Рішення № 74803722, 19.06.2018, Холодногірський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Харкова)

"19" червня 2018 р.

Ленінський районний суд м.Харкова

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

19 червня 2018р. Справа №642/3885/17 Провадження №2/642/468/18Суд у складі: Головуючого судді Секретаря Євтіфієв В.М.; Пшенична Т.М.;

За відсутності ОСОБА_3, відповідача ОСОБА_4, Публічного акціонерного Товариства «ПроКредит Банк», третя особа ОСОБА_5, ОСОБА_6;

розглянув у порядку спрощенного провадження справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Публічного акціонерного Товариства «ПроКредит Банк», третя особа ОСОБА_5, ОСОБА_6, про визнання договору недійсним -

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звертаючись до суду на підставі вимог ст. 38 Закону України «Про іпотеку», ст.ст.215, 655 ЦК України, заявляє позовні вимоги до відповідача, а саме:

- визнати недійсним Договір купівлі-продажу квартири, укладений 26.11.2013 року між ПАТ «ПроКредит Банк» та громадянкою ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Слоневською Д.В., зареєстрований в реєстрі за № 4810.

В мотивування позовних вимог позивачка вказала, у провадженні Ленінського районного суду м. Харкова знаходилася цивільна справа № 642/2843/13-ц за позовом ПАТ «ПроКредит Банк» до ОСОБА_3, третя особа: ОСОБА_8 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення, визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

02.07.2013 року рішенням Ленінського районного суду м. Харкова у цивільній справі №642/2843/13-ц за позовом ПАТ «ПроКредит Банк» до ОСОБА_3, третя особа: ОСОБА_8 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення, визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, позовні вимоги ПАТ «ПроКредит Банк» задоволено повністю.

25.10.2013 року ухвалою судової колегії палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області за результатами розгляду апеляційної скарги представника ОСОБА_3 на рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 02.07.2013 року у справі № 642/2843/13-ц апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 відхилено, рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 02.07.2013 року залишено без змін {копія додається).

26.11.2013 року на підставі рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 02.07.2013 року між ПАТ «ПроКредит Банк» та ОСОБА_4 було укладено Договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Слоневською Д.В., зареєстрований в реєстрі за № 4810.

Відповідно до п. 1 Договору його предметом є квартира АДРЕСА_1, загальною площею 47.4 кв.м.

Відповідно до п. 2 Договору на момент продажу квартира належала ОСОБА_3 на праві приватної власності на підставі Договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Мороз Г.І. 13.08.2002 року за реєстровим № 9967.

Вважаємо, що Договір купівлі-продажу квартири від 26.11.2013 року має бути визнаний судом недійсним, виходячи з наступного.

Продаж вищевказаної квартири здійснювався на виконання рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки у відповідності до вимог Закону України «Про іпотеку».

Відповідно до ст. 38 Закону України «Про іпотеку» ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

У п. 6 Договору зазначено, що ринкова вартість квартири становить 196000 грн. згідно Висновку про вартість майна, виданого 22.11.2013 року приватним підприємством «ГЕО-МАИСТЕР».

Відповідно до п. 4 Договору продаж квартири здійснено за 196000 грн.

Про здійснення оцінки майна та наявність висновків на ринкову вартість майна позивачу нічого відомо не було, огляд оцінюваного майна суб'єктом оціночної діяльності не проводився, внаслідок чого вона не змогла прийняти участь в дослідженні нерухомого майна на місці.

З огляду на вищевказане, позивач мала великий сумнів щодо дійсності Висновку про вартість майна від 22.11.2013 року.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні «покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Договір вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

У загальному значенні істотними умовами договору є умови, без визначення яких виконання по ньому стає неможливим, а договір по суті втрачає сенс і правовий зміст'. У цивільному та господарському законодавстві до істотних умов договору належать умови про предмет договору, умови, які названі в законі або інших правових актах як істотні або необхідні для договорів цього вигляду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Істотними умовами договору купівлі-продажу є його предмет та ціна.

Оскільки Висновку про вартість майна від 22.11.2013 року не існує, незрозуміло, яким чином відбувся продаж належної позивачу квартири та на підставі чого була визначена така істотна умова договору як його ціна.

Зміст правочнпу не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а недодержання стороною (сторонами) правочину в момент його вчинення цих вимог чинності правочину є підставою недійсності відповідного правочину (частина перша статті 203, частина перша статті 215 ЦК України).

Згідно з частинами другою та третьою статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена економ, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний Правочин). Загальним правовим наслідком недійсності правочину (стаття 216 ЦК України) є реституція, яка застосовується як належний спосіб захисту цивільного права та інтересу за наявності відносин, які виникли в зв'язку з вчиненням особами правочину та внаслідок визнання його недійсним.

