Ухвала суду № 74806329, 15.06.2018, Дніпровський районний суд міста Києва

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №:755/16396/16-к

Провадження №: 1-р/755/19/18

"15" червня 2018 р.

м. Київ

слідчий суддя Дніпровського районного суду м. Києва Бірса О.В., секретар судових засідань Ярмак І.В., за участю сторін кримінального провадження: заявника/представника Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів Різника В.С., слідчого Ящишіна А.Р., представника ТОВ «Амадеус Ко» ОСОБА_3, представника ДП «Фінансування інфраструктурних проектів» ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів Різника В.С. про роз'яснення судового рішення від 29.05.2018 у справі № 755/16396/16-к ухваленого у рамках кримінального провадження унесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01.11.2016 за № 42016100000001070,

в с т а н о в и в :

Суть питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається

Представник Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів Різника В.С. звернувся до слідчого судді цього місцевого суду із даною заявою про роз'яснення ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 29.05.2018 у справі № 755/16396/16-к (провадження № 1кс/755/2611/18), якою змінено раніше встановлений у кримінальному провадженні № 42016100000001070 від 01.11.2016 спосіб та порядок зберігання речових доказів, а саме, передано Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (далі - Національне агентство), для організації охорони, відповідального зберігання, проведення поточних ремонтів, обслуговування, підтримання у належному стані та оперативного управління: 1) земельні ділянки площею: 2,0722 га (кадастровий номер 8000000000:82:007:0032); 0,1117 га (кадастровий номер 8000000000:82:006:0088); 2) нерухоме майно - реєстраційний номер об'єктів нерухомого майна: 127097680000 - будівля № 3 (літера «В») у тому числі площа котельні - 63,9 кв.м. загальною площею 1516,7 кв.м., будівлю № 1 (літера «А») у тому числі приміщення центру обробки даних «Парковий», площею 2562,6 кв.м., конгресно-виставковий центр з підземним паркінгом, площею 15 440,7 кв.м., загальною площею 20 107,6 кв.м., дизельну електростанцію (літера «Г») загальною площею 233,5 кв.м.; 22239980000 - будівля № 2 (літера «Б») загальною площею 395 кв.м. (далі - активи), які (земельні ділянки та об'єкти нерухомого майна) знаходяться за адресою: м. Київ, Паркова дорога, 16-а, з наданням права Національному агентству використання Активів з метою організації охорони, відповідального зберігання, проведення поточних ремонтів, обслуговування, підтримання у належному стані та оперативного управління.

Разом з тим, Національне агентство у цьому зверненні указує, що згідно з Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» (далі - Закон) Національне агентство самостійно не здійснює управління активами, інакше як у спосіб їх реалізації, тому не може самостійно організовувати на виконання судове рішення охорону активів, їх відповідальне зберігання, проведення поточних ремонтів, обслуговування, підтримання у належному стані та забезпечити оперативне управління ними.

Адже, такі організаційні заходи (організація охорони, відповідальне зберігання, проведення поточних ремонтів, обслуговування, підтримання у належному стані та оперативне управління), відповідно до Закону, не лише може, а й зобов'язана здійснювати особа, відібрана Національним агентством, як управитель активів.

У зв'язку з цим, на переконання заявника, визначений ухвалою порядок зберігання речових доказів можливо виконати шляхом передання Національним агентством Активів в управління за договором.

Тим самим, автор звернення вважає, що наразі зміст мотивувальної та резолютивної частини ухвали слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 29.05.2018 у справі № 755/16396/16-к (провадження № 1кс/755/2611/18) допускають різні підходи у застосуванні. Положення ухвали не виключають необмеженості трактування, що неминуче може призвести до відступу Національним агентством від принципу законності, під час її виконання.

А тому, у зв'язку з тим, що Національному агентству не вдається розмежувати правомірну поведінку і протиправну, зрозуміти і передбачити юридичні наслідки своєї поведінки і застосування вимог ухвали, керуючись статтею 380 КПК України, заявник уважає за доречне надати роз'яснення ухвали слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 29.05.2018 у справі № 755/16396/16-к (провадження № 1кс/755/2611/18), шляхом викладення її резолютивної частини у більш зрозумілій формі, при цьому врахувавши те, що:

Національне агентство самостійно не здійснює управління активами, натомість відповідне управління здійснюється шляхом передачі Національним агентством активів для реалізації або в управління за договором (частина перша статті 21 Закону);

правовою підставою здійснення заходів з управління активами є стаття 100 КПК України та статті 1, 9, 19, 21 Закону;

дискреційні повноваження Національного агентства, визначені у статті 21 Закону, це законодавчо встановлена компетенція Національного агентства установлювати належність або неналежність активів до видів майна, визначених у Примірному переліку, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 13.09.2017 № 685, та в залежності від цього визначати з урахуванням принципу верховенства права, який шлях управління активами є найбільш ефективний, тобто найбільше дозволяє забезпечувати збереження вартості активів, а також її збільшувати (за можливості);

надати роз'яснення ухвали слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 29.05.2018 у справі № 755/16396/16-к (провадження № 1кс/755/2611/18), в якому конкретизувати та чітко зазначити:

чи ухвалою передано Національному агентству активи в управління для реалізації або передачі в управління за договором у порядку та на умовах, визначених статтями 19, 21 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів»;

