. 18 коп.) 3% річних, 1645,77 грн. (одна тисяча шістсот сорок п'ять грн. 77 коп.) інфляційних втрат та 1566,79 грн. (одну тисячу п'ятсот шістдесят шість грн. 79 коп.) судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Нікол Старс" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 26.12.2017 р. у справі № 911/3534/17 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Національна суспільна телерадіокомпанія України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікол Старс" задовольнити частково у розмірі 51 898, 38 грн. основного боргу, в решті вимог відмовити.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального права, що призвело до прийняття невірного рішення.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.03.2018 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікол Старс" передано на розгляд колегії суддів у складі: Мартюк А.І. (головуючий суддя), Алданова С.О., Зубець Л.П.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2018р. у справі № 911/3534/17 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікол Старс" залишено без руху. Товариству з обмеженою відповідальністю "Нікол Старс" було надано строк 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліку шляхом надсилання копії скарги сторонам у справі.

30.03.2018 р. через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшла заява про долучення до апеляційної скарги доказів направлення копії апеляційної скарги третій особі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.04.2018 р. у справі № 911/3534/17 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікол Старс", прийнято до провадження та призначено на 15.05.2018 року.

17.04.2018р. через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому останній просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 26.12.2017 р. у справі № 911/3534/17 - без змін.

14.05.2018 р. через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшла заява про відкладення розгляду справи для підготовки мирової угоди та заява про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.05.2018 р. у справі № 911/3534/17 розгляд апеляційної скарги відкладено на 05.06.2018р.

В судовому засіданні 05.06.2018р. оголошено перерву до 12.06.2018р.

Представники позивача та третьої особи в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував та просив суд відмовити в її задоволенні.

У судове засідання 12.06.2018 р. представники відповідача не з'явились, хоча були повідомлені належним чином про дату, час і місце розгляду скарги, що підтверджується зворотними повідомленнями про вручення поштових відправленнь.

Будь-яких доказів поважності причин відсутності зазначених представників суду не надано.

Неявка в судове засідання зазначених представників не перешкоджає розгляду скарги. Подальше відкладення призведе до затягування та порушення строків розгляду скарги, а тому постанова приймається за наявними в справі матеріалами, яких достатньо для повного та об'єктивного розгляду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

10.11.2016 р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву (далі - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нікол Старс" (далі - орендар) укладено договір № 7640 оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, згідно з п. 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлові приміщення на першому поверсі будівлі, загальною площею 170,20 кв. м., розміщені за адресою: м. Київ, вулиця Мельникова, будинок 42, що перебуває на балансі Національної телекомпанії України, ідентифікаційний код 23152907 (далі - балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість станом на 31 серпня 2016 р. і становить 2883539,00 грн.

Відповідно до п. 1.2 договору майно передається в оренду з метою розміщення їдальні, яка не здійснює продаж товарів підакцизної групи.

Згідно з п. 1.3 договору стан майна на момент укладення договору, визначається в акті приймання-передавання за узгодженим висновком балансоутримувача і орендаря.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний в договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передавання майна.

Відповідно до п. 2.2 договору передача майна в оренду не тягне за собою виникнення у орендаря права власності на це майно. Власником майна залишається держава, а орендар користується ним протягом строку оренди.

Згідно з п. 3.1 договору орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 р. № 786 (зі змінами) і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - серпень 2016 року - 14417,70 грн.

Пунктом 3.2 договору передбачено, що нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством.

Відповідно до п. 3.3 договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць, із врахуванням пункту 9 розділу "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік".

Згідно з п. 3.6 договору орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 50 % до 50 % щомісяця не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж, із врахуванням пункту 9 розділу "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік".

Пунктом 3.7 договору передбачено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримовачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, уключаючи день оплати, із врахуванням пункту 9 розділу "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік".

Згідно з п. 3.10 договору зобов'язання орендаря щодо сплати орендної плати забезпечуються у вигляді завдатку у розмірі, не меншому, ніж орендна плата за базовий місяць, який вноситься в рахунок орендної плати за останній місяць (останні місяці) оренди.

Відповідно до п. 5.3 договору орендар зобов'язується своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету та балансоутримувачу (у платіжних дорученнях, які оформлює орендар, вказується "Призначення платежу" за зразком, який надає орендодавець листом при укладенні договору оренди).