Позивачка вважає, що Договір купівлі-продажу квартири від 26.11.2013 року, посвідчений прнватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Слоневською Д.В., зареєстрований в реєстрі за № 4810, на момент його укладення був таким, що суперечив вимогам діючого законодавства, зокрема Закону України «Про іпотеку», у зв'язку з тим, що його ціна, яка є істотною умовою договору купівлі-продажу, не була визначена в порядку, передбаченому законодавством України, а тому є всі підстави для визнання його недійсним.

В обґрунтування та спростування заявлених позивних вимог сторонами надані письмові докази:

Рішення від 02 липня 2013 року Ленінського районного суду м. Харкова у цивільній справі №642/2843/13-ц за позовом ПАТ «ПроКредит Банк» до ОСОБА_3, третя особа: ОСОБА_8 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення, визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Вказаним рішенням позовні вимоги ПАТ «ПроКредит Банк» задоволено повністю та вирішено:

в рахунок часткового погашення заборгованості за Рамковою угодою № 6121 від 20 квітня 2006 року. Договором про надання траншу № 2.21325/6121 від 17 травня 2007 року, Договором про надання траншу № 207.29059/FW202.97 від 02 жовтня 2008 року в загальному розмірі 215114.54 гри. звернути стягнення на нерухоме майно, що перебуває в іпотеці Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк», ЄДРПО та ФОП 21677333 (заставодержателя найвищого пріоритету 1 черги), відповідно до Договору іпотеки № 6121-ІД-02 від 17 травня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського МНО Слоневською Дар'єю Валеріївною, зареєстрованого в реєстрі за № 1657, а саме: квартиру загальною площею 47,4 кв. м„ що розташована за адресою: АДРЕСА_1. яка належить ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН: НОМЕР_1. шляхом надання AT «ПроКредит Банк» права продажу предмету іпотеки від власного імені будь-якій особі - покупцю за піною, яка буде визначена суб'єктом оціночної діяльності не раніше, ніж за тридцяті календарних днів до укладання відповідного договору купівлі продажу.

Надати Публічну акціонерному товариству «ПроКредит Банк» необхідні дії. пов'язані з державною реєстрацією речових прав на квартиру АДРЕСА_1, що передують укладенню договору купівлі-продажу від власного імені, включаючи право внесення даних до Державного реєстру прав про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, отримання відповідних витягів з нього тощо.

25 жовтня 2013 року ухвалою судової колегії палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області за результатами розгляду апеляційної скарги представника ОСОБА_3 на рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 02.07.2013 року у справі № 642/2843/13-ц апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 відхилено, рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 02.07.2013 року залишено без змін.

26 листопада 2013р. року на підставі рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 02.07.2013 року між ПАТ «ПроКредит Банк» та ОСОБА_4 було укладено Договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Слоневською Д.В., зареєстрований в реєстрі за № 4810.

Відповідно до п. 1 Договору його предметом є квартира АДРЕСА_1, загальною площею 47.4 кв.м.

Відповідно до п. 2 Договору на момент продажу квартира належала ОСОБА_3 на праві приватної власності на підставі Договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Мороз Г.І. 13.08.2002 року за реєстровим № 9967.

В матеріалах справи мається копія позову ОСОБА_3 про визнання договору купівля продажу від 26 листопада 2013р. укладеного між ПАТ «ПроКредит Банк» та ОСОБА_4 щодо продажу вказаної квартири. За вказаним позовом Рішення Ленінського районного суду м.Харкова від 24 грудня 2014р позовні вимоги ОСОБА_3 були задоволені та визнано недійсним Договір купівлі-продажу квартири, укладений 26.11.2013 року між ПАТ «ПроКредит Банк» та громадянкою ОСОБА_4

Рішенням колегії Апеляційного суду Харківської області від 12 липня 2016 року у справі №642/6827/14 було прийнято:

Рішення Ленінського районного суду м.Заркова від 24 грудня 2014р скасувати

В задоволені позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ПАТ «ПроКредит Банк», треті особи: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Слоневська Д.В., Ленінський відділ державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції , про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним, відмовити.

В матеріалах справи на підставі ухвали про забезпечення доказів мається Звіт про належну оцінку вартості нерухомого майна квартири АДРЕСА_1, яка складає 196000грн.

Дослідивши та оцінивши в сукупності докази матеріалів справи, суд встановив наступні факти та обставини:

Статтею 81 ч.1 ЦПК України визначено: Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 82 ч.4 ЦПК України визначено: Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 02 липня 2013 року в рахунок часткового погашення заборгованості за Рамковою угодою № 1621 від 20.04.2006 року, Договору про надання траншу № 2.21325/6121 від 17.05.2007 року, Договором про надання траншу № 207.29059/FW202.97 від 02.10.2008 року в загальному розмірі 215114,54 грн. звернуто стягнення на нерухоме майно, що перебуває в іпотеці ПАТ «ПроКредит Банк», відповідно до Договору іпотеки № 6121-ІД-02 від 17.05.2007 року, затвердженого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Слоневської Д.В., зареєстрованого в реєстрі за № 1657, а саме квартиру, загальною площею 47,4 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_3, шляхом надання АТ «ПроКредит Банк» права продажу предмету іпотеки від власного імені будь якій особі-покупцю за ціною, яку буде визначено суб'єктом оціночної діяльності.