чи ухвалою уповноважене Національне агентство управляючи активами самостійно, діючи відповідно до статті 21 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів», визначати (обирати) шлях управління зазначеними активами (майном) - передавати для реалізації або в управління за договором;

надати роз'яснення, як ухвала слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 29.05.2018 у справі № 755/16396/16-к (провадження № 1кс/755/2611/18), співвідноситься, виконується у поєднанні з ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 03 серпня 2017 року, якою визначено, зокрема, порядок зберігання, проведення поточних ремонтів, обслуговування, підтримання у належному стані та оперативного управління Активами Державним підприємством «Фінансування інфраструктурних проектів», а саме:

чи має право, з моменту ухвали слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 29.05.2018 у справі № 755/16396/16-к (провадження № 1кс/755/2611/18), хтось окрім Національного агентства управляти (володіти, розпоряджатися та користуватися в порядку, визначеному статтями 1, 21 Закону) активами.

Доводи сторін

У судовому засіданні заявник/представник Національного агентства Різник В.С. дане клопотання підтримав, просив задовольнити з передумов наведених у ньому.

Слідчий Яцишін А.Р. поклався на розсуд суду.

Представник ТОВ «Амадеус Ко» ОСОБА_3 заперечував проти задоволення даного звернення з огляду на те, що, на його переконання, сама ухвала, яку заявник просить роз'яснити, суперечить нормам КПК України.

Представник ДП «Фінансування інфраструктурних проектів» ОСОБА_4 підтримав порушене заявником у зверненні питання.

Фактичні обставини справи

І.

У провадженні другого слідчого відділу управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури м. Києва (назва відділу до прийняття наказу прокурором м. Києва Р. Говди від 20.04.2018 № 52 «Про визначення місць розташування органу досудового розслідування - слідчих відділів управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури м. Києва», третій СВ управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури міста Києва) перебуваєкримінальному провадженні унесене до ЄРДР за № 42016100000001070 від 01.11.2016, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

Відповідно до вказаного наказу прокурора м. Києва Р. Говди від 20.04.2018 № 52, другий СВ управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури м. Києва, знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Каунаська, 3-В, тобто, у межах Дніпровського району м. Києва.

Досудове розслідування у провадженні здійснюється за фактом зловживання службовими особами КМДА своїм службовим становищем під час будівництва багатоповерхової інженерної споруди на земельній ділянці, яка відноситься до земель історико-культурного призначення.

ІІ.

Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 03.08.2017 у рамках даного кримінального провадження накладено арешт та заборонено користуватися, розпоряджатися та відчужувати земельні ділянки площею 2,0722 га (кадастровий номер 8000000000:82:007:0032), площею 0,1117 га (кадастровий номер 8000000000:82:006:0088) та нерухомим майном розташованим на вказаних ділянках: реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна - 127097680000 - будівлю №3 (літера «В») у тому числі площа котельні - 63,9 кв.м. загальною площею 1516,7 кв.м., будівля №1 (літера «А») у тому числі приміщення центру обробки даних«Парковий», площею 2562,6 кв.м., конгресно-виставковий центр з підземним паркінгом, площею 15440,7 кв.м., загальною площею 20107,6 кв.м., дизельна електростанція (літера «Г») загальною площею 233,5 кв.м.; реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна - 22239980000, будівля №2 (літера Б) загальною площею 395 кв.м., які знаходяться за адресою: м. Київ, Паркова дорога, 16а, власником якого є ТОВ «АМАДЕУС КО».

Відповідно до 100 КПК України визначено порядок зберігання речового доказу а саме: земельні ділянки площею 2,0722 га (кадастровий номер 8000000000:82:007:0032), площею 0,1117 га (кадастровий номер 8000000000:82:006:0088) та на нерухоме майно: реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна - 127097680000 - будівлю №3 (літера «В») у тому числі площа котельні - 63,9 кв.м. загальною площею 1516,7 кв.м., будівля №1 (літера «А») у тому числі приміщення центру обробки даних «Парковий», площею 2562,6 кв.м., конгресно-виставковий центр з підземним паркінгом, площею 15440,7 кв.м., загальною площею 20107,6 кв.м., дизельна електростанція (літера «Г») загальною площею 233,5 кв.м.; реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна - 22239980000, будівля № 2 (літера Б) загальною площею 395 кв.м., які знаходяться за адресою: м. Київ, Паркова дорога, 16а, шляхом передачі для організації охорони, відповідального зберігання, проведення поточних ремонтів, обслуговування, підтримання їх у належному стані та оперативного управління - Держаному підприємству «Фінансування інфраструктурних проектів».

Надано Державному підприємству «Фінансування інфраструктурних проектів» право використання земельних ділянок площею 2,0722 га (кадастровий номер 8000000000:82:007:0032), площею 0,1117 га (кадастровий номер 8000000000:82:006:0088) та нерухомим майном: реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна - 127097680000 - будівлю №3 (літера «В») у тому числі площа котельні - 63,9 кв.м. загальною площею 1516,7 кв.м., будівля №1 (літера «А»), у тому числі приміщення центру обробки даних «Парковий», площею 2562,6 кв.м., конгресно-виставковий центр з підземним паркінгом, площею 15440,7 кв.м., загальною площею 20107,6 кв.м., дизельна електростанція (літера «Г») загальною площею 233,5 кв.м.; реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна - 22239980000, будівля №2 (літера Б) загальною площею 395 кв.м., які знаходяться за адресою: м. Київ, Паркова дорога, 16а з метою організації охорони, відповідального зберігання, проведення поточних ремонтів, обслуговування, підтримання їх у належному стані та оперативного управління.

ІІІ.

10.05.2018 директор ДП «Фінансування інфраструктурних проектів» ОСОБА_6 звернувся до суду із клопотанням про визначення порядку зберігання речового доказу у кримінальному провадженні, шляхом зміни раніше встановленого способу та порядку.

В клопотанні заявник зазначав, що ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 03 серпня 2017 року, відповідно до 100 КПК України визначено порядок зберігання речового доказу, указаних активів, шляхом передачі для організації охорони, відповідального зберігання, проведення поточних ремонтів, обслуговування, підтримання їх у належному стані та оперативного управління - Держаному підприємству «Фінансування інфраструктурних проектів», однак можливість забезпечення таких дій самим заявник у цей період не є можливою, а тому він просив, у силу цих передумов, змінити визначений спосіб та порядок зберігання вказаного речового доказу, шляхом передачі його Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, оскільки вартість речового доказу становить понад 200 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, для відповідного управління.

ІV.

А. Ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 29.05.2018 було задоволено клопотання директора ДП «Фінансування інфраструктурних проектів» ОСОБА_6 про визначення порядку зберігання речового доказу у кримінальному провадженні, шляхом зміни раніше встановленого способу та порядку.

Змінено порядок зберігання речового доказу у кримінальному провадженні, а саме: земельні ділянки площею 2,0722 га (кадастровий номер 8000000000:82:007:0032), площею 0,1117 га (кадастровий номер 8000000000:82:006:0088) та на нерухоме майно: реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна - 127097680000 - будівлю №3 (літера «В») у тому числі площа котельні - 63,9 кв.м. загальною площею 1516,7 кв.м., будівля №1 (літера «А») у тому числі приміщення центру обробки даних «Парковий», площею 2562,6 кв.м., конгресно-виставковий центр з підземним паркінгом, площею 15440,7 кв.м., загальною площею 20107,6 кв.м., дизельна електростанція (літера «Г») загальною площею 233,5 кв.м.; реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна - 22239980000, будівля № 2 (літера Б) загальною площею 395 кв.м., які знаходяться за адресою: м. Київ, Паркова дорога, 16а, шляхом передачі для організації охорони, відповідального зберігання, проведення поточних ремонтів, обслуговування, підтримання їх у належному стані та оперативного управління - Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

Надано Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів право використання земельних ділянок площею 2,0722 га (кадастровий номер 8000000000:82:007:0032), площею 0,1117 га (кадастровий номер 8000000000:82:006:0088) та нерухомим майном: реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна - 127097680000 - будівлю №3 (літера «В») у тому числі площа котельні - 63,9 кв.м. загальною площею 1516,7 кв.м., будівля №1 (літера «А»), у тому числі приміщення центру обробки даних «Парковий», площею 2562,6 кв.м., конгресно-виставковий центр з підземним паркінгом, площею 15440,7 кв.м., загальною площею 20107,6 кв.м., дизельна електростанція (літера «Г») загальною площею 233,5 кв.м.; реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна - 22239980000, будівля №2 (літера Б) загальною площею 395 кв.м., які знаходяться за адресою: м. Київ, Паркова дорога, 16а з метою організації охорони, відповідального зберігання, проведення поточних ремонтів, обслуговування, підтримання їх у належному стані та оперативного управління.

Б.

З огляду на те, що заявник уважає за доречне здійснити роз'яснення даного судового рішення, слідчий суддя уважає за необхідне навести мотиви суду з яких воно було ухвалено (дослівно, так як відображено відомості у мотивувальній частині), а саме:

«… як зазначено в клопотанні директора ДП «Фінансування інфраструктурних проектів» - ОСОБА_6, що ними шляхом оперативного управління та з метою повного та належного зберігання об'єктів, як речових доказів у кримінальному провадженні проводиться організація охорони, проведення поточних ремонтів, обслуговування, підтримання у належному стані вказаних об'єктів, однак у ДП «Фінансування інфраструктурних проектів» не достатньо потужностей та фінансування, а також враховуючи те, що вартість речового доказу становить понад 200 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, просить змінити визначений спосіб та порядок зберігання вказаного речового доказу, шляхом передачі його Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Статтею 100 КПК України, передбачено, що речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166, 170-174 цього Кодексу. Речовий доказ або документ, наданий добровільно або на підставі судового рішення, зберігається у сторони кримінального провадження, якій він наданий. Сторона кримінального провадження, якій наданий речовий доказ або документ, зобов'язана зберігати їх у стані, придатному для використання у кримінальному провадженні. Речові докази, які отримані або вилучені слідчим, прокурором, оглядаються, фотографуються та докладно описуються в протоколі огляду. Зберігання речових доказів стороною обвинувачення здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Частина 5 ст. 100 КПК України, передбачає, що речові докази та документи, надані суду, зберігаються в суді, за винятком випадків, передбачених частиною шостою цієї статті, а також речових доказів у вигляді громіздких або інших предметів, що вимагають спеціальних умов зберігання, які можуть знаходитися в іншому місці зберігання.

