Рішення № 74807642, 24.04.2018, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/1670/17

Провадження № 2/761/3242/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2018 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Макаренко І.О.

при секретарі Триндюк А.М.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду, в порядку загального провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Київської міської ради, третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Морозов Геннадій Вікторович про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом, -

встановив:

Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом та відповідно до заяви про збільшення позовних вимог просив суд: визнати за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 право власності на ? частку квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом, після смерті ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 року, яку успадкувала його дружина ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 року і належала їй за законом в першу чергу спадкування.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 08.12.1993 р. Фондом комунального майна Радянського району м. Києва видано Свідоцтво про право власності на житло, що квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, належить на праві приватної, спільної власності гр. ОСОБА_5 та її чоловіку гр. ОСОБА_4. Право власності зареєстровано розпорядженням від 07.12.1993 року за НОМЕР_2 в Київському міському бюро технічної інвентаризації 23.12.1993 року, записано в реєстрову книгу за №444. Спадкодавці ОСОБА_4 та його дружина ОСОБА_5 перебували в зареєстрованому шлюбі, що підтверджується матеріалами спадкової справи. ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_4, що підтверджується Свідоцтвом про смерть, виданим відділом реєстрації смерті у м. Києві, про що зроблено запис за №13401. За життя ОСОБА_4 07.02.1994 р. складено заповіт про те, що належну йому квартиру АДРЕСА_1 він заповідає ОСОБА_2 Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина на належну йому ? частку квартири АДРЕСА_1 Спадкоємець за заповітом ОСОБА_2 заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори в шестимісячний строк не подав. Станом на ІНФОРМАЦІЯ_2 час відкриття спадщини після смерті спадкодавця, ОСОБА_5 перебувала у віці 77 років та була непрацездатною. Таким чином, ОСОБА_5 дружина померлого вважається такою, що прийняла спадщину, оскільки вона проживала за вказаною адресою та була там зареєстрована, у зв'язку з чим вона вступила в управління та користування спадковим майном, а саме ? частки спадкового майна. У період з ІНФОРМАЦІЯ_2 до ІНФОРМАЦІЯ_3 р. дата смерті ОСОБА_5 остання заяви про відмову від прийняття спадщини до нотаріусів не подавала. Позивач у встановлений строк звернувся із заявою про прийняття спадщини після смерті матері до нотаріуса. 10.11.2016 р. приватним нотаріусом Мороз Г.В. видано ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину за заповітом. Приватним нотаріусом Мороз Г.В. відповідно до Закону України «Про нотаріат» відмовив позивачу у прийняті ? частини квартири після смерті ОСОБА_4 за заповітом, а не за законом як спадкоємцю першої черги.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав в повному обсязі та просив задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надіслав пояснення в яких просив розглядати справу за відсутності представника щодо вирішення справи поклалися на розсуд суду.

Третя особа в судове засідання не зявилася, про дату та час розгляду справи повідомлявся належним чином.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 08.12.1993 р. Фондом комунального майна Радянського району м. Києва видано Свідоцтво про право власності на житло, що квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, належить на праві приватної, спільної власності гр. ОСОБА_5 та її чоловіку гр. ОСОБА_4 (а.с. 9).

Право власності зареєстровано розпорядженням від 07.12.1993 року за НОМЕР_2 в Київському міському бюро технічної інвентаризації 23.12.1993 року, записано в реєстрову книгу за №444 (а.с. 10).

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_4, що підтверджується Свідоцтвом про смерть, виданим відділом реєстрації смерті у м. Києві, про що зроблено запис за №13401 (а.с. 13).

За життя ОСОБА_4 07.02.1994 р. складено заповіт про те, що належну йому квартиру АДРЕСА_1 він заповідає ОСОБА_2 (а.с. 14).

Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина на належну йому ? частку квартири АДРЕСА_1

Спадкоємець за заповітом ОСОБА_2 заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори в шестимісячний строк не подав, у зв'язку з чим, ПН КМНО Морозов Г.В. відмовив ОСОБА_2 в прийнятті заяви про прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_4 (а.с. 16).

Станом на ІНФОРМАЦІЯ_2 час відкриття спадщини після смерті спадкодавця ОСОБА_4, ОСОБА_5 перебувала у віці 77 років та була непрацездатною.