Відповідно до статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до вимог, визначених ч. ч. 2, 3 ст.203 ЦК України, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Презумпція правомірності правочину закріплена у ст..204 ЦК України та може бути спростована, насамперед, нормою закону, яка містить відповідну заборону. У випадках, прямо не передбачених у законодавстві, презумпція правомірності правочину може бути спростована судом.

Згідно роз'яснень, які містяться у п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26. 04. 1978 року № 3 «Про судову практику про визнання угод недійсними», угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Вирішуючи спір про визнання угоди недійсною, суд повинен з'ясувати наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних юридичних наслідків.

Судом встановлено, що за рішенням суду встановлено порядок реалізації квартири шляхом надання АТ «ПроКредит Банк» права продажу предмету іпотеки від власного імені будь якій особі-покупцю за ціною, яку буде визначено суб'єктом оціночної діяльності.

Рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 02.07.2013 року про звернення стягнення на квартиру передбачає продаж даної квартири Банком як іпотекодержателем шляхом укладення договору купівлі продажу з будь якою особою покупцем. Тобто, виконання вказаної частини судового рішення здійснюється не в примусовому порядку.

В даному позові оскаржується договір купівлі продажу, укладений в порядку та згідно зі статей 36, 68 Закону України « Про іпотеку».

Згідно ч. 6 ст.36 Закону України «Про іпотеку», ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Ціна продажу предмета іпотеки була визначена на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності.

Доводи позивача про те, що за при укладенні договору купівлі-продажу був відсутній Звіт про належну оцінку вартості нерухомого майна квартири АДРЕСА_1, спростовуються копією означеного висновку, яка складає 196000грн.

Згідно ст..38 Закону України «Про іпотеку», якщо рішення суду або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідне застереження в іпотечному договорі) передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, іпотекодержатель зобов'язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед такими особами за відшкодування завданих збитків .

Якщо особа, яка висловила намір придбати предмет іпотеки, ухиляється або з інших причин не вчиняє дій до укладення договору купівлі-продажу предмета іпотеки з іпотекодержателем протягом 5 днів після закінчення вказаного вище тридцятиденного строку, вона втрачає право на придбання предмета іпотеки. Це право переходить до інших осіб, які висловили намір придбати предмет іпотеки, відповідно до пріоритету їх прав і вимог.

Якщо особи, які мають зареєстровані права чи вимоги на предмет іпотеки, не висловили наміру його придбати, іпотекодержатель вправі продати предмет іпотеки будь-якій іншій особі на власний розсуд.

Дії щодо продажу предмета іпотеки та укладання договору купівлі-продажу здійснюються іпотекодержателем від свого імені, на підставі іпотечного договору, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки, без необхідності отримання для цього будь-якого окремого уповноваження іпотекодавця.

Ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед іншими особами згідно з пріоритетом та розміром їх зареєстрованих прав чи вимог та перед іпотекодавцем в останню чергу за відшкодування різниці між ціною продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього.

Договір купівлі-продажу предмета іпотеки, укладений відповідно до цієї статті, є правовою підставою для реєстрації права власності покупця на нерухоме майно, що було предметом іпотеки.

01 березня 2013 року ОСОБА_3 як іпотекодавцю були направлені письмові повідомлення № 339/7/13, 340/7/13 від 26 лютого 2013 року про намір укласти договір купівлі продажу квартири АДРЕСА_4.

Позивачка отримали вказане повідомлення, про що свідчить рішення апеляційного суду.

Протягом тридцяти денного строку з дня отримання повідомлення ОСОБА_3 не висловила намір придбати предмет іпотеки,тому протягом 5 днів після закінчення вказаного тридцяти денного строку, іпотекодержатель вправі був продати предмет іпотеки будь якій іншій особі на власний розсуд.

Таким чином, підстав яки свідчили про порушення вимог закону під час укладання договору іпотеки судом відповідно до встановлених обставини не встановлено.

Заява сторін, щодо застосування позовної давності не можуть бути приняти судом, т.я. на час звернення до суду з вказаним позовом, позивачка зверталась з аналогічним позовом менш ніж три роки потому. Крім того, суд вважає строк позовної давності може бути застосований до обґрунтованих вимог.

Керуючись ст.11, 15, 62, 81, 169, 203, 213, 215, 223. 226, 263, 265, 282-284, 289, ЦПК України,

У Х В А Л И В:

В задоволені позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Публічного акціонерного Товариства «ПроКредит Банк», третя особа ОСОБА_5, ОСОБА_6, про визнання договору недійсним, відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі Апеляційна скарга на рішення суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення або виклику учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільно-процессуального кодексу України.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Апеляційного суду Харківської області.

Рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: В.М.Євтіфієв