Крім того, в положеннях ч. 6 ст. 100 КПК України, зазначено, що речові докази вартістю понад 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження, передаються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності - за рішенням слідчого судді, суду Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, для здійснення заходів з управління ними з метою забезпечення їх збереження або збереження їхньої економічної вартості, а речові докази, зазначені в абзаці першому цієї частини, такої самої вартості - для їх реалізації з урахуванням особливостей, визначених законом.

Відповідно до ч. 7 ст. 100 КПК України, у випадках, передбачених пунктами 2, 4 та абзацом сьомим частини шостої цієї статті, слідчий за погодженням із прокурором або прокурор звертається з відповідним клопотанням до слідчого судді місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, або до суду під час судового провадження, яке розглядається згідно із статтями 171-173 цього Кодексу. Прокурор у випадку, передбаченому абзацом сьомим частини шостої цієї статті, не пізніше наступного робочого дня з моменту постановлення ухвали слідчого судді, суду надсилає копію цієї ухвали Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, із зверненням щодо прийняття активів, а також вживає невідкладних заходів щодо передачі цих активів Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

Крім того, відповідно до п. 5 Порядку зберігання речових доказів, стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов'язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженого Постановою КМУ від 19.11.2012 року № 1104 (зі змінами та доповненнями, станом на 16.11.2016 року), умовою зберігання речових доказів повинне бути забезпечення збереження їх істотних ознак та властивостей. Забороняється зберігання речових доказів в умовах, що можуть призвести до їх знищення чи псування. У разі потреби необхідне вжиття невідкладних заходів для приведення таких речових доказів до стану, що дає змогу забезпечити їх подальше зберігання.

Пунктом 10 вказаного положення передбачено, що взяття на облік речових доказів проводиться не пізніше наступного дня після їх вилучення (отримання) шляхом внесення відповідного запису до книги обліку. У разі коли облік речових доказів у книзі обліку не може бути проведений своєчасно з об'єктивних причин (значна віддаленість місця вилучення (отримання) речових доказів від місцезнаходження органу, у складі якого функціонує слідчий підрозділ тощо), такий облік повинен проводитися в день їх фактичної доставки. Якщо день, в який повинен бути проведений облік речових доказів, припадає на святковий або інший неробочий день, їх облік проводиться у перший після нього робочий день.

При цьому, в п.11 Положення зазначено, що після передачі речових доказів до іншого місця зберігання, визначеного у цьому Порядку, слідчий у строки, зазначені в пункті 10 цього Порядку, зобов'язаний надати відповідальній особі копії документів, які підтверджують факт передачі речових доказів .

Частиною першою статті 2 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» (далі - Закон) передбачено, що Національне агентство є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері виявлення та розшуку активів, на які може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, та/або з управління активами, на які накладено арешт або які конфісковано у кримінальному провадженні.

У пункті 4 частини першої статті 9 Закон) - зазначається, що на Національне агентство покладено функцію з проведенім оцінки, ведення обліку та управління активами, на які накладено арешту кримінальному провадженні.

За абзацом четвертим частини першої статті 1 Закону, управляючи активами. Національне агентство забезпечує збереження активів, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, та їх економічної вартості.

Відповідно до частини третьої статті 21 Закону, управління активами, зазначеними у частині першій цієї етап і, здійснюється Національним агентством на умовах ефективності, а також збереження та збільшення їх економічної вартості.

Абзацом першим частини першої статті 19 Закону встановлено, що Національне агентство здійснює управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, у тому числі як захід забезпечення позову - лише щодо позову, пред'явленого в інтересах держави, із встановленням заборони розпоряджатися та/або користуватися такими активами, сума або вартість яких дорівнює або перевищує 200 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня відповідного року.

Відповідно до абзацу другого частини першої статті 19 Закону, активи, визначені абзацом першим цієї статті, приймаються в управління на підставі ухвали слідчого судді, суду чи згоди власника активів.

Згідно з частиною другою статті 19 Закону', у разі прийняття в управління активів, які чи права на які та їх обтяження підлягають державній реєстрації. Національне агентство надсилає того самого дня інформацію про накладення арешту на активи органам, що ведуть державні реєстри таких активів, прав на них або їх обтяжень.

Частиною першою статтею 21 Закону встановлено, що управління рухомим та нерухомим майном, цінними паперами, майновими та іншими правами здійснюється Національним агентством шляхом реалізації відповідних активів або передачі їх в управління.

Вимогами абзацу другого частини другої статті 21 Закону передбачено, що управління активами здійснюється на підставі договору, укладеного відповідно до глави 70 Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, між Національним агентством та управителем визначеним за результатами конкурсу відповідно до абзацу першого частини другої зазначеної статті Закону.

Згідно з частішою четвертою етапі 21 Закону, майно, в тому числі у вигляді предметів чи великих партій товарів, зберігання якого через громіздкість або з інших причин неможливе без зайвих труднощів, або витрати із забезпечення спеціальних умов зберігання якого чи управління яким співмірні з його вартістю, або яке швидко втрачає свою вартість, а також майно у вигляді товарів або продукції, що піддаються швидкому псуванню, підлягає реалізації за цінами щонайменш не нижче ринкових.

Відповідні законодавчі приписи та процесуальний порядок встановлений пунктом 2 та абзацом сьомим частини шостої, частиною сьомою етапі 100 КПК України.