Оскільки ОСОБА_4 помер у 2001 році, відповідно до Прикінцевих та перехідних положень ЦК України на вказані правовідносини поширюється дія ЦК УРСР від 1963 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 529 ЦК УРСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

Частиною 1 статті 548 ЦК УРСР передбачено, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Згідно із ч. 1 ст. 549 ЦК УРСР Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до ст. 535 ЦК УРСР Неповнолітні або непрацездатні діти спадкодавця (в тому числі усиновлені), а також непрацездатні дружина, батьки (усиновителі) і утриманці померлого успадковують, незалежно від змісту заповіту, не менше двох третин частки, яка належала б кожному з них при спадкоємстві за законом (обов'язкова частка). При визначенні розміру обов'язкової частки враховується і вартість спадкового майна, що складається з предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку.

Згідно із ч. 2 ст. 553 ЦК УРСР вважається, що відмовився від спадщини також той спадкоємець, який не вчинив жодної з дій, що свідчать про прийняття спадщини (стаття 549 цього Кодексу).

Враховуючи вищевикладене, за нормами п. 1 ч. 1 ст. 549 ЦК УРСР ОСОБА_5 дружина померлого ОСОБА_4 вважається такою, що прийняла спадщину, адже вона проживала за вказаною адресою та була там зареєстрована, у зв'язку з чим вона вступила в управління та користування спадковим майном, а саме ? частини спадкового майна, що підтверджується квитанціями про оплату комунальних послуг за квартиру, а не за ? її частку.

Відповідно до довідки про склад сім'ї від 12.11.2003 р. власником квартири являється одна особа ОСОБА_5 (а.с. 20).

ІНФОРМАЦІЯ_3 р. померла ОСОБА_5, що підтверджується Свідоцтвом про смерть, виданим відділом реєстрації смерті у м. Києві, про що зроблено запис за №4402.

За життя ОСОБА_5 07.02.1994 р. складено заповіт про те, що належну йому квартиру АДРЕСА_1 вона заповідає ОСОБА_2

Відповідно до матеріалів спадкової справи, у період з ІНФОРМАЦІЯ_2 (дата смерті ОСОБА_4І.) до ІНФОРМАЦІЯ_3 р. (дата смерті ОСОБА_5) остання заяви про відмову від прийняття спадщини до нотаріуса не подавала.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 проживала та була прописана в зазначеній квартирі, а тому прийняла ? частку квартири (спадкова маса) після померлого чоловіка ОСОБА_4 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 549 ЦК УРСР, у зв'язку з чим на час відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_3 р. після смерті ОСОБА_5 їй належала не ? частка квартири, а ціла квартира.

ОСОБА_2 у встановлений строк звернувся із заявою про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_5

10.11.2016 р. приватним нотаріусом КМНО Морозов Г.В. видано ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину за заповітом (а.с. 17).

Іншу частку ? квартири позивач повинен був отримати, як спадкоємець першої черги за законом відповідно до ст. 1261 ЦК України.

Приватний нотаріус КМНО Морозов Г.В. відповідно до Закону України «Про нотаріат» відмовив позивачу у прийнятті ? частки квартири після смерті ОСОБА_4 за заповітом, а не як спадкоємця першої черги.

Згідно із ч. 1 ст. 1276 ЦК України якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов'язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія).

Вказані обставини, надають позивачу право на прийняття ? частини квартири після смерті ОСОБА_4 в порядку спадкової трансмісії після смерті його матері ОСОБА_5, яка належала останній за законом в першу чергу спадкування.

Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно з ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Частиною 1 та частиною 5 ст. 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ч. 1 ст. 316 ЦК України).

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ч. 1 ст. 317 ЦК України).

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ст. 328 ЦК України).

Відповідно до ст. 392 ЦПК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Даючи оцінку зібраним по справі доказам, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 12, 81, 137, 141, 258, 263-265, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 316, 317, 392, 1216-1218, 1261, 1268, 1276 ЦК України, ст.ст. 529, 535, 548, 549, 553 ЦК УРСР 1963 р., суд -

вирішив:

Позов ОСОБА_2 до Київської міської ради, третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Морозов Геннадій Вікторович про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом - задовольнити в повному обсязі.

Визнати за ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2) право власності на ? частку квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом, після смерті ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 року, яку успадкувала його дружина ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 року і належала їй за законом в першу чергу спадкування.

Відповідно до п. 15.5 розділу 15 XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України рішення суду може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: