Вирок № 74803512, 20.06.2018, Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

Номер справи 623/182/18

Номер провадження 1-кп/623/106/2018

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2018 року Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

у складі: головуючого судді: Гуренко М.О.

за участю: секретаря Лисенко О.В.

прокурора Красилі І.І.

захисника Кузнєцова О.О.

обвинуваченого ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, відносно

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця АДРЕСА_6, українця, громадянина України, не одруженого, має на вихованні малолітнього сина, офіційно не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_7; мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_1;

раніше судимого: 1) 27 вересня 2011 року Фрунзенським районним судом м. Харків, за ч.3 ст.185 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнений від покарання з іспитовим строком 2 роки;

2) 05 березня 2012 року Дзержинським районним судом м. Харків за ч.2 ст.190 КК України, на підставі п.4 ст.6 КПК України, п.Аст.1 Закону Україні «Про амністію» кримінальне провадження закрито;

3) 08 квітня 2015 року Ізюмським міськрайонним судом Харківської області, за ч. 2, 3 ст.185 КК України до 4 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнений від покарання з іспитовим строком 2 роки;

4) 16 вересня 2015 року Борівським районним судом Харківської області за ч. 2,3 ст.185 КК України, до 5 років, на підставі ст.75 КК України звільнений від покарання з іспитовим строком 3 роки;

5) 24 червня 2016 року Ізюмським міськрайонним судом Харківської області за ч.3 ст.185 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України встановлено іспитовий строк у 2 роки, на підставі ч.4 ст.70 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України, звільнений від покарання з іспитовим строком 3 роки;

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст.185, ч.3 ст.185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2, 14 листопада 2017 року, близько 00 годин 10 хвилин, діючи з корисливих мотивів, маючи умисел на викрадення чужого майна, проник на територію домоволодіння АДРЕСА_8, звідки з альтанки таємно викрав велосипед марки «Ardis» моделі «Silver Bike 26», вартість якого складає 3325 грн., який належить потерпілій ОСОБА_3, чим спричинив останній майнову шкоду на вказану суму.

08 грудня 2017 року ОСОБА_2, повторно, у нічний час, знаходячись за адресою: АДРЕСА_2, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи з корисливих мотивів, скориставшись відсутністю уваги потерпілого ОСОБА_4, таємно викрав мобільний телефон «НТС Desire 300», вартість якого складає 1747 грн., карту пам'яті об'ємом 8 Гб, вартість якої складає 188 грн., та чохол на вищевказаний мобільний телефон, вартість якого складає 40 грн., які належать ОСОБА_4, чим заподіяв останньому майнову шкоду на загальну суму 1975 грн.

05 січня 2018 у вечірній час ОСОБА_2, повторно, знаходячись за адресою: АДРЕСА_3, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи з корисливих мотивів, скориставшись відсутністю уваги потерпілого ОСОБА_5, таємно викрав мобільний телефон «Lenovo А2010», вартість якого складає 966 грн. та чохол-книжку з вищевказаного мобільного телефону, вартість якого складає 27 грн., які належать ОСОБА_5, чим заподіяв останньому майнову шкоду на загальну суму 993 грн.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях, передбачених ч.2 ст.185 КК України та ч.3 ст.185 КК України, вину свою визнав повністю, у скоєному щиро розкаявся.

На підставі ч.3 ст.349 КПК України за згодою учасників судового провадження судом визнано недоцільним дослідження доказів по справі стосовно доказів щодо тих обставин, які ніким з учасників процесу не оспорюються.

Судом з'ясовано, що обвинувачений ОСОБА_2,прокурор та захисник правильно розуміють зміст цих обставин, немає сумнівів у добровільності їх позиції, їм роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Оцінивши у сукупності досліджені в судовому засіданні докази, покази обвинуваченого, письмові докази, суд вважає доведеною вину ОСОБА_2 в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях, а тому знаходить правильною кваліфікацію його дій за епізодами злочинів, вчинених 08.12.2017 та 05.01.2018 за ч.2 ст.185 КК України, як крадіжка, тобто таємне викрадення чужого майна, вчинене повторно та за епізодом злочину, вчиненого 14.11.2017 за ч.3 ст.185 КК України, як крадіжка, тобто таємне викрадення чужого майна, вчинене повторно, поєднане з проникненням у сховище.

При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості скоєного злочину, дані про особу обвинуваченого, обставини, які пом'якшують та обтяжують його покарання.

Аналізуючи зібрані по справі докази, які характеризують особистість обвинуваченого, суд вбачає наступне.

Відповідно до наданої досудової доповіді встановлено, що виправлення цієї особи без позбавлення або обмеження волі на певний строк може становити високу небезпеку для суспільства, застосування соціально-виховних заходів, що необхідні для впливу на поведінку особи з метою виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень, неможливо здійснювати без цілодобового нагляду та контролю в умовах ізоляції. Згідно опису бесіди з обвинуваченим ОСОБА_2 стало відомо, що він мешкає за адресою: АДРЕСА_1, разом із бабусею, стосунки з нею напружені, часто виникають сварки. Має матір, яка на даний час перебуває в місцях позбавлення волі. Раніше мешкав за адресою: АДРЕСА_5, разом із співмешканкою - ОСОБА_6, але у зв'язку з поганими взаємовідносинами разом не мешкають. В цивільному шлюбі прожили 03 роки. Має неповнолітню дитину, але дитина на нього не зареєстрована. Отримав середньо-спеціальну освіту за спеціальністю муляр. Офіційно не працевлаштований, зі слів - підробляв по усному договору у приватного підприємця вантажником. Раніше вже неодноразово судимий, в місцях позбавлення волі не перебував. На обліку у лікаря - нарколога, лікаря - психіатра не перебуває. Конкретних планів на майбутнє не має.