Відповідно до положень частини восьмої статті 21 Закону, у разі надходження винесеного у межах наданих законом повноважень рішення прокурора, а також судового рішення, що набрало законної сили, яким скасовано арешт прийнятих в управління активів, Національне агентство у триденний строк повертає їх законному власник).

Вимогами статті 24 Закону, встановлено, що надходження від здійснюваного Національним агентством управління активами, а також кошти, одержані на підставі міжнародних угод щодо розподілу та повернення активів в Україну', перераховуються до державного бюджету.

При винесенні даного рішення судом береться до уваги правова позиція висловлена у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Раймондо проти Італії», скарга 12954/87 від 22 лютого 1994 року про те, що арешт, поза сумнівом, застосували як проміжний захід, що має забезпечити в разі необхідності подальшу конфіскацію майна, яке вважають імовірно результатом незаконної діяльності.

Разом з тим, вжиття заходів щодо управління вказаним арештованим майном спрямовані на захист інтересів власників майна, оскільки гарантує їм збереження його вартості, а також дає можливість збільшити цю вартість, тим самим компенсуються усі негативні наслідки застосування такого арешту.

Враховуючи вищевикладене, з метою досягнення цілей накладення арешту на майно, виходячи з наявності об'єктивної необхідності, а також забезпечуючи досягнення завдань кримінального провадження, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання директора ДП «Фінансування інфраструктурних проектів» - ОСОБА_6 підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись, власне, Порядком зберігання речових доказів, стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов'язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженого Постановою КМУ від 19.11.2012 року № 1104 (зі змінами та доповненнями, станом на 16.11.2016 року), ст.ст. 1, 2 9, 19, 21, 24 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів», ст.ст. 98, 100, 309, 534 КПК України, слідчий суддя….» задовольнив дане звернення заявника.

Мотиви, з яких суд виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався

Відповідно до ч. 1 ст. 380 КПК України, якщо судове рішення є незрозумілим, суд, який його ухвалив, за заявою учасника судового провадження чи органу виконання судового рішення, приватного виконавця ухвалою роз'яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його зміст.

При цьому, виходячи з передбачених ст. 380 КПК України вимог таке роз'яснення не повинне бути обумовлене потребою усунення його формальних чи змістовних недоліків, розясненням норми права.

Сама заява повинна містити зазначення, що саме в ньому є не зрозумілим, у чому полягає ця незрозумілість, які припускаються варіанти тлумачення тих чи інших формулювань, як це впливає на реалізацію судового рішення.

Якщо фактично порушено питання про зміну такого рішення або внесення в нього нових даних, у тому числі й роз»яснення мотивів ухваленого рішення, суд відмовляє в роз»ясненні рішення.

Аналізуючи доводи заявника, які, у даному випадку, на його переконання, указують на необхідність роз'яснення судового рішення слідчий суддя у світлі обставин установлених в ході судового розгляду, які наведено вище, установив таке.

Ухвалою, яку заявник фактично просить роз'яснити по-перше, передано Національному агентству Активи для організації охорони, відповідального зберігання, проведення поточних ремонтів, обслуговування, підтримання у належному стані та оперативного управління, та по-друге, надано право використання Активів з метою організації охорони, відповідального зберігання, проведення поточних ремонтів, обслуговування, підтримання у належному стані та оперативного управління.

Тож, для того, аби проаналізувати порядок та спосіб виконання цього судового рішення Націальним агентством, слід ураховувати першочергово його правову природу.

Так, Національне агентство є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері виявлення та розшуку активів, на які може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, та/або з управління активами, на які накладено арешт або які конфісковано у кримінальному провадженні (частина перша статті 2 Закону).

Основною метою заснування та діяльності Національного агентства є сприяння процесуальній діяльності слідчого, детектива, прокурора, слідчого судді, суду, спрямованій, зокрема, на забезпечення збереження речових доказів, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, а також збільшення їх вартості, особливо тих, які підлягають конфіскації, спеціальній конфіскації (стягненню в дохід держави в кримінальному провадженні).

Повноваження Національного агентства з управління арештованим (до конфіскації) майном визначені статтями 1, 9, 10, 19-24 Закону та статтею 100 КПК України.

В управління Національному агентству можуть передаватись лише активи, які відповідають наступним умовам: на них накладено арешт у кримінальному провадженні; арешт має передбачати заборону розпорядження (обов'язково), або користування майном (бажано); їх сукупна вартість становить понад 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; це не завдає шкоди кримінальному провадженню.

Управління активами за Законом є відповідальною діяльністю, що має на меті зберегти економічну вартість активу протягом кримінального провадження, а також примножити її (за можливості).

Закон та КПК України не містять обмежень щодо типів, видів активів, які можуть передаватись в управління Національному агентству, так само як і обмежень щодо видів злочинів, у кримінальних провадженнях з розслідування яких були арештовані відповідні активи.

Приймаючи активи в управління, Національне агентство самостійно не управляє ними (інакше як у спосіб їх реалізації шляхом передання відповідному реалізатору), натомість, обирає професійного управителя конкретним типом активу і передає йому актив в управління, контролює діяльність з управління, або ж передає актив на реалізацію, якщо він підлягає реалізації згідно з Законом та прийнятим на його виконання підзаконним актом.

У статті 19 Закону визначено дві альтернативні підстави передання активів в управління Національному агентству: ухвала слідчого судді, суду про передання активів в управління Національному агентству; згода власника активів на їх передання в управління Національному агентству.

