Постанова № 74807954, 07.06.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

провадження в апеляційній інстанції №22-ц/796/3425/2018

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 червня 2018 року Апеляційний суд міста Києва в складі колегії суддів:

судді - доповідача: Білич І.М.

суддів: Болотова Є.В., Поліщук Н.В.

при секретарі: Довгопола А.В.

за участю:

представника позивача ОСОБА_1 (&qu ;Всеукраїнський Акціонерний Банк)

представника відповідача ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_9 на заочне рішення Подільського районного суду міста Києва від 02 грудня 2015 року, ухвалене під головуванням судді Подільського районного суду міста Києва Неганової Н.В.

в цивільній справі № 758/8608/14-ц за позовом Публічного акціонерного товариства &q?рн;Всеукраїнський Акціонерний Банк&qu А; до ОСОБА_9 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

в с т а н о в и л а :

У липні 2014 року позивач звернувся до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки. Обгрунтовуючи свої вимоги тим, що 05.06.2007 року між ПАТ &qu0;;Всеукраїнський Акціонерний Банк&q?ьк; та ОСОБА_9 укладено кредитний договір №103, за яким банк надав відповідачу кредит у сумі 350 000 доларів США, що еквівалентно 1 767 500,00гривень, зі сплатою 12,5% річних. В порушення умов кредитного договору відповідач кредит не повернув, не сплатив відсотки за користування кредитом, комісію. Станом на 30.07.2015 року сума простроченої заборгованості за кредитним договором становить 83 212,06 доларів США, заборгованість за відсотками за користування кредитом - 25 787,03 доларів США, заборгованість по комісії за обслуговування кредиту - 16 968 гривень, пеня за несвоєчасне погашення кредиту - 371 291,41 гривни, штраф відповідно до п.4.3 кредитного договору - 225 511,52 гривень. 08.04.2014 року банк направив на адресу відповідача лист з вимогою сплатити заборгованість за кредитним договором, однак заборгованість погашена не була. Враховуючи, що в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між банком та відповідачем 05.06.2007 року було укладено іпотечний договір за умовами якого відповідач передав банку в іпотеку належні йому на праві власності квартири, то позивач просив звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 62,4 м2, та квартиру АДРЕСА_2, загальною площею 82,3 м2, а також стягнути судові витрати.

Заочним рішенням Подільського районного суду м. Києва від 02 грудня 2015 року позов було задоволено.

У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 103 від 05.06.2007 року, укладеним між Відкритим акціонерним товариством «Всеукраїнський Акціонерний Банк» ( ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк») та ОСОБА_9 в розмірі 108 999,09 доларів США, що еквівалентно 2 406 002, 32 гривни, та 613 770,93 гривень, з яких: заборгованість за кредитом - 83 212,06 доларів США, що еквівалентно 1 836 789,73 гривень, заборгованість за відсотками за користування кредитом - 25 787,03 доларів США, що еквівалентно 569 212,59 гривень, заборгованість по комісії за обслуговування кредиту - 16 968 гривень, пеня за несвоєчасне погашення кредиту - 371 291,41 гривни, штраф відповідно до п.4.3 кредитного договору - 225 511,52 гривень, звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 05.06.2007 року, укладеним між Відкритим акціонерним товариством «Всеукраїнський Акціонерний Банк» ( Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський Акціонерний Банк») та ОСОБА_9, посвідченим та зареєстрованим в реєстрі за №1299 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бережною І.Г., - квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 62,4 кв.м., жилою площею 37,9 кв.м. та квартиру АДРЕСА_3, загальною площею 82,3 кв.м., жилою площею 51,3 кв.м., шляхом набуття Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський Акціонерний Банк» права власності на ці квартири за ціною, визначеною на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності на момент проведення державної реєстрації права власності на вказане майно, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Стягнено з ОСОБА_9 на користь ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 654 гривни.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 22 грудня 2017 року заяву представника відповідача ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_5 про перегляд заочного рішення було залишено без задоволення.

Не погоджуючись з заочним рішенням суду представником відповідача ОСОБА_9 - адвокатом ОСОБА_5 поданоапеляційну скаргу. Де ставилося питання про його скасування та ухвалення нового про відмову у задоволенні позову у повному обсязі. З посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

У поданій апеляційній скарзі крім іншого вказувалось на неправильне застосування судом першої інстанції норм ст. ст. 33, 39 Закону України «Про іпотеку», ст. ст.16, 328, 392 ЦК України, оскільки визнання та реєстрація права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, на підставі рішення суду Законом не передбачено.