Пунктом 10.1 договору передбачено, що цей договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 10.11.2016 р. до 10.10.2019 р. включно.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.11.2016 р. сторонами підписано акт приймання-передавання орендованого майна, відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування - нежитлове приміщення загальною площею 170,2 кв. м., що розміщене за адресою: м. Київ, вулиця Мельникова, на першому поверсі будинку № 42, що перебуває на балансі Національної телекомпанії України.

26.01.2017 р. сторонами підписано договір № 7640/01 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна № 7640 від 10.11.2016 р., в якому зокрема пункт 1.2 викладено в новій редакції: "майно передається в оренду з метою розміщення їдальні, буфету, що не здійснює продаж товарів підакцизної групи - 150,2 кв. м., та розміщення кафе, що здійснює продаж товарів підакцизної групи - 20,0 кв. м."

Відповідно до п. 3.1 договору в редакції договору № 7640/01 від 26.01.2017 р. про внесення змін до договору оренди нерухомого майна № 7640 від 10.11.2016 р орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 р. № 786 (зі змінами) і становить без ПДВ за базовий місяць оренди - грудень 2016 року - 16959,01 грн.

20.10.2017 р. сторонами підписано договір № 7640/02 про припинення договору оренди № 7640 від 10.11.2016 р., відповідно до якого договір оренди № 7640 від 10.11.2017 р. вважається припиненим з 19.08.2017 р.

19.08.2017 р. сторони підписали акт приймання - передачі (повернення) нерухомого майна за адресою: 04119, м. Київ, вулиця Мельникова, буд.42.

Позивачем виставлялися відповідачу рахунки-фактури № 729 від 15.11.2016 р., № 746 від 01.12.2016 р., № 4/1 від 31.01.2017 р., № 14/4 від 31.01.2017 р., № 28/4 від 28.02.2017 р., № 60 від 31.03.2017 р., № 144 від 28.04.2017 р., № 201 від 31.05.2017 р., № 250 від 30.06.2017 р., № 292 від 31.07.2017 р., № 327 від 31.08.2017 р. на сплату орендної плати, які були отримані відповідачем, що підтверджується актами приймання-передачі документів.

В порушення своїх договірних зобов'язань відповідач орендну плату за отриманими рахунками-фактурами за грудень 2016 р. - січень 2017 р. сплатив з порушенням строків, встановлених п. 3.6 договору, за лютий 2017 р. сплатив частково і за березень - серпень 2017 р. орендну плату взагалі не сплатив, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем у сумі 77969,86 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" істотною умовою договору оренди, зокрема, є орендна плата з урахуванням її індексації.

Згідно з ч. 4 ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" умови договору оренди є чинними на весь строк дії договору і у випадках, коли після його укладення (приведення у відповідність з цим Законом) законодавством встановлено правила, які погіршують становище орендаря.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються для об'єктів, що перебувають у державній власності, Кабінетом Міністрів України.

Позивачем на адресу відповідача було надіслано претензію № 06-09/2455 від 09.06.2017 р. з вимогою сплатити існуючу заборгованість за договором оренди № 7640 від 10.11.2016 р. нерухомого майна, що належить до державної власності що підтверджується описом-вкладенням у цінний лист № 00459520 та фіскальним чеком № 8799 від 12.06.2017 р.

Вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача 77969,86 грн. орендної плати, оскільки відповідач відповідно до умов договору оренди № 7640 від 10.11.2016 р. нерухомого майна, що належить до державної власності, зобов'язання зі сплати орендної плати не виконав.

Також, позивач просить стягнути з відповідача за прострочення виконання зобов'язання 3% річних у сумі 918,18 грн. та інфляційні втрати у сумі 3352,63 грн.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

За перерахунком місцевого суду, з яким погоджується колегія суддів з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3% річних, нарахованих з 15.07.2017 р. по 18.12.2017 р. з урахуванням дати виникнення заборгованості в розмірі 918,18 грн. та інфляційних втрат за період з 01.10.2017 р. по 30.11.2017 р. розмірі 1645,77 грн.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Статтями 76, 77 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставин, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду Київської області від 26.12.2017 р. у справі № 911/3534/17 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга скаржника задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікол Старс" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 26.12.2017 р. у справі № 911/3534/17 - без змін.

2. Матеріали справи № 911/3534/17 повернути до Господарського суду Київської області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя А.І. Мартюк

Судді Л.П. Зубець

С.О. Алданова