За змістом статей 19-24 Закону Національне агентство самостійно не здійснює управління активами (інакше як у спосіб їх реалізації). У разі передання Національним агентством активу в управління професійному управителеві за договором, послуги з такого управління можуть бути оплачені виключно з доходів від управління (частини друга та третя статті 21 Закону).

Таким чином, за загальним правилом, управління за Законом у спосіб передання активу в управління за договором управителеві є можливим, якщо таке управління здатне приносити дохід.

Закон не передбачає можливості управління майном, як Національним агентством самостійно, так і обраним ним управителем за договором, у спосіб суто його зберігання (оскільки зберігання призводить лише до витрат без одержання доходів). При цьому, Національне агентство може організувати деякі заходи зі зберігання арештованого майна, але лише для цілей подальшого передання такого майна в управління професійному управителеві і лише на строк, необхідний для організації такого передання в управління, а також, таке тимчасове (короткотермінове) зберігання не може передбачати витрачання коштів Державного бюджету України.

Згідно з Законом головна мета діяльності Національного агентства за напрямком управління майном - забезпечувати (генерувати) надходження до Державного бюджету України, а не видатки з нього.

Національне агентство не має повноважень та прав витрачати кошти Державного бюджету України і самостійно організовувати охорону, відповідальне зберігання, проведення поточних ремонтів, обслуговування, підтримання у належному стані та оперативно управляти активами. Натомість, відповідні заходи можуть організовуватися управителем відібраним у порядку, встановленому Законом, і оплачуватися виключно з доходів від управління, які отримуються управителем в процесі комерційного використання активу.

Частиною четвертою статті 21 Закону передбачено, що майно, в тому числі у вигляді предметів чи великих партій товарів, зберігання якого через громіздкість або з інших причин неможливе без зайвих труднощів, або витрати із забезпечення спеціальних умов зберігання якого чи управління яким співмірні з його вартістю, або яке швидко втрачає свою вартість, а також майно у вигляді товарів або продукції, що піддаються швидкому псуванню, підлягає реалізації за цінами щонайменш не нижче ринкових. Примірний перелік такого майна затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 13.09.2017 № 685 (далі - Примірний перелік).

У частині п'ятій статті 21 Закону визначено, що активи, визначені частиною четвертою цієї статті, передаються для реалізації без згоди власника на підставі ухвали слідчого судді або суду, копія якої надсилається Національному агентству негайно після її винесення з відповідним зверненням прокурора. Передача для реалізації активів може також здійснюватися за згодою їх власника, копія якої надається Національному агентству з відповідним зверненням прокурора. Реалізація здійснюється визначеними на конкурсних засадах юридичними особами.

Порядок відбору таких юридичних осіб та порядок реалізації активів визначено постановами Кабінету Міністрів України «Про відбір на конкурсних засадах юридичних осіб, які здійснюють реалізацію арештованих активів» від 09.08.2017 № 558 та «Про затвердження Порядку реалізації арештованих активів на електронних торгах» від 27.09.2017 № 719.

Згідно з частиною шостою статті 21 Закону одержані від реалізації активів кошти зараховуються на депозитні рахунки Національного агентства.

Після набрання законної сили судовими рішеннями про конфіскацію, спеціальну конфіскацію, стягнення активів в дохід держави в кримінальному провадженні, грошові кошти які перебувають в управлінні Національного агентства, а саме, розміщені на його депозитних рахунках, перераховуються до державного бюджету.

Відповідно до частини першої статті 21 Закону управління рухомим та нерухомим майном, цінними паперами, майновими та іншими правами здійснюється Національним агентством шляхом реалізації відповідних активів або передачі їх в управління (за договором).

Активи прийняті Національним агентством в управління, підлягають оцінці, яка здійснюється визначеними за результатами конкурсу суб'єктами оціночної діяльності, та передачі в управління визначеним за результатами конкурсу юридичним особам або фізичним особам - підприємцям у порядку, встановленому законодавством про публічні закупівлі.

Управління активами згаданими особами здійснюється на підставі договору, укладеного відповідно до глави 70 Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, визначених Законом.

Управління активами, зазначеними у частині першій статті 21 Закону, здійснюється на умовах ефективності, а також збереження та збільшення їх вартості.

Управитель має право на плату (винагороду), а також на відшкодування необхідних витрат, зроблених ним у зв'язку з управлінням активами, що відраховуються безпосередньо з доходів від використання прийнятих в управління активів.

Управитель не має права відчужувати активи, прийняті ним в управління.

За приписами статті 24 Закону надходження від здійснюваного Національним агентством управління активами, а також кошти, одержані на підставі міжнародних угод щодо розподілу та повернення активів в Україну, перераховуються до державного бюджету.

Тим самим, ураховуючи такі складові, як приводи та підстави, які у порядку ст. 380 КПК України, надають можливість роз'яснювати судове рішення, та повноваження Національного агентства згідно Закону, слідчий суддя надходить таких висновків, щодо відомостей відображених в заяві.

Щодо першого та другого питання, а саме урахування того, що Національне агентство самостійно не здійснює управління активами, натомість відповідне управління здійснюється шляхом передачі Національним агентством активів для реалізації або в управління за договором (частина перша статті 21 Закону), а правовою підставою здійснення заходів з управління активами є стаття 100 КПК України та статті 1, 9, 19, 21 Закону, то слід урахувати, що у цій ситуації автор звернення фактично просить слідчого суддю підтвердити, що він має право діяти згідно указаних статтею Закону та КПК України, однак така вимога з положеннями ст. 380 КПК України не узгоджується, тому задоволена бути не може.

Апріорі, Національне агентство, у силу норм Закону, у своїй діяльності має керуватися його положеннями та діяти у його рамках.

На цей комплекс повноважень визначених Законом жоден державний орган, як і зміст жодного судового рішення, впливати не може, не дивлячись на його структуру та відображені у ньому дані.

Адже, згідно ст. 4 Закону, правову основу діяльності Національного агентства становлять Конституція України, міжнародні договори, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, цей та інші закони України, а також прийняті відповідно до них інші нормативно-правові акти.

Тим паче, що в ухвалі від 29.05.2018, яка наводиться у цій ухвалі дослівно, указано про те, що таке зберігання активів Національне агентство має здійснювати через призму положень Закону, у тому числі його статей 1, 9, 19, 21.

Тобто, у цьому зверненні заявник діє, фактично, як невпевнений у собі суб'єкт, якому з метою уникнення внутрішньо-емоційного хвилювання, потрібен певний документ, як він має діяти, однак суд не відноситься до установ, які надають такого роду допомогу.

У цій ситуації, Національному агентству всього-на-всього потрібно дотримуватися вимог Закону та при виконанні указаної ухвали ураховувати його положення, тобто забезпечити саме виконання судового рішення через призму норм права визначених указаним законом і все.

Не у компетенції суду наділяти заявника повноваженнями не передбаченими Законом, або ж роз'яснювати, тому чи іншому органу його повноваження у ракурсі положень діючого законодавства.

Заявник повинен виходити з того, що є наявним судове рішення, яке породжує для нього певні права та обов'язки.

Відповідно до ст. 533 КПК України, вирок або ухвала суду, які набрали законної сили, обов'язкові для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб, і підлягають виконанню на всій території України.

Згідно ст. 534 КПК України, судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, підлягає безумовному виконанню.

Поняття «безумовний» слідчий суддя, сприймає у розрізі таких понять, як беззастережний, незаперечний, безсумнівний (який не потребує доказів у своїй істинності, не викликає сумнівів щодо себе), видимий, очевидний, прямий, явний, ясний (звичайно в складі присудка); самочевидний (очевидний без додаткового розгляду, обґрунтування); доведений (який спирається на докази), безперечний(не обмежений ніякими умовами, застреженнями), безоглядний, та у поєданні з поняттям «виконання», розмує їх, як те, що беззастережно має бути виконано, у ракурсі норм ст. 533 КПК України, особами, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також усіма фізичними та юридичними особами, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб на всій території України, а у цій ситуації, Національне агентство має забезпечити зберігання активів згідно ухвали суду через призму наявних у нього повноважень саме відповідно до Закону, без урахування інших супутніх факторів, так як такі повноваження Національного агентства розширенню чи звуження у будь-який спосіб, у тому силі і за судовими рішенням, не породжують обов'язку у посадових осіб такого агентства до їх здійснення у разі коли вони не є тотожними з нормами самого Закону.

Тобто, є установлений єдиний беззаперечний факт, що Національне агентство має, у силу норм ст.ст. 533, 534 КПК України, забезпечити виконання судового рішення, яке породжує для нього певні права та обов'язки.

Як наслідок, за наявності судового рішення про передання майна в управління, Національне агентство зобов'язане його виконувати, так само як і власник активів чи інші особи, які мають на них права, - обов'язковість виконання судових рішень визначається Конституцією України.

Питання про те, у який спосіб Національне агентство буде виконувати судове рішення, знаходиться у площині його дискреційних повноважень.

Дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але й не має права виходити за її межі.

Слід також додати, що згідно з положеннями Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Як наслідок, фактично це звернення щодо першого та другого питання стосується необхідності роз'яснення норми права в частині питання дискреційних повноважень Національного агентства, що не кореспондується з нормами ст. 380 КПК України, а тому не може бути роз'яснене.

Щодо третього питання, а саме роз'яснення того, чи ухвалою передано Національному агентству активи в управління для реалізації або передачі в управління за договором у порядку та на умовах, визначених статтями 19, 21 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів», або ж чи ухвалою уповноважене Національне агентство управляючи активами самостійно, діючи відповідно до статті 21 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів», визначати (обирати) шлях управління зазначеними активами (майном) - передавати для реалізації або в управління за договором, слід відмітити, таке.

Підстави управління арештованим майном всього дві - це або судове рішення у кримінальному процесі (ухвала слідчого судді, або суду), або згода самого власника активів. Національне агентство не має власної дискреції вирішувати, чим йому управляти, а чим - ні.

У цій справі, ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 03 серпня 2017 року накладено арешт та заборонено користуватися, розпоряджатися та відчужувати

Судовим рішенням Дніпровського рішенням районного суду м. Києва від 29.05.2018 змінено тільки спосіб та порядок управління в частині установи, яка має їх здійснювати, і все.

Тобто, арешт із забороною користуватися, розпоряджатися та відчужувати майна є дійсними.

Управління активами - діяльність із володіння, користування та/або розпорядження активами, тобто забезпечення збереження активів, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, та їх економічної вартості або реалізація таких активів чи передача їх в управління відповідно до цього Закону, а також реалізація активів, конфіскованих у кримінальному провадженні (ст. 1 Закону).