Крім того, зазначалось про те, що позивачем не надано доказів виконання ним положень п.8.5.1. іпотечного договору від 05.06.2017, а саме - письмового одностороннього рішення про перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя (придбання предмета іпотеки у власність). Таким чином сторони обумовили, що перехід права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання по кредитному договору є два юридичні факти:1) підписання сторонами договору іпотеки; 2) прийняття позивачем письмового одностороннього рішення про придбання іпотеки у власність. Отже, не була дотримана процедура звернення стягнення на предмет іпотеки. Одночасно, в порушення ст. 35 Закону України «Про іпотеку» позивачем не повідомлено відповідача про порушення зобов'язань по кредитному договору, що призвело до неможливості виконання останнім своїх грошових зобов'язань.

Відповідно до п. 3 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України „Про судоустрій і статус суддів", апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Відповідно до п. 8 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІ від 03 жовтня 2017 року, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Відповідно до ч.6 ст.147 Закону України від 02 червня 2016 року №1402- VІІІ &q?но;Про судоустрій і статус суддів&q?ід; у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць) , та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Представник позивача у судовому засіданні не визнав подану апеляційну скаргу, заперечував проти її задоволення.

Представник відповідача підтримав подану апеляційну скаргу просив суд її задовольнити.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, вислухавши пояснення осіб що з'явилися у судове засідання, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з вимог ст. 37 Закону України «Про іпотеку», вказуючи на те, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання. Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності.

Оскільки відповідач не здійснював платежі за кредитним договором, допустив заборгованість, на вимогу позивача не погасив заборгованість за кредитним договором, банк має право задовольнити забезпечені іпотекою вимоги за рахунок предмета іпотеки.

Проте погодитися з такими висновками суду не можна.

Так, судом при розгляді справи було встановлено, 05.06.2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Всеукраїнський Акціонерний Банк» (ПАТ«Всеукраїнський Акціонерний Банк») та ОСОБА_8 було укладено кредитний договір №103, відповідно до якого банк надав позичальнику на придбання земельної ділянки кредит у розмірі 350 000 доларів США, що еквівалентно 1 767 500 гривень, на строк по 04.06.2010 року зі сплатою 12,5 % річних.

23.03.2009 року між ВАТ«Всеукраїнський Акціонерний Банк» та ОСОБА_8 було укладено додатковий договір №1 до кредитного договору №103 від 05.06.2007 року, яким термін повернення кредиту встановлено по 04.06.2014 року та додаток №1 до договору (графік) викладено в новій редакції.

05.06.2007 року з метою забезпечення зобов'язання позичальника перед кредитодавцем за кредитним договором №103 від 05.06.2007 року між ВАТ«Всеукраїнський Акціонерний Банк» та ОСОБА_8 було укладено іпотечний договір, за яким іпотекодавець передав, а банк прийняв в іпотеку квартиру АДРЕСА_4загальною площею 62,4 кв.м. та квартиру АДРЕСА_5 загальною площею 82,3 кв.м., жилою площею 51,3 кв.м., які знаходяться у власності ОСОБА_10. Договір іпотеки посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бережною І.Г., зареєстрований в реєстрі за №1299 . Погодженасторонами вартість предмета іпотеки становила 2 513 592 гривні - п. 2.5 договору.

07.04.2009 року між ВАт«Всеукраїнський Акціонерний Банк» та ОСОБА_9 укладено договір про внесення змін до іпотечного договору від 05.06.2007 року, згідно з яким, зокрема, строк користування кредитом встановлено до 04.06.2014 року.

Банк виконав свої зобов'язання за кредитним договором, надавши ОСОБА_6 кредит в розмірі 350 000 доларів США, що підтверджується меморіальним валютним ордером №447871 від 05.06.2007 року та випискою по особовим рахункам за 05.06.2007 року (т.1 а.с.11,12)

Відповідач у порушенняумов кредитного договору, допустив заборгованість, яка станом на 30.07.2015 року становила108 999,09 доларів США, що еквівалентно 2 406 002, 32 гривни, та 613 770, 93гривни з яких: заборгованість за кредитом - 83 212,06 доларів США, що еквівалентно 1 836 789 гривень 73 копійки (з розрахунку 22,0736 гривень за 1 долар США), заборгованість за відсотками за користування кредитом - 25 787,03 доларів США, що еквівалентно 569 212 гривень 59 копійок, заборгованість по комісії за обслуговування кредиту - 16 968 гривень, пеня за несвоєчасне погашення кредиту - 371 291 гривня 41 копійка, штраф відповідно до п.4.3 кредитного договору - 225 511 гривень 52 копійки (т.2 а.с.11-13-розрахунок заборгованості за кредитним договором).