Злочини, у вчиненні яких обвинувачений ОСОБА_2, визнав себе винуватим, відповідно до ст.12 КК України, віднесені: ч.2 ст.185 КК України - до злочину середньої тяжкості, ч.3 ст.185 КК України - до тяжкого злочину.

Обставинами, які згідно ст. 66 КК України пом'якшують покарання ОСОБА_2, суд визнає щире каяття обвинуваченого.

Обставин, які згідно ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_2, судом не встановлені.

Відповідно до п.10 в редакції Постанови Верховного Суду №8 від 12.06.2009 року, то у разі вчинення особою під час іспитового строку нового злочину суди мають розцінювати це як порушення умов застосування статті 75 КК України про звільнення від відбування покарання з випробуванням і призначати покарання за сукупністю вироків на підставі статті 71 КК. У таких випадках повторне звільнення від відбування покарання з випробуванням є неприпустимим.

Судом при призначенні покарання враховуються вимоги статті 50 КК України, що метою покарання є не тільки кара, а також виправлення засудженого, а також запобігання вчинення нових кримінальних правопорушень. Виходячи із вказаних вимог закону особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

З огляду на вищевикладені обставини, те, що обвинувачений визнав свою провину, щиро розкаявся, у потерпілих відсутні вимоги до нього, відсутні обставини, що свідчать про позитивну особистість обвинуваченого, який раніше неодноразово судимий, ніде не працює, не одружений, характеризується за місцем проживання посередньо, враховуючи доповідь органу пробації, яким визначено на високому рівні ризики повторного вчинення правопорушення та небезпеки для суспільства, суд приходить до висновку про необхідність призначення обвинуваченому покарання в межах санкції статті, що передбачає відповідальність за вчинені злочини з застосуванням ст. 70, 71 КК України.

Відповідно до ст.71 КК України, враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_2 вчинив злочин під час відстрочки виконання покарання, призначеного вироком Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 24.06.2016 року, то до призначеного йому покарання, має бути, частково, приєднана не відбута частина покарання за попереднім вироком.

Цивільні позови у кримінальному провадженні відсутні.

Судові витрати згідно частини другої статті 124 КПК України, а саме: витрати, пов'язані із залученням експертів для проведенням судових товарознавчих експертиз в сумі 729 грн. 00 коп. та 296 грн. 61 коп., підлягають стягненню з обвинуваченого.

Арешт майна, накладений згідно ухвал Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 24 листопада 2017 року та 23 січня 2018 року, у відповідності до ч.4 ст.174 КПК України, підлягає скасуванню, а речові докази після набрання вироком законної сили слід повернути потерпілим.

Керуючись статтями 50, 65-67, ч.2 та ч.3 ст.185 КК України, ст. 100, 126, 349, 370, 374 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Визнати винним ОСОБА_2у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст.185 та ч.3 ст.185 КК України, та призначити покарання:

- за ч.2 ст.185 КК України - 3 роки позбавлення волі;

- за ч.3 ст.185 КК України - 4 роки позбавлення волі;

Відповідно до ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_2 покарання у виді 4 років позбавлення волі.

На підставі ст.71 КК України, до призначеного покарання, частково, приєднати ОСОБА_2 не відбуту частину покарання за вироком Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 24 червня 2016 року і остаточно ухвалити до відбування 5 років 3 місяці позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили, залишити без змін - тримання під вартою в Харківській установі виконання покарань №27.

Строк відбуття покарання ОСОБА_2 рахувати з дня його затримання, 06 березня 2018 року.

Стягнути з ОСОБА_2судові витрати за проведення судових експертиз в розмірі 296 грн. 61 коп. та 429 грн. 00 коп. на користь держави в особі НДЕКЦ МВС України в Харківській області, код доходів 24060300, р/р 31419544700005, код банку 37999680, МФО 851011 УДКС України в Комінтернівському районі м. Харкова.

Стягнути з ОСОБА_2судові витрати за проведення судово-товарознавчої експертизи в розмірі 300 грн. 00 коп. на користь судового експерта Зєлєніної Євгенії Володимирівни, розрахунковий рахунок 5168742705825655, РНОКПП НОМЕР_2.

Зняти арешт з велосипеда марки «Ardis» моделі «Silver Bike 26», сірого кольору, накладений ухвалою слідчого судді Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 24 листопада 2017 року та з мобільного телефону «Lenovo А2010-а»,накладений ухвалою слідчого судді Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 24 листопада 2017 року.

Речові докази: велосипед марки «Ardis» моделі «Silver Bike 26», сірого кольору, який належить потерпілій ОСОБА_3 та знаходиться на зберіганні в Ізюмському МВ - повернути потерпілій ОСОБА_3, мобільний телефон «Lenovo А2010-а», який повернуто власнику ОСОБА_5 під розписку - залишити ОСОБА_5

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Харківської області через Ізюмський міськрайонним суд Харківської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому, прокурору та захиснику.

Головуючий суддя М.О. Гуренко