Тобто, винесення такої ухвали, чи передання Національному агентству активу в управління за згодою власника свідчить про появу в Агентства активів окремого майнового права управління арештованим активом. Це - спеціальне строкове речове право на майно, подібне до інших майнових прав на чуже майно, визначених цивільним законодавством.

Повноваження самого Національного агентства та порядок управління активами слідчим суддею детально проаналізовані та наведені вище, а тому виходячи з даних відображених у цьому судовому рішенні слід визнати установленим, що в ухвалі від 29.05.2018 слідчий суддя визначив однозначно мету управління - організація охорони, відповідальне зберігання, проведення поточних ремонтів, обслуговування, підтримання їх у належному стані, однак жодного із шляхів управління зазначеними активами (майном), які прямо визначені Законом не указував, хоча і зазначив супутні з ним (додаткові), які цим Законом не передбачені (надав право використання з метою організації охорони, відповідального зберігання, проведення поточних ремонтів, обслуговування, підтримання їх у належному стані та оперативного управління).

Національне агентство при виконанні судових рішень з того, чи іншого питання має керуватися нормами Закону з урахуванням того, що ним має бути забезпечено виконання судового рішення від 29.05.2018, та досягнуто мету указану в ньому.

При виконанні такого судового рішення з метою досягнення зазначеної мети Національне агентство має можливість, як користуватися порядком указаним в зазначеній ухвалі, так і діяти у межах своїх повноважень прямо визначених Закон, тобто у межах дискреції.

Під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин справи.

Однак, при здійсненні таких повноважень у будь-якому випадку Національне агентство має ураховувати при вчиненні дії у межах наявних дискредаційних повноважень, що має бути досягнута мета управління такими активами, з якою власне таке управління до них було застосовано.

Адже, першочерговим, є мета, а похідними до неї самі способи її досягнення.

Як наслідок, у світлі наведеного, третє питання, на думку слідчого судді, також фактично зводиться за своєю суттю до необхідності роз'яснення норми права щодо питання дискреційних повноважень Національного агентства, згідно ст. 21 Закону, що не кореспондується з нормами ст. 380 КПК України, а тому не може бути роз'яснене.

Щодо четвертого питання, а саме того, як ухвала слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 29.05.2018 співвідноситься, виконується у поєднанні з ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 03 серпня 2017 року, якою визначено, зокрема, порядок зберігання, проведення поточних ремонтів, обслуговування, підтримання у належному стані та оперативного управління Активами Державним підприємством «Фінансування інфраструктурних проектів», тобто чи має право, з моменту ухвала слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 29.05.2018, хтось окрім Національного агентства управляти (володіти, розпоряджатися та користуватися в порядку, визначеному статтями 1, 21 Закону) активами ,чи ні, слід урахувати таке.

Державне підприємство «Фінансування інфраструктурних проектів» здійснювало управління активами згідно ухвали Апеляційного суду міста Києва від 03 серпня 2017 року.

Ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 29.05.2018 змінено спосіб та порядок в частині питання юридичної особи, яка має забезпечувати таке управління на Національне агентство.

Норми ст.ст. 532-534 Розділ VIIІ виконання судових рішень КПК України судом наведені вище у цьому судовому рішенні, та вони імперативно указують, що судове рішення, яке набрало законної сили, підлягає безумовному виконанню.

Управління активами припиняється у разі скасування арешту прийнятих в управління активів або їх конфіскації, спеціальної конфіскації, їх стягнення в дохід держави, наявності іншого судового рішення (для прикладу про зміну способу і порядку тощо).

Тобто, саме Національне агентство, у силу наведених норм КПК України, з моменту набрання законної сили ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 29.05.2018, має управляти активами наведеними у цьому ж судовому рішенні.

Права та обов'язки у відношенні активів, які породжувались для ДП «Фінансування інфраструктурних проектів» за ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 03 серпня 2017 року, припинили свою дію з моменту набрання законної сили судовим рішенням про зміну способу та порядку такого управління.

Тобто, у цій частині, заява зводиться до необхідності роз'яснення норм КПК України в частині питання виконання судових рішень, а тому і з цього питання підстави для роз'яснення судового рішення, у порядку ст. 380 КПК України, відсутні.

Інших питань, у зверненні заявник не порушує, як наслідок слідчий суддя враховуючи вищезазначене, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку вважає, що заява не підлягає задоволенню, як необґрунтована, так, як приводів та підстав для роз'яснення судового рішення, регламентованих ст. 380 КПК України, не установлено.

У той час, як саме звернення не може бути обумовлене потребою роз'яснення формальних чи змістовних недоліків, шляхом внесення в нього нових даних, їх зміни, як і роз'яснення норми права, чи мотивів ухвалення такого типу рішення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 369-372, 376, 380 КПК України, слідчий суддя

п о с т а н о в и в :

У задоволенні заяви представника Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів Різника В. про роз'яснення судового рішення від 29.05.2018 у справі № 755/16396/16-к ухваленого у рамках кримінального провадження унесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01.11.2016 за № 42016100000001070, відмовити.

Ухвалу може бути оскаржено в апеляційному порядку особою, яка звернулася із заявою про роз'яснення судового рішення, та учасниками судового провадження.

Визначити час проголошення повного тексту ухвали - 17:00 год. 19.06.2018.

Слідчий суддя : О.В. Бірса