Відповідно до вимог ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику ( грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 ЦК України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.

Згідно до вимог ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Звертаючись з позовом позивач ставив питання про звернення стягнення ( погашення заборгованості за кредитним договором) шляхом набуття права власності на житлові приміщення, які були визначені договором іпотеки та належали на праві власності позичальнику, який належним чином не виконував взяті на себе зобов'язання, допустивши заборгованість.

У статті 12 Закону України &qus=;Про іпотеку&qu='; вказано, що в разі порушення іпотекодавцем обов'язків, установлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

Стаття 33 цього Закону передбачає, що в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, установлених статтею 12 цього Закону.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Тобто, законом передбачено чітко визначені способи звернення стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання чи неналежного виконання забезпеченого іпотекою зобов'язання.

Згідно зі ст. 36 Закону України &quNo;Про іпотеку&qut-; сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: - передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому ст. 37 Закону України &q?а ;Про іпотеку&q?дм;; - право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому ст. 38 цього Закону.

Отже, сторони в договорі чи відповідному застереженні можуть передбачити як передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в позасудовому порядку, так і надання іпотекодержателю права від свого імені продати предмет іпотеки як за рішенням суду, так і на підставі відповідного застереження в договорі про задоволення вимог іпотекодержателя чи застереження в іпотечному договорі на підставі договору купівлі-продажу.

Тобто сторони, підписавши іпотечний договір, обумовили всі його умови, у тому числі вирішили питання щодо позасудового врегулювання спору і не передбачили можливості звернення до суду іпотекодержателя з позовом про визнання за ним права власності на предмет іпотеки.

Відповідно до п.6.1.6 та п.6.1.7 договору іпотеки укладеного між сторонами по спарві, банк має право звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо при настанні строку виконання зобов'язання (або тієї чи іншої його частини) воно не буде виконане. У разі порушення позичальником будь-яких зобов'язань за кредитним договором чи іпотекодавцем будь-яких зобов'язань за цим договором, а також інших обов'язків іпотекодавця, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов'язання, а в разі його невиконання - отримати задоволення своїх вимог з вартості предмета іпотеки.

Пункт 6.1.12 договору іпотеки передбачає право іпотекодержателя звернути стягнення та реалізувати предмет іпотеки на підставах, умовах і в порядку, передбаченому цим договором.

У випадку невиконання або неналежного виконання позичальником зобов'язання по кредитному договору в цілому або в тій чи іншій його частині та/або невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем обов'язків, встановлених цим договором, в цілому або в тій чи іншій його частині , іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки (п.8.1 договору іпотеки).

Згідно п. 8. 3 іпотечного договору звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі: - рішення суду; - виконавчого напису нотаріуса; - переходу до іпотеко держателя права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов'язань за кредитним договором в порядку встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку» за умовами цього договору.

Пунктом 8. 4 іпотекодержатель має право на свій розсуд обрати порядок звернення стягнення на предмет іпотеки передбачених пунктом 8.3 цього договору.

Відповідно до 8.5.1 шляхом переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання згідно з цим застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя відповідно до наведених нижче умов

У випадку набуття іпотекодержателем права звернення на предмет іпотеки іпотекодавець цим договором іпотеки підтверджує свою згоду на передачу у власність іпотекодержателя предмета іпотеки. При цьому ціною придбання у власність предмета іпотеки є сума заборгованості позичальника перед іпотекодержателем за кредитним договором на дату прийняття іпотеко держателем одностороннього рішення про придбання предмета іпотеки у власність. Іпотекодержатель також має право на свій розсуд вказати у своєму односторонньому рішенні про придбання предмета іпотеки у власність. Вартість предмета іпотеки визначену на підставі здійсненої на його замовлення експертної оцінки предмета іпотеки та /або на підставі зафіксованої в цього договорі оцінки предмета іпотеки сторонами.

Підписанням цього договору іпотекодавець засвідчує що він надає іпотеко держателю згоду на прийняття іпотеко держателем одностороннього рішення про перехід права власності на предмет іпотеки до іпотеко держателя ( придбання предмету іпотеки у власність ) у випадку виникнення у іпотеко держателя права звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до умов цього договору та вимог чинного законодавства України.

У той же час, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при ухваленні рішення не було враховано, що ст. 37 Закону України &qu06;Про іпотеку&q?, ; не містить можливості визнання права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем за рішенням суду.

Відповідно до цієї статті іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржене іпотекодавцем у суді.

Можливість реалізації іпотекодержателем права на звернення стягнення шляхом набуття права власності на предмет іпотеки передбачена у ст. 3 Закону України від 07 липня 2004 року N 1953-IV &q?а ;Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Статтею 18 вказаного Закону передбачений порядок проведення державної реєстрації прав.

Тобто для реалізації іпотекодержателем позасудового способу звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нього за загальним правилом необхідні тільки воля та вчинення дій з боку іпотекодержателя, якщо договором не передбачено іншого порядку.

При цьому позивач не позбавлений відповідно до ст. ст. 38, 39 ЦК України можливості звернутися до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки в інший спосіб, ніж визнання права власності на нього.

Отже, передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки відповідно до статей 36, 37 Закону України &qula;Про іпотеку&qulo; є способом позасудового врегулювання, який здійснюється за згодою сторін без звернення до суду.

Застереження в договорі про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом визнання права власності на предмет іпотеки - це виключно позасудовий спосіб урегулювання спору, який сторони встановлюють самостійно у договорі.

Верховний Суд України у своєму правовому висновку викладеному у постанові від 30 березня 2015 року у справі № 6 - 1851 цс 15 зробив висновки що можливість виникнення права власності за рішенням суду передбачена лише в статтях 335, 376 ЦК України. В інших випадках право власності набувається з інших незаборонених законом підстав, зокрема з правочинів ( ч. 1 ст. 328 ЦК України) . Протягом 2016 -2017 років Верховний Суд України підтверджував свої правові висновки щодо застосування статей 335, 376, 328 та 392 ЦК України, а також висновок про три способи задоволення забезпечених іпотекою вимог кредитора, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Вказуючи, що право іпотекодержателя на задоволення своїх вимог за рахунок предмета шляхом прийняття його у власність на підставі іпотечного договору, тобто визнання права власності іпотекодерджателя на обтяжене іпотекою майно - є позасудовим способом захисту і не передбачений як спосіб захисту права шляхом звернення до суду ні ст. 16 ЦК України, ні Законом України «Про іпотеку»? ні договором укладеним між сторонами.

Верховний Суд підстав для відступлення від правового висновку , викладеного в постанові Верховного суду України від 30 березня 2016 року у справі № 6 -1851 цс 15, не вбачає.

Відтак, беручи до уваги вимоги статей 328, 335, 392 ЦК України у контексті статей 36, 37 Закону України &qu35;Про іпотеку&qug=; вбачається, що суди не наділені повноваженнями звертати стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання право власності на нього за іпотекодержателем.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що заочне рішення суду підлягає скасуванню з постановленням нового за правилами ст. 376 ЦПК України про відмову позивачу у задоволенні заявлених позовних вимог з зазначених вище підстав.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з позивача на користь відповідача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в розмірі 5481 гривни.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-383, 384, 387 ЦПК України, п. 8 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІ від 03 жовтня 2017 року, п. 3 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 02 червня 2016 року № 1402- VІІІ &quNE;Про судоустрій і статус суддів&qu20;, ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», колегія суддів,-

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_9

задовольнити.

Заочне рішення Подільського районного суду міста Києва від 02 грудня 2015 року скасувати, та постановити нове судове рішення за яким:

Публічному акціонерному товариству &qust;Всеукраїнський Акціонерний Банк&qu> ; відмовитиу задоволенні заявлених позовних вимог у справі за позовом Публічного акціонерного товариства &q?вн;Всеукраїнський Акціонерний Банк&qu> до ОСОБА_9 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства &qugn;Всеукраїнський Акціонерний Банк&qu s; (код ЄДРПОУ 19017842 місто Київ вул. Дегтярівська, 27 Т) на користь ОСОБА_9 (ІНФОРМАЦІЯ_1, податковий номер НОМЕР_1, мешкає в Україні за адресою: АДРЕСА_6) судовий збір в розмірі 5481,00 гривни.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 19 червня 2018 року

Суддя - доповідач:

Судді: